28 квітня Верховна Рада в першому читанні схвалила новий Цивільний кодекс. За законопроєкт №15150 проголосували 254 народні депутати, двоє були проти, п’ятеро утрималися, ще 45 не голосували. Це лише перший етап розгляду, але для документа, який визначатиме правила приватного життя, сімейних відносин і захисту прав на роки вперед, навіть таке голосування вже є політичним сигналом.
Проєкт №15150 з’явився після критики попередньої редакції кодексу. У ній пропонували дозволити шлюб для дівчат із ранньою вагітністю з 14 років, а також були інші норми, які викликали обурення правозахисників. Після цього документ відкликали й подали оновлену версію. Норму про 14 років прибрали, але претензії залишилися.
Правозахисники, жіночі організації, ЛГБТІ-спільнота, медійники й антикорупційні активісти критикують різні частини документа. Серед головних зауважень – розмите поняття «доброзвичайність», ризики для розлучень і аліментів, звуження захисту одностатевих пар, можливі проблеми з державним майном, право на забуття та норми, які можуть ускладнити роботу журналістів.
Explainer пояснює, за що критикують новий Цивільний кодекс, які норми правозахисники, юристи й частина депутатів вважають ризикованими, що на це відповідають автори документа і що може змінитися до другого читання.
Що саме ухвалила Рада і чому почалися протести
Цивільний кодекс регулює не вузьку юридичну сферу. Він визначає правила приватного життя: як людина володіє майном, укладає угоди, створює сім’ю, спадкує й захищає свої права. Тобто стосується майже кожного.
Автори подають проєкт як рекодифікацію приватного права і спробу відмовитися від радянських підходів. Новий кодекс має об’єднати й оновити норми чинного Цивільного кодексу, Сімейного кодексу та закону про міжнародне приватне право. Проєкт складається з дев’яти книг – від загальної частини й особистих прав до сімейного, спадкового та міжнародного приватного права.
У документі є норми, які виглядають модернізаційно. Право адаптують до цифрового середовища, оновлюють правила для бізнесу, додають положення про цифрові речі, робототехнічні системи, персональні дані та нові способи захисту прав.
Але ці норми не зняли претензій до проєкту Кодексу в цілому. Критики говорять не про окремі технічні помилки, а про норми, які можуть вплинути на права людини, сімейні відносини, доступ до інформації та захист майна.
Є питання і до процедури. Оновлений законопроєкт зареєстрували після відкликання попередньої редакції, яку розкритикували через норму про можливість шлюбу для 14-річних дівчат у разі вагітності. Саме оновлений текст Рада швидко підтримала в першому читанні. На нього Міністерство юстиції не встигло підготувати висновок, а широкого громадського обговорення, за словами критиків, не було.
Саме тому дискусія навколо кодексу швидко вийшла за межі юридичної спільноти. Після голосування почалися протести, а понад 80 організацій подали свої правки до спірних статей.
Чому правозахисники говорять про відкат
Одна з претензій правозахисників до нового Цивільного кодексу – відсутність правового захисту для одностатевих пар. Критики вважають, що проєкт може закріпити підхід, за якого такі пари залишаються поза сімейним правом.
Це важливо не лише для внутрішньої дискусії. У справі «Маймулахін та Марків проти України» ЄСПЛ визнав, що відсутність будь-якого правового захисту для таких пар порушує право на повагу до приватного і сімейного життя та заборону дискримінації.
Проєкт №15150 цієї проблеми не вирішує. У ньому з’явилося формально нейтральне формулювання: «право на шлюб мають особи». Але, за оцінкою ЛГБТІ-консорціуму, інші норми залишають це право недоступним для одностатевих пар на практиці.
Окрема проблема – фактичні сімейні відносини. Якщо їх визначають лише як союз чоловіка і жінки, одностатеві пари випадають із цієї категорії. Це може звузити навіть ті можливості, які зараз залишаються через судову практику або інші юридичні механізми.
У проєкті також немає альтернативної моделі захисту – цивільних партнерств або іншої форми сімейного союзу. Саме такі механізми правозахисники називають одним зі способів виконати європейські вимоги й рішення ЄСПЛ.
Критики вказують і на інші ризики. За оцінкою ЛГБТІ-консорціуму, після зміни гендерного маркера шлюб може бути визнаний недійсним. Також проєкт не допускає усиновлення однієї дитини двома людьми однієї статі, що не враховує сім’ї з дітьми, які вже існують у ЛГБТІК+-спільнотах.
У цьому і полягає відкат, про який говорять громадські організації. Проєкт декларує європеїзацію приватного права, але не дає частині громадян доступу до базового сімейного захисту. Для кодексу, який має поставити людину в центр цивільного права, це не технічна прогалина. Це проблема самої логіки реформи.
Чому «доброзвичайність» стала проблемою
Одне з найспірніших понять у проєкті нового Цивільного кодексу – «доброзвичайність». Автори подають її як етичну межу приватного права: люди можуть вільно користуватися своїми правами, але не мають зловживати ними всупереч уявленням суспільства про належну поведінку.
Проблема в тому, що це поняття надто широке. Воно відсилає не до чітких юридичних критеріїв, а до «усталених уявлень суспільства». У приватному праві така розмитість може впливати на рішення про сім’ю, шлюб, розлучення, ім’я, майно і захист від дискримінації.
Автори кодексу кажуть, що «доброзвичайність» має замінити поняття «моральні засади суспільства», яке вже є в чинному законодавстві. Вони також посилаються на європейську правову традицію, де існують подібні оціночні поняття.
Критики не заперечують, що право іноді працює з оціночними категоріями. Їхня претензія в іншому: у проєкті «доброзвичайність» з’являється в дуже чутливих сферах і може стати аргументом у судових рішеннях, які безпосередньо впливають на приватне життя людини.
