Цьогоріч в Україні вперше День української писемності та мови відзначається не 9 листопада, а 27 жовтня. У цей день вже традиційно проходитиме Радіодиктант національної єдності.

Флешмоб організовують вже 23-й рік поспіль. Започаткувала його команда Українського радіо.

Головна мета диктанту – спонукати людей говорити українською, вдосконалювати свої знання та культуру української мови.

Радіодиктант торік написали понад 0,5 млн людей на шести континентах, разом з ученими на станції “Академік Вернадський” в Антарктиді.

Серед найбільш активних його учасників залишаються школярі, студенти, викладачі з України та з-за кордону.

Авторка цьогорічного тексту — українська поетеса, перекладачка, авторка прозових творів, лауреатка Шевченківської премії Катерина Калитко, читатиме його актор, театральний режисер, виконавець ролі Івана Довбуша у популярному фільмі “Довбуш” Олексій Гнатковський.

Як взяти участь у Радіодиктанті — читайте за посиланням.

Чи існує вроджена грамотність?

Вродженої грамотності не буває. Однак є мовне чуття. Але все по порядку.

Наша мова і наша грамотність – яскраві показники культури. Натомість наша культура – це набуте явище, а не вроджене. Тобто виникає запитання у правильності підібраної термінології і трактуванні понять. Термін «вроджена» тут вжито некоректно. Вродженої грамотності немає, а от здатність до навчання – вроджена. Тому дехто швидше і краще напише без помилок, працюючи над собою. Хоча на перший погляд може здатися, що зовсім не докладає зусиль.

Про тих, хто відчуває, де поставити кому і добре пише диктанти, ще кажуть, що вони мають інтуїтивну грамотність. Але і цього поняття ви не побачите у наукових матеріалах. Проте неодноразово почуєте про «мовне чуття» і рідше про «мовну інтуїцію». У монографіях часто до таких знавців зараховують вчителів-словесників, редакторів чи коректорів, письменників, учених чи журналістів. На професійному рівні лінгвістами стають люди, які поєднують тонке чуття мови і загострену мовну рефлексію (простими словами – здатність замислюватися над своїм мовним чуттям).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Український правопис – пояснюємо

Але це не означає, якщо людина наразі не працює зі словом, то не має цього чуття. Буває, що не може пояснити, яким правилом послуговувалася, коли писала те чи інше слово. Це яскравий приклад інтуїтивного відчуття мови. Його можна розвивати з дитинства – мати хорошу зорову пам’ять і застосовувати навички або ж багато читати. До речі, для роботи над мовним чуттям рекомендуємо книжки мовознавиці, української дитячої письменниці Лесі Мовчун. Серед її творів – казки, вірші та захопливі фантастичні оповіді.

Мовне чуття – це неусвідомлене володіння закономірностями мови. Це можна прослідкувати на прикладі дошкільнят, які лише формують сприйняття мови. Спочатку вони використовують у власних висловлюваннях форми, а відтак на підсвідомому рівні формують аналогії, комбінують, вже вільно використовують знання під час вивчення нових слів, нової теми.

Тому якщо ігрові форми на перший погляд здаються безглуздими, їх треба використовувати. Так діти мають можливість розвивати своє сприйняття мовної дійсності.

Це мовне чуття формується на різних вікових етапах. Але формуємо його ми з вами. З нашою вродженою здатністю навчатися – більшою чи меншою мірою. Тому вивчаймо правила – так надійніше.

У яких словах помиляються найчастіше?

Звісно, вивчити правила, – це найнадійніше. Але від помилок ніхто не застрахований. Ми промоніторили не один рейтинг і зрозуміли, що помилки повторюються. Розглянемо деякі, аби їх не робити.

Серед морфологічних хиб – неправильне написання прислівників (надобраніч замість на добраніч, доречі замість до речі) та відмінювання числівників (п’ятьохсот замість п’ятисот, двохста замість двохсот).

