Президент США Дональд Трамп пропонує створити нову міжнародну структуру. За задумом, Рада миру має займатися врегулюванням конфліктів і післявоєнним відновленням у різних регіонах світу.
22 січня на полях Всесвітнього економічного форуму у Давосі Трамп провів церемонію підписання угоди про створення Ради миру. Він заявив, що до ініціативи вже погодилися приєднатися близько 20 країн.
Ініціатива з’явилася на тлі розчарування в роботі Організація Об’єднаних Націй. Трамп неодноразово критикував ООН за неефективність і блокування рішень, насамперед у сфері безпеки. Рада миру подається як гнучкіша і практичніша альтернатива.
Водночас нова структура одразу викликала запитання. Вона створюється за ініціативою однієї держави, очолюється однією людиною і передбачає особливі умови членства. Це відрізняє її від універсальної моделі міжнародних організацій.
Explainer пояснює, як влаштована Рада миру, чим вона відрізняється від ООН і чи може ця ідея стати реальною альтернативою чинній системі міжнародної безпеки.
Навіщо створюють Раду миру
У преамбулі статуту Ради миру чинні підходи до миротворчості названі такими, що «занадто часто зазнавали невдачі». Документ не уточнює, про які саме інституції йдеться, але формулювання апелює до системи міжнародних організацій, сформованої після Другої світової війни.
Автори статуту стверджують, що традиційні механізми розбудови миру закріплюють кризу замість того, щоб виводити з неї. У тексті йдеться про «інституціоналізацію залежності» та надмірну орієнтацію на процеси, а не на результат. Натомість Рада миру подається як орган, здатний діяти швидше і без зайвих процедур.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Трамп і Гренландія: чому президент США говорить про захоплення острова і які це матиме наслідки
При цьому документ не містить конкретного аналізу провалів попередніх підходів. У статуті не згадується жоден конфлікт, жодна миротворча місія або рішення ООН, яке вважається помилковим. Критика залишається загальною.
Місія Ради миру сформульована широко: сприяти стабільності, відновлювати «надійне та законне управління» і забезпечувати тривалий мир у регіонах, що постраждали від конфліктів або перебувають під загрозою їх виникнення. Географічних або часових обмежень документ не містить.
Хто може стати членом Ради миру і до чого тут мільярд доларів
Статут передбачає закриту модель членства. Приєднатися до Ради миру можуть лише держави, які отримають персональне запрошення від голови. Універсального механізму вступу не існує.
Кожну країну має представляти особисто глава держави або уряду. Формально всі члени мають рівні права за принципом «одна держава — один голос», але доступ до цього голосування повністю контролюється керівником організації.
Фото: Gian Ehrenzeller / EPA
Базовий термін членства обмежений трьома роками і може бути продовжений за рішенням голови. Водночас у статуті передбачено виняток: держави, які протягом першого року внесуть понад один мільярд доларів, не підпадають під це обмеження.
Документ не пояснює, які додаткові права або гарантії отримують такі країни. Йдеться лише про звільнення від часових рамок членства.
Вийти з Ради миру можна в односторонньому порядку. Натомість рішення про виключення ухвалює голова, і лише дві третини інших членів можуть його заблокувати.
Хто керує Радою миру і як там ухвалюють рішення
Ключовою фігурою в Раді миру є голова. У статуті прямо зазначено, що першим головою є Дональд Трамп. Термін його повноважень не обмежений. Він також виконує функції представника США.
Голова формує всю систему управління: створює, змінює або розпускає дочірні органи, визначає їхній склад і мандат.
Формально рішення ухвалює Рада миру. Кожна держава має один голос, рішення приймаються простою більшістю, але набувають чинності лише за схвалення голови. У разі рівності голосів вирішальне слово також залишається за ним.
Виконавчу раду формує голова. Вона ухвалює оперативні рішення, які можуть бути ветовані в будь-який момент.
У публічних повідомленнях називають кілька осіб, яких планують залучити до керівних або дорадчих структур. Серед них — Марко Рубіо, Джаред Кушнер і Тоні Блер. Формального переліку посад і ролей статут не містить.
Як фінансується Рада миру і хто контролює гроші
Фінансування здійснюється за рахунок добровільних внесків держав, організацій та інших джерел. Обов’язкових внесків статут не передбачає.
Контроль за коштами покладений на Виконавчу раду. Незалежного аудиту або обов’язкової публічної звітності документ не встановлює. Рішення ради можуть бути ветовані головою.
Статут також не обмежує джерела фінансування і не визначає критерії розподілу коштів між проєктами чи регіонами.
Який правовий статус має Рада миру і хто вирішує спори
Рада миру має міжнародну правосуб’єктність і може укладати контракти, володіти майном, відкривати рахунки і наймати персонал. Передбачені привілеї та імунітети, але їхній обсяг має визначатися окремими угодами з державами.
Юрисдикція ради не поширюється автоматично на території держав-членів. Участь у місіях можлива лише за їхньої згоди.
Усі внутрішні спори вирішує голова, який визначений як остаточна інстанція. Механізмів оскарження статут не передбачає.
Кого запросили до Ради миру
Запрошення приєднатися до Ради миру отримали десятки країн. Вони надсилалися індивідуально. Серед запрошених — Володимир Путін. У Кремлі заявили, що рішення ще не ухвалене. Прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков зазначив, що Москва має «багато запитань», зокрема щодо масштабів мандату ради.
Україна також отримала запрошення. Президент Володимир Зеленський підтвердив це і заявив, що пропозицію опрацьовують дипломати. Водночас він наголосив, що спільна участь з Росією та Білоруссю є проблемною, оскільки Росія є ворогом України.
Остаточного рішення Київ поки не озвучував.
Частина європейських лідерів дистанціювалася від ініціативи. Зокрема, Еммануель Макрон заявив, що Франція не вступатиме до цієї організації.
Чи може Рада миру замінити ООН
Статут Ради миру не містить прямої заяви про заміну Організація Об’єднаних Націй. Але сама логіка документа побудована як альтернатива чинній системі міжнародної безпеки, а не як допоміжний механізм.
ООН ґрунтується на універсальному членстві. Кожна держава може стати її учасницею, а ключові рішення ухвалюються колегіальними органами з розподілом повноважень і системою стримувань. Навіть за наявності вето в Раді Безпеки формально жодна посадова особа не має одноосібного контролю над організацією.
Рада миру побудована інакше. Доступ до членства контролюється головою, строк перебування може бути необмеженим за умови фінансового внеску, а всі ключові рішення — від бюджету до тлумачення статуту — залежать від однієї посади. Колегіальні механізми вбудовані в систему, але не є самостійними.
ООН має чітко визначений міжнародно-правовий мандат, закріплений у Статуті та численних резолюціях. Рада миру декларує дію відповідно до міжнародного права, але не прив’язує свою діяльність до існуючих інституцій чи процедур глобального управління.
Ще одна принципова відмінність — легітимність. ООН функціонує як майданчик, у якому держави формально рівні, навіть якщо на практиці це не завжди працює. Рада миру від самого початку закладає ієрархію доступу і впливу, що напряму залежить від політичного рішення голови і фінансових можливостей держав.
У результаті Рада миру не виглядає заміною ООН у класичному сенсі. Йдеться радше про паралельний формат, який може використовуватися для окремих політичних домовленостей поза універсальною системою міжнародної безпеки.
Чи стане він реальним інструментом миротворчості — залежатиме не від формулювань статуту, а від того, скільки держав погодяться брати участь у структурі, де остаточний контроль зосереджений не в колективному органі, а в одній посаді.
