Мирний план для України, оприлюднений повністю у вигляді 28 пунктів, різко змінив тон дискусії у Києві, Вашингтоні та європейських столицях. Якщо раніше у відкритому доступі були лише фрагменти, що просочилися в ЗМІ, то тепер можна оцінити документ цілком – із вимогами щодо територіальних поступок, нейтрального статусу України, обмеження армії та нової архітектури безпеки. Усе це спричинило хвилю реакцій, особливо на тлі дедлайну, який президент США Дональд Трамп встановив для його підписання – до 27 листопада.
Explainer пояснює, що саме міститься в оприлюднених 28 пунктах, як виник цей план і як його оцінюють експерти.
Коротка передісторія
Перші згадки про новий «мирний план» з 28 пунктів з’явилися 18 листопада, коли Axios повідомило про розробку документа спецпредставником Дональда Трампа Стівом Віткоффом та представником Кремля Кирилом Дмітрієвим. Видання посилалося на американських і російських чиновників.
Уже наступного дня, 19 листопада, Reuters і Financial Times оприлюднили перші деталі. За їхніми даними, Віткофф і Дмітрієв працювали над документом три дні в Маямі, а сам план містив вимоги щодо різкого скорочення ЗСУ, територіальних поступок та нейтралітету України. Паралельно з’явилися й більш спекулятивні інтерпретації – зокрема, публікація The Telegraph про «орендну» плату Росії за окупацію Донбасу.
Інформаційний сплеск навколо плану збігся з візитом до Києва високопоставлених представників Пентагону – міністра Сухопутних військ США Дена Дрісколла та начальника штабу генерала Ренді Джорджа. Це були найвищі чиновники США, які відвідали Україну за час другої каденції Трампа. Після їхньої зустрічі з Володимиром Зеленським 20 листопада речниця Білого дому Керолайн Левітт підтвердила існування нового «мирного плану», який, за її словами, протягом останнього місяця «тихо готували» Стів Віткофф і держсекретар Марко Рубіо. В Офісі президента підтвердили, що документ був переданий українській стороні.
У США паралельно говорили про «агресивний графік» просування ініціативи. Politico з посиланням на високопоставленого чиновника Білого дому писало, що Вашингтон прагне узгодити рамки припинення бойових дій до кінця листопада. Дональд Трамп у розмові з Fox News заявив, що крайній термін для підписання – 27 листопада. Reuters, посилаючись на джерела, повідомляло, що тиск на Київ є безпрецедентним і включає погрози зупинити постачання зброї та обмін розвідданими у разі відмови від плану.
На цьому тлі Україна повідомила про підготовку власних зустрічних пропозицій. Європейські столиці також почали розробляти альтернативний підхід, наголошуючи, що в американському документі не простежується жодних реальних поступок з боку Росії.
Що пропонує план: повний зміст 28 пунктів
Дисклеймер: повного офіційного тексту документа не оприлюднено. Наведені нижче умови – це виклад змісту 28 пунктів «мирного плану», опублікований виданням Axios та підтверджений іншими медіа. Ми подаємо їх у тому вигляді, в якому вони прозвучали у західних ЗМІ, без інтерпретацій і припущень.
Загальні положення та безпека
- Підтвердження суверенітету України.
- Всеохопна угода про ненапад між Росією, Україною та Європою, яка закриває «спірні питання останніх 30 років».
- РФ не вторгається до сусідніх країн, НАТО не розширюється далі. У The Guardian зазначили, що формулювання має неприродний «російський» стиль.
- Діалог Росія–НАТО за участі США для деескалації й гарантування безпеки.
- Гарантії безпеки Україні від США.
Військові обмеження та статус України
- Максимальна чисельність ЗСУ – до 600 тисяч військових.
- Нейтральний статус України та фіксація відмови НАТО приймати Україну.
- Військ НАТО на території України не буде.
- Європейські винищувачі розміщуються у Польщі, а не в Україні.
Умови щодо гарантій безпеки
- США отримують «компенсацію» за гарантії.
– Україна втрачає гарантії у разі атаки на РФ.
– У разі нового нападу Росії гарантії поновлюються, повертаються санкції, а «визнання нових територій» скасовується.
– «Безпідставний удар України по Москві чи Санкт-Петербургу» анулює гарантії.
Політичні та економічні положення
- Право України на вступ до ЄС та тимчасові економічні преференції.
- Глобальний план відбудови: інвестиції, енергетика, інфраструктура, технології.
- Поступова реінтеграція РФ у світову економіку, можливе повернення до G8.
Заморожені активи та фінансування
- 100 млрд доларів заморожених російських активів спрямовуються на відбудову України під керівництвом США;
– 50% прибутку від цих інвестицій отримують США. - Європа додає ще 100 млрд доларів.
- Решта активів розблоковується й направляється до спільного американо-російського фонду для окремих проєктів.
Архітектура контролю й міжнародні угоди
- Створення американо-російської групи з контролю безпеки.
- РФ юридично закріплює політику ненападу на Україну та Європу.
- Продовження ядерних угод США–РФ, включно зі СНО.
- Україна підтверджує без’ядерний статус.
Енергетика та інфраструктура
- Запуск ЗАЕС під контролем МАГАТЕ, розподіл електроенергії 50/50 між Україною та РФ.
Соціальні та гуманітарні вимоги
- Освітні програми про толерантність; застосування Україною правил ЄС щодо релігійних і мовних прав.
– Заборона «нацистської ідеології».
