Українська оборонна компанія Fire Point за два роки стала одним із найпомітніших виробників далекобійних дронів і ракет. Її FP-1 та FP-2 використовує українська армія, а Генштаб відзначає їхню ефективність. Попри це, діяльність компанії супроводжують як успіхи на фронті, так і резонансні інформаційні звинувачення.
У новому інтерв’ю BBC News Україна керівники Fire Point – головний конструктор Денис Штілєрман і технічна директорка Ірина Терех – уперше детально розповідають про походження компанії, принципи роботи, розробку ракети «Фламінго» та плани зі створення балістики. Автори пояснюють, як формувалася команда, від яких технологій вони відмовилися і чому роблять ставку на власні навігаційні системи та виробництво двигунів.
Explainer переказує інтерв’ю – про те, як з’явився Fire Point, чому компанія опинилася в центрі уваги та що її плани означають для української оборонної спроможності.
Як Fire Point опинилася в центрі уваги
Fire Point тривалий час залишалася маловідомою компанією, попри те що її далекобійні FP-1 і FP-2 регулярно вражали цілі в глибині російської території. Перший публічний вихід команди відбувся лише в серпні 2025 року, коли Fire Point представила крилату ракету «Фламінго» – розробку з бойовою частиною понад тонну та заявленою дальністю до трьох тисяч кілометрів. За словами головного конструктора Дениса Штілєрмана, це був свідомий крок, покликаний продемонструвати можливості України напередодні перемовин у США.
У той самий час Fire Point опинилася в центрі резонансних звинувачень. У медіа поширилися твердження про можливу причетність компанії до корупційних схем, зокрема до так званого «міндічгейту». Як зазначають у Fire Point, власники справді знайомі з бізнесменом Тімуром Міндічем, а один із підозрюваних у справі – Ігор Фурсенко – працював у компанії. Проте керівництво категорично відкидає участь у будь-яких корупційних схемах і називає ці звинувачення способом тиску на виробника українських БПЛА та ракет.
Рішення Fire Point вийти з тіні було вимушеним: компанія побоювалася інформаційної кампанії проти себе. Як пояснює Штілєрман, публічність стала інструментом захисту й засвідчення реальних можливостей України.
Звідки взялася команда Fire Point і її технічна школа
Головний конструктор Fire Point Денис Штілєрман прийшов у ракетобудування не з оборонної галузі, а з ІТ. До 2008 року він працював над різними софтверними проєктами, іграми та системами розпізнавання зображень. Після цього певний час займався земельним бізнесом у Росії, але, за його словами, не мав стосунку до оборонних контрактів. Штілєрман також зазначає, що в РФ був залучений лише до розробки концепції модернізації військових систем зв’язку для інституту при Міноборони, але припинив цю діяльність після початку російської агресії проти Грузії у 2008 році.
Повернувшись до України, Штілєрман позбувся російського паспорта і змінив прізвище. У Fire Point він працює разом із двома давніми друзями – архітекторкою Іриною Терех та підприємцем у сфері кінобізнесу Єгором Скалигою. Як підкреслює сама команда, вона виникла не як спадкоємиця радянських оборонних підприємств, а як конструкторське середовище, що виросло з приватних розробок і експериментів.
За словами Штілєрмана, інтерес до ракет і двигунів існував у нього й раніше, але на любительському рівні. До початку повномасштабної війни він займався переважно моделями та симуляціями. Розробка великих твердопаливних двигунів і перехід до повноцінної ракетної програми почалися тоді, коли команда зрозуміла, що може створювати двигуни достатнього розміру і характеристик для реального озброєння.
Як пояснюють у Fire Point, ключовим елементом їхньої роботи стала власна інженерна школа: компанія зібрала команду спеціалістів, розробила безлюфтові сервоприводи, створила польотний контролер і навігаційний приймач, здатний працювати на швидкостях до 3000 м/с і на висотах понад 120 км. Частину систем наразі закуповують у міжнародних виробників під NDA, однак у Fire Point планують перейти на повністю власну інерційну систему після запуску нового європейського заводу.
Як з’явилася ракета «Фламінго» і що стоїть за її конструкцією
Денис Штілєрман розповідає, що ідея ракети FP-5 «Фламінго» з’явилася після пропозиції машинобудівника Олександра Кривоконя. Він звернув увагу на наявні радянські безпілотники «Стриж» та їхні прискорювачі й запропонував створити на їхній основі далекобійну ракету з новим двигуном.
