Фільми і серіали про Папу Римського – від класичних драм до сучасних трилерів – розкривають понтифіків як людей, що борються зі своїми сумнівами, вірою і владою на перехрестях історії.
Після смерті Папи Франциска 21 квітня 2025 року увага всього католицького світу прикута до Ватикану, де у травні відбудеться конклав. Поки кардинали готуються обирати нового понтифіка, Explainer пропонує зазирнути у кінематографічний всесвіт Папи Римського – у розповіді про віру, сумніви і людяність тих, хто стояв на чолі Церкви.
«Черевики рибалки» (The Shoes of the Fisherman, 1968)
Класичний фільм Майкла Андерсона переносить глядача у складну політичну атмосферу часів Холодної війни. У центрі сюжету – Кирило Лакота, український архієпископ, який після тривалого ув’язнення в радянському таборі стає Папою Римським.
Прототипом образу Кирила Лакоти став реальний діяч – український кардинал Йосип Сліпий. Блискучий акторський склад на чолі з Ентоні Квінном, Лоуренсом Олів’є та Джоном Гілгудом створює масштабну драму про пошуки миру у світі, розділеному ідеологіями.
Стрічка, знята за романом Морріса Л. Веста, глибоко досліджує політичний і дипломатичний вимір Ватикану та його роль у протистоянні радянським диктатурам.
Образ Папи Кирила у виконанні Квінна надає історії особливої людяності: актор прагнув зняти ореол недосяжності з фігури Понтифіка, показавши його передусім людиною.
Ця історія передбачила обрання у 1978 році польського Папи Івана Павла II, який став символом боротьби проти авторитарного режиму.
«Папеса Іванна» (Pope Joan, 1972)
Ще один фільм Майкла Андерсона переносить глядача у світ середньовічних міфів і легенд. «Папеса Іванна» з Лів Ульманн у головній ролі базується на старовинній історії про жінку, яка, замаскувавшись під чоловіка, піднялася церковною ієрархією і стала Папою Римським.
Історики нині вважають цей сюжет радше легендою, ніж фактом, але протягом століть він надихав письменників і режисерів.
Перші згадки про Іванну з’явилися лише у XIII столітті та були, ймовірно, частиною кампанії з дискредитації церкви.
Фільм розповідає про молоду жінку щирої віри, яка в образі монаха вирушає до Риму, де, переживши знущання і приниження, завойовує авторитет серед вірян. Її здібності проповідувати і лікувати душі допомагають їй стати Папою. Але таємниця розкривається, коли кардинали дізнаються про її вагітність.
У стрічці також знялися лауреатка «Оскара» Олівія де Гавіленд, Максиміліан Шелл та зірка італійських вестернів Франко Неро.
Спочатку фільм подавав історію як фантазію сучасної проповідниці, але після критики ці сцени вирізали, зробивши з «Папеси Іванни» більш традиційну історичну драму.
На диво, Національне католицьке управління кінематографії США поставилося до стрічки поблажливо, визнавши її надто наївною та незграбною, аби завдати бодай якоїсь шкоди вірі.
«Кароль: Людина, яка стала Папою» (Karol: A Man Who Became Pope, 2005)
Фільм розповідає про становлення Кароля Войтили – хлопчика з маленького польського містечка, який зазнав неймовірних втрат у дитинстві. Смерть матері й брата, Друга світова війна, гоніння та окупація формують його незламний характер.
Від праці робітником і захоплення поезією до внутрішнього покликання стати священником – ця біографічна драма показує шлях людини, що пройшла крізь темряву ХХ століття, аби стати Папою Іваном Павлом II – духовним лідером, який змінив обличчя сучасної історії.
Режисер Джакомо Баттіато обирає інтимний тон розповіді, показуючи Войтилу не як міф, а як людину, чиї стійкість і віра народилися з болю і любові.
«Маємо Папу» (Habemus Papam, 2011)
Фільм Нанні Моретті з ніжною іронією та глибоким співчуттям досліджує тіньову сторону обрання нового Папи.
Після смерті понтифіка кардинали збираються на конклав, де фаворитом вважають кардинала Грегорі. Однак несподівано обраним стає скромний кардинал Мелвілль, який перед виходом на балкон святого Петра переживає напад паніки і тікає з Ватикану.
