1 липня Верховна Рада ухвалила за основу і в цілому законопроєкт №15360 «Про Український національний пантеон». Він передбачає створення загальнодержавного місця пам’яті, де вшановуватимуть людей, які зробили визначний внесок у боротьбу за незалежність України, державотворення, розвиток науки, культури, війська та інших сфер суспільного життя. Законопроєкт до парламенту вніс президент Володимир Зеленський.
Закон визначає, хто може бути похований або вшанований в Українському національному пантеоні, як ухвалюватимуть такі рішення та в яких випадках це буде неможливо. Він також передбачає створення місця для почесних перепоховань і вшанування видатних українців.
Ще до голосування законопроєкт викликав гостру реакцію в Польщі. Причиною стали припущення, що в Пантеоні можуть вшанувати діячів Організації українських націоналістів та Української повстанської армії. Питання історичної пам’яті про ОУН і УПА вже багато років залишається одним із найскладніших в українсько-польських відносинах.
Explainer розповідає, що передбачає закон, кого можуть вшанувати в Пантеоні, чому його ухвалення викликало дискусію в Польщі та що це означає для українсько-польських відносин.
Що таке Український національний пантеон
Український національний пантеон — це загальнодержавне місце пам’яті, де вшановуватимуть людей, які зробили винятковий внесок у боротьбу за незалежність України, державотворення та розвиток країни. Його планують створити в Києві. Там проводитимуть почесні перепоховання, а також встановлюватимуть кенотафи — символічні місця пам’яті людей, чиї останки неможливо повернути в Україну або місце їхнього поховання невідоме.
В Українському інституті національної пам’яті наголошують, що Пантеон має бути насамперед місцем національної пам’яті, а не ще одним почесним кладовищем. У проєкті концепції зазначено, що почесні перепоховання будуть лише однією зі складових меморіального комплексу. Голова Інституту Олександр Алфьоров також зазначає, що Пантеон матиме власну концепцію, сформовану з урахуванням українського історичного досвіду. Насамперед там планують перепоховувати визначних діячів, яких потрібно повернути в Україну. Якщо ж останки людини втрачені або повернути їх неможливо, її вшанують кенотафом.
25 травня в Україні перепоховали другого голову ОУН Андрія Мельника та його дружину Софію Федак-Мельник. Їхній прах повернули з Люксембургу та тимчасово поховали на території Національного військового меморіального кладовища. В Українському інституті національної пам’яті повідомили, що після створення Українського національного пантеону їх перепоховають уже там.
Як пояснював співробітник Українського інституту національної пам’яті Іван Стичинський, Український національний пантеон і Меморіал українських героїв мають різне призначення. Пантеон створюють для почесного перепоховання та вшанування визначних діячів, тоді як Меморіал українських героїв є окремим проєктом.
Кого можуть вшанувати в Пантеоні
Закон не містить переліку конкретних імен. Натомість він визначає категорії людей, яких можуть поховати або вшанувати в Українському національному пантеоні.
До них належать:
- глави українських держав різних історичних періодів – від Русі, Руського королівства та Української козацької держави до Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Карпатської України та сучасної України;
- президенти України, крім тих, яких усунули з посади в порядку імпічменту;
- головнокомандувачі та командири українських військових формувань, зокрема Української Народної Республіки, Української Галицької армії, Організації народної оборони «Карпатська Січ», Української повстанської армії, а також головнокомандувачі Збройних сил України під час війни за незалежність;
- люди, які зробили винятковий внесок у боротьбу за незалежність, державотворення, розвиток українського війська, науки, культури, мистецтва, спорту, української мови, громадянського суспільства чи релігійного життя;
- лауреати Нобелівської премії та діячі світового рівня, які були громадянами України, народилися, жили або були тісно пов’язані з Україною.
У виняткових випадках поруч із видатною людиною можуть поховати членів її сім’ї першого ступеня споріднення. Водночас закон передбачає, що питання про почесне перепоховання можуть розглядати не раніше ніж через 20 років після смерті людини. Скоротити цей строк можна лише у виняткових випадках за наявності обґрунтованого висновку спеціального дорадчого органу.
Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров наголошує, що створення Пантеону не означає масового перепоховання визначних українців. За його словами, якщо місце поховання вже стало важливою частиною національної пам’яті, переносити останки не планують. Як приклад він навів могили Тараса Шевченка, Лесі Українки та Івана Франка.
