Американська дипломатія може дати задній хід — і дуже скоро. Держсекретар США Марко Рубіо заявив, що Сполучені Штати припинять спроби виступати посередником у мирній угоді між Україною та Росією, якщо в найближчі дні не побачать ознак реального прогресу. Це перший публічний сигнал з Вашингтона, що українське питання може втратити пріоритетність для адміністрації Дональда Трампа — попри гучні заяви про бажання «покласти край війні».
Що стоїть за цією заявою, які сценарії вона відкриває і як на неї має реагувати Україна — Explainer зібрав ключові факти і коментарі провідних українських аналітиків.
Що сталося?
17 квітня президент США Дональд Трамп заявив, що припинення вогню в Україні «близьке», і що Росія невдовзі вийде на контакт щодо нещодавньої мирної пропозиції з боку США. На наступний день у Парижі держсекретар Марко Рубіо публічно окреслив дедлайн: кілька днів на визначення, чи реалістичне досягнення угоди найближчим часом.
«Ми не збираємося продовжувати це починання тижнями і місяцями поспіль. Нам потрібно дуже швидко визначити, чи здійсненна угода. Якщо так — ми в справі. Якщо ні — зосередимось на інших пріоритетах», — заявив Рубіо після переговорів у Єлисейському палаці.
У зустрічах брали участь міністри закордонних справ і оборони України — Андрій Сибіга та Рустем Умєров, керівник Офісу президента Андрій Єрмак, а також спецпредставники США — Стів Віткофф і Кіт Келлог. З американського боку наголошували на «реалістичних, практичних рішеннях» для завершення війни, однак у дипломатичних колах дедалі голосніше лунають сумніви, чи можлива така угода на нинішніх умовах.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Підтримка Зеленського – висока, а українці налаштовані на боротьбу, навіть без США – опитування The Economist
Того ж дня Рубіо телефоном говорив з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим. За даними Держдепартаменту, обом сторонам було передано бачення «стабільного та довгострокового миру». Москва, зі свого боку, підтвердила готовність до подальшої роботи — хоч і в характерній для себе манері: із заявами про «усунення першопричин конфлікту», що, як і раніше, в російській риториці означає бажання перегляду української державності як такої.
Західна преса, зокрема Bloomberg, повідомляє, що США сподіваються домогтися повного припинення бойових дій уже в найближчі тижні. Але в неофіційних розмовах дипломати все частіше визнають: поточні переговори — це радше перевірка намірів, ніж реальний рух до миру.
Сценарій, що визрівав давно
Попри офіційну риторику Вашингтона, в експертному середовищі давно зріло передчуття: США можуть «вийти» з мирного процесу, навіть не розпочавши його всерйоз. Політолог Валерій Пекар називає заяву Рубіо логічним продовженням найімовірнішого сценарію: Трамп не має важелів тиску на Росію і, не побачивши негайного результату, просто змінює фокус.
«Трамп повертається спиною до російсько-української війни й іде займатися іншими справами — у Західній півкулі, на Близькому Сході, у Південно-Східній Азії», — каже Пекар. «А цю проблему оголошує європейською й перекидає на європейців».
Він радить не панікувати: той, хто не вірив у «мир за 24 години», не має і причин розчаровуватись. Україна, на його думку, має зосередитись на реалістичних цілях — поглибленні співпраці з Європою і роботі з американськими союзниками на різних рівнях, від конгресменів до університетів і церков. «Забути навіть думати про вибори», — додає експерт, натякаючи на те, що гучні політичні кампанії не мають змісту, якщо немає стабільного фронту.
Головна війна — не в Україні
Більш прагматичну, хоча не менш тривожну картину малює політолог Вадим Денисенко. Він вважає, що переговори вже зірвані, хоча Трамп ще залишив собі «п’ять-сім днів» на спробу натиснути на Путіна. Проте загальна логіка американського президента вказує на те, що увага його адміністрації давно змістилася в інший бік.
