У п’ятницю, 8 січня, Twitter назавжди видалив акаунт чинного президента США Дональда Трампа @realDonaldTrump за підбурювання до насильства. В акаунта було близько 90 млн фоловерів.
Після штурму будівлі Капітолія акаунт Трампа було забанено або обмежено у доступі на понад 10 платформах, зокрема, в Instagram Facebook, Snapchat і Twitch. TikTok і фотохостинг Pinterest обмежили використання хештегів, які супроводжували повідомлення щодо підтримки Трампа.
Але найвідчутнішого удару завдав саме Twitter, адже саме акаунт на цій платформі Трамп використовував як свій основний та офіційний канал зв’язку. Одразу після штурму Капітолія Twitter призупинив на 12 годин доступ Трампа до його акаунта, а згодом і зовсім видалив його.
Трамп в офіційному твітері президента США звинуватив соцмережу в наступі на свободу слова. Згодом його твіти було видалено й звідти.
Explainer з’ясовував, чи мав право Twitter видаляти акаунт чинного президента США і чи не є це наступом на свободу слова, а також які можуть бути наслідки цього безпрецедентного кроку.
Як Трамп воював з Twitter
Протягом своєї президентської каденції Трамп використовував свій акаунт у Twitter як засіб обійти традиційні ЗМІ та швидко донести свої погляди до 90-мільйонної армії своїх фоловерів.
Трамп досить часто використовував свій акаунт для поширення відверто провокаційної та недостовірної інформації, але тільки у травні 2020 року Twitter вперше визнав його твіт недостовірним та провів перевірку його правдивості, позначивши його відповідною попереджувальною позначкою.
Після цього Трамп розкритикував соцмережу та звинуватив її у придушенні свободи слова:
«Вони заявляють, що мій допис про ненадійність голосування поштою є неправдивим. Дані перевірки засновані на неправдивих повідомленнях CNN та Amazon Washington Post… Twitter повністю придушує свободу слова. І я, як президент, не дозволю, щоб це сталося».
У відповідь на претензії Трампа гендиректор Twitter Джек Дорсі у серії твітів заявив, що соцмережа й надалі маркуватиме недостовірну інформацію, а також додав, що, відповідно до політики компанії, позначені твіти Трампа могли ввести людей в оману.
“Це не робить нас арбітром істини (…) Ми хочемо тільки показати суперечливу та недостовірну інформацію, щоб люди могли робити висновки самі”, – написав Дорсі.
Незабаром Трамп підписав указ «проти цензури», який вносить зміни у параграф 230 Акту, що визначає норми поведінки, зокрема, у соцмережах (Communications Decency Act) від 1996 року.
В указі Трампа Twitter згадується особливо. Зазначається, що платформа мікроблогів політично упереджена та ніколи не ставила позначку про недостовірність на твіт іншого політика.
Twitter у відповідь назвав указ “реакційним та політизованим”.
Розкритикували указ й інші соцмережі, зокрема Facebook, який раніше виступав за посилення регулювання соцмереж. У компанії заявили, що скасування або обмеження параграфа 230 тільки зменшить свободу слова в інтернеті. Якщо соцмережі будуть відповідати за все, що говорять або пишуть їхні користувачі, їм доведеться «піддавати цензурі все, що може кого-небудь образити.
Тим часом Трамп і далі розміщував свої твіти, а Twitter продовжував позначати ті, що були суперечливі чи неправдиві.
4 червня Twitter видалив відео с промовою Трампа щодо загибелі Джорджа Флойда. Представник Twitter пояснив The Hill, що відео було заблоковано через порушення закону про авторські права.
У листопаді, після президентських виборів, головною у трампівських твітах стала тема фальсифікації результатів голосування. Всі ці твіти отримали позначку “спірний контент”.
19 грудня Twitter почав позначати твіти Трампа щодо результатів виборів новою приміткою: “Офіційні виборчі органи визнали Джо Байдена переможцем президентських виборів у США”.
Що ж стало останньою краплею?
Протягом багатьох років Трамп через свій акаунт у твітері поширював неправдиву інформацію про COVID-19, пропонував стріляти у протестувальників Black Lives Matter та ледь не розпочав ядерну війну з КНДР.
Після президентських виборів твіти Трампа про невизнання виборів та масові фальсифікації почали містити відверту брехню.
Навіть після цього Twitter не зробив жодної спроби обмежити доступ президента до свого акаунта, навіть попри те, що дослідження виявили, що твіти Трампа «підривають довіру до результатів виборів та збільшують віру в їхню фальсифікацію серед прихильників президента.
