Скандал із орденом Білого Орла вийшов далеко за межі суперечки навколо державної нагороди. Після рішення президента Польщі Кароля Навроцького позбавити цієї відзнаки Володимира Зеленського український президент заявив про її повернення польській стороні.
На цьому історія не завершилася. Протягом наступної доби аналогічні рішення ухвалили всі живі президенти України, які були кавалерами ордена Білого Орла – Леонід Кучма, Віктор Ющенко та Петро Порошенко. Одночасно про повернення польських відзнак заявили кілька українських дипломатів і посадовців.
Ситуація швидко вийшла за межі конфлікту навколо однієї нагороди. У Польщі рішення пояснювали ставленням до української політики пам’яті. В Україні ж його сприйняли як жест, адресований не лише чинному президентові, а державі загалом.
Explainer пояснює, чому українські президенти повербнули Польщі орден Білого Орла, що стоїть за цим рішенням та які наслідки воно може мати для відносин між Києвом і Варшавою.
Що сталося
У липні 2023 року президент Польщі Анджей Дуда нагородив Володимира Зеленського орденом Білого Орла – найвищою державною нагородою Польщі. Вручення відбулося під час повномасштабної війни Росії проти України та стало одним із символів підтримки, яку Варшава надавала Києву після початку вторгнення.
19 червня 2026 року президент Польщі Кароль Навроцький оголосив про позбавлення Зеленського цієї нагороди. Причиною він назвав рішення про присвоєння одному з підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ почесного найменування на честь Героїв УПА. Польський президент також заявив, що країна не погоджується з вшануванням осіб та організацій, яких у Польщі вважають відповідальними за злочини проти польського населення.
Наступного дня Володимир Зеленський повідомив, що повертає орден польській стороні. За його словами, нагорода, яка символізує особливу довіру між державами, втратила свій зміст після рішення Варшави.
Першим серед колишніх президентів України про повернення ордена Білого Орла заявив Леонід Кучма, який отримав нагороду у 1997 році. Згодом аналогічне рішення ухвалили Віктор Ющенко та Петро Порошенко.
Таким чином усі живі президенти України, відзначені орденом Білого Орла, відмовилися від нагороди протягом одного дня.
Після рішення Навроцького про повернення польських відзнак також заявили міністр закордонних справ Андрій Сибіга, посол України в Польщі Василь Боднар, начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов та низка інших українських посадовців і дипломатів.
Що таке орден Білого Орла і чому він важливий
Орден Білого Орла є найвищою державною нагородою Польщі. Його заснував у 1705 році король Август II Сильний. Нагорода пережила поділи Польщі, втрату державності та політичні зміни різних епох, а після падіння комуністичного режиму була відновлена в сучасній польській державі.
Серед перших кавалерів ордена був гетьман Іван Мазепа. У різні періоди ним нагороджували польських державних діячів, іноземних монархів, президентів, дипломатів, військових і громадських діячів, які зробили особливий внесок у розвиток Польщі або польсько-міжнародних відносин.
Після відновлення нагороди у 1990-х роках орден Білого Орла став одним із головних символів польської державності. Його вручали, зокрема, главам держав, які відіграли важливу роль у відносинах із Польщею або підтримували її на міжнародній арені.
Серед українських політиків орденом були нагороджені президенти Леонід Кучма, Віктор Ющенко, Петро Порошенко та Володимир Зеленський.
Чому справа не лише в ордені
Формально йдеться про державну нагороду. Однак реакція в Україні показала, що ситуацію сприйняли значно ширше.
Коли Анджей Дуда нагородив Володимира Зеленського орденом Білого Орла у 2023 році, це відбулося на тлі повномасштабної війни Росії проти України. У той час Польща була одним із найближчих партнерів Києва, прийняла мільйони українських біженців, підтримувала санкції проти Росії та відігравала важливу роль у наданні міжнародної допомоги Україні.
У такому контексті орден Білого Орла став не лише державною нагородою, а й одним із символів партнерства між Києвом і Варшавою під час війни.
Саме тому рішення про позбавлення Зеленського нагороди в Україні сприйняли не лише як питання, пов’язане з конкретним президентом. Для багатьох політиків, дипломатів і громадських діячів воно стало частиною ширшої дискусії про історичну пам’ять та українсько-польські відносини.
У центрі цієї дискусії опинилися питання, які протягом останніх років дедалі частіше впливають на діалог між Києвом і Варшавою: оцінка діяльності УПА, ставлення до складних сторінок спільної історії та межі впливу історичної політики на сучасні відносини між державами.
Саме тому подальша реакція українських президентів і посадовців стосувалася не лише самого ордена Білого Орла. Для багатьох із них ця історія стала питанням того, як Україна реагує на спроби інших держав впливати на її політику пам’яті.
