9 липня петиція про легалізацію одностатевих шлюбів в Україні набрала 25 тисяч голосів. Це звернення отримало потрібну для розгляду кількість голосів за 36 днів. Тепер його має розглянути президент Володимир Зеленський. Петицію про одностатеві шлюби створила Анастасія Совенко.
«У цей час кожен день може бути останнім. Хай люди однієї статі отримають можливість створити сім’ю й мати офіційний документ, що підтвердить це», – написала авторка звернення.
Водночас подібні петиції вже створювалися десятки разів, але жодна з них досі не отримала підтримки від влади.
Explainer пояснює, у чому особливість реєстрації одностатевих шлюбів та чому це так актуально наразі.
Що таке одностатеві шлюби?
В українському законодавстві нині міститься інформація лише про різностатевий шлюб. Так, Статтею 21 Сімейного кодексу України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.
Тож практично всі одностатеві пари, які проживають разом, не мають тих прав, які є у гетеросексуальних людей, зареєструвавших свій шлюб.
Одностатевий, або гомосексуальний, шлюб – це союз двох осіб однієї статі, визнаний законодавством окремої країни як шлюб. Одностатевий шлюб зачіпає цивільні, політичні, соціальні права, а також релігійні традиції у багатьох країнах.
Наприклад, у 2021 році Папа Римський Франциск уперше висловився на підтримку цивільного партнерства для одностатевих партнерів, заявивши, що їхні стосунки мають бути захищені відповідним законом. Про це він розповів у документальному фільмі «Франческо», який показали в межах Римського міжнародного кінофестивалю.
«Гомосексуали мають право бути в сім'ї. Вони – діти божі й мають право на сім'ю. Нам потрібен закон про цивільні партнерства. Так вони будуть визнані на юридичному рівні», – сказав Франциск.
Раніше Папа Римський Франциск висловлювався на підтримку ЛГБТ–спільноти, стверджуючи, що бог любить геїв такими, якими вони є, а також підтримував ЛГБТ–підлітків.
Перебуваючи на посаді архієпископа Буенос–Айреса Франциск підтримував цивільні партнерства для гомосексуалів, проте жодного разу публічно не робив таких заяв у сані Папи Римського.
Навіщо потрібні одностатеві шлюби?
Дослідження показують, що заборона одностатевих шлюбів значною мірою впливає на погіршення ментального здоров’я гомосексуальних людей порівняно з гетеросексуальними. Приміром, ще 2009 року Американська медична асоціація це офіційно визнала.
Також масштабне дослідження, проведене у США, показало, що лесбійки, геї та бісексуали відчувають набагато менше стресу та психологічної напруги, якщо вони перебувають у юридично визнаному одностатевому шлюбі, ніж якщо б вони не могли зареєструвати стосунки. В опитуванні взяли участь понад 36 000 осіб віком від 18 до 70 років. Цілком очікувано, що одружені гетеросексуали були менш стурбовані цим питанням, ніж представники та представниці ЛГБТ–спільноти.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Просто та доступно: як правильно та коректно розповідати про ЛГБТ+
Проте, якщо говорити про більш практичні речі, то заборона одностатевих шлюбів обмежує ЛГБТ–людей у таких питаннях як усиновлення чи удочеріння дітей, прийняття медичних рішень щодо свого партнера чи партнерки (приміром, коли людина знаходиться в комі чи хворіє), прийняття чи передачі спадщини тощо.
Тож юридичне і соціальне визнання одностатевих стосунків допомагає країнами подолати проблему дискримінації, робить одностатеві родини більш захищеними, слугує гарантією стабільності та дотримання рівних прав.
А як на це впливає війна?
Прикметно, що ЛГБТ–люди, так само, як і гетеросексуали, служать у лавах ЗСУ та боронять нашу країну. Проте є вагома різниця у юридичних питаннях, якщо трапляється втрата ЛГБТ–партнера.
Оскільки за документами одностатеві пари офіційно не доводяться одне одному родичами, то й повноцінних прав такі партнери не мають. Наприклад, якщо один чи одна з пари загинуть, то інший чи інша не матимуть права забрати тіло та гідно поховати цю людину. Адже дозвіл на отримання тіла загиблого чи загиблої мають тільки офіційні родичі.
Так само, це стосується і передачі спадку. У випадку, якщо немає офіційно завірених документів про те, що майно, яке набуте під час спільного проживання має перейти певній особі, то всі матеріальні цінності перейдуть родичам.
