Один із найавторитетніших стратегів національної безпеки України, колишній секретар РНБО Володимир Горбулін, заявив: Україна має моральне право переглянути Будапештський меморандум і повернутися до питання ядерної безпеки. У великому інтерв’ю BBC він пояснив, чому теперішня модель гарантій не працює – і що може стати її заміною.
Разом із Горбуліним у розмові брав участь Валентин Бадрак — директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, який також поділився аналітичними оцінками та перспективами розвитку українських оборонних технологій.
Ось ключові тези їхніх заяв і що вони означають.
Дрони: нова реальність війни
Розмова з Горбуліним і Бадраком почалась із головної зміни цієї війни — домінування дронів на полі бою.
«Поки що в цій війні це головний фактор, який формує результати бойових дій», — каже Горбулін.
Безпілотники витіснили гелікоптери, змусили бронетехніку й артилерію відступити вглиб, а штабам — ховатися. Дальність ураження — до 20 км — створює нову геометрію фронту.
Бадрак додає: дрони самі по собі не перемагають, але стають платформою для високоточної зброї. Завдяки ним було виявлено й уражено пускові установки “Іскандера”.
У відповідь Росія активно розвиває засоби протидії — від РЕБ до лазерної та мікрохвильової зброї.
«Все змінилося в повітрі», — підсумовує Горбулін.
Українська балістика: “Сапсан” і стратегічний потенціал
Україна працює над створенням власної оперативно-тактичної ракети, яка може стати ключовим інструментом стримування Росії. Йдеться про ракетний комплекс “Сапсан” (експортна назва – “Грім‑2”), який, за словами Валентина Бадрака, уже фактично готовий до серійного виробництва.
«Я переконаний, що наша ракета буде з часом краще», – каже він, порівнюючи “Сапсан” з російським “Іскандером”.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Скільки ракет залишилося у Росії та скільки вона виробляє щомісяця – оцінка ГУР
Бадрак зазначає, що ракета має потужну бойову частину – до 480 кг – і здатна досягти дальності понад 1000 км, якщо буде забезпечено належне фінансування і політичну підтримку.
Володимир Горбулін підкреслює стратегічне значення таких розробок: «Без серйозних ракетних досягнень війну з Росією виграти неможливо».
Він нагадує, що в Україні залишилася науково-технічна школа, яка брала участь у створенні радянських міжконтинентальних ракет, зокрема “Сатани” і “Молодця”. «Ми маємо школу. Ми маємо людей. Ми маємо потенціал – треба лише час і ресурси».
Будапештський меморандум: гарантії, які не спрацювали
Володимир Горбулін, який у 1990-х був ключовим переговірником з питань ядерного роззброєння, сьогодні визнає: гарантії, надані Україні в обмін на відмову від ядерної зброї, виявилися неефективними.
«Зараз я думаю, що нам треба повернутися [до цього питання], бо маємо повне моральне право», — каже він.
Горбулін зазначає, що всі країни-підписанти порушили свої зобов’язання, включно з головними гарантами — Росією, США та Великою Британією. Росія, за його словами, здійснює щоденні авіаудари, використовуючи весь наявний арсенал, тим часом як інші сторони не змогли забезпечити захист України.
«Коли почалася війна 24 лютого, всі країни в якійсь мірі не виконали свої обов’язки».
“Ядерний клуб”: альтернатива втраченим гарантіям
Замість повернення до повноцінного ядерного статусу, Україна могла б ініціювати створення оборонного альянсу країн, які відчувають загрозу з боку Росії. Володимир Горбулін називає цю модель «об’єднанням з країнами Західної Європи», зокрема з тими, що перебувають у зоні потенційної небезпеки.
«Я думаю, що є інший шлях. Це об’єднатися з країнами Західної Європи, які весь час відчувають на собі загрозу Російської Федерації», — пояснює Горбулін. «Буквально два чи три тижні тому прем’єр-міністр Польщі Туск сказав про те, що вони б відчували себе краще, якби в них була ядерна зброя. На це не можна не реагувати».
На його думку, Франція вже визнала недостатність власного ядерного арсеналу для стримування РФ, а Велика Британія фактично не має автономного права застосування ядерної зброї без погодження США. Саме тому спільна ініціатива з країнами Європи, на його думку, могла б стати відповіддю на виклики безпеці.