Також абітурієнти не завжди правильно розмежовують роди іменників (біла тюль замість білий тюль, далекий путь замість далека путь) та визначають дієвідміни за інфінітивом (сиплять замість сиплють, боряться замість борються).

Синтаксичні помилки – справа індивідуальна, адже їх можна прослідкувати у написаних творах. Найбільш частими є неправильне вживання дієприслівникових та дієприкметникових зворотів, а також неправильне узгодження підмета з присудком у роді та числі.

До орфографічних хиб абітурієнтів можна зарахувати правопис слів іншомовного походження (гравюра, фюзеляж, інтермецо, кювет, кон’юнктура, ад’ютант, нюанс).

Список найбільш поширених лексичних помилок насправді чималий. Ми виокремили кілька показових:

  • відкрити вікно – відчинити вікно
  • вірна відповідь – правильна відповідь
  • закрити очі – заплющити очі
  • здавати іспит – складати іспит
  • на протязі місяця – протягом місяця
  • на рахунок цього – щодо цього
  • приймати участь – брати участь
  • підводити підсумки – підбивати підсумки / підсумовувати
  • слідуюча зупинка – наступна зупинка
  • оточуюче середовище – довкілля
  • пам’ятник І. Франка – пам’ятник І. Франкові

Крім цього, школярі часто вживають плеоназми, тобто два слова з однаковим значенням. Наприклад, несподіваний сюрприз замість просто сюрприз, адже він і так неочікуваний для людини, бо вона про нього не знала. Така ж ситуація з іншими прикладами: вільна вакансія замість вакансія, адреса проживання замість адреса, пам’ятний сувенір замість сувенір.

Відомий дослідник і популяризатор української мови Олександр Авраменко стверджує, що люди почали більше спілкуватися українською. Однак однією з проблем залишаються росіянізми, так званий суржик. «Оскільки у нас в суспільстві широко функціонують дві мови (українська і російська), то нікуди не подінешся від так званої мовної інтерференції – коли накладається мова на мову. Тож росіянізми – це теж типова помилка. На ці речі я б радив звертати особливу увагу», – зауважує мовознавець.

Ще одна проблема – це наголоси. «Треба казати не фольгА, чорнозЕм чи прОміжок, а фОльга, чорнОзем, промІжок».

Попри те, що на телеканалах транслюють передачі мовного спрямування, де навчають правил української мови, журналісти та телеведучі теж нерідко помиляються. Доктор філологічних наук Олександр Пономарів у своїй доповіді розглянув найпоширеніші помилки. 

Звичайно, звернув увагу на слова із неправильними наголосами: алфавІт, випАдок, грАблі, залозА, жИвопис, кропИва, листОпад, пЕрепис, щАвель, нОвий, фАховий, нЕсти, одИнадцять.

Нагадаємо, що правильно казати: алфАвіт, вИпадок, граблІ, зАлоза, живОпис, кропивА, листопАд, перЕпис, щавЕль, новИй, фаховИй, нестИ, одинАдцять.

Мовознавець зауважує, що у ЗМІ прийменник по масово використовуюють неправильно: по регіональним квартирам, по ключовим питанням, по українським військовим. А варто говорити так: по регіональних квартирах, у ключових питаннях, по українських військових.

Пономарів, як і Авраменко, звертає увагу на нашу двомовність, яка, по-перше, є одним із проявів меншовартості, а, по-друге, є причиною багатьох помилок. Медійники теж подають словосполуки у калькованому з російської мови вигляді: в якості учасника проєкту, закон вступив у силу, задавати питання. Ми ж з вами запам’ятаємо милозвучні українські відповідники: як учасник проєкту, закон набув чинності, ставити запитання.

Як уникати помилок?