Як ухвалюватимуть рішення про вшанування
Закон передбачає, що рішення про перепоховання та інші форми вшанування ухвалюватимуть у кілька етапів. Для цього створять постійний колегіальний дорадчий орган, до складу якого увійдуть представники Українського інституту національної пам’яті, наукових установ, закладів освіти, громадських організацій та фахівці у сфері історії, культури, науки, мистецтва, спорту, меморіалізації, розвитку громадянського суспільства і релігії.
Дорадчий орган розглядатиме кандидатури, організовуватиме громадське обговорення та готуватиме рекомендації. Якщо йтиметься про перепоховання, він також звертатиметься по згоду до родичів померлого, якщо її не надали раніше.
Остаточне рішення ухвалюватиме Верховна Рада. Для цього парламент вноситиме зміни до закону, доповнюючи перелік людей, яких поховають або вшанують в Українському національному пантеоні.
Кого не можуть вшанувати в Пантеоні
Закон визначає не лише категорії людей, яких можуть вшанувати, а й випадки, коли це неможливо.
До Українського національного пантеону не можуть бути поховані або вшановані люди, яких суд визнав винними у злочинах проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства чи міжнародного правопорядку.
Також це обмеження поширюється на осіб, щодо яких застосовуються закони про засудження комуністичного та нацистського тоталітарних режимів, заборону їхньої символіки, а також законодавство про деколонізацію.
Чому ідея Пантеону не нова
Ідея створити в Україні національний пантеон існує вже майже два десятиліття. Нинішній закон не започатковує нову ініціативу, а продовжує спроби створити загальнодержавне місце пам’яті для вшанування видатних українців.
Перші кроки держава зробила у 2015 році. Тоді Верховна Рада ухвалила постанову про увічнення пам’яті Героїв України, яка передбачала створення в Києві Українського національного пантеону. Згодом тодішній президент Петро Порошенко підписав відповідний указ, однак сам Пантеон так і не створили.
Того ж року парламент також ухвалив постанову про відзначення 125-річчя від дня народження Євгена Коновальця. Вона передбачала його перепоховання в Україні, однак це рішення так і не реалізували.
До ідеї повернулися у 2017 році після перепоховання в Празі останків українського поета Олександра Олеся. Через завершення терміну оренди місця поховання українська влада знову заговорила про необхідність створити національний пантеон і повертати до України останки визначних діячів, похованих за кордоном.
Чому закон викликав реакцію в Польщі
Сам закон не містить переліку людей, яких вшанують у Пантеоні. Водночас він передбачає можливість вшанування головнокомандувачів Української повстанської армії та інших історичних постатей, які відповідають визначеним у документі критеріям. Саме це викликало дискусію в Польщі.
Питання вшанування діячів ОУН і УПА вже багато років залишається одним із найскладніших в українсько-польських відносинах. У Польщі їх насамперед пов’язують із Волинською трагедією. В Україні ж діє закон «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті», який визнає учасників ОУН і УПА борцями за незалежність України. Саме різне бачення цієї сторінки історії стало причиною суперечок навколо нового закону.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Скандал із орденом Білого Орла: чому українські президенти одностайно повернули нагороду Польщі
Після ухвалення законопроєкту найгостріше відреагували представники польських правих і консервативних політичних сил. Вони заявили, що можливе вшанування діячів ОУН і УПА є неприйнятним, а окремі політики закликали пов’язати подальшу підтримку України з її політикою історичної пам’яті.
Що буде далі
Ухвалення закону не означає, що Український національний пантеон почне працювати найближчим часом. Після набрання ним чинності Кабінет Міністрів матиме шість місяців, щоб підготувати необхідні підзаконні акти.
Наступним етапом стане відкритий архітектурний конкурс. За його результатами визначать архітектурний проєкт Пантеону, а також вигляд надмогильних споруд, кенотафів, меморіальних табличок та інших елементів комплексу. Закон також передбачає створення Книги пам’яті, до якої вноситимуть відомості про всіх людей, вшанованих в Українському національному пантеоні.
Закон також передбачає створення Книги пам’яті, до якої вноситимуть відомості про всіх людей, вшанованих в Українському національному пантеоні.
Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров повідомив, що поруч із Пантеоном планують створити музейно-освітній простір. Там відвідувачі зможуть дізнатися більше про людей, яких вшанують у Пантеоні, та історію їхнього вшанування.
Поки що невідомо, кого саме вшановуватимуть у Пантеоні першими. Закон визначає лише категорії людей, які можуть бути поховані або вшановані, але не містить переліку конкретних імен. Рішення щодо кожного випадку ухвалюватимуть окремо.
