Ввечері 19 вересня три російські літаки вторглися в повітряний простір Естонії й пробули там понад 12 хвилин. Російські МіГ-31 над Естонією стали найсерйознішим інцидентом за роки членства країни в НАТО.
Москва наполягає, що маршрут пролягав «над нейтральними водами». У Таллінні це називають безпрецедентною провокацією та вимагають консультацій за статтею 4 договору НАТО. Ситуація загострює ключове питання: як Альянс реагує на дедалі частіші випробування його кордонів і чи здатен зберегти єдність у стримуванні Кремля?
Explainer пояснює, що сталося 19 вересня, чому це важливо для регіональної безпеки та як інцидент вписується у ширшу стратегію Росії в Європі.
Що сталось?
Згідно з офіційними даними МЗС Естонії, три МіГ-31 увійшли в повітряний простір країни над районом острова Вайндлоо у Фінській затоці. Вони перебували там близько 12 хвилин – час, який дозволив естонським військовим зафіксувати всі параметри польоту та передати дані союзникам.
Естонські диспетчери наголосили: літаки рухалися без поданих планів польоту, їхні транспондери були вимкнені, а зв’язку з цивільними службами не було. Це є прямим порушенням правил Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Подібна поведінка створює ризик не лише для оборони, а й для цивільних рейсів, які перетинають повітряний простір Балтики.
НАТО підняло в повітря італійські винищувачі F-35, які тимчасово базуються на естонській авіабазі Емарі, а також фінські й шведські літаки. Вони взяли російські МіГи на супровід і змусили залишити повітряний простір.
Реакція Естонії була миттєвою: МЗС викликало тимчасового повіреного РФ і вручило ноту протесту. Міністр закордонних справ Маргус Цахкна підкреслив, що це вже четверте порушення кордону цього року, але перше з таким рівнем агресивності. «Вторгнення трьох винищувачів є безпрецедентно нахабним», – заявив він.
Прем’єр-міністр Крістен Міхал оголосив, що уряд звертається до союзників за статтею 4 Північноатлантичного договору. Цей механізм передбачає термінові консультації між усіма членами Альянсу у випадку загрози територіальній цілісності або безпеці будь-якої країни. Раніше до нього вдавалася, зокрема, Польща після вторгнень російських дронів.
Москва відкинула звинувачення. Міністерство оборони РФ заявило, що три МіГ-31 здійснювали «плановий переліт» із Карелії до Калінінграда і пролітали «над нейтральними водами» Балтійського моря. Проте міністерство оборони Естонії оприлюднило карту маршруту трьох російських МіГів, які 19 вересня майже 12 хвилин перебували у повітряному просторі Естонії.
Важливо, що цей інцидент не був поодиноким: того ж дня два російські винищувачі здійснили небезпечний низький проліт над польською нафтовою платформою Petrobaltic у Балтійському морі. Це створило відчуття, що Москва діяла за єдиним сценарієм – випробовуючи східний фланг НАТО одразу на кількох ділянках.
Якою була міжнародна реакція?
Речниця НАТО Еллісон Харт назвала інцидент «ще одним прикладом безрозсудної поведінки Росії» й наголосила, що Альянс здатен оперативно реагувати на будь-які провокації.
У Брюсселі випадок обговорюють у ширшому контексті. Президент Європейської ради Антоніу Кошта анонсував, що лідери розглянуть «колективну відповідь на дії Росії» на саміті в Копенгагені 1 жовтня. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн підкреслила: цей інцидент – ще один аргумент для якнайшвидшого ухвалення нового пакету санкцій.
З боку США реакція була обережнішою. Президент Дональд Трамп заявив: «Мені це не подобається. Це може бути великою проблемою». Проте подальших гарантій чи конкретних планів щодо посилення східного флангу озвучено не було.
Що кажуть експерти?
Фахівці з безпеки сходяться: інцидент 19 вересня не був випадковістю. Це було продумане випробування оборони НАТО та демонстрація, що Москва готова системно перевіряти витривалість Заходу.
Президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар вважає, що політ МіГів був не випадковим, а спланованим маневром із конкретною метою – протестувати готовність НАТО.
«Росіянам важливо було побачити, які радари увімкнуться, які винищувачі піднімуться і з яких баз, наскільки швидко вони вийдуть на перехоплення. Це класичне промацування оборони», – каже він.
За словами експерта, подібні операції – частина старої радянської школи, відпрацьованої ще за часів холодної війни. Тоді радянські МіГ-25 літали біля Туреччини, імітуючи порушення кордону, аби перевірити, як швидко НАТО зреагує і які сили залучить.
«Сьогодні ми бачимо ту саму логіку – тільки вже в Балтії. Ситуація повторюється з точністю до деталей: група літаків, вимкнені транспондери, відсутність плану польоту, імітація руху в напрямку столиці. Це класика випробування оборонних систем», – пояснює Гончар.
Особливий акцент він робить на виборі типу літаків. МіГ-31 – це не просто винищувачі-перехоплювачі. Їхня модифікація МіГ-31К здатна нести гіперзвукові ракети «Кинджал». Це озброєння створене для прориву систем ПРО й може вражати цілі на відстані понад 2000 км.