  • Багато читайте українською. Це дозволить забути про суржик.
  • Ґуґліть. Ґуґл нас гартує. Якщо виникають сумніви, як написати слово, – спробуйте знайти це в онлайн-словниках.
  • Пишіть. Навіть коли хочеться друкувати. Іноді наша пам’ять хоче, аби ми написали словосполучення для кращого запам’ятовування.
  • Дивіться фільми та слухайте музику українською. Навіть якщо ви не будете пам’ятати сюжет і фільм буде інтершумом, поки ви будете поратись на кухні, він все одно виконає свою проукраїнську місію.
  • Спілкуйтеся українською. Можна менше, ніж завтра. Але точно більше, ніж учора.
  • Не соромтеся робити помилки.

Вольтер свого часу казав: «Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя». Якщо ви поділяєте цю думку, як і ми, то наступний розділ вас зацікавить.

Як удосконалити свою українську: онлайн-ресурси

Пригадувати правила, удосконалювати знання української варто не лише у День писемності та мови, тому ми підготували для вас ресурси на перспективу.

Але, звісно, спочатку теза про диктант. Мовознавиця та наукова консультантка Радіодиктанту Лариса Масенко рекомендує кілька книжок для успішного написання диктанту:

  •  «Український правопис», редакція 2019 року;
  • «Культура слова: Мовностилістичні поради», Олександр Пономарів;
  • «Пунктуаційний словник-довідник», Зеновій Терлак;
  • «Як ми говоримо», Борис Антоненко-Давидович;
  • «Українське слово у вимірах сьогодення», Катерина Городенська;
  • «Антисуржик», «Голос і звуки рідної мови», Олександра Сербенська.

Не лише для написання диктанту, але й для повсякденного використання «Культура мови на щодень» точно згодиться. Тут більше посібників, а, отже, більше можливостей!

На сайті «Велика чи мала літера» є нагода згадати написання слів. У словнику-довіднику В. Жайворонка слова розміщені за алфавітом, тому дуже зручно знайти конкретні випадки, які ви часто ґуґлите через незнання.

Тут можна провідміняти, вказуючи рід і наголос. У реєстрі Українського лінгвістичного порталу є 250 тисяч слів. Серед них є і те, яке ви ще маєте перевірити.

Якщо ви часто помиляєтесь у написанні подовження приголосних, вживанні м’якого знака чи апострофа, то «Тренажер з української мови» потренує вас у цьому. Тут є лаконічні та зрозумілі правила, приклади та винятки, а також відеоряд з поясненням, що спрощує сприйняття інформації.

Любите перевіряти значення та шукати відповідники? Сайт «Правильно – неправильно» – один з ресурсів українського слововживання, який вам у цьому допоможе.

Додамо до списку ще Словник термінів міжкультурної комунікації та Словник жаргонної лексики української мови. Бо словників забагато не буває. Як і удосконалення.

Для любителів відеоформатів теж маємо варіант. Це передача «Лайфхаки українською» на телеканалі UA: Перший. У коротких відеороликах (а їх понад 30) можна знайти різницю між музичний та музикальний, усмішка та посмішка, протягом та на протязі. Тобто нарешті виправити у своєму мовленні найбільш вживані помилки.

Натомість мультфільм  «Лепетуни» – чудова можливість пояснити українську не тільки собі, але й дітям в легкій та доступній формі.

Команда Радіо Культура підготувала новий радіоблог, завдяки якому ви можете, займаючись домашніми справами чи їдучи на роботу, слухати і повторювати правила української мови. Наприклад, написання слів з «пів» та «напів» або іншомовних слів з компонентами веб-, арт-, смарт-, флеш-, бліц-, супер-.

Якщо у вашому смартфоні ще немає застосунку «Мова», то вантажте хутчіш і з допомогою ілюстрацій вивчайте фразеологізми, синоніми, позбувайтеся русизмів.

Для тих, хто йде у ногу з часом і виріс із таких застосунків, ми додаємо до переліку сторінки тіктокерів. Данило Гайдамака, він же у ТіkТоk Чорнобровий, та Андрій Шимановський у соцмережах мотивують спілкуватися українською. Вони розповідають про нюанси мови, знімають жартівливі скетчі, співають та читають реп.

Усе для того, аби ви полюбили і заговорили українською.