Мирний план Трампа набув конкретних обрисів 17 квітня у Парижі, під час закритої зустрічі з представниками України та ЄС. Американська делегація на чолі з держсекретарем Марко Рубіо озвучила «остаточну пропозицію» адміністрації Трампа щодо припинення війни. Документ передали українській стороні без публічного обговорення, але подробиці плану стали відомі журналістам Axios.
План був підготовлений після зустрічі спецпредставника США Стіва Віткоффа з президентом РФ Володимиром Путіним 11 квітня.
Від Києва очікують згоди на низку радикальних поступок у обмін на припинення вогню. Якщо Україна відмовиться – США вийдуть з переговорів. Що саме пропонує Вашингтон – і чому цей план виглядає радше як ультиматум, ніж дипломатичне рішення?
Що передбачає план Трампа для Росії?
Де-юре визнання Криму російським. Документ фіксує, що США визнають Крим частиною Росії – не лише фактично, а й юридично. Це стане першим подібним прецедентом серед західних демократій після 2014 року.
Де-факто легалізація окупації сходу та півдня України. Згідно з планом, Росія зберігає контроль над усією Луганською областю та більшістю окупованих частин Донецької, Херсонської та Запорізької областей. Окупація не визнається офіційно, але фактично закріплюється.
Гарантії, що Україна не вступить до НАТО. У документі прямо зазначено, що Київ має відмовитися від членства в Альянсі. Натомість пропонується підтримка євроінтеграції – хоча без жодних чітких термінів чи гарантій з боку єС.
Повне зняття санкцій. Угода передбачає скасування всіх санкцій, запроваджених проти Росії з 2014 року, включно з персональними, фінансовими та енергетичними обмеженнями.
Економічне співробітництво зі США. Йдеться про “посилення партнерства в енергетиці та промисловості”, з можливістю залучення російських компаній до спільних проєктів. Деталі не розкриваються.
Що має отримати Україна?
“Надійні гарантії безпеки” від третьої сторони. Пропонується створити спеціальну групу з європейських і, можливо, неєвропейських країн, які виступатимуть гарантом миру. США у цій місії прямо не згадані. Не вказано також механізм реагування у разі порушень.
Часткове повернення територій. Йдеться лише про повернення невеликої частини Харківської області – інші окуповані території залишаються під контролем Росії.
Свобода судноплавства по Дніпру. Річка, яка в деяких місцях проходить уздовж лінії фронту, має залишитись доступною для українських та міжнародних суден – хоча механізм контролю не уточнюється.
Обіцянки компенсацій і відбудови. Україні пропонують “міжнародну допомогу на відновлення” – але джерела фінансування, обсяги та умови цієї допомоги в документі не конкретизовані.
Спільне використання ЗАЕС. Запорізька АЕС вважається територією України, але експлуатуватиметься США. Вироблену електроенергію планують постачати як в Україну, так і в Росію.
Ліцензії на видобуток ресурсів. Трамп пропонує підписати угоду, за якою американські компанії отримають доступ до розробки українських родовищ. Документ про співпрацю планується підписати вже цього четверга.
Що кажуть у США: війна без переможців?
У нещодавньому інтерв’ю The Free Press держсекретар США Марко Рубіо визнав, що жодна зі сторін не зможе досягти своїх максимальних цілей на полі бою. “Росія не збирається просто взяти і захопити всю Україну. І Україна не зможе відкинути їх туди, де вони були до 2014 року”, – сказав він.
Рубіо зазначив, що сподівається на швидке досягнення згоди між сторонами вже цього тижня, але визнав, що конкретний дедлайн не визначено. “Це жахлива війна, і вона повинна закінчитися, бо в неї немає військового рішення”, – підкреслив він.
Тим часом Financial Times повідомила, що після презентації плану Путін запропонував призупинити наступальні дії вздовж нинішньої лінії фронту – це став найбільший сигнал готовності Кремля до переговорів. Водночас європейські посадовці скептично оцінюють щирість таких жестів. Втім, речник Кремля Дмитро Пєсков назвав статтю FT фейком.
Що сталося з переговорами в Лондоні?
На 23 квітня в Лондоні були заплановані багатосторонні переговори за участю України, США, Великої Британії, Франції та Німеччини. Очікувалося, що саме там Вашингтон офіційно презентує свою мирну пропозицію.
