Культура насилля та свавілля щодо прав людини, які процвітали в Росії десятиліттями – виходять за межі національного кордону і ставлять загрозу світовій безпеці. Раніше світ міг дозволити не бачити злочини Росії, але в сучасному диджитал-світі – це вже неможливо.

Міжнародна система миру і безпеки – це ілюзія, і вторгнення РФ в Україну цьому свідчення. Не тільки українці, але й будь-яка людина живе у небезпечному світі, бо її права і свободи залежать не від міжнародного права, а від того, наскільки сильним є військовий потенціал країни, в якій вона живе. Це небезпечно для всіє планети, бо означає нову гонку озброєнь.

Світ потребує кардинальної реформи міжнародної системи безпеки. Першим кроком має бути виключення Росії з Ради безпеки ООН, бо ця система дала Росії, як переможцю Другої світової війни, невиправдані індульгенції діяти врозріз з усіма нормами і духом Статуту ООН. Росія не має право бути наступником СРСР в Раді безпеки ООН, бо не було проведено голосування, як це проходило з іншими країнами, які були в подібній ситуації, коли змінювалася назва держави.

Дуже важливо створити Міжнародний трибунал щодо злочину агресії проти України. Є 4 міжнародні злочини – злочин агресії, воєнні злочини, злочини проти людяності і геноцид. Якщо ми говоримо про злочин агресії, то немає жодної міжнародної інстанції, яка  має юрисдикцію над цим злочином. Зараз Україна активно просуває модель спеціального трибуналу по агресії.

Щоб створити трибінал не треба чекати закінчення війни. Право не має залежати від міцності авторитарних режимів. На спеціальному трибуналі по агресії не будуть звучати голоси жертв. Агресія – це лідерський злочин, це злочин за сам факт вторгнення в незалежну країну. Нам потрібно зробити механізм, який гарантує шанс на справедливість кожній людині, що постраждала від злочинів у цій війні.

Воєнних злочинів, які вчиняє Росія занадто багато – має бути розроблена ще одна модель міжнародного залучення на рівень національного розслідування і правосуддя, в якій національні судді працюють спільно з іноземними суддями, національні слідчі працюють спільно з іноземними слідчими. Це дозволить національній системі переварити ці десятки тисяч кримінальних проваджень. І це теж модель міжнародного трибуналу, який буде не в Гаазі, а в Україні.

Наразі прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан цю ідею не підтримує. Зараз триває дискусія, в якій ми наголошуємо, що додаткові механізми – це не конкуренція Міжнародному кримінальному суду.

В Україні має бути єдине вікно для координації питанб зі звільнення військовополонених і Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими може стати таким єдиним вікном.

Успіх України в цій війні й в демократичній трансформації дає шанс Росії на переосмислення своєї імперіалістичної культури, яке буде дуже болісним. Але якщо У Росії не буде стратегії перетворення, то вона законсервується і перетвориться на Північну Корею.

Коли ми говоримо про “хороших руських і не очень”, ми самі себе заганяємо в кут. Якщо людина підтримує набір ціннісних орієнтирів, то чи готова вона взяти на себе відповідальність? Якщо представники російської опозиції не готові нести відповідальність перед Україною за всі злочини, які вчинила Росія як держава, то, немає про що говорити.

Є три загрози, які можуть завадити Україні стати демократичною державою: нерозуміння важливості державних інститутів, відкладання демократичних реформ до перемоги та перетворення на таких самих дикунів, як Росія. Як би не було складно, ми маємо пам’ятати, що ми боремося за нашу свободу мати демократичний вибір, за свободу готувати суспільство, де право має значення.

***

Це приблизний переказ інтерв’ю Олександри Матвійчук. Деякі частини інтерв’ю відредаговані зі збереженням основної думки. Повністю інтерв’ю можна прочитати тут.