21 лютого представники всіх націй та народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Оскільки з шести тисяч розмовних мов світу приблизно половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО підтримує мову, як ознаку культурної приналежності людини. І ми підтримуємо!
Explainer розпочинає проєкт, присвячений українській мові. У серії матеріалів ми пояснимо, як навчитися грамотно писати українською. І розпочнемо з правопису, аби спростувати народну мудрість і сміливо казати «гоп», коли будемо стрибати до нових знань.
Що сталося?
У червні 2019-го року почав діяти Новий Український правопис. Чимало було дискусій щодо норм, у яких на одне правило кілька винятків або по два варіанти написання одного слова. Комісія, яка працювала над новою редакцією, намагалася поєднати всі «за» і «проти». Ми це прийняли та почали активно застосовувати.
Однак у січні 2021-го питання знову стало актуальним, адже Окружний адміністративний суд міста Києва скасував постанову Кабінету міністрів України, якою затвердили нову редакцію правопису.
Мама школярки з Херсона подала позов та оскаржувала у суді новий Український правопис. Діяла в інтересах дочки, яка вважає, що такі правила тільки ускладнюють вивчення предмету. Представляв у суді інтереси адвокат Дмитро Ільченко. За його словами, позов захищає українську мову від її спотворення на користь регіональних діалектів.
Адвокат зауважив, що під час розгляду з’ясували таке: «мовна комісія» мала суттєві суперечки і не розробляла правопис саме в тій редакції, в якій він був затверджений урядом.
28 січня Окружний адміністративний суд міста Києва скасував постанову Кабінету міністрів України, якою затвердили нову редакцію українського правопису. Суд аргументував це тим, що уряд не мав права регулювати правописні питання.
Що кажуть в уряді?
Уряд не затверджував правопис, бо ж його розробляли фахівці і схвалювали на спільному засіданні колегії Міністерства освіти і науки та вчених. Уряд лише погодився з пропозицією МОН. На цьому наголосив співкоординатор руху «Простір свободи» Тарас Шамайда.
Представники Міністерства юстиції України вважають це рішення незаконним та оскаржуватимуть його в апеляційній інстанції. На це потрібно 30 днів. Тобто, рішення ОАСК набуде чинності за умови, що апеляцію не подадуть за вказаний термін.
Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь на своїй сторінці у Facebook запевняє, що уряд має оскаржити рішення ОАСК і він цьому сприятиме.
Є запитання і до діяльності суду. На сайті Офіційного представництва Президента України опублікували петицію про ліквідацію ОАСК. Володимир Зеленський відреагував на неї письмово, наголосивши, що вже доручив «розпочати консультації з Вищою радою правосуддя для отримання позиції конституційного органу суддівського врядування».
За яким правописом складатимуть ЗНО?
Міністр юстиції Денис Малюська повідомив, що випускники, які цього року складатимуть ЗНО з української мови, можуть продовжувати готуватися до тестувань за новим Українським правописом. Причому йдеться не лише про 2021 рік.
За його словами, рішення суду не вступить у дію найближчим часом, тому що Міністерство юстиції подасть апеляційну скаргу. У наказі Міністерства освіти і науки в завданнях ЗНО з української мови до 2024 року можна використовувати норми Українського правопису, які не зазнали змін. Однак в той же час, якщо йдеться про написання власного висловлювання, то випускники можуть використовувати і старі, і нові правописні норми.
Скільки взагалі в Україні було правописів?
Коли у 1919 році Академія наук схвалила «Найголовніші правила українського правопису», в Україні правопис почав кодифікуватися на державному рівні. 1925 року Рада Народних Комісарів УСРР постановила організувати Державну Комісію для впорядкування українського правопису. До неї увійшло понад 20 науковців з УСРР, які запропонували запросити представників Західної України: Степана Смаль-Стоцького, Володимира Гнатюка та Василя Сімовича. У квітні 1926 р. «Проєкт українського правопису» надрукували для ознайомлення суспільства.
У вересні 1928 року Рада Народних Комісарів УСРР затвердила новий український правопис на 33 літери. Його називають «харківським» або ж «скрипниківським» (друге – від прізвища тодішнього народного комісара освіти Миколи Скрипника чи від місця створення).
Цей правопис лише врахував і систематизував норми, які українці використовували століттями. Однак він проіснував лише чотири роки.
У 1933 році радянська влада назвала його націоналістичним і таким, що «покликаний штучно відірвати українську мову від великої братньої російської». Тоді припинили видавати словники, а за п’ять місяців створили новий правопис, що робив одноманітними українську та російську мови.
З абетки вилучили букву «ґ» як буржуазно-націоналістичну, а українську наукову термінологію узгодили з російсько-українськими словниками. Згаданий Микола Скрипник вчинив самогубство.
У 1937 році в газеті «Правда» з’явилася критична стаття, у якій йшлося, що українську мову потрібно більше наблизити до російської. Після того політбюро ЦК КП(б)У ухвалило постанову, за якою потрібно було дати докладну критику помилок, допущених у «Словнику». Укладений за цією редакцією російсько-український словник Агатангел Кримський назвав російсько-рОсійським. Тобто український правопис зросійщували.
