Традиція колядування на Різдво збереглася в Україні, а колядки співають і передають своїм дітям. А ось чим вони відрізняються знають далеко не всі.

А різниця дуже суттєва. Адже колядки виконують тільки на Різдво – 25 і 26 грудня, а щедрують – на  Щедрий вечір (Маланка), 31 грудня. Головна відмінність – в колядках прославляють народження Христа, а щедрівками бажають добробуту сім’ї, господареві, багатого врожаю.

Колядувати – в Святвечір і на Різдво

Колядувати в різних регіонах починають не одночасно: на Покутті це роблять вже на Святий вечір; на Слобожанщині та Гуцульщині – в перший день Різдва; на західному Поділлі – на другий день свят вранці.

Звичай колядування пов’язаний з днем зимового сонцестояння, який наші предки називали святом Коляди і святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з’їдає змій Коротун. Богиня Коляда в Дніпрі народжувала нове Сонце – маленького Божича. Люди проганяли Коротуна, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити про народження нового Сонця.

Згодом, з появою християнської релігії, обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з’явились біблійні мотиви.

Наприклад, у відомій колядці «Добрий вечір тобі, пане господарю» слова «Радуйся, ой радуйся, земле, рік новий народився» – змінили на «Радуйся, ой радуйся землі, Син Божий народився».

Як тільки на небі є перша зірка – починається Святвечір, а діти збираються разом і йдуть вітати усіх з народженням Христа колядками.

Найстарішими і поширеними вважаються колядки «Небо і земля нині торжествують», «Дивная новина», «Нова радість стала, яка не бувала» і «Бог предвічний народився».

Нова радість стала

Нова радість стала, яка не бувала,
Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.

Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого оповився.

Пастушки з ягнятком перед тим дитятком
На колінця припадають, Царя-Бога вихваляють.

– Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії цього дому господарю.

Даруй господарю, даруй господині,
Даруй літа щасливії нашій славній Україні.

Во Вифлиємі нині новина

Во Вифлеємі нині новина:
Пречиста Діва зродила Сина,
В яслах сповитий поміж бидляти,
Спочив на сіні Бог необнятий.

Вже Херувими славу співають,
Ангельські хори Пана витають,
Пастир убогий несе, що може,
Щоб подарити Дитятко Боже.

А ясна зоря світу голосить:
Месія радість, щастє приносить!
До Вифлеєма спішіть всі нині,
Бога звитайте в бідній Дитині!

За світлом зірки, десь аж зі сходу
Йдуть три владики княжого роду,
Золото дари, кадило, миро
Враз з серцем чистим несуть в офіру.

Марія Мати Сина леліє,
Йосиф старенький пелени гріє,
А Цар всесвіта в зимні і болю
Благословить нас на ліпшу долю.

Ісусе милий, ми не богаті,
Золота дарів не можем дати,
Но дар ціннійший несем від мира,
Се віра серця, се любов щира.

Глянь оком щирим, о Божий Сину,
На нашу землю на Україну,
Зійшли їй з неба дар превеликий,
Щоб Тя славила во вічні віки.

Добрий вечір тобі, пане господарю

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Застеляйте столи, та все килимами, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А той перший празник – Рождество Христове, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А той другий празник – Святого Василя, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А той третій празник – Святе Водохреща, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Хай святкує з нами вся наша родина, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Вся наша родина, славна Україна, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Небо і земля нині торжествують

Небо і земля (2) нині торжествують,
Ангели, люди (2) весело празднують.

Приспів:
Христос родився, Бог воплотився,
Ангели співають, Царіє витають,
Поклін віддають, пастиріє грають,
“Чудо, чудо!” повідають.

Во Вифлеємі (2) весела новина:
Пречиста Діва (2) породила Сина!

Слово Отчеє (2) взяло на ся тіло:
В темностях земних (2) сонце засвітило.

Ангели служать (2) свойому Королю
І во вертепі (2) творять Його волю.

Три славні царі (2) зі сходу приходять,
Ладан і смирну (2), золото приносять.

Царю і Богу (2) тоє офірують,
Пастирі людям (2) все розповідують.

І ми рожденну (2) Богу поклін даймо,
“Слава во вишних” (2) Йому заспіваймо.

В українських колядках також часто співали про даленосні події в житті України: відомі тексти колядок, присвячені визвольній боротьбі УПА у 40-х – 50-ї рр ХХ ст, а, наприклад, колядка “Там во Бахмуті” розповідає про народження Христа та нинішню російсько-українську війну. 

Там во Бахмуті,

Де стріли чути,

Де стільки цвіту

Вже полягло…

Враз тихо стало

І залунало:

Христос Родився!

Славімо Його!

 Донецька нічка,

Окопна свічка,

І ворогам всім

Лютим на зло, 

Стали солдати

Колядувати:

Христос Родився!

Славімо Його!

