У вівторок, 29 березня, у Стамбулі відбувся черговий раунд переговорів між Росією та Україною. Вперше за понад два тижні переговори проходили віч-на-віч.
Українська сторона надала російській свої пропозиції, які мають бути доповнені та узгоджені російською стороною. На основі узгоджених пропозицій в ідеалі має бути розроблено юридичний документ – Договір, що надаватиме Україні гарантії безпеки.
Очільник української делегації на переговорах Давид Арахамія наголосив, що під час переговорів українська делегація нічого не підписувала, а лише донесла позицію України до Росії.
Втім, це не завадило обом сторонам назвати переговори конструктивними.
Раніше президент Зеленський зазначив, що пріоритетами України на переговорах будуть «суверенітет і територіальна цілісність», а також «дієві гарантії безпеки для нашої держави». При цьому питання «денацифікації» та демілітаризації українська сторона не має намір обговорювати взагалі.
Чого хоче Україна?
Базова вимога української сторони, від якої вона за жодних обставин не відмовиться, – це відведення військ РФ на позиції станом на 23 лютого 2022 року. Очільник української делегації на переговорах Давид Арахамія наголосив, що поки російська армія залишається на територіях, зайнятих після цієї дати, жодних договорів підписано не буде.
- Україна хоче отримати реальні гарантії безпеки. Це має бути міжнародний Договір, який підпишуть та ратифікують усі держави-гаранти. При цьому міжнародні гарантії безпеки не поширюватимуться на Крим та ОРДЛО.
За словами Давида Арахамії, українська сторона прагне двічі застрахуватися, аби не допустити повторення Будапештського меморандуму: вперше, юридично, через ратифікацію, а вдруге – через примат міжнародного права над національним законодавством.
Серед гарантів Україна бачить країни Радбезу ООН, зокрема, США, Велику Британію, Китай, Францію, Туреччину, Німеччину, Канаду, Італію, Польщу, Ізраїль, а також Росію.
Договір має містити юридично закріплену відповідь країн-гарантів на будь-яку агресію проти України за аналогією до ст. 5 статуту НАТО. Іншими словами, Україна має отримати таку саму збройну підтримку, яку наша держава отримала б, якби була членом НАТО.
Учасник делегації Олександр Чалий так пояснює цю деталь Договору: “Якщо Україна буде об’єктом будь-якої агресії, військового нападу, операції ми вправі протягом трьох днів вимагати консультацій. Якщо ці консультації не призведуть до дипломатичного розв’язання проблеми, то країни-гаранти повинні надати нам військову допомогу, озброєння і навіть закрити повітряний простір над Україною. Зробити усе можливе, щоб відновити безпеку України, і це ключова наша вимога”.
- Україна готова гарантувати, що не вступатиме до НАТО або інших військових союзів, а також не буде розміщувати на своїй території іноземні військові бази та контингенти, а військові навчання проводитиме лише за згоди держав-гарантів.
На думку Олександра Чалого, якщо Україні вдасться зафіксувати позаблоковий та без’ядерний статус у формі постійного нейтралітету, то це дозволить реалізувати дипломатичний формат завершення війни.
- В обмін на позаблоковість держави-гаранти, які є членами ЄС, мають сприяти у вступі України до Євросоюзу. В українській делегації вважають принципово важливим відсутність заперечень у майбутньому договорі щодо вступу України до ЄС.
- Україна та РФ зобов’язуються розпочати переговори щодо статусу Криму, які триватимуть 15 років. Щодо Криму буде окремий пункт договору, у якому пропонують зафіксувати позиції України і Росії. Протягом цих 15 років Україна та Росія не використовуватимуть збройні сили, щоб вирішити питання Криму.
- Договір набуде чинності тільки після затвердження на Всеукраїнському референдумі та ратифікації Верховною Радою та парламентами держав-гарантів. Зі свого боку референдум може бути проведено лише після скасування воєнного стану, тобто як мінімум після того, як війська РФ будуть відведені на позиції станом на 23 лютого 2022 року.
