Щороку 25 листопада Організація Об’єднаних Націй відзначає Міжнародний день ​​боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Це необхідно для того, щоб підвищити обізнаність громадськості щодо гендерного насильства в усьому світі. Також цього дня розпочинається 16 днів активностей проти гендерного насильства, кульмінацією яких є Міжнародний день прав людини, який відзначають 10 грудня.

ООН визначає насильство щодо жінок як «будь-який акт гендерного насильства, що призводить або може призвести до фізичної, сексуальної чи психологічної шкоди чи страждання жінки, включно з погрозами».

Explainer пояснює, що та навіщо прийнято робити задля запобігання гендерному насильству під час цих 16 днів та взагалі у повсякденні.

Проблема насильства щодо жінок – на часі в усьому світі

За цьогорічними даними Міжустановної робочої групи Організації Об’єднаних Націй з оцінки та даних про насильство щодо жінок, у всьому світі живе приблизно 736 мільйонів жінок, і майже кожна третя зазнавала насильства з боку сексуального партнера, або з боку стороннього партнера хоча б один раз у житті (30% жінок віком від 15 років і старше).

Ця цифра не охоплює випадки статевих домагань. Рівень депресії, тривожних розладів, незапланованих вагітностей, інфекцій, що передаються статевим шляхом, та ВІЛ – вищий у жінок, які зазнали насильства, порівняно з жінками, які не зазнавали насильства. Також багато інших проблем зі здоров’ям можуть зберігатися навіть після припинення насильства.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Незалежні»: що змінилося у правах жінок за 30 років

У деяких країнах кількість дзвінків на гарячі лінії зросла у п’ять разів, оскільки пандемія COVID-19 призвела до збільшення кількості зареєстрованих випадків насильства з боку інтимного партнера. Обмежене пересування, соціальна ізоляція та економічна незахищеність підвищують уразливість жінок перед насильством вдома.

Менше 40% жінок, які зазнали насильства, звертаються за будь-якою допомогою. У більшості країн, де є дані з цього питання, серед жінок, які все ж таки звертаються за допомогою, більшість звертаються до сім’ї та друзів, і дуже небагато (лише 10%) звертаються до офіційних установ, як-от поліції та служби охорони здоров’я.

Крім того, 15 мільйонів дівчаток підліткового віку (15-19 років) у всьому світі зазнавали примусу до сексу. У переважній більшості країн саме юні дівчата найбільш схильні до ризику примусового сексу з боку нинішнього чи колишнього хлопця чи друга. За даними 30 країн, лише 1% будь-коли зверталися за допомогою спеціалістів.

В Україні статистика також невтішна: за даними Мінсоцполітики та Нацсоцслужби, щороку від насильства в Україні страждає понад 150 тисяч жінок. Лише за перше півріччя 2021 року від жінок надійшло 86 955 звернень щодо домашнього насильства (а також 14 564 звернення надійшло від чоловіків і 1778 – від дітей).

Коли та як почали відзначати цей день?

Історія появи Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок така: 25 листопада 1960 року сестри Патрія Мерседес Мірабаль, Марія Аргентина Мінерва Мірабаль та Антонія Марія Тереза ​​Мірабаль з Домініканської Республіки були вбиті за наказом диктатора Рафаеля Трухільо. Сестер, які виступали проти режиму Трухільо, побили та задушили, а потім помістили до автівки та спустили з гірської дороги, аби їхня смерть здавалася випадковою. Деякі активісти та активістки з прав жінок почали відзначати день боротьби з насильством у річницю смерті цих трьох сестер ще з 1981 року.

17 грудня 1999 року Генеральна Асамблея ООН офіційно проголосила 25 листопада Міжнародним днем усунення насильства проти жінок. У червні 1991 року Центр глобального лідерства жінок разом з учасниками та учасницями першого Глобального жіночого інституту з проблем жінок, насильства та прав людини закликали до створення глобальної кампанії 16 днів активних дій проти гендерного насильства. Відтоді такі акції проводяться щорічно та присвячені певній темі. Наприклад, «Розфарбуй світ у помаранчевий колір: Покоління рівності виступає проти зґвалтувань» – тема 2021 року.

Символіка також відіграє певну роль: заходи, присвячені Міжнародному дню боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок, координуються Жіночим фондом Організації Об’єднаних Націй (United Nations Development Fund for Women). Логотип цієї організації містить абревіатуру «UNIFEM». Літери «U» та «N» світло-синього кольору, а літери «I», «F», «E» та «M» – більш темного відтінку цього кольору. Праворуч від слова – зображення голуба серед оливкових гілок. Зображення голуба – це міжнародний символ жінки або жінок. Всередині також простежується дзеркало Венери – символ, який поєднує обручку (коло) над знаком «плюс».

Які заходи відбудуться цими днями в Україні?

Під час кампанії «16 днів проти насильства» прийнято проводити інформаційні заходи в навчальних закладах. На таких заняттях з дітьми говорять про те, що таке насильство, розповідають, як його розпізнавати, а також куди можна звернутися, аби його зупинити.

Період кампанії охоплює такі важливі дати:

  • 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;
  • 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;
  • 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;
  • 3 грудня – Міжнародний день людей з інвалідністю;
  • 5 грудня – Міжнародний день волонтера;
  • 6 грудня – вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;
  • 9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією;
  • 10 грудня – Міжнародний день прав людини.

