Мирний план США став головною темою зустрічі президента Володимира Зеленського з українськими та міжнародними журналістами 11 грудня. Після повернення з європейського турне він уперше детально пояснив, на якому етапі перебувають переговори з Вашингтоном та європейськими партнерами і які питання залишаються предметом дискусій — від територій і Запорізької АЕС до гарантій безпеки.

Україна вже передала США оновлену редакцію своїх пропозицій, але частина документів усе ще готується, а окремі пункти потребують узгодження. Президент зазначив, що формальних дедлайнів немає, хоча американська сторона хотіла б отримати більше визначеності до Різдва.

Explainer роз’яснює, як просуваються консультації щодо мирного плану станом на 11 грудня.

Про що зараз домовляються

Україна разом з європейськими партнерами передала США оновлений пакет документів щодо мирного плану. Це не остаточна версія: частина матеріалів ще формується, оскільки їхня деталізація залежить від того, яким буде затверджений базовий 20-пунктний документ. Деякі теми — зокрема післявоєнне відновлення та гарантії безпеки — потребуватимуть окремих додаткових текстів.

У нинішній редакції, за словами Зеленського, залишаються неузгоджені пункти. Насамперед ідеться про територіальні питання і про майбутнє Запорізької АЕС — саме вони визначають головні лінії розбіжностей між позиціями України, США та Росії.

Формальних дедлайнів для завершення роботи немає. Зеленський пояснив, що Вашингтон не встановлював чітких строків, хоча хотів би мати більше визначеності в документах до Різдва. Це радше побажання, а не вимога.

Переговори з партнерами тривають одночасно в кількох напрямках: над рамковим документом, над гарантіями безпеки та над принципами післявоєнного відновлення. Кожен із цих треків має власну динаміку — частину позицій уже погоджено, інші залишаються у процесі активних консультацій.

Україна наголошує, що будь-які компроміси мають бути справедливими і реалістичними. Йдеться не про поступки заради самого процесу, а про рішення, які не суперечать національним інтересам і можливостям української армії утримувати позиції на фронті. Саме це, за словами президента, формує прийнятну рамку для Києва.

Донбас і питання територій

Питання Донбасу залишається одним із найскладніших у переговорах. Зеленський прямо зазначає, що російська сторона «хоче весь Донбас», і для України це неприйнятно. Саме ця розбіжність суттєво стримує рух уперед.

Американці, за словами президента, намагаються запропонувати проміжний варіант. Один із форматів, що обговорюється, – спеціальна зона на частині Донеччини, яку у США називають «вільною економічною», а росіяни – «демілітаризованою». У такій моделі українські війська виходили б із цієї території, а російські – не заходили б на неї.

Для Києва цей підхід не є справедливим. Зеленський наголошує: якщо хтось має відходити, то це повинні робити обидві сторони симетрично. Українська позиція полягає у збереженні нинішньої лінії оборони.

Додається й інша невизначеність: навіть якщо ідею спеціальної зони обговорюватимуть далі, незрозуміло, хто і як керуватиме цією територією. Україна поки не отримала відповіді на це питання.

Президент також підкреслює, що дипломатичні рамки безпосередньо залежать від ситуації на фронті. Те, де українська армія може утримувати позиції, впливає на те, якими взагалі можуть бути компроміси.

І нарешті — важливий політичний принцип: будь-які рішення щодо територій не можуть ухвалюватися непублічно. Зеленський нагадує, що остаточне слово має належати громадянам України — на виборах або референдумі.

Запорізька АЕС

Питання ЗАЕС залишається одним із найчутливіших у всьому проєкті мирного плану. Зеленський каже прямо: російська сторона хоче залишити станцію під своїм контролем, і для України це неприйнятно. Київ попереджає, що в такому разі станція не працюватиме, бо українська держава не погодиться легітимізувати факт окупації.

США пропонують іншу модель. За словами президента, американська сторона бачить можливість спільного формату управління станцією, але за умови, що російські війська залишать територію ЗАЕС на певну відстань, а Україна отримає доступ до об’єкта. У такій конструкції йдеться про можливість демілітаризації зони довкола станції.

Це перегукується із заявою гендиректора МАГАТЕ Рафаеля Гроссі, який наприкінці листопада нагадував, що ЗАЕС у разі мирної угоди потребуватиме «спеціального статусу». За його словами, незалежно від того, де проходитиме лінія розмежування, потрібна буде домовленість про співпрацю, інакше ризики ядерної аварії залишатимуться високими.