«Скрипниківський» правопис проіснував до 1939 року на Західній Україні. Продовжив існувати завдяки українській діаспорі в Канаді, адже туди не мала доступу радянська влада.
Незначні зміни прийняли в редакції правопису 1946-го і 1959-го років. Це було пов’язано з документом «Правила русской орфографии и пунктуации», який оприлюднили у 1956 році. Від 1960-го до 1990-го офіційною була редакція 1960 року. Новий варіант правопису опубліковали у 1990 році. Він відновив букву ґ та кличний відмінок (за радянських часів він був необов’язковим).
У 1991 році під час І Міжнародного конгресу україністів заговорили про потребу єдиного сучасного правопису для українців, які проживають і в Україні, і в діаспорі. 15 червня 1994 року уряд України затвердив склад Української національної комісії з питань правопису при Кабінеті Міністрів. Усі напрацьовані пропозиції передали в Інститут української мови в середині січня 1999-го.
Хто і як затверджував новий правопис?
Новий Український правопис Кабінет міністрів України затвердив 22 травня 2019 року, почав діяти з 3 червня 2019 року. Такою постановою Кабмін прийняв пропозиції МОН і НАН України, які просили схвалити новий документ.
Над цим проєктом понад три роки працювала Українська національна комісія з питань правопису.
Голова робочої групи національної комісії з підготовки правописних змін Світлана Єрмоленко розповіла, що у складі національної комісії працювали трохи більше двох десятків найавторитетніших фахівців країни. Зустрічалися двічі на місяць і обговорювали, як оновити правопис, дещо уточнити, а щось спростити.
«Я вважаю, що ми зробили велику справу: зуміли домовитися, усунули розбіжності, подбали про те, щоб правопис не суперечив живій мовній практиці і зберіг свою українськість», – наголошує мовознавиця.
Правила нового правопису схожі на той, що був у 1928 році. Так, саме той, який скасували як «націоналістичний». Автори нового правопису запевняли, що він зможе захистити українську мову від русифікації.
Громадське обговорення та дискусії фахівців тривали від серпня 2018-го, коли вперше оприлюднили проект документа. Дискусій, пропозицій та нарікань було багато, тому перш ніж схвалити остаточну редакцію правопису, врахували зауваження.
Співголова Української національної комісії з питань правопису Максим Стріха згадує, що значна частина питань, які були до правопису, були технологічними, але були й такі, які викликали заперечення.
Одні наполягали на тому, аби повернути норми харківського правопису (1927 року), які були свого часу репресовані. Але інші вважали це недоцільним. Тому одна із рис нової редакції – варіативність. До обігу повернули цю норму і залишили нинішню. Як приклад Стріха назвав передавання звука [g] на письмі у іншомовних прізвищах та іменах: допустимими будуть і буква г, і буква ґ. Тобто правильно Гете і Ґете.
Наведемо ще один приклад. Комісія підтримала пропозицію передавати буквосполучення th у словах грецького походження буквою т (театр, теорія), а в словах з ф, допустити варіантність. Наприклад, ефір і етер, кафедра і катедра тощо.
«Насправді, ми не орієнтувалися на якийсь правопис. Ми орієнтувалися на принципи, за якими розвивається національний правопис української і багатьох інших мов, що правопис має бути загальнодержавним і соборницьким, об’єднувати народ», – наголосив член Української національної комісії з питань правопису Богдан Ажнюк.
Усі норми нинішнього правопису обговорювали та затверджували мовознавці. Та чи був долучений хоч один філолог до рішення суду? Питання риторичне.
Що кажуть прибічники та противники нового правопису?
Новий правопис, здавалося би, мав усім сподобатись, адже враховували різні позиції та допускали варіативність застосування слів. Таку редакцію мали би похвалити ті, хто любить у правилах обов’язковість та легко запам’ятовує винятки. І справді, одним мовознавцям та літераторам така редакція подобається, інші ж її критикують.
Літературознавець Василь Пахаренко вважає, що нову редакцію Українського правопису повинні були схвалити ще раніше, наприклад, наприкінці 80-их. А наразі звикати до нових правил буде дещо складніше.
«1989 року прийняли трошки перероблений радянський правопис. Побоялися сильно міняти. Не вистачило в науковців і політиків національної свідомости і сміливости», – каже Пахаренко.
Зауважимо, що не всі норми старого правопису повернули. Наприклад, фахівці не розглядали написання м’якої букви «л». Вимову слів «кляса», «бльок», «фільольоґія» уже неможливо відновити. «Цей правопис компромісний, але він дає шанс повернутися до нашої української мови», – додає літературознавець.
Ми моніторили думки багатьох фахівців, аби простежити спільні «за» і «проти». Редактор «Порталу мовної політики» Максим Кобєлєв каже, що проект все одно залишається радянським та є дещо недосконалим, адже він ще більше заплутує і людина не знатиме, як правильно написати те чи інше слово.
Схожу думку висловив кандидат філологічних наук Дмитро Данильчук. Він каже, що великим недоліком нинішнього правопису є його варіативність, а це може спровокувати такий собі «правописний суржик».
