Грудень – місяць, коли ми всі так прагнемо свята і тепла. Ми шукаємо фільми та серіали, що стануть надійним супутником зимових вечорів. Водночас саме грудень традиційно щедрий на прем’єри, і в цьому святковому потоці легко розгубитися. Що обрати, щоб не пошкодувати про витрачений час? Які серіали справді варті уваги – а які можна сміливо оминати, навіть якщо Netflix наполегливо пропонує новинки в рекомендаціях? Explainer зібрав найкращі фільми та серіали грудня, на які точно варто звернути увагу.

«Сентиментальна цінність» / Sentimental Value (2025)

Режисер: Йоакім Трієр
У головних ролях: Ренате Рейнсве, Стеллан Скашґорд, Інґа Ібсдоттер Ліллеос, Ель Феннінґ
Жанр: драматична комедія
Прем’єра в Україні: 4 грудня

Йоакім Трієр, автор «Найгіршої людини у світі», повертається з фільмом, який уже став однією з головних кіноподій року. «Сентиментальна цінність» отримала Ґран-прі Каннського кінофестивалю, зібрала понад 15 хвилин овацій і стала офіційною заявкою Норвегії на «Оскар»–2026. Рейтинги кажуть самі за себе: 96% на Rotten Tomatoes, 86% на Metacritic і 7,9/10 на IMDb.

Сюжет зосереджений на двох дорослих сестрах – Норі та Агнес, які після смерті матері дізнаються, що родинний будинок досі належить їхньому батькові. Колись відомий режисер, він покинув сім’ю багато років тому, а тепер повертається й пропонує Норі роль у своєму новому фільмі. Її відмова запускає низку подій: батько запрошує до маєтку голлівудську акторку, і в домі, наповненому спогадами та старими образами, починаються зйомки.

Трієр поєднує родинну драму, тонку іронію та вражаючу акторську гру, яка працює не на ефект, а на правду. Ренате Рейнсве й Стеллан Скашґорд створюють дует, у якому кожен погляд важить більше за слова. Це історія про те, як минуле формує нас і чому деякі сімейні рани доводиться лікувати все життя.

Чому варто дивитись: Бо це приклад чесної й емоційно виваженої драми, де режисура та акторська робота звучать в унісон. «Сентиментальна цінність» говорить про сім’ю без пафосу, про творчість – без міфів, а про любов – без прикрас. Саме ця щирість робить стрічку однією з найважливіших прем’єр грудня.

«Вічність» / Eternity (2025)

Режисер: Девід Фрейн
У головних ролях: Елізабет Олсен, Майлз Теллер, Каллум Тернер, Да’Вайн Джой Рендольф, Джон Ерлі
Жанр: романтична комедія / фентезі
Прем’єра: 4 грудня

«Вічність» – романтична комедія з фентезійним підтекстом, у якій Девід Фрейн переосмислює знайому формулу «любовного трикутника», переносячи її в потойбіччя. Після смерті кожна людина отримує тиждень, щоб вирішити, де провести свою вічність. Герої стрічки – Джоан, Ларрі та Люк – зустрічаються саме в цій проміжній реальності, де минуле й почуття важать не менше, ніж життєві рішення.

Ларрі (Майлз Теллер) несподівано помирає просто під час сімейної вечері й прокидається у вигляді молодшої версії себе. Його зустрічає консультантка потойбіччя (Да’Вайн Джой Рендольф), яка допомагає новоприбулим обрати «свій світ». Але Ларрі прагне лише одного – дочекатися Джоан (Елізабет Олсен), з якою прожив довге життя. Коли вона нарешті приходить, виникає нова дилема: її перше кохання Люк (Каллум Тернер), загиблий на війні, також чекав на неї всі ці роки. І тепер Джоан має вирішити, з ким залишиться назавжди.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Ти – космос»: Павло Остріков знімає найніжнішу історію кохання українського сайфаю

Фрейн створює яскравий, дотепний і зворушливий світ – із власною логікою, правилами та теплим гумором. «Потойбічні» простори нагадують фантазії з фільмів 90-х: водночас легкі, чарівні й дуже людські. Олсен і Теллер отримують цікаве акторське завдання – грати молодими, але з досвідом прожитого життя. І в них це виходить тонко й значно тепліше, ніж очікуєш від висококонцептуальної комедії. Теллер тут особливо сильний – легкий, іронічний, із тією харизмою, якої йому справді бракувало останніми роками.

Чому варто дивитись: «Вічність» – це ностальгійний погляд на романтичне кіно минулих десятиліть, але з сучасною чутливістю. Стрічка розповідає про вибір, втрати та любов, яка супроводжує нас навіть за межами життя. І робить це щиро, з теплим гумором і без втрати легкості.