– Гарантовані свобода медіа й освіти. - Територіальні положення:
– Крим, Луганська і Донецька області де-факто визнаються російськими США.
– Херсонщина і Запорізька область – замороження вздовж лінії зіткнення.
– Частина Донеччини – демілітаризована буферна зона під РФ.
– РФ відмовляється від інших територій, які контролює поза цими п’ятьма регіонами. - Непорушність кордонів силою; порушення анулює гарантії безпеки.
- Гарантований доступ України до Дніпра та Чорного моря для експорту зерна.
- Гуманітарний комітет:
– «обмін всіх на всіх»;
– повернення цивільних і дітей;
– возз’єднання сімей;
– допомога жертвам конфлікту. - Вибори в Україні через 100 днів.
- Повна амністія для всіх учасників конфлікту, створення Ради миру під головуванням Дональда Трампа; негайне припинення вогню й відведення військ на узгоджені позиції.
Оцінки експертів
Публікація повного переліку з 28 пунктів спричинила широкий спектр реакцій серед політичних аналітиків та військових оглядачів. Попри різні підходи, більшість оцінок сходяться в тому, що запропонований документ містить суттєві поступки Росії й створює ризики для української безпеки.
Аналітик Вадим Денисенко звертає увагу, що фінансова частина плану є однією з найвразливіших. Він наголошує: розмороження російських активів, про яке йдеться у документі, навряд чи можливе без політичної згоди ЄС, насамперед Бельгії. За його словами, навіть у разі реалізації ці кошти можуть піти не на відбудову, а на покриття дефіциту бюджету, тоді як після 1 березня 2026 року Україна ризикує залишитися без необхідних ресурсів. Він припускає, що головне питання полягає не в підписанні угоди, а в тому, чи вдасться змінити її ключові умови та хто саме може стати підписантом.
Політичний аналітик Ігар Тишкевич розглядає план як конструкцію, що фактично пропонує «грузинський» або «корейський» сценарій: формальне неприйняття російської анексії з одночасним визнанням статус-кво.
Він зазначає, що запропонована демілітаризована зона раніше вже обговорювалася як елемент гарантій безпеки, однак у цьому плані її розмір і формат є неприйнятними для України.
Нейтральний статус та відмова НАТО приймати Україну він називає геополітичною поступкою Росії. Єдиним пунктом, який він вважає реалістичним, є обмеження чисельності армії, оскільки до 2022 року Україна мала значно менше військо й не змогла б утримувати мільйонну армію у мирний час.
Найбільше зауважень у нього викликає економічна частина: управління коштами від заморожених російських активів переходить до США, які отримують половину прибутку, тоді як решта активів може бути спрямована на проєкти, вигідні Вашингтону або Москві. Він також звертає увагу на нечіткість пункту щодо «оплати за гарантії США» та сумнівну здатність Ради миру, очолюваної Трампом, забезпечувати виконання угоди у довгостроковій перспективі.
Ізраїльський військовий оглядач Ігаль Левін підкреслює стратегічний дисбаланс між мінімальними здобутками Росії та її величезними втратами. За його оцінкою, слабкість російської армії є ключовим фактором, який пояснює поспіх і тиск на Україну: Захід намагається завершити війну до того, як ситуація остаточно змінить баланс сил. Левін вважає, що перекладання вартості російської агресії на Україну є несправедливим і може створити ризики для європейської безпеки у довгостроковій перспективі.
Колишня прессекретарка посольства України у США Наталя Сольєва підкреслює, що сам факт багаторазових «презентацій» цього плану російською стороною свідчить не про реальні наміри завершити війну, а про інформаційну операцію, спрямовану на тиск. Вона зазначає, що реакції на рівні «все пропало» є передчасними, адже подібні вкиди вже неодноразово використовувалися Москвою. На її думку, привертає увагу те, що в цій інформаційній операції бере участь людина, близька до нинішньої адміністрації США, однак вона вважає такі спроби черговими й такими, що «нічим не закінчаться».
Що це означає і що може бути далі?
Поява повного 28-пунктного документа різко загострила питання про те, якою може бути позиція США в переговорах щодо завершення війни. План пропонує Україні значні політичні, територіальні й безпекові поступки, тоді як готовність Росії до взаємних кроків у ньому не окреслена. Це вже викликало критичні реакції в Києві та серед європейських партнерів.
Прискорення американської дипломатії може бути пов’язане не лише з бажанням швидкого результату, а й з внутрішньополітичним становищем Дональда Трампа. За даними Reuters/Ipsos, його рейтинг схвалення впав до 38% — найнижчого рівня від початку другого терміну. До цього додається рішення Конгресу оприлюднити «файли Епштейна», у яких, за повідомленнями медіа, може фігурувати ім’я Трампа. На цьому тлі адміністрація зацікавлена продемонструвати зовнішньополітичні успіхи перед майбутньою зустріччю президента США з Сі Цзіньпіном, запланованою на квітень 2026 року.
Для України це створює складний переговорний простір: Вашингтон очікує швидкого погодження рамок, тоді як Київ наполягає на корекції ключових пунктів і потребує підтримки ЄС. Європейські столиці паралельно працюють над альтернативним баченням урегулювання, оскільки американський варіант не містить чітких поступок з боку Москви.
У найближчі тижні має визначитися, чи стане запропонований документ основою подальших переговорів, чи буде переформатований на етапі міжсоюзницьких консультацій. Відкритим лишається питання: наскільки Україна зможе вплинути на остаточний зміст угоди й чи будуть її ключові позиції враховані у фінальному рішенні.