Навіть більше, якщо людина встигла оформити заповіт перед смертю на свого партнера чи партнерку, останнім доведеться сплачувати державі певну частину за отримання спадку, адже вони не є офіційними родичами. Також якщо ЛГБТ–військовий чи військова гине, його партнер чи її партнерка не мають права на пільги та компенсацію.
Крім того, у випадку загибелі одного з партнерів інший не зможе взяти під опіку його неповнолітніх дітей, бо не є прямим родичем померлого.
Відтак, голова ГО «Українські військові ЛГБТ за рівні права» та об’єднання ЛГБТ–військових Віктор Пилипенко закликав президента та парламент узаконити одностатеві шлюби.
«Так, ми невеличка група українського суспільства, нас всіх всього лиш від 7 до 12 відсотків. Ми гідні люди, і не збираємось принижуватись та втікати. Ми виходимо на марші рівності, не зупиняємося і несемо гасла поваги одне до одного, важливості рівності прав людини, модернізації нашої України. З 1991 року, 2014–го, 24.02.2022 ми у лавах ЗСУ, НГУ, добровольчих батальйонів боронимо Вітчизну від загрози російської тиранії, імперіалізму, загрози тюремного закріпачення нашого права на свободу та існування», – написав Пилипенко.
Яка є альтернатива?
Щоб легалізувати одностатеві шлюби, урядовцям потрібно буде внести значну кількість правок до Конституції, а це процес доволі довгий та кропіткий. Тому, ймовірною альтернативою, яку може прийняти Верховна Рада, є цивільні партнерства. До слова, укладати їх можуть не тільки одностатеві пари, а й гетеросексуальні.
Існує чимало країн, де є лише шлюб для різностатевих партнерів і тільки партнерство для одностатевих. Цивільне партнерство пропонує реальну альтернативу шлюбу, зокрема, йдеться про розмежування понять «узаконення стосунків» та «вінчання».
З юридичної точки зору, парам, які вирішують вступити в цивільне партнерство, варто розглянути можливість укладення попередньої партнерської угоди, яка встановлює умови врегулювання фінансових питань при розлученні. Звісно, це стосується як ЛГБТ+, так і гетеросексуальних пар.
З податкової точки зору, якщо пари планують вступити в цивільне партнерство, правила, які стосуються планування життя і смерті, багато в чому є аналогічними вступу в шлюб. Наприклад, партнери мають складати заповіт в ході своїх стосунків, щоб гарантувати, що близькі отримають своє майно так, як вони заповідали.
До слова, згідно з результатами дослідження, проведеного Центром соціальних експертиз Інституту соціології НАН України з 2013 року в Україні з 33 до 53% збільшилась кількість українців, які підтримують права гомосексуальних пар на реєстрацію своїх сімейних стосунків.
На краще змінюється і ставлення до виховання та всиновлення дітей гомосексуальними парами. Так, за шість років підтримка зросла понад удвічі. Категоричне заперечення за той же час скоротилося з 72 до 59%.
А які недоліки цивільних партнерств?
У 2020 році Олеся Соломіна, громадська діячка, разом зі своєю дівчиною уклала перший в Україні партнерський договір. Документ розробив адвокат Артем Афян.
У договорі були прописані умови цивільного партнерства, згідно з яким партнерки мають право на спільно нажите майно й можливість його поділу, можуть складати заповіт одна на одну та ухвалювати медичні рішення за партнерку. Про юридичну силу такого договору правозахисники та адвокати сперечаються досі.
«Для того, щоб цей договір працював, потрібно законодавче поле. Це поле може бути створено тільки одним чином – прийняттям закону про цивільне партнерство. Закону, який безсумнівно надасть велику допомогу при регулюванні відносин не тільки для гомосексуальних, але і для гетеросексуальних людей», – зазначає Анна Леонова, виконавча директорка ГО «Гей–альянс Україна».
Відтак, цивільне партнерство, яким його бачать українські правозахисники, не гарантуватиме повної рівності прав, адже зареєстрованим партнерам не надаватиметься право на спільне усиновлення або ж носіння одного прізвища. Втім, такий механізм має свої переваги перед шлюбом.
Наприклад, як зазначає координатор з політики та законодавства Національного ЧСЧ–консорціуму Святослав Шеремет, у партнерстві можна не об’єднувати власне майно, тоді не доведеться його ділити після розлучення.
Водночас цивільне партнерство передбачає не лише розширення прав, але й обов’язків. Як пояснює Шеремет, це відкриває шлях для покладання на другого партнера зобов’язань щодо піклування про дитину першого партнера, що є в інтересах дитини.
Крім захисту медичних, соціальних, майнових та пов’язаних з похованням прав, зареєстроване цивільне партнерство або шлюб стане запобіжником еміграції працездатної ЛГБТ–молоді, яка виїжджає з України саме через відсутність цих прав.
