Вибори в Румунії різко змінили політичний ландшафт країни. Увечері 4 травня стало відомо: до другого туру виходить Джордже Сіміон — ультраправий кандидат із проросійською риторикою, якому заборонено в’їзд в Україну та Молдову. Кампанія, яка мала повернути Румунії стабільність після скасованого осіннього голосування, несподівано зробила фаворитом політика з відверто антиєвропейськими поглядами. І тепер у нього — реальний шанс перемогти.
Його суперник, незалежний реформатор Нікушор Дан, уособлює зовсім інший шлях — проєвропейський, антикорупційний, раціональний. Тепер усе залежить від того, чию сторону обере країна на перехресті геополітичних векторів.
Explainer пояснює, як Румунія опинилася на межі політичного зсуву — і чому це має значення для України, Європи та НАТО.
Другий тур як точка неповернення
У Бухаресті не лунають фанфари, попри очевидну перемогу в першому турі. І це промовисто.
Джордже Сіміон, харизматичний лідер ультраправої партії AUR (Alliance for the Union of Romanians), отримав 40,96% голосів – більше, ніж прогнозували навіть прихильні до нього соцопитування. Це не просто перше місце. Це – майже вдвічі більше, ніж у його найближчого суперника.
На другому місці – Нікушор Дан, колишній мер Бухареста, незалежний кандидат із репутацією технократа й антикорупціонера. Його результат – 20,99% – став несподівано високим на тлі складної кампанії без партійної підтримки.
Третє місце посів Крін Антонеску з 20,07%, далі – колишній прем’єр Віктор Понта (13,04%) і Олена Ласконі (2,68%). Антонеску вже визнав поразку і не дав прямих рекомендацій своїм виборцям щодо другого туру.
Таким чином, саме Дан залишається єдиною перешкодою між Румунією та авторитарним, антиєвропейським поворотом, у якому дедалі виразніше проступає тінь Москви. З одного боку – кандидат, якому заборонено в’їзд в Україну та Молдову через територіальні зазіхання і відверто проросійську позицію. З іншого – незалежний реформатор, який виступає за проєвропейський курс і збереження демократичних інституцій.
Другий тур, призначений на 18 травня, має стати не просто фіналом виборчої кампанії, а тестом на політичну зрілість Румунії – і на здатність Європи втримати ще одну свою країну в орбіті демократичних цінностей.
Вибори на тлі втоми й недовіри
Це вже другі президентські вибори в Румунії за останні пів року. Перші – ті, що відбулися 24 листопада 2024 року – були скасовані рішенням Конституційного суду. Причина: масштабне втручання у виборчий процес, виявлене румунськими спецслужбами.
Тоді лідером перегонів став проросійський політик Келін Джорджеску. Його кампанія активно використовувала TikTok, фейкові акаунти й маніпулятивну рекламу – все вказувало на типову гібридну тактику Кремля. За даними розвідки, вибори супроводжувалися зовнішніми впливами, включно з кампаніями дезінформації і втручанням у соціальні мережі. У лютому 2025 року Джорджеску був заарештований і усунений від участі у повторних виборах.
Здавалося б, ситуація мала б заспокоїтися. Але тінь Джорджеску з політичного ландшафту нікуди не зникла. Сьогодні він не балотується – зате, за планом Джордже Сіміона, має стати прем’єр-міністром у разі його перемоги.
Це не просто радикальна декларація. Це серйозний сигнал: реванш проросійських сил у Румунії може відбутися не через переворот, а через демократичні вибори. І для частини виборців, які розчаровані у традиційних партіях, саме такий сценарій здається привабливим: прості відповіді, сильна рука, риторика “проти всіх”.
На цьому тлі Сіміон з його 40,94% виглядає не випадковим фаворитом, а продуктом системної втоми – від політиків, від війни, від реформ, що затягнулися. Його проросійська позиція для багатьох вже не є “червоним прапором”, а частиною пакету “антисистемної альтернативи”.
Це робить другий тур не лише вибором між двома кандидатами. Це — вибір між напрямками руху країни. І, можливо, навіть більше — між світами.
Шанс для Дана – і випробування для всіх
«Другий тур буде дуже важким, шанси на перемогу Нікушора Дана 50 на 50», – каже Сергій Сидоренко, шефредактор та співзасновник «Європейської правди». На його думку, серед усіх головних кандидатів лише Дан має реальний шанс перемогти Сіміона. «Будь-хто інший – Антонеску, Понта – програв би вчисту».
Проте, додає Сидоренко, шанси Дана – це не автоматичний ресурс. Вони стануть реальністю лише за умови масштабного, щирого об’єднання навколо нього. Причому не просто підтримки з боку політичних гравців, а такої, яка не спробує «приватизувати» його успіх.