Чи можна вважати вимоги України «зрадою»?
Якщо дуже коротко – ні. Більшу частину вимог неможливо реалізувати на практиці, а те, що озвучила Україна у Стамбулі, є лише пропозиціями, які РФ погодилась розглянути, не більше не менше.
Чи погодиться Путін обговорювати належність Криму? Дуже сумнівно. Чи погодиться Україна поступитися Кримом? Точно ні.
Йдемо далі. Чи можливо підписати новий колективний договір з безпековими гарантіями, аналогічними до натовських? Ні.
По-перше, жодна з держав-гарантів не воюватиме з РФ. Країни НАТО тому й не погодили закриття неба над Україною, бо боялися вступити у пряму конфронтацію з Росією, бо це, на їхню думку, могло закінчитися ядерною війною. Чи можна сподіватися, що, надаючи Україні односторонні безпекові гарантії, вони захочуть вступити у війну з Росією? Сумнівно. Тож в результаті ми просто матимемо Будапештський меморандум 2.0.
Аналітикиня Фонду “Демократичні ініціативи” Марія Золкіна вважає подібний механізм гарантій безпеки сумнівним: “Це стратегічно програшна позиція для України. Те, що ми пропонуємо, – це не оборонний альянс, не оборонний союз, це апдейт Будапештського меморандуму. Все залежатиме від доброї волі країн-підписантів. Це нічим не відрізняється від того, що ми вже маємо зараз”.
За кілька днів, що минули після переговорів, низка західних лідерів вже зголосилася стати гарантами безпеки для України, але ніхто так і не сформулював, як це все працюватиме. Ба більше, декларуючи намір стати державами-гарантами, вони не приймають ключовий елемент українського безпекового плану – ідею механізму колективної оборони НАТО.
Наприклад, Велика Британія, яка погодилась стати державою-гарантом, чітко відмовилась надавати Україні гарантії безпеки, які мають члени НАТО в рамках Альянсу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому Україні не можна відмовлятися від НАТО? Пояснює журналіст-міжнародник
Ну і також не слід забувати про приховані дипломатичні пастки. Одна з них у тому, що Україна заявила про непоширення міжнародних гарантій безпеки на ОРДЛО, але зовсім незрозуміло, як і ким буде визначатися ця територія, особливо після визнання Путіним “Л/ДНР” та претензій терористів на всю територію Луганської та Донецької областей.
По-друге, для того, щоб стати позаблоковою, Україні потрібно змінювати Конституцію, де закріплено курс до НАТО. Для цього, крім референдуму, треба провести дві сесії Верховної Ради, які мають підтримати рішення 300 голосами нардепів. Голова української делегації на переговорах з РФ Давид Арахамія вважає, що на ці зміни може піти рік. Але наразі це досить оптимістичний сценарій.
І, нарешті, ключовий пункт – проведення референдуму, який має це все легітимізувати. Він можливий лише у випадку скасування воєнного стану, а скасування прийнятне для України лише у разі відведення військ РФ з усієї території, окупованої після 24 лютого.
Чи погодиться зараз Росія на це? Ні. Чи погодиться згодом, якщо українські війська відтіснять армію РФ до кордонів? Мабуть, але не факт, що Україна вже цього захоче.
Що Україна взагалі може запропонувати Путіну як компроміс, але так, щоб це не виглядало капітуляцією? Відмову від ОРДЛО? Контроль над Північнокримським каналом? Відмову визнавати окупацію Криму?
Як ми бачимо, для обох сторін наразі занадто багато червоних ліній, щоб можна було предметно говорити про будь-які домовленості, а тим паче про якусь “капітуляцію” України перед агресором.
Те, наскільки успішно будуть проходити переговори, зрештою, залежитиме від ситуації на фронті, яка і диктуватиме межу компромісів.
