Щороку в червні в багатьох країнах світу відзначають місяць гордості (Pride Month). У цей час проходять прайд-паради, освітні події, виставки, марші й кампанії солідарності. Для ЛГБТК+ спільноти це нагода говорити про свої права, історію та досвід б боротьби з дискримінацією.
В Україні дискусії довкола прайдів і прав ЛГБТК+ людей тривають і сьогодні. Водночас після початку повномасштабної війни дедалі більше уваги привертають питання цивільних партнерств, правового захисту сімей військовослужбовців та боротьби з дискримінацією.
Explainer пояснює, що таке місяць гордості, як він виник, чому отримав таку назву і яку роль відіграє сьогодні.
Як усе починалося: Стоунволл, спротив і перші прайди
Історія місяця гордості починається з протесту. У ніч на 28 червня 1969 року поліція провела черговий рейд у Stonewall Inn – гей-барі в районі Ґрінвіч-Віллідж у Нью-Йорку. Такі облави тоді були звичними: гомосексуальність у багатьох штатах США залишалася криміналізованою, а ЛГБТК+ люди регулярно зазнавали переслідувань.
Цього разу відвідувачі бару – серед них були трансгендерні люди, дрег-виконавці, темношкірі геї та лесбійки – вирішили чинити опір. Конфлікт швидко переріс у сутички та протести, які тривали кілька днів і стали важливою подією в історії сучасного ЛГБТ-руху.
Через рік, у червні 1970-го, в Нью-Йорку, Лос-Анджелесі та Чикаго відбулися перші марші гордості на честь річниці Стоунволльських заворушень. Це були не святкові заходи, а радше ходи пам’яті та протесту. Їхні учасники публічно заявляли про себе після десятиліть дискримінації, страху та суспільної стигматизації.
Поступово червень став символічним місяцем для ЛГБТК+ спільноти. У 2015 році Stonewall Inn визнали історичною пам’яткою Нью-Йорка, а в 2016 році президент США Барак Обама надав йому статус національного монумента.
Чому назва саме «місяць гордості»
Назва «Pride Month» з’явилася як відповідь на тривалу дискримінацію ЛГБТК+ людей. Упродовж десятиліть у багатьох країнах гомосексуальність вважали злочином або психічним розладом, а відкрито говорити про свою сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність було небезпечно.
У цьому контексті слово «гордість» означало відмову від сорому, який суспільство нав’язувало ЛГБТК+ людям. Йшлося не про перевагу над іншими, а про право відкрито говорити про себе та не приховувати власну ідентичність.
Авторкою ідеї «місяця гордості» вважають Бренду Говард – бісексуальну активістку з Нью-Йорка, яка організувала перші заходи до річниці Стоунволльських заворушень у 1970 році. Саме вона запропонувала формат, який виходив за межі одного маршу й об’єднував різні події протягом кількох днів.
У 1970-х роках ці заходи були відомі як «Gay Pride Day» – День гордості геїв. Спочатку їх проводили в останню неділю червня, але з часом програма розширювалася. Події тривали кілька днів, потім кілька тижнів, а згодом охопили весь місяць. Так сформувався «Pride Month», який сьогодні включає марші, освітні заходи, дискусії, культурні події та акції на підтримку прав ЛГБТК+ людей.
У 1999 році президент США Білл Клінтон уперше офіційно проголосив червень «Місяцем гордості геїв і лесбійок» (Gay and Lesbian Pride Month). У 2009 році президент Барак Обама оголосив червень «LGBT Pride Month», визнавши всю ЛГБТ-спільноту.
Сьогодні місяць гордості відзначають у багатьох країнах світу. Для одних людей це насамперед святкування видимості та різноманіття, для інших – нагадування про історію боротьби за рівні права та захист від дискримінації.
Чому символом ЛГБТК+ став райдужний прапор
Райдужний прапор – один із найвпізнаваніших символів ЛГБТК+ спільноти. Він уперше з’явився у 1978 році завдяки художнику та активісту Гілберту Бейкеру. Створити прапор для прайду його попросив Гарві Мілк – перший відкритий гей, обраний до муніципальної ради Сан-Франциско.
