Вибори у Вірменії стали однією з найважливіших політичних подій на Південному Кавказі за останні роки. Попри тиск Москви та підтримку Росією опозиційних сил, партія прем’єр-міністра Нікола Пашиняна «Громадянський договір» зберегла владу та отримала майже половину голосів виборців.
Голосування відбулося на тлі різкого погіршення відносин між Єреваном і Москвою після втрати Нагірного Карабаху та перегляду Вірменією власних підходів до безпеки й зовнішньої політики. У таких умовах парламентські вибори привернули увагу далеко за межами країни.
Результати виборів показали, що підтримані Москвою політичні сили не змогли скласти реальної конкуренції партії влади. Голосування стало важливим тестом як для уряду Пашиняна, так і для здатності Кремля зберігати вплив у країні.
Explainer пояснює, чому вибори у Вірменії стали випробуванням для російського впливу на Південному Кавказі, що означає перемога Нікола Пашиняна для євроінтеграційного курсу країни та як це може вплинути на регіональну політику.
Чому вибори у Вірменії більше ніж просто парламентські вибори
Парламентські вибори 7 червня відбувалися в умовах найбільшої політичної та безпекової кризи у Вірменії за останні десятиліття. Після втрати Нагірного Карабаху в країні загострилися дискусії про майбутню модель безпеки та роль Росії, яка тривалий час залишалася головним зовнішнім союзником Єревана.
На цьому тлі уряд Нікола Пашиняна почав переглядати зовнішньополітичні пріоритети. Вірменія заморозила участь у діяльності Організації договору про колективну безпеку, активізувала контакти з Європейським Союзом та США і водночас продовжила пошук мирного врегулювання відносин з Азербайджаном.
Саме тому виборча кампанія швидко вийшла за межі традиційного протистояння між владою та опозицією. Партія Пашиняна виступала за продовження нинішнього курсу, тоді як її опоненти критикували політику уряду та закликали до відновлення тісніших зв’язків із Росією.
За підсумками голосування партія «Громадянський договір» отримала 49,81% голосів і 61 мандат у парламенті. Друге місце посіла партія «Сильна Вірменія», яку пов’язують із бізнесменом Самвелом Карапетяном, – 23,29% голосів і 28 мандатів. Блок «Вірменія» колишнього президента Роберта Кочаряна набрав 9,94% голосів і отримав 11 місць у парламенті.
Такий результат дозволив Пашиняну зберегти контроль над політичною системою та продовжити курс, який його уряд проводить після карабаської кризи.
Як Росія намагалася вплинути на результат виборів
Відносини між Москвою та Єреваном напередодні виборів перебували на найнижчому рівні за весь період після приходу Нікола Пашиняна до влади. Кремль дедалі гостріше реагував на спроби Вірменії розширити співпрацю з Європейським Союзом та зменшити залежність від російських безпекових механізмів.
За кілька тижнів до голосування російська влада посилила економічний тиск на Вірменію. Москва обмежила імпорт низки вірменських товарів, зокрема фруктів, овочів, квітів, мінеральної води та продукції окремих коньячних підприємств. Одночасно російські посадовці почали публічно попереджати про можливі наслідки подальшого зближення Єревана із Заходом, включно з переглядом умов постачання газу та економічних преференцій у межах Євразійського економічного союзу.
Втім, економічними важелями Кремль не обмежився. Напередодні виборів агентство Reuters із посиланням на західних посадовців і джерела в розвідувальних структурах повідомило про спроби російського впливу на виборчу кампанію. За даними співрозмовників агентства, Москва підтримувала інформаційні кампанії на користь проросійських кандидатів та обговорювала можливість організованого перевезення до Вірменії громадян країни, які проживають у Росії.
Одним із головних союзників Москви вважався бізнесмен Самвел Карапетян. Партія «Сильна Вірменія», яку пов’язують із Карапетяном, посіла друге місце з результатом 23,29% голосів. Проте цього виявилося недостатньо, щоб поставити під загрозу перевагу партії влади.