Команда Fire Point проаналізувала конструкцію й дійшла висновку, що її неможливо масштабувати у великій кількості, тому розробила спрощений корпус і ефективніший двигун власного виробництва. Запуск ракети здійснюється за допомогою твердопаливних прискорювачів, які компанія тепер також виготовляє самостійно.
Найскладнішим етапом, за словами Штілєрмана, стало не виробництво двигунів, а створення точної цифрової моделі. У FP-5 провели 400 віртуальних польотів, і компанія прагнула досягти мінімальної похибки між симуляціями і реальними випробуваннями. Це дозволило обмежитися менш ніж десятьма натурними пусками для підтвердження працездатності ракети.
У Fire Point також наголошують, що «Фламінго» поки не є остаточною версією. Компанія працює над покращеннями, зокрема над інтеграцією системи TERCOM для корекції траєкторії за рельєфом місцевості. Відеонавігація, яку використовують у FP-1, для ракети такого класу не підходить через погодні обмеження, тому потрібні точні картографічні дані. У Fire Point додають, що після кожного застосування ракети проводять аналіз і вносять корекції у конструкцію та софт.
За оцінкою Штілєрмана, максимальна дальність польоту «Фламінго» не розкривається з міркувань безпеки, але в інтерв’ю він зазначає, що вона перевищує тисячу кілометрів.
Чому Fire Point взялася за балістику і що таке ракета FP-7?
Денис Штілєрман наголошує, що в українській обороні досі бракувало власної балістичної ракети. На його думку, це один із критично важливих інструментів — зброя, використання якої не потребує погодження із партнерами. Штілєрман підкреслює, що «гейм-чейнджером» у війні є не окрема технологія, а воля, однак власна балістика може стати важливою частиною системи стримування.
Fire Point почала розробку балістичної ракети FP-7 після того, як отримала завдання створити клон одного з відсіків ракети С-300/С-400. Команда спершу виконала цю роботу, але зіштовхнулася з браком ключових компонентів у державних виробників і вирішила розробити їх самостійно. У Fire Point створили власні сервоприводи та твердопаливний двигун, що фактично дозволило перейти від окремих елементів до повноцінного ракетного комплексу.
За словами Штілєрмана, FP-7 стане «дешевою балістичною ракетою невеликої дальності» та може виконувати функції, подібні до ATACMS.
Коментуючи питання, чому за десятиліття незалежності Україна не створила власну балістику, Штілєрман говорить про «цілеспрямовану політику», що стримувала такі проєкти. Він зазначає, що ні Росія, ні західні партнери не були зацікавлені в появі української балістичної зброї, а великі підприємства ракетної галузі до 1991 року були підпорядковані структурам СРСР. За його словами, сучасна українська індустрія була обмежена також відсутністю доступу до великих виробництв твердопаливних компонентів. Fire Point стверджує, що зараз ці можливості створено: компанія має власне R&D-підприємство й будує виробничі потужності в Європі.
Щодо залежності від імпорту, Штілєрман говорить, що деякі хімічні компоненти все ще доводиться закуповувати за кордоном, оскільки їх небезпечно виробляти в Україні під час війни. Водночас більшість ключових елементів — двигуни, навігація, корпуси — Fire Point вже виготовляє самостійно. За оцінкою компанії, у разі державного запиту та необхідного фінансування перехід до масового виробництва ракет можливий із травня, на рівні сотень одиниць на місяць.
Штілєрман також говорить, що балістика здатна долати ППО Росії, якщо досягає швидкості понад 1200 м/с і має композитний корпус. На питання про реакцію партнерів він відповідає, що Україна нині не потребує зовнішнього дозволу для розробки такої зброї, а гарантії, надані після Будапештського меморандуму, довели свою ненадійність. Компанія очікує, що FP-7 буде кодифікована до кінця року.
Які плани Fire Point має для системи перехоплення і чому це важливо для Європи?
У Fire Point розповідають, що паралельно з розробкою балістичних ракет компанія працює над проєктом системи перехоплення під назвою «Freyja». За словами Дениса Штілєрмана, йдеться про створення ракет-перехоплювачів, здатних знешкоджувати балістичні цілі на високих швидкостях. Компанія вже підписала низку угод із провідними західними виробниками радарів та систем ППО, однак деталі залишаються закритими через NDA.