Але поза межами шкіл та вишів ці дні також відзначають. Наприклад, у Львові 25 листопада проходитиме вечірній жіночий марш «В добі немає часу для насильства». Учасниці та учасники акції заявляють про своє право пересуватися містом і вдень, і ввечері, і вночі без будь-якої загрози, а також заявляють про недостатню увагу очільників\ць міста до потреб жінок і небезпеку нічних вулиць саме для них. Крім того, однією з вимог, які висувають на заході, є визнання державою існування гендерно зумовленого насильства — насильства, від якого потерпають переважно жінки саме через те, що вони жінки. Відповідно, активісти та активістки наполягають на створенні дієвих механізмів захисту постраждалих жінок, а також запобігання та подолання насильства.

Примітно, що такі нічні марші проти насильства над жінками (Reclaim the Night, Take Back the Night) організовуються в різних країнах світу з 1970-х років. У Львові ця подія відбувається в межах всесвітньої кампанії «16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства».

А у Києві цього дня відбудеться презентація соціальної ініціативи «Річ у тім 2.0», що охопить виставку та онлайн-кампанію, де буде представлено 16 предметів, пов’язаних із реальними випадками домашнього насильства.

Цьогоріч створено 16 відеороликів за участю відомих особистостей: акторів/ок, ведучих, музикантів/ок, вчених та спортсменів/ок, які озвучили реальні історії постраждалих від домашнього насильства.

Будуть також і онлайнові заходи. Інститут Креативних Інновацій організовує інформаційну зустріч «Не просто 16» до щорічної Всесвітньої акції «16 днів проти насильства». Запрошена гостя – Оксана Давиденко, голова ГО «Скриня корисних справ», діяльність якої, зокрема, спрямована на просування ідей гендерної рівності. Вона розповість про те, як протидіяти насильству щодо жінок, а також про саму ідею акції.

А як протидіяти насильству щодо жінок у повсякденні?

Говоріть з підлітками про культуру згоди. Приклад, який дорослі показують молодшому поколінню, формує їхнє ставлення до гендерних питань, поваги та прав людини. Починаючи з наймолодшого віку, розповідайте дітям про гендерні ролі та кидайте виклик традиційним визначенням жіночих і чоловічих ролей та обов’язків. Розкажіть про ті стереотипи, з якими діти стикаються щоденно, та зруйнуйте їх, адже бути різними та іншими – нормально. З підлітками та юнками поговоріть про тілесну автономію, а також про активну згоду. Навчіть їх говорити «ні» та вміти прийняти відмову.  

Слухайте постраждалих та вірте їм. Якщо жінка розповідає вам про те, що вона пережила насильство, то надайте їй безпечний простір – не засуджуйте та не ставте некоректних запитань, якщо вона до них не готова. Важливо пам’ятати, що причиною насильства не може бути одяг, макіяж чи поведінка жінки. Причина тільки одна – сам кривдник та його поведінка.

Дізнайтеся про різновиди насильства та його ознаки. У матеріалі про домашнє насильство Explainer уже розповідав, що є такі різновиди: фізичне, психологічне, економічне та статеве насильство. Більше про ознаки, за якими можна впізнати насильство, йдеться на сайті інформаційної кампанії «Розірви коло».

Збережіть та запам’ятайте, куди можна звернутися у випадку насильства. Першочергово варто звернутися до поліції за номером 102. Також можна зателефонувати до Національної гарячої лінії протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів 0 800 500 501 або 527 (безкоштовно з мобільного). По психологічну допомогу варто звернутися до центру соціальних служб, дітей та молоді. Якщо у родині є діти, які постраждали від насильства або були свідками цього, необхідно звернутися до служби у справах дітей. Отримати юридичну допомогу можна в Центрах безоплатної правової допомоги.

Протидійте культурі насильства. Культура зґвалтування – це соціальне середовище, яке дозволяє нормалізовувати та виправдовувати статеве насильство, яке живиться гендерною нерівністю та ігноруванням сексуального виховання. Фіксація такої назви – це перший крок до викорінення культури зґвалтувань. Кожного дня працюйте над тим, щоб зруйнувати власні переконання щодо того, що жінка може бути сама винна у зґвалтуванні та вона могла спровокувати ґвалтівника. Культура насильства починається саме з таких упереджень, тому викорінити їх необхідно.

Закликайте інших до відповідальності. Насильство може набувати різних форм, зокрема, статевих домагань на робочому місці та в публічному просторі. Якщо ви стали свідком цього, то заявляйте про це, звертайте та акцентуйте увагу інших на цьому. Наприклад, можна зробити зауваження щодо сексистських коментарів колеги; зупинити жарти, які закріплюють гендерні стереотипи; поскаржитися працедавцям на домагання на робочому місці тощо.

Вмійте розпоряджатися даними. Для того, аби зупинити гендерно зумовлене насильство, необхідно мати певні знання щодо того, як воно виявляється та як йому протистояти. Це не так просто: варто хоча б приблизно розуміти кількість постраждалих, статистичні дані, законодавчі аспекти. Якщо ви зможете аргументовано донести свою думку, то є велика ймовірність того, що співрозмовник/ця замислиться над цією проблемою і також почне їй протидіяти.