«Покинуті» / The Abandons (2025)

Режисер: Курт Саттер
У головних ролях: Ліна Гіді, Джилліан Андерсон
Жанр: вестерн-драма
Дата виходу: 4 грудня

Американський вестерн «Покинуті» переносить глядачів у 1850-ті – сувору епоху освоєння Дикого Заходу, де земля, честь і влада вирішувалися зброєю. У центрі сюжету – протистояння двох жінок, двох лідерок, двох світів. Фіона Нолан (Ліна Гіді), ірландка з непростим минулим, зібрала навколо себе дітей-сиріт і тих, кого суспільство воліє не помічати. Її невелике ранчо в Орегоні – єдине місце, яке вона справді може назвати домом.

Їй протистоїть Констанс Ван Несс (Джилліан Андерсон) – заможна спадкоємиця гірничої імперії, яка прагне розширити свій вплив і землю будь-якою ціною. Її амбіції стикаються з правами дрібних землевласників, і конфлікт швидко переростає у війну, де кожне рішення може стати фатальним.

Саттер, відомий за «Синами анархії», знову звертається до теми аутсайдерів і тих, хто виборює своє місце у жорстокому світі. Стиль серіалу – різкий, напружений, із притаманною автору любов’ю до темних характерів і сюжетів про моральні межі. Географія, костюми й побут відтворені з увагою до деталей, а дуель Андерсон і Гіді на екрані тримає напругу не гірше за найкласичніші вестерни.

Чому варто дивитись: «Покинуті» – це серіал про владу, гідність і жінок, які ведуть свої кланові війни на рівні з чоловіками, але зовсім іншими методами. Джилліан Андерсон у ролі холодної аристократки та Ліна Гіді у ролі відчайдушної захисниці свого «племені» створюють сильний акторський тандем, від якого важко відвести погляд.

«Найбагатша жінка світу» / La Femme la plus riche du monde (2025)

Режисер: Тьєррі Кліфа
У головних ролях: Ізабель Юппер, Марина Фойс, Лоран Лаффіт, Рафаель Персонас
Жанр: біографічна комедійна драма
Прем’єра: 4 грудня

Фільм Тьєррі Кліфи – це вільна, художньо переосмислена історія про найбагатшу жінку світу спадкоємицю компанії L’Oréal Франсуазу Бетанкур. У стрічці її звуть Маріанна Фаррер, і цю роль Ізабель Юппер втілює з притаманною їй точністю, іронією та холодною елегантністю. Маріанна – буржуазна леді, оточена родиною й прислугою, які звикли до її примх, але не обов’язково розуміють її справжні бажання. Одного дня вона погоджується на фотосесію для глянцевого журналу – і саме там знайомиться з талановитим фотографом П’єром-Аленом Фантеном. Їхня раптова близькість викликає хвилю тривоги й підозр серед оточення Маріанни.

Стрічка натхненна резонансною «справою Бетанкур», яка свого часу сколихнула Францію, але не прагне буквальної реконструкції. Кліфа знімає фільм на межі комедії, драми й соціального портрета – з легким відтінком детективної інтриги. Він показує світ великої буржуазії зсередини: блискучий, відсторонений і подекуди майже абсурдний. Ізабель Юппер та Лоран Лаффіт створюють яскравий дует – двох ексцентричних персонажів, які водночас притягуються й дратують одне одного.

При цьому режисер не фетишизує розкіш. Навпаки – він уважний до дрібниць, у яких проявляються характери: холодність, самотність, прагнення бути побаченою, бажання знайти бодай одну людину, що сприйме тебе не як частину фінансової імперії, а як окрему особистість. Маріанна не виглядає карикатурою на багатство – це складна героїня з власною правдою. Її оточення – інша площина тієї самої історії, у якій багато недовіри, страху й потреби контролю.

Чому варто дивитись: Фільм поєднує легкість французького кіно, точність соціальної сатири й сильні акторські роботи. «Найбагатша жінка світу» – це історія про владу, вплив і самотність, яка може переслідувати навіть там, де, здається, є все. Це не байопік у звичному розумінні, а витончений і неочевидний портрет світу, який рідко показують без прикрас.

«Джей Келлі» / Jay Kelly (2025)

Режисер: Ноа Баумбах
У головних ролях: Джордж Клуні, Адам Сендлер, Лора Дерн
Жанр: драма
Прем’єра: 5 грудня (Netflix)

Ноа Баумбах повертається з фільмом про те, що ховається за фасадом голлівудської слави. Головний герой – Джей Келлі (Джордж Клуні), суперзірка масштабу самого Клуні, який і втілює цю роль. За 35 років кар’єри він знявся у десятках гучних проєктів, здобув світове визнання й, що дивовижно, не втратив людяності: на майданчику Джей завжди ввічливий, уважний і намагається зробити дубль краще. Та за бездоганною публічною оболонкою стоїть особиста ціна, яку він платить уже багато років.

У Джея – кілька розлучень, складні стосунки з дорослими доньками й постійне відчуття, що він пропустив найважливіші роки їхнього життя. Коли молодша донька вирушає до Європи зі своїм хлопцем, а не з батьком, Джей раптом зупиняє звичний ритм роботи й вирішує спонтанно поїхати за нею. Йому також потрібно забрати нагороду «за внесок у кінематограф» – ту саму, яку він роками ігнорував, – і, якщо пощастить, бодай частково наздогнати те, що давно від нього вислизнуло.