Фахівці не лише критикують, але й схвалюють нову редакцію. Відомий мовознавець Олександр Авраменко вважає, що Правописна комісія вчинила мудро, тому що вона не створила абсолютно нові правила, а ввела їх як паралельні. Той, хто не хоче казати катедра, може говорити кафедра.
Аргументи «за» і «проти» правопису висловлює український філолог, письменник і перекладач Остап Українець. Зокрема, він пояснює, що редакція 1989-1990 років – це радянський варіант української мови, але тим не менш він ігнорує багато актуальних мовних явищ, які з’явилися упродовж останніх 20-30 років.
«Версія 2019 року з усіма похибками все одно є актуальнішою для української мови, аніж версія 1989-го», – йдеться на Youtube-каналі «Твоя підпільна гуманітарка» , яку представляє філолог. Але не все так добре, бо ж у кількох моментах правопис суперечить сам собі.
Українець пояснює, що є випадки, коли до одного правила може бути десять винятків. «Наприклад, «Аддис-Абеба» — воно наводиться в правилі використання дефіса — слово пишеться через дефіс, це логічно, але справа в тому, що воно має писатися «Аддіс-Абеба» за правилом про передачу «і» та «и» у власних назвах. Але його наводять як «Аддис-Абеба», – коментує Українець.
Які правила нового правопису слід запам’ятати?
Перехідний період для нової редакції українського правопису триватиме п’ять років. Упродовж цього періоду використання старої редакції не буде помилкою, але пропонуємо поступово вивчати нові правила.
Зміни можна поділити на дві великі групи: обов’язкові та варіативні.
ОБОВ’ЯЗКОВІСТЬ
- Зміни в окремих словах. Наразі пишемо священник, Святвечір, місто і містяни.
- Лапки. Складені назви інформаційних агенств тепер потрібно писати без лапок. Наприклад, Інформаційне агентство УНІАН.
- Сайти. Назви сайтів без родового слова тепер пишемо з малої літери (твітер, вікіпедія). Назви сайтів з родовим словом пишемо з великої літери та в лапках (енциклопедія «Вікіпедія»). Назви сайтів, ужиті як назви юридичних осіб, пишемо з великої літери і без лапок (санкції проти Facebook).
- Російські прізвища. Тобто Донской перекладаємо як Донський, Трубецкой – Трубецький. Але в цьому правилі є виняток – Лев Толстой.
- Офіціоз. Як і раніше, з великої букви пишуться офіційні назви найвищих державних посад України, міжнародних посад: Президент України, Генеральний прокурор України. Але в неофіційних текстах ці назви пишуться з малої букви: вибори президента, генеральний прокурор України.
- Без дефісів. Новий правопис пропонує слова з першими іноземними частками писати разом. Зараз частина з них пишеться разом, а частина через дефіс. Тобто наразі пишемо: попмузика, пресконференція, експрезидент, мініспідниця.
- Йотування. Звук (j) у сполученні з голосними буде передаватися тільки буквами «є», «ї», «ю», «я». Наприклад, проєкт, проєкція, фоє, Соєр Хаям.
- «Пів» без апострофів і дефісів. Разом з «пів» писатимуться лише ті слова у називному відмінку, що виражають єдине поняття: півострів, півзахист, півкуля. В інших видаках: пів яблука, пів години, пів України.
- Назви українських свят. У назвах історичних подій, епох, календарних періодів і свят з великої букви пишемо перше (або єдине) слово і власні назви з великої букви. У назвах українських свят всі слова пишемо з великої літери. Правильно – День Незалежності України, День Соборності України.
- Фемінітивам бути! Тепер тільки авторка, директорка, міністерка, майстриня, філологиня.
ВАРІАТИВНІСТЬ
- «Ау» та «ав». У словах, запозичених з давньогрецької мови, буквосполучення «au» тепер можна передавати не тільки через «ay», а і як «ав». Можемо казати пауза і павза, фауна і фавна, аудиторія і авдиторія.
- «Т» і «ф». Наразі можемо казати кафедра і катедра, міфологія і мітологія, ефір і етер.
- Більше «ґ» у словах. Новий правопис пропонує розширити застосування «ґ» в іноземних і власних назвах і деяких іменах. Передавати звук (g) тепер можна двома способами – через «г» та «ґ». Наприклад, Гонгадзе і Ґонгадзе, Гете і Ґете.
- Літера «и» в кінці слів. Тепер кажемо безкрайності (безкрайности), меншості (меншости), свіжості (свіжости), радості (радости).
- «Архі-» та «архи-» у назвах церковних звань. Наприклад, архієрей і архієрей, архімандрит і архімандрит.
- «И» та «і» на початку слів. Це компроміс із правописом 1928 року, який передбачав вживання літери «и» на початку слів. У новому правописі варто надавати перевагу літері «і», однак перед приголосними «н» та «р» можливі два варіанти написання (проте індик так і залишився індиком). «И» на початку слова вживаємо у деяких власних назвах і словах тюркського походження: ир, Кім Чен Ин. Крім цього, вживаємо ірій та ирій, ірод та ирод.
Вивчаймо і застосовуймо!