Чому це важливо для всієї України?
Запровадження інституту цивільного партнерства передбачена планом дій з реалізації Національної стратегії з прав людини до 2023 року. Проте жодних кроків на зустріч цьому влада поки не робила.
Але легалізація одностатевих шлюбів або реєстрація цивільних партнерств може значно вплинути як на рівень життя ЛГБТ–людей, так і на ставлення до України з боку європейських держав.
По–перше, підтримка одностатевих стосунків – це значний прогрес у сфері прав людини. А якщо в країні цінуються права та можливості людей, вони будуть хотіти тут жити, приїжджати сюди та залишатися тут.
По–друге, реєструвати одностатеві партнерства, як зазначалося вище, можуть не тільки ЛГБТ–люди. Наприклад, якщо дві подруги, які є гетеросексуальними жінками, живуть разом і мають своїх дітей, але хочуть мати спільні права на власність та виховувати дітей разом, то вони зможуть укласти такий договір про цивільне партнерство.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бути різними добре разом: що змінилося в питаннях ЛГБТ+ за 30 років
Інший приклад, молоді друзі–військові, які ще не встигли одружитися, але мають цінне майно. У такому випадку вони теж зможуть оформити договір цивільного партнерства, щоб у випадку загибелі одного з побратимів, інший зміг розпоряджатися його майном.
По–третє, офіційне визнання одностатевих партнерств дає можливість розвитку власного бізнесу, адже це може бути як просто спільна справа двох друзів чи подруг, так і сімейний бізнес одностатевої пари. Більше бізнесів – більше податків, отже, і більший прибуток для країни.
А що кажуть противники?
Українська ЛГБТ–спільнота завжди стикалася з нерозумінням та агресію з боку праворадикалів, мовляв, якщо дозволити одностатеві шлюби, то всі люди в Україні «стануть« геями та лесбійками. А потім, ймовірно, захочуть усиновити чи удочерити всіх дітей з українських дитбудинків. Насправді, це не можливо. Частка ЛГБТ–людей у світі колихається від 7 до 12%, і змінити її прийняттям такого закону неможливо. І не всі одностатеві пари, як і різностатеві, взагалі хочуть мати дітей.
Своєю чергою, організації вірян також негативно ставляться до легалізації шлюбів чи партнерств. Причиною є те, що бог створив Адама і Єву, а не Єву та Єву чи Адама та Адама. Відтак, гомосексуальні стосунки церква вважає гріхом, а справжня родина, на їхнє переконання, складається тільки з обвінчаних гетеросексуальних чоловіка та жінки.
Серед публічних опонентів узаконення – народний депутат від фракції «Слуга народу» Ігор Фріс. Він називає себе «прихильником традиційних цінностей» та каже, що буцімто «традиційність українського шлюбу та суспільства більш ніж доведена».
На думку Фріса, ті проблеми, з якими стикаються одностатеві пари, можна розв’язати вже існуючими правовими механізмами, як–от укладанням договору дарування, утримання, спадкового договору, заповіту, заповіту з умовою або ж договору конкретного користування майном.
«ЛГБТ–люди не обмежені та не дискриміновані законодавством, щоб реалізувати свої бажання в частині захисту їхніх цивільних прав та обов'язків, встановлені в законний в Україні спосіб», – вважає народний депутат, який є членом комітету з питань правової політики.
Дійсно, частково врегулювати питання спільного майна та останньої волі в Україні можливо і зараз. Проте це не розв’язує всіх проблем, з якими стикаються люди в одностатевих стосунках. Наприклад, людина тієї ж статі у разі оформлення заповіту все одно обкладатиметься податком, таким самим, який застосовується до чужих людей.
А як в інших країнах?
За даними на 2021 рік, у 38 країнах світу легалізовані одностатеві шлюби. Першими, хто прийняв такі законопроєкти, стали Нідерланди (2001 рік), Бельгія (2003 рік), Іспанія та Канада (2005 рік). У 2020 році це зробили такі країни як Коста–Ріка, Гернсі та Швейцарія.
Цивільні партнерства, наприклад, дозволені в Чехії, яка нещодавно дозволила одностатевим парам всиновлювати дітей. До речі, між появою інституту партнерства і можливістю усиновлення саме для одностатевих пар там минуло десять років.
Схожий механізм працює у 17 європейських країнах, де є право вступити у цивільне партнерство. Там він навіть більш популярний, ніж, власне, шлюб. Серед цих держав, зокрема, Чехія, Угорщина, Чорногорія, Естонія.
