13 лютого розпочалась 62-га Мюнхенська конференція з безпеки 2026 року, яка триватиме до 15 лютого. Форум збирається в момент, коли європейська система безпеки одночасно перебуває під зовнішнім і внутрішнім тиском. Зовнішнім – через війну Росії проти України. Внутрішнім – через зміну ролі Сполучених Штатів у міжнародному порядку.
Тон цьогорічній конференції задає Мюнхенський звіт про безпеку під назвою «Under Destruction» («Під руйнуванням»). У ньому констатується: після більш ніж восьми десятиліть існування повоєнний порядок, сформований під проводом США, перебуває у стані руйнування. Автори говорять про період політики демонтажу, коли замість поступових змін домінують радикальні кроки, а інституції та правила більше не сприймаються як беззаперечна основа міжнародних відносин.
Explainer розповідає, у якій атмосфері стартувала Мюнхенська конференція з безпеки та що очікувати від неї.
Як стартувала Мюнхенська конференція з безпеки 2026
Перші виступи на конференції зосереджені на головному – стані трансатлантичних відносин і ролі США в європейській безпеці. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц говорить про кризу довіри між Європою і Сполученими Штатами та необхідність її відновлення. За його словами, ця довіра більше не є безумовною.
Мерц визнає: Європа протягом десятиліть залежала від США у сфері оборони. Основний військовий тягар залишався за Вашингтоном. Тепер, на його думку, Європа має посилити власну складову в межах НАТО – через збільшення оборонних витрат і нарощування реальних спроможностей.
Водночас канцлер підкреслює, що в умовах глобального суперництва жодна держава не може діяти самостійно. Навіть США потребують партнерів. Це позиція не розриву, а перегляду балансу відповідальності в межах союзу.
Окремо Мерц формулює позицію щодо Росії. Він заявляє, що війна завершиться тоді, коли Росія буде економічно і, ймовірно, військово виснажена. Переговори можливі, однак Москва, за його оцінкою, ще не готова до серйозної розмови.
Американську делегацію очолює державний секретар Марко Рубіо. Його участь підтверджує, що Сполучені Штати залишаються ключовим гравцем у європейській безпеці. Водночас їхній підхід змінюється.
Цей Мюнхен проходить у складному політичному контексті. Як зазначає політолог Володимир Фесенко, над конференцією тяжіє тінь Дональда Трампа і післясмак Давосу. Під час економічного форуму у Швейцарії стало помітним зростаюче відчуження між США та Європою. Це створює додаткову напругу й у Мюнхені.
Фесенко також нагадує про різку промову віце-президента США Джей Ді Венса, виголошену тут торік. Цього разу Сполучені Штати представляє Рубіо, який очолює велику делегацію. Від нього очікують більш стриманої та прагматичної позиції.
У Мюнхенському звіті зовнішню політику нинішньої адміністрації США описано як перегляд засад міжнародного порядку . Документ фіксує відмову від частини принципів повоєнної системи, зокрема від безумовної опори на багатосторонні інституції та універсальні правила . Підхід Вашингтона до європейської безпеки визначено як поєднання запевнень, умов і примусу .
США наполягають, що НАТО має бути союзом 32 сильних союзників. У центрі дискусії – оборонне фінансування та розподіл відповідальності.
Європа на роздоріжжі: між залежністю і автономією
Мюнхенський звіт фіксує поступове віддалення Вашингтона від ролі гаранта стабільності в Європі та нестійку підтримку України. Для європейських столиць це означає, що стратегічне середовище більше не є передбачуваним.
Паралельно з цим Росія намагається відновити тактичну ініціативу на частині фронту в Україні та активізує гібридні дії проти європейських держав. Європа опиняється між військовим тиском Росії і стратегічною невизначеністю США.
У відповідь європейські держави намагаються діяти у двох напрямках. З одного боку – зберегти залученість США до європейської безпеки. З іншого – готуватися до більшої автономії. У звіті прямо сказано, що Європа прагне утримати Вашингтон у системі безпеки, водночас готуючись до сценарію меншої американської присутності.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Промова Зеленського у Давосі: що президент сказав Європі про війну і відповідальність
Це має практичні наслідки. Зростають оборонні витрати, активізуються дискусії про стратегічну автономію, а також повертаються дебати щодо ядерного стримування. Те, що раніше обговорювалося переважно на експертному рівні, стає частиною політичного порядку денного.
Європа більше не виходить з припущення, що американська підтримка є автоматичною. Саме це і формує атмосферу нинішнього Мюнхена.
Добре. Прибираю формулювання «виконавче резюме», пишу просто «у звіті» і слідкую за пунктуацією.
Росія і війна проти України: ризик «переможного миру»
У Мюнхенському безпековому звіті зазначено, що Росія намагається відновити тактичну ініціативу на окремих ділянках фронту. Війна залишається центральним фактором європейської безпеки, а її перебіг впливає на стратегічні розрахунки в європейських столицях.
Паралельно автори попереджають про зміну можливого формату завершення війни. Йдеться про домовленості «згори вниз», коли рішення можуть ухвалюватися в обмеженому колі великих держав.
У документі згадується небезпека так званого “переможного миру”. Це означає угоду, укладену за логікою сили, а не на основі універсальних правил. У такій моделі території, гарантії безпеки і ресурси можуть стати предметом політичного торгу.
Звіт фіксує ширший процес – перехід від порядку, заснованого на правилах, до системи ситуативних домовленостей. Це створює ризик ерозії принципу територіальної цілісності як базової норми міжнародного права.
Для України це означає потенційний тиск щодо територіальних поступок. Для Європи – перегляд засад безпеки, які формувалися після Другої світової війни.
Що говорять українські експерти
Політолог Володимир Фесенко називає нинішню конференцію моментом безпекового роздоріжжя для Європи. Якщо після 2022 року головним викликом була агресія Росії, то тепер до неї додається зміна ролі США.
Європа змушена одночасно реагувати на політику Путіна і на перегляд міжнародних правил з боку Вашингтона.
Фесенко звертає увагу на символіку звіту «Under Destruction» і його діагноз – світ входить у фазу руйнування післявоєнного порядку. На його думку, ключова інтрига Мюнхена полягає в тому, чи зможе Європа зберегти трансатлантичний зв’язок, водночас посилюючи власну автономію.
Трансатлантичні відносини більше не сприймаються як автоматична гарантія безпеки.
Окремо Фесенко наголошує на ризику зміни підходу до війни Росії проти України. Йдеться про небезпеку її переосмислення як предмета домовленостей між великими державами.
Якщо війна стане частиною “великої угоди”, це створить загрозу і для України, і для європейської системи безпеки.
Аналітик Вадим Денисенко оцінює ситуацію ще жорсткіше. На його думку, частина європейських еліт виходить із того, що війна може тривати ще кілька років, поки Європа перебудовує власні оборонні спроможності.
Європа стоїть перед вибором: стати самостійним гравцем або намагатися балансувати між США і Китаєм. Обидва сценарії потребують часу.
Денисенко також звертає увагу на зміну риторики щодо України.
Теза про “невдячність України” є небезпечним сигналом і потребує продуманої відповіді, а не емоційної реакції.
У такій конфігурації Мюнхен-2026 стає точкою, де поєднуються дві лінії напруги – російська війна проти України та перегляд ролі США у світовій системі. Від того, як ці дискусії розвиватимуться, залежить не лише майбутнє трансатлантичних відносин, а й характер безпекового порядку в Європі. Справжні підсумки цієї конференції стануть зрозумілими вже за кілька днів – після того, як пролунають усі заяви і стануть очевидними перші політичні сигнали.
