25 листопада Bloomberg оприлюднив розшифровки двох телефонних розмов: першої – між спеціальним посланцем США Стівом Віткоффом та радником Путіна Юрієм Ушаковим, і другої – між самим Ушаковим та Кирилом Дмитрієвим. Розшифровка розмов Віткоффа, Дмитрієва та Ушакова показує, що напередодні візиту Володимира Зеленського до Білого дому спеціальний посланець США Стів Віткофф фактично консультував російську сторону про те, коли і в якій тональності варто вийти на контакт із Дональдом Трампом та як подати президенту США кремлівське бачення врегулювання щодо України. Також із розмов випливає, що російська сторона готувала власну чорнову версію того, що згодом представили як «28-пунктний мирний план Трампа», і розглядала передачу цього документа США як основи майбутнього «мирного плану».
Explainer публікує повний переклад обох розмов.
Що ми дізналися з розшифровок
Опубліковані Bloomberg розшифровки двох телефонних розмов – між спеціальним посланцем США Стівом Віткоффом та радником Путіна Юрієм Ушаковим, а також між самим Ушаковим і Кирилом Дмитрієвим – дозволяють побачити кілька важливих речей.
- Віткофф не просто «посередник», а фактичний радник Кремля щодо Трампа.
Під час п’ятихвилинної розмови 14 жовтня він підказує Ушакову, як і в якій тональності Путіну варто говорити з Трампом – вітати його за «мирні зусилля», називати «людиною миру», посилатися на угоду щодо Гази та підводити розмову до плану щодо України. Він прямо говорить, що розказує президентові США, ніби Росія «завжди прагнула мирної угоди». - Зеленського пропонують «обіграти» завчасним дзвінком Путіна.
Віткофф наголошує: Зеленський приїде до Білого дому в п’ятницю, він сам буде на цій зустрічі, але радить організувати дзвінок Путіна й Трампа до візиту українського президента. - Так званий «план Трампа» з 28 пунктів має помітний російський слід.
Віткофф говорить Ушакову, що США вже розробили 20-пунктовий план миру (аналогічний до плану щодо Гази) і можуть зробити «щось подібне» з Росією. У другій розмові Кирило Дмитрієв фактично пропонує оформити російський варіант документа, а потім передати його США «неформально», щоб Вашингтон зміг подати його як власну пропозицію, але максимально наближену до російської. - Об’єкт перехоплення – Ушаков, а не Віткофф.
Обидві розмови проходять через радника Путіна: перша – Віткофф–Ушаков, друга – Ушаков–Дмитрієв. Це вказує на те, що технічна робота велася саме по лінії кремлівського співрозмовника, а не американського посланця. - Плівки лягають у ширший контекст тиску на Україну.
З інших відкритих даних (описаних Bloomberg) випливає, що паралельно з цими контактами формувався 28-пунктний мирний план, який США пропонували Києву як основу домовленостей, а Україну схиляли погодитися, погрожуючи, зокрема, обмеженням розвідувальної підтримки.
Перша розмова: Стів Віткофф – Юрій Ушаков (14 жовтня)
Контекст
Спеціальний посланець президента США Стів Віткофф саме щойно закріпив свою першу гучну перемогу – мирну угоду щодо Гази, звільнення останніх заручників ХАМАС та виступ у Кнесеті як першого за багато років президента США, що звернувся до ізраїльського парламенту. На цьому тлі він будує наступний крок – телефонну розмову з високопосадовцем Кремля, радником Путіна з міжнародних справ Юрієм Ушаковим.
14 жовтня, у розмові, що тривала трохи більше п’яти хвилин, Віткофф пропонує російській стороні спільно попрацювати над планом щодо України за аналогією з Газою і радить, як Путіну слід порушити це питання у розмові з Дональдом Трампом. Він пропонує використати успіх угоди щодо Гази як тло для нового «мирного образу» Трампа і радить організувати телефонну розмову між Трампом і Путіним до візиту Володимира Зеленського до Білого дому наприкінці того ж тижня.
Віткофф каже Ушакову, що США вже розробили 20-пунктний «план Трампа» щодо миру і можуть створити аналогічний план разом із Росією. Він запевняє, що говорить президентові США: Росія «завжди прагнула мирної угоди», і підкреслює свою «глибоку повагу до Путіна».