Баумбах створює не просто подорож героя, а ніжну, трохи іронічну медитацію про природу слави. Клуні тут максимально органічний: роль дозволяє йому зіграти іронічну версію самого себе, але з глибшим і вразливішим шаром. Поруч – Адам Сендлер і Лора Дерн, актори, які вміють тримати тонкий баланс між гумором і серйозністю.

Чому варто дивитись: «Джей Келлі» – це чудова історія про те, що лишається від людини, коли з неї знімають шар зіркового блиску. Без пафосу й моралізаторства – просто чесний, теплий фільм про чоловіка, який вчиться бути присутнім у власному житті. І так, Клуні тут справді неймовірно гарний.

«Аватар. Вогонь і Попіл» / Avatar: Fire and Ash (2025)

Режисер: Джеймс Кемерон
У головних ролях: Сем Вортінґтон, Зої Салдана, Сіґурні Вівер, Кейт Вінслет
Жанр: науково-фантастичний екшн
Прем’єра в Україні: 18 грудня

Джеймс Кемерон знову повертає нас на Пандору – у третю частину наймасштабнішої кіносаги сучасності. Після «Аватара» (2009) та «Аватара: Шляху води» (2022), двох найкасовіших фільмів усіх часів, режисер продовжує розширювати всесвіт На’ві та глибше занурюється в історію родини Джейка Саллі та Нейтірі. У «Вогні і Попелі» в центр оповіді виходять їхні діти – саме вони стають емоційним ядром фільму.

Кемерон прямо говорить: раніше На’ві показували майже виключно з позитивного боку. Тепер він свідомо змінює ракурс. У «Вогні і Попелі» з’являється плем’я Попелястих – жорсткий, самобутній клан На’ві, яким керує вогняна лідерка Варанг. На тлі загострення протистояння між людськими колонізаторами та корінними мешканцями Пандори конфлікт між кланами стає новим моральним центром історії.

Звісно, Кемерон не зраджує собі: глядачів знову чекають видовищні батальні сцени, нові інопланетні екосистеми, технічні інновації та той масштаб, який неможливо сплутати з чиїмось іншим. Та цього разу екшн не самоціль – він працює на розкриття сімейної динаміки й показує, як діти Саллі шукають власну ідентичність у світі, що постійно змінюється.

Чому варто дивитись: Бо Кемерон – це Кемерон. Він має рідкісну рису: майже кожен його фільм стає подією, на яку чекають роками. Кемерон ніколи не виходить на великий екран «просто так» – кожен його проєкт поєднує технологічний прорив і велику емоційну історію. Саме тому «Вогонь і Попіл» – найочікуваніша фантастична прем’єра грудня

«Марті Супрім» / Marty Supreme (2025)

Режисер: Джош Сефді
У головних ролях: Тімоті Шаламе, Ґвінет Пелтроу
Жанр: спортивна драма
Прем’єра: 25 грудня

Новий фільм Джоша Сефді розповідає історію молодого пінг-понгіста Марті Маузера, створену за мотивами життя чемпіона Марті Райсмана. Це не класичний байопік, а радше вільна інтерпретація про хлопця, чия мрія видається нікому не потрібною. Він проходить свій шлях «до пекла і назад», намагаючись довести власну цінність у світі, який вперто не хоче в нього вірити.

Тімоті Шаламе, який не лише виконав головну роль, а й став співпродюсером фільму, готувався до неї з майже спортивною одержимістю. Оператор Даріус Хонджі розповідав, що актор прагнув виглядати як справжній професійний гравець. Він також зазначав: у цій ролі Шаламе буде складно впізнати – настільки разюче його образ відрізняється від усіх попередніх.

Ґвінет Пелтроу грає відому акторку, з якою у Марті зав’язуються бурхливі стосунки. Її героїня заміжня за впливового представника «пінг-понг мафії», тож знайомство з талановитим юнаком стає для неї майже несподіваним виходом із власної пастки. Пелтроу відверто зізнавалася, що у фільмі «дуже багато сексу», але важливіше інше – їхній зв’язок водночас емоційний і певною мірою взаємовигідний для обох.

Події розгортаються у Нью-Йорку 1950-х, у світі клубів і змагань, де спорт перетинається з вуличною культурою, ставками та великими амбіціями. «Марті Супрім» – це не просто історія про пінг-понг. Це фільм про одержимість, про спробу вибороти собі місце у світі й про бажання вирватися з середовища, яке не надто охоче вірить у твої можливості.

Чому варто дивитись: Бо Сефді знову робить кіно, що працює на нервах – швидке, напружене й дуже живе. А Тімоті Шаламе отримав тут одну з найскладніших ролей у своїй кар’єрі й, здається, перетворився буквально на іншу людину. «Марті Супрім» має всі шанси стати однією з найгучніших прем’єр кінця року – харизматичною, сміливою та наскрізь просякнутою духом Нью-Йорка.