«Фактично росіяни продемонстрували, що в разі потреби вони можуть за лічені хвилини атакувати будь-який об’єкт у Балтійському регіоні. Сам факт появи цих літаків над територією НАТО – це сигнал: у нас є важелі тиску, і ми готові їх використовувати», – наголошує Гончар.
Експерт звертає увагу й на час проведення провокації. Інцидент стався після того, як НАТО запустило операцію «Східний вартовий», посиливши східний фланг після вторгнень російських дронів у Польщу й Румунію. «Росія хотіла перевірити, наскільки ефективні нові сили, які союзники були залучені, і чи здатен Альянс реагувати швидше, ніж раніше», – каже він.
На думку Гончара, НАТО показало прогнозовану реакцію – підняло винищувачі й супроводило російські літаки до виходу з естонського повітряного простору. Але, за його словами, цього недостатньо, аби зупинити подальші провокації.
«У Москві читають це як слабкість. Поки відповідь обмежується лише демонстрацією супроводу, Кремль може планувати нові порушення – навіть більш ризиковані. Наступного разу це може бути вже МіГ-31К із “Кинджалом” на борту. І це вже якісно інший рівень загрози», – підсумовує експерт.
Вадим Денисенко, український політичний оглядач, звертає увагу на політичний вимір. Він переконаний: для Кремля тиск на Балтію і Польщу – це не стільки військова мета, скільки інструмент впливу на Європу в контексті війни в Україні.
«З точки зору Путіна, головна перепона для досягнення цілей у Донбасі – це Європейський Союз, який досі блокує зняття санкцій. Саме ЄС у Кремлі вважають головним ворогом у політичному сенсі, бо він тримає санкційну рамку. Тому провокації проти європейських країн будуть регулярними», – пояснює Денисенко.
На його думку, логіка Путіна проста: чим більше Європа відчуватиме власну вразливість, тим швидше вона почне шукати «політичні домовленості» з Москвою – навіть ціною поступок Україні. Саме тому, каже він, у Кремлі вважають, що атаки на Польщу чи Естонію можуть прискорити зміну настроїв у Брюсселі. «Чи справді це спрацює – поки питання відкрите. Але росіяни явно діють у цьому напрямку», – додає оглядач.
Денисенко описує нинішню ситуацію як патову.
«Європа боїться нових витрат і ризиків, США не хоче брати на себе відповідальність, Росія не може нічого, крім провокацій, а Китай традиційно чекає. Це гра на виснаження, в якій кожна сторона сподівається, що першою зламається інша», – каже він.
Він також наголошує на внутрішньополітичному факторі. У Кремлі переконані: якщо в Європі почнуться розбіжності через витрати на безпеку й допомогу Україні, це послабить санкційний режим і створить можливість для Москви відновити політичний діалог із Заходом.
«Провокації на кшталт польоту МіГів – це частина великої стратегії, яка має змусити ЄС задуматися: чи не занадто дорого коштує конфронтація з Росією?», – пояснює Денисенко.
Його висновок простий і тривожний: поки Захід не покаже готовності реагувати жорстко й послідовно, Росія продовжуватиме піднімати ставки.
«Це може бути Балтія, Польща, Румунія – не так важливо. Головне для Кремля – довести, що НАТО боїться ескалації. І якщо цей наратив закріпиться, це стане найбільшим стратегічним успіхом Москви», – підсумовує він.
Що це означає для НАТО і Європи
Порушення повітряного простору Естонії стало ще одним нагадуванням: Балтія – найвразливіша ланка у безпеці Європи. І навіть якщо російські літаки не завдали фізичної шкоди, сам факт їхньої появи у небі над державою-членом НАТО підірвав відчуття стабільності.
Для Альянсу це створює дилему. З одного боку, механізм повітряної поліції працює: винищувачі союзників піднялися й супроводили порушників. З іншого – Росія вкотре показала, що може безкарно тестувати кордони, залишаючи НАТО лише право на ноти протесту та політичні заяви. Поліцейська логіка супроводу без застосування сили не змінює поведінки Кремля, а навпаки – заохочує його рухатися далі.
Естонія, як і інші країни Балтії, вимагає жорсткішої відповіді. Уряд наголосив, що безпека регіону має бути питанням колективної відповідальності, і запросив консультації за статтею 4 договору НАТО. Це не перший випадок цього місяця, коли союзники вдаються до цього механізму: Польща вже просила про консультації після вторгнень російських дронів.
Але ключова невизначеність лишається у Вашингтоні. Заяви президента США Дональда Трампа, що «це може бути великою проблемою», не дали чіткої відповіді на головне питання: чи готові Сполучені Штати в разі реальної кризи виконати роль гаранта безпеки Європи. І саме ця невизначеність може стати найціннішим активом для Кремля.
Для Москви такі польоти – це спосіб показати Заходу, що його єдність не є гарантованою. Для НАТО – випробування, чи здатен Альянс перейти від символічних попереджень до реальної стратегії стримування. А для Європи загалом – це ще одне нагадування, що війна в Україні не обмежується українськими кордонами: вона поступово виходить у простір, де зачіпає всіх.