Стенограма розмови (переклад українською)
[гудок]
Віткофф: Вітаю, Юрію.
Ушаков: Привіт, Стіве. Як справи?
Віткофф: Добре, Юрію. А ти?
Ушаков: Усе нормально. Вітаю тебе, друже.
Віткофф: Дякую.
Ушаков: Ти зробив чудову роботу. Справді чудову. Дуже вдячний тобі.
Віткофф: Дякую, Юрію, і дякую за вашу підтримку. Я знаю, що ваша країна підтримувала ці зусилля, і я це ціную.
Ушаков: Так, так. Саме тому ми й призупинили підготовку до першого Російсько-Арабського саміту.
Віткофф: Розумію.
Ушаков: Ми вважаємо, що тобі вдається робити реальну справу в цьому регіоні.
Віткофф: Послухай. Я скажу відверто: якщо нам вдасться владнати питання між Росією та Україною, це буде величезне полегшення для всіх.
Ушаков: Так-так. Залишилося розв’язати одну проблему. [сміється]
Віткофф: Яку саме?
Ушаков: Війну між Росією та Україною.
Віткофф: Це правда. І як нам її зупинити?
Ушаков: Друже, я хочу запитати твоєї поради. Як ти вважаєш, чи допоможе телефонна розмова наших керівників?
Віткофф: Так, думаю, що так.
Ушаков: І коли, на твою думку, її найкраще організувати?
Віткофф: Гадаю, щойно ви дасте сигнал – мій керівник буде готовий.
Ушаков: Добре.
Віткофф: Юрію, з мого боку є рекомендація.
Ушаков: Слухаю.
Віткофф: Я б на вашому місці подзвонив, щоб привітати його з досягнутим успіхом, наголосити на вашій підтримці, підкреслити, що ви поважаєте його як людину, яка прагне миру, і що раді результатам його роботи. Думаю, це буде дуже вдалий формат розмови.
Поясню, що я сам сказав президентові. Я сказав йому, що Російська Федерація завжди прагнула мирної угоди. Я в це вірю і передав йому свою впевненість. Я вважаю, що двом країнам важко знайти компроміс, але коли його буде досягнуто – настане мир. І я навіть припускаю, що ми могли б підготувати план із приблизно двадцяти пунктів – за аналогією з Газою. Ми вже розробили двадцятипунктовий план для Гази, і, можливо, можемо зробити щось подібне й із вами.
Ушаков: Добре, друже. Це саме те, що наші лідери могли б обговорити. Я згоден: він подякує, назве містера Трампа миротворцем і таке інше – це він точно скаже.
Віткофф: Але є ще момент, який, на мою думку, спрацює дуже добре.
Ушаков: Так-так, кажи.
Віткофф: Отже…
Ушаков: Я обговорю це з керівником і тоді повернуся з відповіддю.
Віткофф: Так, просто послухай. Можливо, ти міг би переказати це президентові Путіну – ти знаєш, що я ставлюся до нього з великою повагою.
Ушаков: Так, розумію.
Віткофф: Можливо, він міг би сказати президентові Трампу: мовляв, Стів і Юрій обговорювали можливість схожого плану на двадцять пунктів, і така структура могла б допомогти зрушити процес із місця. Що ви відкриті до спільної роботи над тим, що потрібне для миру.
Між нами: я розумію, що для угоди доведеться вирішувати питання Донбасу і, можливо, якихось територіальних обмінів. Але, на мою думку, замість прямої мови краще говорити в більш оптимістичному ключі – так буде легше дійти згоди. І я думаю, Юрію, що президент дасть мені достатньо свободи й повноважень, щоб рухати це питання вперед.
Ушаков: Розумію.
Віткофф: Тож якщо створиться враження, що після нашої розмови ми з тобою обговорили цей план – це може справді зрушити процес.
Ушаков: Добре, звучить переконливо.
Віткофф: І ще: Зеленський буде в Білому домі в п’ятницю.
Ушаков: Так, знаю. [посміхається]
Віткофф: Я теж маю бути на зустрічі. Але, якщо можливо, було б добре організувати дзвінок вашого керівника до цієї зустрічі.