У первинному американському проєкті мирного плану (28 пунктів) фігурувала ще одна ідея: перезапуск ЗАЕС під наглядом МАГАТЕ з поділом електроенергії між Україною та Росією навпіл. Нинішній статус цього пункту не уточнюється, але сам факт його появи показує, що Вашингтон шукає формат, який одночасно знизить ризики і створить робочу модель для післявоєнної енергетичної безпеки.

Зараз ключова невизначеність полягає в тому, як саме виглядатиме управління станцією, хто матиме доступ і яких гарантій потребуватиме Україна, аби погодитися на будь-яку модель. Ці питання ще не отримали зрозумілих відповідей.

Гарантії безпеки

Питання гарантій безпеки стало одним із ключових у діалозі між Києвом і Вашингтоном. Зеленський підтвердив, що США передали Україні проєкт документа, який має визначити рамки майбутніх гарантій. Тепер українська сторона готує свої пропозиції та уточнення — так само, як це відбувалося з 20-пунктним планом та економічними складовими. Після опрацювання документ буде передано США для подальших узгоджень.

Президент наголошує: гарантії мають бути юридично зобов’язувальними і схваленими Конгресом США. Це принципова позиція Києва, сформована після негативного досвіду Будапештського меморандуму. «Нам потрібні дієві гарантії, а не щось подібне до Будапештського меморандуму», — зазначив Зеленський.

Обговорення ще триває, і обом сторонам необхідно деталізувати, які саме дії готові здійснити партнери у разі повторної агресії Росії. Саме ця частина, за словами президента, поки що залишається відкритою.

До переговорів долучені високопосадовці США: державний секретар Марко Рубіо, глава Пентагону Піт Гегсет, спецпредставник Стів Віткофф, Джаред Кушнер та американські генерали. У діалозі також бере участь генеральний секретар НАТО Марк Рютте. Зеленський називає цю залученість важливим сигналом: США працюють не лише над шляхами завершення війни, а й над тим, щоб запобігти можливому новому вторгненню.

Окремою темою є програма PURL. За словами президента, Україна може розраховувати на пакети обсягом 15–16 мільярдів доларів на наступний рік — кошти, які забезпечать наявність потрібного озброєння та резервів. Логіка проста: навіть якщо війна завершиться, системи мають бути в доступі, аби гарантії безпеки працювали практично, а не лише політично. «Нам потрібна ця зброя, щоб вона була на складах», — пояснив Зеленський.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Військова допомога Україні: чи здатна Європа замінити США

Президент також окремо підкреслив, що Україна просить США працювати паралельно над двома треками — мирними переговорами та гарантіями безпеки. Один процес не може чекати на завершення іншого, оскільки будь-яка майбутня угода має одразу бути підкріплена механізмами захисту.

Ще один важливий аспект — розвідувальні дані США. Зеленський каже, що нині Україна їх отримує, але як саме це буде виглядати після завершення переговорів, поки не визначено. «Ми хочемо миру і намагаємося бути максимально конструктивними», — резюмував він.

Що далі?

Переговори щодо мирного плану заходять у новий етап. Уже 13 грудня в Парижі має відбутися зустріч представників США, України, Франції, Німеччини та Великої Британії. За даними західних медіа, країни будуть представлені радниками з національної безпеки. Сам формат зустрічі свідчить, що консультації переходять у більш зібране коло й потребують швидших рішень.

Париж стане продовженням серії контактів, які останнім часом активізувалися між лідерами. Телефонні розмови Дональда Трампа з Емманюелем Макроном, Фрідріхом Мерцом і Кіром Стармером окреслили політичну рамку, у межах якої працюватимуть радники. Невідомо, чи приєднається до зустрічі держсекретар США Марко Рубіо, який раніше координував переговори, але зараз американську команду переважно ведуть Стів Віткофф та Джаред Кушнер.

Для України це означає одне: процес рухається динамічно, а консультації стають більш конкретними. Київ паралельно узгоджує редакції документів з Вашингтоном, веде дискусії щодо територій, ЗАЕС та гарантій безпеки й готується до обговорення складних питань у розширеному міжнародному форматі.

На цьому етапі головним є те, що переговори — попри складність окремих пунктів — не зупиняються, а навпаки, інституційно оформлюються й переходять до узгодження деталей між ключовими безпековими партнерами України.