«Мирної угоди не буде. Але наша доля все одно великою мірою залежить від позиції президента США», — зазначає Денисенко.
На його думку, Трамп сприймає конфлікт як «двосторонню вину» і намагається грати на нейтральній позиції. Україну критикують за небажання поступатися територіями, хоча така позиція — норма для будь-якої країни, що воює на своїй землі.
Денисенко зауважує, що, попри відсутність домовленостей, Росія не отримає поступок — ані скасування санкцій, ані міжнародної легітимності. Ба більше — США можуть посилити тиск: країни Перської затоки вже грають на пониження цін на нафту — це прямий удар по російському бюджету, спровокований новими торговими війнами Трампа. У цьому контексті важливо, що США можуть зберегти військово-технічну допомогу Україні, зокрема через економічні угоди — наприклад, щодо розвідки надр.
«Програш у переговорах США й ЄС — це перемога Китаю. А саме це є головною війною світу, як би це неприємно не було для нас», — підсумовує аналітик.
Що має робити Україна?
Після сигналів з Вашингтона стає дедалі очевидніше: США готові переглянути свою участь у вирішенні українського питання — або навіть дистанціюватися від нього зовсім. У такому разі Києву доведеться діяти без опори на американське посередництво, покладаючись на європейських союзників і власну внутрішню стійкість.
На думку Віктора Шлінчака, голови правління Інституту світової політики, така зміна підходу може супроводжуватись спробами Вашингтона не лише зменшити публічну увагу до війни, а й паралельно налагодити прагматичні економічні механізми співіснування з Москвою — до певного моменту.
«Команда Трампа буде робити вигляд, що не помічає війни в Європі. І другою рукою намагатиметься знайти механізми, які дадуть можливості економічних “взаємозаліків” з Москвою», — припускає Шлінчак.
За його оцінками, на тлі ослаблення уваги Заходу Росія може активізувати військовий тиск — насамперед через удари, спрямовані на виснаження української ППО. Паралельно залишаються ризики зменшення або переорієнтації західної допомоги: з безплатної підтримки — на продаж озброєння.
У відповідь Україна, вважає експерт, має зосередитись на мобілізації внутрішнього ресурсу. Йдеться не лише про економіку чи оборону, а й про нову модель ухвалення рішень, здатну відновити довіру і ефективність у критичний момент.
«Влада не впорається сама. Потрібна стратегічна Рада, де президент не лише говоритиме, а й слухатиме. І разом з представниками політичних, економічних, регіональних середовищ — формуватиме рішення», — зазначає Шлінчак.
Йдеться про включення в процес тих, хто вже проявив себе під час війни: від місцевого самоврядування до бізнесу, військових, громадських лідерів, а в деяких випадках — навіть впливових представників великого капіталу.
«У нас є часовий запас у 3–4 місяці, щоб зміцнити здатність до оборони», — нагадує експерт. На його думку, саме восени Росія спробує перейти до того, що в Кремлі називають «завершальним етапом» кампанії. І до цього моменту українське суспільство має бути готовим не менше, ніж армія.
Кінець ілюзій — і початок складного періоду
Попри дипломатичну ввічливість, дедлайн, озвучений Марко Рубіо, — це чіткий сигнал: США готові відійти вбік, якщо мир не здаватиметься досяжним уже в найближчі дні. Дональд Трамп залишає собі кілька днів на політичну гру — спробу переконати Росію зробити крок назустріч. Але навіть у самій цій спробі менше віри, ніж демонстративної пози.
Якщо прориву не буде, американська адміністрація реалізує те, про що вже говорить уголос: перефокусується на інших геополітичних напрямах — від Близького Сходу до нових торговельних угод. У такому разі основна вага зусиль із врегулювання війни зміститься до Європи, яка сама переживає період внутрішньої нестабільності.
Для України це не стільки поразка, скільки зміна умов гри. Настає фаза, в якій дипломатія більше не гарантує підтримки — і тим паче безпеки. Це не час для риторики чи емоційних оцінок. Це період, у якому виживання стане головним політичним завданням.