У Twitter неоднаразово заявляли, що акаунт Трампа, як і акаунт будь-якого світового лідера, не може бути забанено через суспільну важливість та суспільний інтерес. Чому ж акаунт Трампа все ж було заблоковано?
Формальною підставою для цього стали два твіти Трампа, які не містили жодних прямих закликів, але могли, як вважають у Twitter, бути використані для «розпалювання насильства», наприклад, для спроби зірвати інавгурацію Байдена. Після захоплення будівлі Капітолія прихильниками Трампа цих підстав виявилося достатньо, аби назавжди заблокувати чинного президента.
Чи є блокування Трампа порушенням свободи слова?
Ні. Якщо дуже коротко. Перша поправка до Конституції США забороняє державну цензуру і не поширюється на рішення, прийняті приватними компаніями.
Натомість, коли сам Трамп блокував користувачів у своєму акаунті – це як раз і є порушенням першої поправки.
У 2019 році суд постановив, що оскільки Трамп – держслужбовець, який використовував акаунт для ведення офіційних справ, то цей акаунт є публічним зібранням, «на якому інші користувачі можуть безпосередньо взаємодіяти зі змістом твітів шляхом ретвіту, ігнорування та лайку цих твітів». Відповідно, Трамп не може виключити людей на основі їхніх поглядів. Інакше – це державна цензура.
“Ми дійшли висновку, – написав суддя Баррінгтон Д. Паркер, – що коли президент обрав платформу та відкрив її інтерактивний простір для мільйонів користувачів та учасників, він не може вибірково виключати тих, з чиїми думками він не погоджується”.
Якби акаунт був приватним, писав суддя Паркер, Трамп міг би заблокувати кого завгодно.
Директор Інституту першої поправки Колумбійського університету Джаміль Джаффер вважає, що інтернет-платформи повинні добровільно сприймати цінності Першої поправки і загалом дозволяти громадянам оцінювати заяви політиків самостійно. Але, за його словами, є межі, які не можна переступати, і серед них – підбурювання до насильства.
“Блокування акаунтів за таких обставин не є наступом на свободу слова, як припускали деякі”, – вважає Джаффер. “Навпаки, це відповідальне виконання Першої поправки”.
Відповідальність соцмереж
Видалення акаунта Трампа у Twitter було безпрецедентним кроком великої технологічної компанії, яка видалила провідну політичну фігуру з її головного каналу комунікації задля збереження демократії та стабільності.
З точки зору Twitter – це рішення справедливе і дійсно може дещо знизити градус напруги в американському суспільстві, втім, це рішення порушує й чимало фундаментальних питань, на які поки що немає відповідей.
Хто має право вирішувати, що користувач може сказати, а що ні, якими можуть бути наслідки прямого втручання корпорації у політичний процес, за яких умов має настати відповідальність для інтернет-платформ?
Роками платформи дозволяли поширювати дезінформацію, теорії змови, мову ненависті, тож тепер, на думку багатьох експертів, вони мають розділити відповідальність разом із Трампом за все, що відбувається у США.
Результати власного дослідження Facebook показали, що у 64% випадках, коли людина приєднувалася до екстремістських груп Facebook, вона це робила тому, що сама платформа рекомендувала їй це зробити.
Марк Ворнер, сенатор-демократ від штату Вірджинія та голова комітету з розвідки Сенату, розкритикував видалення акаунта чинного президента:
“Важливо пам’ятати, що це набагато більше, ніж одна людина. Йдеться про цілу екосистему, завдяки якій поширюється дезінформація та ненависть”.
Дослідження Pew Research Center щодо впливу соцмереж, проведене влітку 2020 року, продемонструвало вражаючі цифри: 72% опитаних у США заявляють, що соціальні медіа мають занадто великий вплив на політику.
Близько 47% опитаних американців вважають, що уряд повинен регулювати основні технологічні компанії більше, ніж зараз, тоді як лише 11% вважають, що ці компанії повинні регулюватися менше.
З огляду на це як республіканці, так і демократи закликають до посилення регулювання соцмереж та скасування або й зовсім обмеження параграфа 230 Акту про порядність в комунікаціях, який звільняє платформи соціальних мереж від юридичної відповідальності за контент, створюваний користувачами.
Що таке параграф 230 і чому він важливий для соцмереж?