Моретті, який сам себе не вважає релігійною людиною, пояснював, що сприймав цю історію як спосіб дослідити, наскільки страшним може бути навіть правильний вчинок.
«[Режисер Луїс] Бунюель казав: “Слава Богу, я атеїст”. Але це не так зі мною, – зізнавався Моретті. – Мені дуже шкода, що я не віруюча людина».
«Молодий Папа» (The Young Pope, 2016)
Паоло Соррентіно створює у «Молодому Папі» блискуче, візуально розкішне дослідження влади, віри і самотності.
Джуд Лоу перевтілюється у Ленні Белардо – першого американця, який обіймає папський престол. Його герой – харизматичний, провокаційний і водночас трагічний, людина, яка намагається втримати дитячу віру у світі лицемірства і політичних ігор.
Лоу майстерно балансує між святістю і бунтівним цинізмом, перетворюючи кожну сцену на інтимний психодраматичний епізод.
Соррентіно компонує кадри, наче малює релігійне мистецтво: кожен епізод вражає своєю пишністю і символізмом та розмиває межу між реальністю і міфом, створюючи не просто серіал, а багатошарову притчу про пошуки бога у самому собі.
«Два папи» (The Two Popes, 2019)
Режисер Фернанду Мейрелеш знімає не просто історію зміни пап Римських, а духовний діалог двох чоловіків, які по-різному виходять з кризи віри та церковних скандалів.
Ентоні Гопкінс у ролі Бенедикта XVI та Джонатан Прайс як харизматичний архієпископ Буенос-Айреса створюють живу і вірогідну пару та відкривають завісу таємниць ватиканської політики.
Сценарист Ентоні Маккартен, який пізніше прославиться завдяки «Богемній рапсодії», адаптував для стрічки власну п’єсу. Він черпав натхнення з реальних промов і заяв обох пап, щоб створити напружений діалог про віру, відповідальність і трансформацію церкви.
“Я уявляв, що ця історія побудована навколо подвійного зізнання цих двох пап. Спочатку це були окремі монологи, але для фільму вдалося перетворити їх на спогади,” – розповідав Маккартен в інтерв’ю Vanity Fair у 2019 році.
«Новий Папа» (The New Pope, 2020)
Продовження історії Паоло Соррентіно про уявний Ватикан, де влада – це завжди гра на межі світла і тіні.
Джон Малкович у ролі Папи Івана Павла III додає нових відтінків до поліфонії серіалу, де релігія, політика і особиста драма переплітаються у блискучій естетичній формі.
Якщо «Молодий Папа» вражав як провокаційна фреска віри і сумніву, то «Новий Папа» стає ще глибшим, витонченішим і відчайдушнішим роздумом про людську крихкість під тягарем божественної відповідальності.
Соррентіно грає на контрастах: пишна барокова візуальність переплітається з інтимними сценами духовної боротьби. Малкович і Лоу створюють потужний дует двох понтифіків – минулого і майбутнього, кожен із яких бореться зі своїми страхами, спокусами і нездійсненними очікуваннями світу.
“Новий Папа” – це іронічна, глибоко емоційна історія про самотність навіть на вершині світової влади.
«Конклав» (Conclave, 2024)
Одна з найгучніших кінопремʼєр минулого року – психологічний трилер “Конклав” режисера Едварда Берґера, знятий за однойменним романом Роберта Гарріса.
У центрі сюжету – кардинал Лоуренс (Ральф Файнс), який має організувати вибори нового Папи після смерті попереднього понтифіка. За закритими дверима Сикстинської капели розгортається тонка гра амбіцій, інтриг і секретів.
“Конклав” балансує між камерною психологічною драмою і трилером про владу та віру.
Прем’єра фільму відбулася у серпні 2024 року, але саме зараз, коли у травні світ готується до реального конклаву з обрання нового Папи, стрічка звучить особливо актуально.
Крім Файнса, у фільмі знялися Стенлі Туччі, Джон Літґоу та Ізабелла Росселліні.
Файнс майстерно передає внутрішню боротьбу людини віри, яка опиняється у вирі політичних і моральних дилем.
