Карантин змінив наше повсякдення в усіх сферах життя. Галузь освіти зазнала великих трансформацій ще навесні і продовжує змінюватися зараз. У початковий період, коли в країні ввели карантин через COVID-19, усі заклади освіти закрились та перейшли на онлайн-навчання. Влітку дітей відпустили на канікули. А з 1 вересня запрацювала змішана форма навчання: дистанційна в червоній зоні для середніх і старших класів й очні заняття для початкової школи та повноцінні заняття в усіх класах з дотриманням карантинних вимог у помаранчевій, жовтій та зеленій зонах. У листопаді уряд заборонив навчатись у тих школах, де 50% учнів та персоналу перебувають на самоізоляції незалежно від зони епідемічної небезпеки (оскільки рівень зон змінюється). Тож велика кількість учнів продовжує здобувати знання дистанційно.   

Explainer пояснює, що пішло не так зі шкільною освітою.                       

Як діти вчились під час весняного карантину?

На початку весни закрили усі заклади освіти незалежно від форми власності з умовою, щоб діти навчались вдома через інтернет-ресурси. Звичайно, школярі спочатку зраділи карантину (оскільки асоціювали його із канікулами), але коли стало ясно, що потрібно виконувати завдання та надсилати їх учителям на перевірку, то радість змінилась на сум.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому повний локдаун ефективніший за карантин вихідного дня?

Ситуація загострилась тим, що деякі батьки також були змушені працювати дистанційно. А родини, в яких кілька дітей, опинились у стресовій ситуації: як організувати освіту школярів вдома, щоб вони не заважали один одному; як встигати працювати і контролювати виконання домашніх завдань кількома дітьми; виникали труднощі з організацією навчального процесу у вчителів, в яких є свої діти. В інших родинах не розуміли, як вчитись, якщо не вистачає гаджетів на всіх членів сім’ї або коли немає потужного інтернету; як бути родинам, у яких взагалі немає смартфонів і т. д.

Через ці проблеми велика кількість учнів пропустила кілька тижнів онлайн-занять. Однак у МОН знайшли вихід із ситуації: почали транслювати уроки за всеукраїнським розкладом для школярів 5–11 класів на телеканалах та на YouTube-каналі міністерства. А ще раніше транслювались курси для підготовки до ЗНО на ТК «Рада» та YouTube-каналі МОН. За проханням батьків і педагогів подібні телеуроки наприкінці квітня запровадили й для школярів 1–4 класів. Але в уроків через ТБ теж є свої мінуси: відсутність зворотнього зв’язку, контролю виконання завдань та оцінювання з боку педагогів.

Підсумки: переваги та недоліки навчання на дистанції

Однією з переваг здобуття знань в умовах карантину є те, що школам дозволяють самостійно організовувати процес, враховуючи технічну базу, можливості вчителів і школярів. Тобто яким чином дотримуватись навчальної програми; які теми потрібно повторно доопрацювати, коли діти матимуть змогу піти до школи тощо. Однак освітяни не отримали чітких роз’яснень і рекомендацій від Міністерства освіти, що фактично переклало всю відповідальність на директорів шкіл.  

Загальнонаціональний карантин навесні показав, що школи та батьки були не готові до дистанційного навчання. Проявилися проблеми технічного характеру, недостатня підготовленість педагогів до онлайн-викладання, відсутність можливості у вчителів проводити повноцінні відеоуроки. А з боку батьків – невміння мотивувати школярів і те, що вони не привчили дітей самостійно виконувати домашні завдання, правильно організовувати режим дня; нестача знань у батьків щодо користування освітніми платформами.

Однак школи, які мали якісні веб-сайти та раніше практикували ведення занять поза школою під час канікул та інших карантинів, легше організовують онлайн-освіту. Зараз українська хостингова компанія HOSTiQ.ua надає безкоштовні домени ukr.education для державних закладів освіти.

Таким чином вони можуть організовувати навчання, використовуючи цифрові інструменти від компанії Google. Керівництву освітніх закладів, в яких кількість учнів невелика (250–300), легше співпрацювати з учнями та батьками, налагодити зв’язок, ділитись матеріалами і навіть гаджетами. З іншого боку, навчання під час пандемії дає змогу освітнім закладам експериментувати та обрати для себе прийнятні дистанційні способи навчання, враховуючи побажання батьків.

Переваги дистанційного навчання під час карантину:

  • можливість використовувати велику кількість ресурсів та джерел для навчання;
  • постійний доступ до матеріалів;
  • нагода навчатись в зручних умовах та у зручний час;
  • економія часу на дорогу та збори;
  • більша зацікавленість і включеність батьків у навчання;
  • можливості для організації креативних завдань.

Недоліки дистанційного навчання під час карантину:

  • доступ до цифрових ресурсів та наявність якісного інтернету посилюють освітню соціальну нерівність;
  • така освіта розрахована на самостійних дітей;
  • низькій ступінь концентрації у дітей молодшого шкільного віку, (не сприймають інформацію більше 10-20 хвилин);
  • велике навантаження на зір;
  • моральне навантаження на вчителів, коли немає постійного зорового контакту з учнями;
  • вчителям потрібно залучати новий методичний матеріал: презентації, відеоматеріали тощо;
  • відсутність соціалізації.

Загроза гарантуванню права на освіту

Генеральна директорка ЮНЕСКО Одрі Азулай ще в березні зазначила, що масштаби обмежень у галузі освіти є безпрецедентними та загрожують забезпеченню права на освіту. А з початком нового навчального року лише третина учнів у всьому світі повернулась до занять.

Криза освітньої галузі має серйозний характер, адже кілька поколінь стикаються з загрозою закриття шкіл протягом багатьох місяців.

За прогнозами ЮНЕСКО, цей процес, навіть тимчасовий або частковий, призводить до низки проблем. Навіть мінімальне скорочення часу викладання впливає на результати навчання. Тому повністю закрити школи під час пандемії – це крайній захід.

Зараз ЮНЕСКО надає безпосередню підтримку країнам задля мінімізації негативних наслідків і створює умови для безперервного навчання.

Освітній омбудсмен Сергій Горбачов вважає, що освітні проблеми, які сьогодні вирішує Україна, є типовими для країн світу, оскільки йдеться про глобальну освітню кризу. Більш ніж 1,5 мільярда учнів і студентів відчувають складнощі через доступ до освіти. Наразі відбуваються епохальні зміни в освіті.

Перспективи подолання освітньої кризи

Пандемія пройшлась школами з усього світу та призупинила можливість отримати знання очно, якісно та традиційно в класі. Через це у школярів прогалини в обізнаності з різних тем, які вони пропустити. Тому їх опрацювання і запам’ятовування – під відповідальністю батьків.

Більшість українських школярів та батьків не є прихильниками дистанційного навчання. Зокрема виявилось, що 80% опитаних батьків надають перевагу навчанню дітей безпосередньо у школах. Оскільки соціалізація дітей має вагоме значення для становлення здорової особистості.

Але в умовах, які диктує пандемія, в освітян немає іншої альтернативи, ніж дистанційне та змішане навчання.

Початок для його розвитку, покладений навесні, продовжується і зараз і вже розвиватиметься після подолання Covid-19. Оскільки такий спосіб навчання дає змогу зекономити кошти на харчування та проїзд дітей, економить час, витрачений на дорогу.

Уроки у класі та викладання за допомогою відеоконференцій – це два різних формати подачі інформації, які не виключають один одного, а доповнюють.

Все ж перспективним для дітей, освітян і батьків є хоча б часткове повернення живого спілкування та соціалізації у колективі.