Напередодні зустрічі ЗМІ повідомили, що частиною американського плану є визнання анексії Криму. Ці умови категорично суперечать офіційній позиції України. Президент Володимир Зеленський заявив, що жодні окуповані території не можуть бути об’єктом торгу.
Після цього держсекретар США Марко Рубіо скасував свою поїздку до Лондона. За даними джерел, причиною стала саме відмова української сторони підтримати ключову вимогу Вашингтона – погодитися на де-юре визнання Криму російським.
США на переговорах представляв генерал Кіт Келлог – спеціальний представник Трампа у справах України. У розмовах із союзниками він назвав зустрічі “технічними” (тобто понизив статус переговорів) і підкреслив, що консультації триватимуть. Українську сторону представляли голова ОП Андрій Єрмак, міністр оборони Рустем Умеров і голова МЗС Андрій Сибіга. Після перемовин Єрмак написав про “глибокий діалог” і підтвердив домовленість щодо подальших консультацій.
Як повідомили джерела, близькі до перемовин, зниження статусу американської делегації відбулося після того, як Україна підготувала окремий документ для європейських партнерів. У ньому Київ чітко зафіксував: жодні територіальні питання не обговорюватимуться до моменту повного і безумовного припинення вогню. Це викликало роздратування у Вашингтоні – американська сторона вважала, що українська позиція ускладнює досягнуті раніше домовленості з Росією.
Зі сторони США також прозвучали пропозиції, які, за словами дипломатів, передбачають де-факто визнання контролю Росії над приблизно 20% української території. Водночас Москва вимагає скасування європейських санкцій ще до завершення переговорного процесу – на що ЄС рішуче не погоджується.
Окрема частина обговорень стосувалася Запорізької АЕС. США запропонували створити навколо неї нейтральну зону, і президент Володимир Зеленський заявив, що готовий до співпраці зі Штатами для відновлення роботи станції.
Втім, не всі ідеї США є прийнятними і для Москви. За словами двох європейських дипломатів, Вашингтон не підтримує російську вимогу щодо демілітаризації України та не виступає проти можливого розміщення європейських сил у рамках майбутніх гарантій безпеки. У відповідь Кремль через речника Дмитра Пєскова заявив, що категорично проти присутності будь-якого західного контингенту в Україні.
Хоча Стів Віткофф не прибув до Лондона, стало відомо, що 25 квітня він знову зустрінеться з Володимиром Путіним у Росії.
Примарний дедлайн: чому Трамп прагне миру саме зараз
Сто днів на посаді президента – символічна межа, за якою у США традиційно оцінюють ефективність нової адміністрації. Для Дональда Трампа цей рубіж настає вже 29 квітня. І поки що його зовнішньополітичне портфоліо порожнє. Саме тому у Вашингтоні зростає нервовість – там хочуть показати хоча б умовний прорив у питанні війни Росії проти України.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Політика образи, культ лідера, гнів як програма: що таке трампізм
У цій гонитві дедалі частіше звучать заяви, що більше схожі на тиск, ніж на дипломатію. Зокрема, Трамп у Truth Social звинуватив Київ у тому, що Україна “не боролася за Крим 11 років тому”, і назвав позицію Зеленського щодо невизнання окупації “шкідливою для мирного процесу”. Додатково він заявив, що “Крим уже давно втрачений під Обамою і не є предметом обговорення”.
У відповідь Зеленський опублікував у соцмережі Х “Кримську декларацію” 2018 року від тодішнього держсекретаря США Майка Помпео. У ній чітко сказано: “Сполучені Штати підтверджують у якості своєї політики відмову визнавати претензії Кремля на суверенітет над територією, захопленою силою”.
Якщо після 29 квітня адміністрації Трампа не вдасться досягти бодай тимчасового компромісу, Білий дім може реалізувати свою загрозу – вийти з переговорів. У такому разі Київ ризикує залишитись не лише без платформи для діалогу, а й зі звинуваченнями у зриві угоди. Ще гірше – це потенційна втрата військової чи розвідувальної підтримки, що не раз ставала предметом тиску.
Запропонована адміністрацією Трампа “мирна угода” виглядає не як шлях до миру, а як спроба швидко записати зовнішньополітичну перемогу на свій рахунок. Росія отримає визнання завойованого, скасування санкцій і нові економічні можливості. Україна – обіцянки без гарантій, символічне повернення частини територій і умовну міжнародну підтримку.
Це не баланс інтересів – це небезпечний прецедент, у якому сила підміняє справедливість. Для України це не мир. Це здача принципів під виглядом компромісу.