Чому реакція України виявилася настільки одностайною
Найпомітнішою особливістю цієї історії стала не сама відмова Володимира Зеленського від нагороди, а реакція інших українських президентів.
Леонід Кучма, Віктор Ющенко, Петро Порошенко та Володимир Зеленський представляють різні політичні епохи, різні команди та різне бачення розвитку країни. Протягом багатьох років вони нерідко опинялися по різні боки політичних конфліктів. Однак у ситуації навколо ордена Білого Орла всі четверо ухвалили однакове рішення.
Вперше за тривалий час колишні та чинний президенти України публічно продемонстрували єдину позицію в питанні, яке стосується історичної пам’яті та відносин із Польщею.
На думку дослідниці та дипломатки Світлани Мельник, останніми роками Україна дедалі активніше відстоює власний погляд на свою історію та намагається представляти його світові. Саме тому суперечки навколо історичної пам’яті все частіше виходять за межі академічних дискусій і стають предметом міжнародної політики.
За словами Мельник, історичні питання нерідко пов’язані не лише з оцінкою минулого, а й із питаннями престижу, впливу та місця держав у сучасному світі. Через це конфлікти навколо історичної пам’яті дедалі частіше стають частиною міждержавних суперечок.
У такому контексті рішення щодо ордена Білого Орла багато хто в Україні сприйняв як частину ширшої дискусії про те, хто має право визначати український історичний наратив.
Показово, що повернути польські нагороди вирішили не лише колишні президенти. Аналогічні заяви пролунали від представників чинної влади, дипломатичного корпусу та силових структур. Серед них – міністр закордонних справ Андрій Сибіга, посол України в Польщі Василь Боднар, начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов та інші посадовці.
Саме тому реакція виявилася настільки одностайною. Для значної частини українського політичного класу ця історія стосувалася не лише ордена Білого Орла чи Володимира Зеленського, а права України самостійно визначати власну політику пам’яті.
Що це означає для відносин України та Польщі
Попри гучний резонанс, історія з орденами навряд чи призведе до перегляду основ українсько-польського партнерства. Польща залишається одним із ключових союзників України в Європі, а співпраця між державами охоплює питання безпеки, військової допомоги, економіки та європейської інтеграції.
Водночас конфлікт навколо ордена Білого Орла показав, що історична пам’ять і надалі залишається одним із найчутливіших питань українсько-польських відносин.
Оцінка діяльності УПА, ставлення до Волинської трагедії та інтерпретація складних сторінок спільної історії регулярно повертаються до порядку денного двох держав і нерідко стають предметом політичних дискусій.
Для польської влади питання історичної пам’яті залишається важливою частиною внутрішньої політики. Для України ця дискусія дедалі частіше пов’язана з правом самостійно визначати власну політику пам’яті та власне бачення історії.
Після історії з орденами будь-які подальші суперечки навколо історичних питань неминуче розглядатимуться через призму цього конфлікту. Зокрема це стосується майбутніх дискусій навколо роковин Волинської трагедії та інших тем, які традиційно викликають гострі дискусії між Києвом і Варшавою.
Окремим фактором залишатиметься і внутрішньополітична ситуація в Польщі напередодні парламентських виборів 2027 року, де історичні питання можуть залишатися частиною політичних дебатів.
Водночас навіть на тлі суперечок Україна та Польща продовжують співпрацювати в питаннях безпеки, підтримки України та її майбутнього відновлення. Одним із прикладів такої взаємодії є підготовка міжнародної конференції з відновлення України у Гданську.
Висновок
Саме по собі повернення орденів навряд чи змінить політику Києва або Варшави. Україна і Польща залишаються сусідами, союзниками та партнерами, яких пов’язує значно ширший порядок денний, ніж суперечки навколо окремих історичних питань.
Водночас історія з орденом Білого Орла показала, що дискусії про минуле дедалі частіше впливають не лише на суспільні дебати, а й на політичні рішення та дипломатичні відносини між державами.
Рішення про повернення нагород продемонструвало ще одну тенденцію, яка неодноразово проявлялася під час повномасштабної війни. Коли дії зовнішніх партнерів в Україні сприймають як тиск або спробу поставити під сумнів українську позицію, внутрішні політичні розбіжності часто відходять на другий план.
Подібну реакцію можна було спостерігати і після публічної суперечки між Володимиром Зеленським та Дональдом Трампом в Овальному кабінеті, коли значна частина суспільства об’єдналася не стільки навколо конкретного політика, скільки навколо інституту президентства та самої держави.
Історія з орденами показала схожий механізм. Для багатьох українських політиків питання стосувалося насамперед не особи президента, а держави та її права самостійно визначати власну позицію.