Ідею підтримує і Валентин Бадрак. Він акцентує: йдеться не про класичну стратегічну зброю, а про тактичні заряди нового покоління — зокрема, типу американської термоядерної бомби B61.
«Це, як фахівці кажуть, буде ядерна зброя четвертого покоління. Це не якась там стратегічна (ракета), а скажімо, бомби, як B61. Але всі ми розуміємо, що воювати ми будемо конвенційною зброєю. Ядерна зброя може бути чинником стримування».
Таким чином, “ядерний клуб” постає не як інструмент ескалації, а як стратегічна ініціатива для зміцнення безпеки всієї Європи.
Ядерна загроза з Росії: “палиця з двома кінцями”
На запитання про те, чи існує реальна загроза застосування Росією тактичної ядерної зброї, Володимир Горбулін відповідає обережно, але прямо: тема використання таких засобів неодноразово обговорювалася в РФ.
«Всі розмови, які велися, а в Росії було декілька людей, на чолі… я не хочу казати з ким, які весь час повертались до цієї теми – можливості завдання удару тактичною ядерною зброєю по Україні», – згадує він.
Такий сценарій, за словами Горбуліна, має серйозні непередбачувані наслідки не лише для України, а й для самої Росії. Він згадує Чорнобиль як приклад ситуації, коли радіоактивні хмари пішли на Європу.
«Під час Чорнобильської аварії вони неслися до Швеції і до Норвегії… Я вже не кажу про наші західні області. […] Завдання ядерного удару по Україні може обернутися проти самої Російської Федерації», – застерігає Горбулін.
«Орєшнік»: тіньова зброя у стратегії Росії
Серед нових викликів, які аналізують українські експерти, – поява на озброєнні Росії ракети «Орєшнік». Це, за словами Володимира Горбуліна, представник того самого сімейства, що й стратегічні ракети «Тополь» та «Ярс». Йдеться про ракети середньої дальності, про які майже нічого не відомо публічно.
«У Росії з’явився “Орєшнік” – це ракети того ж класу, що і “Тополь”, “Ярс”, середньої дальності. Про них не так багато сказано. Один пуск було проведено, більше нічого немає», – зазначає Горбулін.
Окремі фахівці, за словами Валентина Бадрака, пов’язують нещодавні вибухи над Казахстаном, які офіційно пояснювалися як падіння метеоритів, із потенційно невдалим випробуванням саме цієї ракети. Проте він наголошує: це лише припущення, яке не підтверджене на офіційному рівні.
«Фахівці вважають, що там, можливо, були залишки ракети, яка вибухнула в повітрі. І дехто пов’язує це з “Орєшніком”», – каже Бадрак.
У фокусі уваги експертів – можливе призначення нової системи. На їхню думку, вона може стати одним з елементів стримування у стратегії Росії, зокрема у сценаріях використання ядерного потенціалу середньої дальності. Але через закритість програми її реальні характеристики поки залишаються невідомими.
Його висновок – реальна загроза ядерного удару є, але Росія не може бути впевненою в наслідках. Це створює “палицю з двома кінцями”, яка стримує Кремль не лише зовнішньополітично, а й геофізично.
Коли закінчиться війна?
На запитання про можливі терміни завершення російсько-української війни Володимир Горбулін відповідає з обережністю: «Я б про це подумав, якби я міг. Але після того, що наробив Трамп, я для себе вирішив виключити можливість прогнозувати, коли закінчиться ця війна».
Він пояснює: стратегія Заходу з управління ризиками ескалації призвела до втрати вікна можливостей 2023 року, коли ЗСУ мали певні успіхи. Недостатня кількість сучасного озброєння від партнерів, зокрема США, не дозволила змінити хід війни. «Зараз я не бачу жодної ознаки, щоб ми могли завершити цю війну найближчим часом», — визнає Горбулін.
Бадрак, у свою чергу, вважає, що війна може завершитися лише за умов симетричного тиску на Росію — зокрема за допомогою сучасної високоточної зброї: «Війна завершиться тоді, коли ми створимо дзеркальний тиск на Путіна». Йдеться про наявність потужного ракетного арсеналу, здатного уражати критичну інфраструктуру РФ, що, на його думку, відкриє шлях до справжніх переговорів.
Обидва експерти погоджуються: Україна має бути готова до довготривалого протистояння і формувати стратегічну стійкість, спираючись на власні технології, зброю й підтримку міжнародної коаліції.