У параграфі 230 йдеться про те, що постачальники або користувачі “інтерактивних комп’ютерних послуг”, до яких належать провайдери інтернет-послуг, а також платформи, такі як Twitter, Facebook та Craigslist, не можуть розглядатися як видавці, а отже, не несуть відповідальності за контент, вироблений іншими. Це також дозволяє цим компаніям модерувати контент на власний розсуд.
Параграф 230 захищає платформи від судових позовів, якщо користувач публікує щось незаконне, хоча є винятки, які стосуються порушень авторських прав, матеріалів, пов’язаних із торгівлею людьми, та порушень федерального кримінального законодавства.
Критики стверджують, що подібний юридичний захист дозволяє потужним компаніям ігнорувати реальну шкоду для користувачів і є, фактично, державною субсидією галузі, яка найменше її потребує та заслуговує.
Політики – як республіканці, так і демократи – також мають намір якщо не скасувати, то значно обмежити параграф 230.
Спікер Палати представників Ненсі Пелосі назвала параграф “подарунком” для технологічних компаній, який можна забрати, а Джо Байден у січні 2020 року запропонував повністю скасувати параграф 230.
“Ідея в тому, що для технологічних компаній Параграф 230 варто негайно скасувати. Для Цукерберга та інших платформ. Його слід скасувати, бо це не просто інтернет-компанія. Це поширення неправди, яку вони і так вважають неправдою”, – заявив Байден.
Позиція технологічних компаній
У лютому 2020 року директор Facebook Марк Цукерберг заявив, що компанія повинна регулюватися як щось середнє між телекомунікаційною компанією та газетою.
“Зараз, на мою думку, у людей є дві моделі для галузі – це газети разом із засобами масової інформації та модель телекомунікаційного типу, яка означає, що дані просто «протікають через вас», але ви не нестимете відповідальності за телефон, якщо хтось каже щось шкідливе на телефонній лінії. (…) Я насправді думаю, що ми маємо бути десь посередині”, – заявив Цукерберг.
Тоді ж Facebook опублікував доповідь, в якій виклав підхід, як має регулюватися платформа.
Підхід ґрунтується на кількох основних припущеннях:
- платформи є глобальними і, отже, підпорядковуються багатьом різним законам та конкуруючим культурним цінностям;
- платформи є посередниками, а не традиційними видавцями;
- платформи будуть постійно змінюватися через конкуренцію;
- платформи завжди прийматимуть неправильні рішення щодо модерації.
Facebook стверджує, що уряд може вимагати від технологічних платформ підзвітності за певні ключові показники: наприклад, розміщення заборонених публікацій нижче певної кількості переглядів або встановлення обов’язкового середнього часу реакції на їхнє видалення. Але, як зазначається, будь-яке з цих зусиль може спровокувати небажані наслідки.
Наприклад, якщо від платформ вимагатимуть видалення певних публікацій протягом 24 годин, то давніші публікації просто перестануть переглядатися.
Наслідки скасування параграфа 230
Скасування Параграфа 230 збільшить ризик та ціну відповідальності платформ за те, що вони розміщують. Наприклад, без Параграфа 230 адвокати Facebook могли б вирішити, що розміщення певної надважливої інформації, як-от докази міжнародних злочинів або протести проти злочинних режимів, є занадто ризикованою справою з точки зору юридичних наслідків.
Простіше кажучи, уявімо, що було б з протестами проти Лукашенка або подіями Революції Гідності, якби соцмережі повністю блокували акаунти чи контент протестувальників.
Неважко зрозуміти, що посилення відповідальності платформ породжує ще більше ризиків, ніж регулювання за нинішніх умов.
І що ж далі?
Як ми бачимо, немає чітких відповідей на запитання, які виникли у зв’язку з безпрецедентним видаленням акаунта чинного президента США.
Платформи – це бізнес, і про це не можна забувати. Завдяки монополії кількох технологічних компаній користувачам немає куди більше піти і вони змушені ставати жертвами автоматизованої модерації контенту.
Ситуація з Трампом та дискусії щодо посилення регуляції соцмереж ставлять нас усіх перед вибором – держава чи корпорація? Хто казатиме нам, що і коли говорити?
Можливо, технологічним компаніям варто грати чесно, а державі створити умови для збільшення конкуренції?
Головне запитання – хто має право вирішувати, що ми можемо, а що не можемо говорити у соцмережах – наразі лишається без відповіді, але має стати приводом для активних дискусій експертів, політиків та представників технологічних компаній.