«Необхідна умова успіху – об’єднання усіх навколо нього, і фактична та активна підтримка з боку влади без спроб “обійняти” Дана і зробити “своїм”. Бо влада у Румунії токсична», – наголошує Сидоренко.
І додає: така підтримка – виклик, бо в самій румунській системі є ті, кому вигідніше мати на чолі держави проросійського президента. Це, за його словами, простіший паттерн: ворог, якого можна звинувачувати в усьому – зручно для політичного виживання.
Ще один парадокс, який може зіграти проти Дана – голоси діаспори. Хоча в першому турі саме вони дали йому поштовх, у другому можуть обернутися проти: «Румунська діаспора переважно ватна. І від її явки багато залежатиме».
«Ключ до успіху – мобілізація тих, для кого проєвропейська Румунія має значення. На жаль, певності в цьому успіху немає», – підсумовує Сидоренко.
Російський слід у румунських виборах: як Telegram став вікном у чужу війну
За офіційною риторикою, Румунія — держава-член ЄС і НАТО, яка стоїть на боці демократичного світу. Але якщо зазирнути в її телеграм-простір, картина виглядає інакше — тривожно знайомою для тих, хто вже мав справу з російською дезінформацією.
Аналітики компанії OpenMinds дослідили, як саме Telegram став головним каналом поширення проросійських меседжів у передвиборчий період у Румунії. І результати вражають: кожен четвертий румунськомовний телеграм-канал регулярно репостив російську пропаганду. Це й контент державних медіа РФ, таких як RT і Sputnik, і повідомлення Посольства Росії в Румунії, і навіть пости воєнних блогерів, пов’язаних із Кремлем.
Йдеться не просто про поодинокі публікації. За даними звіту, з понад 200 проаналізованих каналів 48 систематично поширювали проросійські наративи. Усього — понад 4 тисячі унікальних репостів. У середньому – більше сотні на місяць.
І це була не просто інформаційна кампанія. Це була кампанія з дестабілізації довіри. Дослідження показує: 63% публікацій, у яких румунську владу називали “диктатурою”, з’явилися саме в цих проросійських каналах. Через ці наративи формувалося враження, що уряд країни нелегітимний, корумпований і потребує «очищення» — знайома рамка, яку Росія використовувала в багатьох державах Центральної Європи.
А ще одне спостереження — зовсім не випадкове. Саме ці канали найбільш активно і позитивно писали про Джордже Сіміона – кандидата в президенти, який у першому турі здобув майже 41% голосів і вийшов у фінал. Його риторика — антиукраїнська, антинатовська, антиевропейська — дивним чином римувалася з тезами російських офіційних джерел. І телеграм-простір став для цього чудовим мегафоном.
Ця інформаційна динаміка не означає пряме втручання у голосування. Але вона ставить під сумнів саму нейтральність інформаційного поля, у якому румунські виборці ухвалюють рішення. Як і в багатьох інших країнах, зовнішній вплив перестав бути прихованим — він просто переїхав у застосунки.
Що це все означає для України, НАТО і Європи
Якщо Джордже Сіміон переможе у другому турі, це стане не просто зміною політичного стилю в Бухаресті. Це може змінити сам вектор Румунії — і вплинути далеко за її межами.
Для України це означає ризик втрати одного з найнадійніших, хоча й не надто публічних партнерів. Румунія нині — важливий тил: тут проходять логістичні маршрути, здійснюється військова підтримка, реалізуються проєкти, про які не пишуть у новинах. Перемога Сіміона може поставити хрест на багатьох таких ініціативах — і це станеться в той момент, коли ситуація в Чорному морі знову загострюється.
Для НАТО це буде удар по одному з найвразливіших напрямків – східно-південному флангу Альянсу. Румунія є ключовою опорною точкою на цьому рубежі, особливо з урахуванням загроз, що надходять з морського театру. Дестабілізація тут матиме ефект доміно: від Кишинева до Одеси.
Для Європейського Союзу результат цих виборів може означати розширення фронту внутрішньої опозиції. Якщо Сіміон стане президентом, до табору євроскептиків на чолі з Віктором Орбаном і Робертом Фіцо долучиться ще один політик, відверто налаштований проти єдності ЄС. Це не лише персоналії — це вже система впливу, здатна блокувати ключові європейські рішення, включно з підтримкою України.
І нарешті, ці вибори ставлять питання, яке давно назріло: чому в європейських країнах дедалі частіше перемагають ультраправі кандидати, що використовують проросійські меседжі? Це вже не винятки. Це – симптом. І шукати відповіді мають не лише політологи й соціологи, а й ті, хто відповідає за безпеку й стабільність всередині Європи.