Бейкер надихався веселкою як символом різноманіття. Перший варіант прапора мав вісім кольорів, і кожен із них мав окреме значення:
- рожевий – секс;
- червоний – життя;
- помаранчевий – зцілення;
- жовтий – сонце;
- зелений – природа;
- бірюзовий – магія та мистецтво;
- синій – гармонія;
- фіолетовий – дух.
Згодом через технічні труднощі з виробництвом тканини прапор спростили до шести кольорів. Саме ця версія стала найпоширенішою у світі.
Із часом з’явилися й інші варіанти прапора, які відображають різноманіття всередині самої ЛГБТК+ спільноти. У 2018 році дизайнер Деніел Квазар створив «Progress Pride Flag». До традиційної веселки він додав кольори трансгендерного прапора – світло-блакитний, рожевий і білий, а також чорну та коричневу смуги, які символізують людей кольору шкіри та пам’ять про тих, хто помер від СНІДу.
У 2021 році активіст Валентіно Веккіетті доповнив цей дизайн елементами інтерсекс-прапора – жовтим трикутником із пурпуровим колом.
Нові версії не замінили класичний райдужний прапор. Вони існують паралельно й відображають різні підходи до того, як візуально представити різноманіття досвідів усередині ЛГБТК+ спільноти.
Чи стосується місяць гордості лише ЛГБТК+ людей
Ні. Хоча місяць гордості виник як частина боротьби ЛГБТК+ людей за свої права, сьогодні його часто розглядають ширше – як нагадування про важливість рівності, недискримінації та поваги до людської гідності.
Саме тому в подіях до місяця гордості беруть участь не лише представники ЛГБТК+ спільноти. До них долучаються друзі, родичі, колеги, правозахисники та люди, які підтримують рівні права незалежно від сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності.
У багатьох країнах для таких людей використовують термін «союзники» (allies). Так називають тих, хто не належить до ЛГБТК+ спільноти, але виступає проти дискримінації та підтримує право кожної людини жити без переслідувань і стигматизації.
Підтримка може мати різні форми – від участі в публічних заходах до повсякденних рішень і реакцій на прояви упередженості. Водночас сам місяць гордості залишається насамперед нагодою говорити про досвід людей, заради яких цей рух виник.
Саме тому для багатьох учасників прайдів і пов’язаних із ними подій червень є не лише святом, а й можливістю привернути увагу до питань, які залишаються предметом суспільних дискусій і сьогодні.
Прайд в Україні під час війни
Прайди в Україні з’явилися значно пізніше, ніж у країнах Західної Європи чи Північної Америки. Перші великі Марші рівності почали проводити в Києві у 2010-х роках. Часто вони відбувалися в умовах посилених заходів безпеки через протести опонентів і ризик нападів.
З часом кількість учасників зростала, а тема прав ЛГБТК+ людей дедалі частіше ставала частиною ширших суспільних дискусій про права людини та недискримінацію.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році формат багатьох подій змінився. Частину заходів проводили за кордоном за участю українських організацій та активістів. Водночас дискусія про права ЛГБТК+ людей в Україні набула нового виміру через питання правового захисту партнерів військовослужбовців, цивільних партнерств і доступу до юридичних гарантій, які мають подружні пари.
У 2024 році в Києві відбувся перший Марш рівності після початку повномасштабної війни. У ньому взяли участь активісти, військовослужбовці, представники дипломатичних місій та міжнародних організацій.
У червні 2026 року «КиївПрайд» знову проводить події до Місяця гордості. На 14 червня запланований благодійний фестиваль «КиївПрайд Парк», а на 21 червня – Марш рівності. Організатори наголошують на підтримці військових і благодійних ініціатив, а також поєднують правозахисну, освітню та культурну програми.
Для України прайд сьогодні є не лише частиною міжнародної традиції, яка виникла після Стоунволльських заворушень. Це також один із майданчиків для дискусій про права людини, рівність перед законом та правовий захист різних груп громадян.