Наприклад, суд може враховувати «доброзвичайність» у питаннях примирення подружжя під час розлучення. Народна депутатка Інна Совсун критикує це як ризик того, що суд оцінюватиме, чи достатньо «моральним» є рішення двох дорослих людей розірвати шлюб.
Інша спірна норма стосується прізвища після розлучення. Проєкт дозволяє вимагати повернення дошлюбного прізвища, якщо колишній партнер поводився «негідно». До такої поведінки можуть віднести аморальний вчинок або зраду. Формально правило стосується всіх, але на практиці частіше може зачепити жінок, бо саме вони частіше змінюють прізвище після шлюбу.
Окрема проблема – виняток в антидискримінаційній нормі. Проєкт перелічує ознаки, за якими людину не можна дискримінувати, але допускає обмеження, якщо це потрібно для «захисту доброзвичайності». Тобто поняття, яке мало би стримувати зловживання, саме може стати підставою для нерівного ставлення.
Саме тому критики бачать у «доброзвичайності» не нейтральний етичний принцип, а ризик для прав людини. У кодексі, який регулює приватне життя, така невизначеність може мати дуже практичні наслідки – від розлучення до доступу до захисту від дискримінації.
Що може змінитися для сімейних відносин
Окремий блок критики стосується сімейного права. Новий Цивільний кодекс має фактично поглинути чинний Сімейний кодекс, тому зміни стосуватимуться шлюбу, розлучення, аліментів, майна у фактичних сімейних союзах і репродуктивних прав.
Одна з найбільш обговорюваних норм – примирення під час розлучення. У чинному законодавстві суд може дати подружжю час на примирення. У новому проєкті цю логіку деталізують, а для пар із неповнолітніми дітьми примирення може стати обов’язковим етапом.
Автори пояснюють це захистом інтересів дітей і слабшої сторони у шлюбі. Критики відповідають: держава не має змушувати дорослих людей проходити додаткову процедуру, якщо рішення про розлучення вже ухвалене. Особливо якщо між партнерами є конфлікт, фінансова залежність або ризик тиску.
Є претензії і до аліментів. Правозахисники вказують, що проєкт скорочує строки стягнення заборгованості та дає платнику більше можливостей переглядати виплати. Окрема норма дозволяє через суд домагатися скасування аліментів, якщо дохід другого з батьків нібито достатній для утримання дитини.
Критики наголошують: аліменти – це гроші дитини, а не компенсація одному з батьків. Тому звільнення від них через різницю в доходах може створити простір для зловживань, особливо якщо частина доходів прихована або неофіційна.
Ще одна зміна стосується майна у фактичному сімейному союзі. Якщо пара жила разом без реєстрації шлюбу, майно може вважатися власністю того, на кого воно оформлене. Для правозахисників це ризик передусім для економічно залежного партнера, який міг вкладатися в спільне життя не грошима, а доглядом за дітьми, побутом або неоплачуваною працею.
Окремо критикують норму про штучне запліднення. Проєкт пропонує дозволяти його лише за медичними показами. Це може обмежити доступ до репродуктивних технологій для пар, які звертаються до них не через безпліддя, а через генетичні ризики або інші обставини.
Тобто сімейний блок критикують не через одну норму. Претензія ширша: у проєкті більше державного втручання в приватні рішення – від розлучення до репродуктивного вибору.
Чому медійники говорять про ризики для журналістів
Окремий блок критики стосується доступу до інформації. У проєкті є норми, які, на думку медійних і правозахисних організацій, можуть ускладнити роботу журналістів, розслідувачів і антикорупційних активістів.
Найбільше питань викликало право на забуття. Проєкт дозволяє людині вимагати вилучення інформації про себе із загальнодоступних джерел або пошукових систем, якщо вона, зокрема, «втратила суспільний інтерес».
Автори кодексу кажуть, що це європейський механізм захисту персональних даних. Вони наголошують: право на забуття не має застосовуватися, якщо інформація потрібна для свободи слова, журналістики, історичних або наукових цілей.
Критики бачать інший ризик. Формулювання про «втрату суспільного інтересу» може стати інструментом для людей, які хочуть прибрати з публічного доступу згадки про корупційні скандали, судові справи або інші суспільно важливі історії.
Ще одна спірна норма стосується фото- і відеозйомки. Проєкт посилює вимоги до згоди людини на знімання, зокрема на публічних заходах. Також у ньому з’являються правила щодо стримів, смартфонів, публікації та поширення фото й відео в соцмережах.
Для звичайних громадян це може виглядати як додатковий захист приватності. Але для журналістів така норма створює проблему: публічні події, розслідування і фіксація суспільно важливих ситуацій часто неможливі, якщо кожен учасник може вимагати попередньої згоди або негайного видалення матеріалу.
Медійні організації також критикують обмеження прихованого фільмування. Вони наполягають, що в кодексі має бути чіткий виняток для випадків, коли зйомка фіксує злочин або має очевидний суспільний інтерес.
Що буде далі
19 травня завершується термін подання поправок до нового Цивільного кодексу. Після цього документ мають готувати до другого читання.
Ще на етапі розробки кодекс викликав дискусії та зібрав сотні сторінок критичних зауважень. Застереження висловлювали і європейські партнери України.
Понад 80 громадських організацій уже подали свої пропозиції до норм, які вважають ризикованими. Застереження до кодексу також висловлювали європейські партнери України.
Автори кодексу визнають, що частину норм треба доопрацювати. Віцепрем’єр із питань євроінтеграції Тарас Качка заявив, що підготовка змін може зайняти кілька місяців.