Ушаков: До – так?
Віткофф: Саме так.
Ушаков: Добре. Я зрозумів твою пораду. Обговорю з керівником і повернуся.
Віткофф: Чудово, Юрію. До зв’язку.
Ушаков: Дуже дякую.
Віткофф: До побачення.
Ушаков: До побачення.
Друга розмова: Юрій Ушаков – Кирило Дмитрієв (29 жовтня)
Контекст
Через два дні після розмови Путіна і Трампа (яка тривала близько двох із половиною годин і яку президент США назвав «дуже продуктивною») у гру заходить інший ключовий гравець – Кирило Дмитрієв, керівник Російського фонду прямих інвестицій та один із неформальних переговорників Кремля.
За кілька днів до цього, наприкінці жовтня, Віткофф зустрічається з Дмитрієвим у Маямі. Після цих контактів 29 жовтня відбувається телефонна розмова між Дмитрієвим та Ушаковим. Вони обговорюють, якою мірою Москва має наполягати на своїх вимогах у майбутній мирній пропозиції та як саме передати напрацьований у Кремлі документ до США.
Дмитрієв пропонує оформити текст як російську позицію, але передати його американській стороні неофіційно, щоб у Вашингтоні змогли зробити з нього «свій» план. При цьому він розраховує, що остаточний документ буде «максимально близький» до російської версії. Ушаков насторожено ставиться до ризику, що США можуть переробити текст, послатися на погодження з Москвою і фактично завершити переговори в невигідних для Росії умовах.
Стенограма розмови (переклад українською)
Ушаков: Алло.
Дмитрієв: Юрію Вікторовичу.
Ушаков: Так, Кириле Олександровичу, я все відправив. Завтра будемо обговорювати.
Дмитрієв: Чудово. Так-так. Я зараз у Саудівській Аравії, але, на мою думку, це дуже важливий крок уперед.
Ушаков: Ну, нам потрібно зробити все максимально. Як ти вважаєш? А що саме потрібно передавати?
Дмитрієв: Дивіться. Цей документ ми підготуємо як нашу позицію. Я просто неформально передам, що це все – неформальні напрацювання. А вони вже зможуть оформити його як свій. Я думаю, вони не візьмуть нашу версію повністю, але принаймні – максимально близьку до неї.
Ушаков: Проблема в тому, що вони можуть узяти і сказати, що це погоджено з нами. Ось чого я остерігаюся.
Дмитрієв: Ні, ні. Я все поясню максимально точно, слово в слово, так, як ви скажете.
Ушаков: Вони можуть перекрутити й змінити все. Є така небезпека. Ну гаразд, будемо дивитись.
Дмитрієв: Так, так… Крім того, ви зможете окремо поговорити зі Стівом щодо цього документа. Ми все оформимо дуже акуратно.
Ушаков: нерозбірливо
Дмитрієв: Щиро вам дякую, Юрію Вікторовичу. Дякую велике. До побачення.
Замість підсумку
Публікація двох розмов не розкриває всього масиву комунікації між Кремлем та американськими посередниками — але достатньо, щоб розвіяти образ «посланців миру», які діяли нібито поза інтересами сторін. Записи промовисті: вони демонструють, що переговорна рамка формувалася не лише у Вашингтоні, а й у Москві, і що окремі учасники процесу грали значно активнішу роль, ніж визнавали публічно.
Щодо шансів на мир — плівки радше звужують простір для швидких угод. Якщо раніше можливість досягти домовленості на умовах, далеких від справедливих, залишалася суто теоретичною, то тепер вона практично зникла з порядку денного. І не лише тому, що позиції сторін надто віддалені, а й тому, що сама архітектура запропонованого плану виявилася надто глибоко вмонтованою у російські внутрішні інтереси.
Що ж до змісту документа, який обговорювали Ушаков і Дмитрієв, — навіть короткі фрагменти їхньої розмови свідчать: російська сторона готувала власний варіант тексту й розглядала спосіб передати його США так, щоб він виглядав «американською пропозицією». Якою мірою ці напрацювання вплинули на фінальний 28-пунктний план, точно невідомо — але сама логіка обговорень говорить про значний російський внесок у чорнову версію.