На думку політолога Вадима Денисенка, результати голосування стали черговою невдачею російської політичної та пропагандистської стратегії. Він звертає увагу, що це вже четверта поспіль поразка сил, на які Москва робила ставку на виборах у важливих для неї країнах. Водночас експерт застерігає від передчасних висновків щодо остаточної втрати російського впливу у Вірменії. За його оцінкою, проросійські сили зберігають помітну підтримку, а тому Кремль і надалі намагатиметься впливати на внутрішньополітичні процеси в країні.
Для Кремля результат цих виборів мав значення не лише для відносин із Вірменією. Після повномасштабного вторгнення в Україну Москва дедалі гостріше реагує на спроби сусідніх держав проводити більш самостійну зовнішню політику. Саме тому кампанія у Вірменії стала одним із найбільш показових прикладів боротьби Росії за збереження впливу на пострадянському просторі.
Наскільки близькою є Вірменія до Європейського Союзу
Однією з головних тем виборчої кампанії стали відносини Вірменії з Європейським Союзом. Саме навколо цього питання Москва намагалася вибудувати частину своєї критики уряду Нікола Пашиняна, представляючи подальше зближення з ЄС як альтернативу участі країни в інтеграційних проєктах під егідою Росії.
Втім, євроінтеграційний курс Вірменії поки не означає підготовки до швидкого вступу до Європейського Союзу. Попри ухвалення закону про початок процесу вступу до ЄС та активізацію контактів із Брюсселем, країна не подавала офіційної заявки на членство і не має статусу кандидата.
Наразі влада говорить насамперед про розширення співпраці з ЄС, економічну інтеграцію та перспективу запровадження безвізового режиму. Прем’єр-міністр Нікол Пашинян неодноразово заявляв, що питання можливого членства поки не перейшло у практичну площину. За його словами, обговорення референдуму щодо вступу до ЄС було б передчасним доти, доки Вірменія не наблизиться до статусу кандидата або не подасть офіційну заявку.
Водночас активізація відносин із Європейським Союзом є помітною зміною для країни, яка десятиліттями залишалася одним із найближчих союзників Росії на пострадянському просторі. Результати виборів свідчать про підтримку курсу на розширення співпраці із Заходом, але не дають підстав говорити про швидке приєднання Вірменії до Європейського Союзу.
Чому результати виборів стали проблемою для Кремля
Для Росії Вірменія тривалий час залишалася одним із ключових союзників на Південному Кавказі. Саме тому нинішні вибори в Москві сприймали не лише як внутрішню політичну кампанію, а як перевірку власного впливу в регіоні.
Журналіст і публіцист Віталій Портников вважає, що значення нинішніх виборів виходить далеко за межі внутрішньої політики Вірменії. На його думку, боротьба навколо Єревана є частиною ширшого протистояння за вплив на Південному Кавказі – регіоні, який Москва десятиліттями розглядала як зону своїх особливих інтересів.
Портников нагадує, що Росія тривалий час використовувала регіональні конфлікти як один із механізмів збереження впливу на Кавказі. Втрата Нагірного Карабаху та подальше погіршення відносин між Москвою і Єреваном стали важливим ударом по цій моделі. На думку журналіста, після карабаських подій значна частина вірменського суспільства почала інакше оцінювати роль Росії як гаранта безпеки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Візит Путіна до Китаю: чому партнерство з Пекіном дедалі більше нагадує залежність
Перемога партії Нікола Пашиняна не означає розриву Вірменії з Росією. Водночас результати голосування показали, що попри політичний, економічний та інформаційний тиск Кремль не зміг домогтися зміни влади в країні. Для Москви це стало черговим сигналом, що її вплив на політичні процеси на пострадянському просторі поступово зменшується.
Як зазначає Портников, можливе послаблення позицій Росії у Вірменії має значення не лише для двосторонніх відносин. Йдеться також про майбутній баланс сил на Південному Кавказі, який десятиліттями залишався одним із ключових регіонів російського впливу.