Fire Point пропонує партнерам безкоштовно використовувати українські пуски балістичних ракет для навчання власних радарів. За словами Штілєрмана, зараз тренування таких систем можливе переважно у США і на застарілих зразках. Компанія вважає, що саме сучасні швидкісні ракети українського виробництва можуть дати якісний тренувальний матеріал. Єдина вимога Fire Point до партнерів — передати програмне забезпечення радарів на аудит, щоб гарантувати, що ці системи не можуть бути дистанційно вимкнені або модифіковані без відома користувача.
Як пояснює Штілєрман, така співпраця здатна змінити ринок протиракетної оборони. Оскільки потреба у сучасних системах ППО в Європі значно зросла, виробники радарів і ракет уже не стільки конкуренти, скільки союзники. В Fire Point стверджують, що їхній підхід — відкритість, обмін технологіями під аудит та використання реальних пусків — може стати основою нової європейської системи оборони. Перші перехоплення в межах проєкту «Freyja» компанія очікує побачити у 2027 році.
У чому Fire Point бачить ефективність своїх далекобійних дронів?
Технічна директорка Fire Point Ірина Терех у розмові з BBC News Україна зазначає, що ефективність FP-1 та FP-2 — це результат не одного технічного рішення, а цілої екосистеми, яку компанія вибудовує навколо дронів. За її словами, конструкція, навігація та виробництво організовані так, щоб жоден елемент не був «єдиною точкою відмови». Усі критичні системи мають дублювання, а сама архітектура проєкту передбачає можливість швидкої адаптації до змін на фронті. Терех підкреслює, що дрон, залишений без регулярних оновлень, втрачає актуальність менш ніж за рік.
Fire Point вважає, що секрет успіху полягає не у використанні окремих унікальних технологій, а у правильній інженерній методиці: поєднанні доступних компонентів, мінімізації залежності від чутливих імпортних позицій і можливості масштабувати виробництво. За словами Терех, FP-1 і FP-2 не копіюють іноземні аналоги, а є компіляцією найефективніших рішень, що доступні в Україні. Близько 90% комплектуючих для FP-1 виробляються всередині країни, а електронні компоненти, здатні до дистанційного втручання або модифікації, компанія не закуповує в Китаї.
На запитання про порівняння зі «шахедом» Терех зазначає, що іранський дрон має більш складну аеродинаміку, але значно дорожчий у виробництві. Водночас для Fire Point ключовим показником є не технічна досконалість, а внесок у результат на фронті. За оцінкою Генштабу FP-1 і FP-2 демонструють один із найвищих відсотків ураження серед українських і міжнародних аналогів. Компанія пояснює це великою кількістю місій, що дає змогу постійно аналізувати дані і переходити до нових навігаційних систем або тактик, коли ефективність починає знижуватися.
У Fire Point також підтверджують, що FP-1 може керуватися оператором у режимі реального часу для критичних місій. За словами Терех, ця можливість з’явилася у компанії раніше, ніж у модифікованих «шахедів». Fire Point додає, що дрони вже запускаються масово, а можливість масштабних пусків залежить від загальної інфраструктури та координації всередині українського виробничого сектору. На сьогодні компанія здатна забезпечувати близько 300 запусків на добу, але вважає досяжним рівень у тисячу запусків у майбутньому за умови синхронної роботи виробників.
Куди рухається Fire Point і чому компанія готова віддати дрони у «вільне виробництво»?
У Fire Point наголошують, що попри масштабні виробництва FP-1 і FP-2, головний фокус компанії зміщується до ракетних розробок. За словами Ірини Терех, дрони залишаються важливими, але їхня інженерна і виробнича система вже настільки відпрацьована, що подальші вдосконалення відбуваються автоматично. Натомість балістичні ракети Fire Point вважає критично необхідними для української оборони, тому саме вони стали пріоритетом.
Водночас компанія підкреслює, що не прагне монополізувати виробництво FP-1 та FP-2. Терех підтверджує, що Fire Point готова відкрити конструкторську документацію для інших українських виробників — фактично передати дрони у форматі «народного» продукту. Ідея полягає в тому, що широке залучення потенціалу десятків компаній дозволить Україні значно швидше наростити обсяги пусків і досягти паритету з російським використанням далекобійних БПЛА.
За словами Fire Point, це рішення не суперечить бізнес-логіці: компанія заробляє на своїх виробах, але весь прибуток від FP-1 і FP-2 уже реінвестовано в ракетні програми. Штілєрман і Терех наголошують, що жоден комерційний інтерес не матиме значення, якщо країна програє війну. Тому поширення технологій дронів серед інших виробників вони розглядають як спосіб прискорити загальний оборонний розвиток.