Під Гуляй Полем

Кутя на столі,

Звіздою небо

Там зацвіло,

Вітер у степу

Водить вертепи:

Христос Родився!

Славімо Його!

В місті Марії

Промінь надії

Десь над Азовом

В небо звело,

Там нас чекають,

Тихо співають:

Христос Родився!

Славімо Його!

Під замком львівським,

На Личаківськім,

Лицарів військо

Спокій знайшло…

Ми ж до Героїв

Із колядою:

Христос Родився!

Славімо Його!

В древньому Римі

Петрик із Криму

Разом зі світом

Славить Різдво,

Юля з Луганська,

Настя з Бердянська:

Христос Родився!

Славімо Його!

А в Тернополі

Маленька Оля

З фронту чекає

Татка свого.

Ручки складає,

Слізки втирає:

Христос Родився!

Славімо Його!

 Наша родина –

Вся Україна,

І Збройні сили,

І ТРО,

Під Божим стягом

Йдем до звитяги, –

Христос Родився!

Славімо Його!

Щедрувати – Щедрий вечір (31 грудня)

Щедрування – давній новорічний звичай, під час якого групи щедрувальників піснями прославляли господарів, бажали їм здоров’я та благополуччя, за що отримували винагороду. Супроводжувалося воно магічними дійствами, музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми з масками.

Щедрівки мають свою особливість, традиційний приспів: «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на весь вечір».

Історично щедрування незначною мірою відчуло на собі вплив християнської церкви. До кінця XIX ст. обряд переважно став явищем народної художньої творчості. Таким він зберігся до сих пір. Щедрівка увібрала в себе національний колорит і менталітет українського народу.

“Щедрик”

Щедрик щедрик, щедрiвочка,
прилeтiла ластiвочка,
стала собi щебетати,
господаря викликати:
“Вийди, вийди, господарю,
подивися на кошару,
там овечки покотились,
а ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
будеш мати мiрку грошей,
В тебе товар весь хороший,
будеш мати мiрку грошей,
хоч не грошей, то полова:
в тебе жiнка чорноброва.”
Щедрик щедрик, щедрiвочка,
прилeтiла ластiвочка.

На Маланки ходять також і парубоцькі групи. Вони називаються «водити Маланку». Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Один з хлопців, зазвичай, переодягнений в жіноче плаття і його називають Маланкою.

Посівати – на святого Василя (01 січня)

Посівати ходять з самого ранку 01 січня. Роблять це тільки чоловіки. За повір’ям, чим раніше посівальники зайдуть до хати, тим багатшими видасться рік. Тому першими завжди ходили засівати до найближчих – хрещених батьків, родичів та сусідів.

Жінкам в цей день потрібно сидіти вдома і в жодному разі не ходити по гостях.

Як вважалося, якщо першою в хату зайде жінка, рік буде повним горя та бідності. І навпаки, якщо в двері постукає першим чоловік – рік видасться родючим, благополучним та багатим.

Обов’язковий атрибут посівальників – зерно. Причому не важливо, буде це пшениця, ячмінь, просо або рис. Не можна було брати з собою лише горох. Наші предки розцінювали його як символ сліз.

Посівальники заходили в будинок, обсипали зерном господарів, вітали їх з Новим роком і бажали врожайного літа та багатства.

А ось гроші посівальнику не давали. За повір’ями, разом з розданими грошима піде з дому і добробут.

Вважалося, чим щедріше буде господар і чим більше різної смакоти роздасть, тим прихильніше до нього виявиться новий рік.

А щоб побажання посівальників збулися, зерно, яким засівали, не можна було прибирати і вимітати з хати до самого заходу сонця.

Сію, сію, посіваю
Щастя, радості бажаю.
Аби вам весь Новий рік
Було краще, ніж торік!


Сію-сію-посіваю,
З Новим Роком вас вітаю,
Відкривайте сундучок
Та давайте п’ятачок!


Сію, вію, посіваю,
З Новим роком Вас вітаю!
Не на рік і не на два,
А на многії літа!

Сію, сію, посіваю,
Щастя-долі вам бажаю!
У щасливій вашій хаті,
Щоб ви всі були багаті,
Щоб лежали на столі
Паляниці немалі,
Щоб були у вас ковбаси,
Молоко і сало, й м’ясо,
і млинці, і пиріжки,
і пухнасті пампушки.
Щоб були ви в цій оселі
і щасливі, і веселі!


Сію-сію, посіваю.
З Новим роком вас вітаю.
Хай завжди вам щастя ллється,
Хай добро в сім’ї ведеться,
Хай здоров’я з вами буде,
Хай родина не забуде,
Хай смачна кутя удасться,
Щоб весело і щасливо
Провели Йорданські Свята!

Сію, сію, засіваю,
Вашу хату не минаю,
З Новим роком йду до хати,
Щось вам маю віншувати:
Всім здоров’я неодмінно,
Щоби наша Україна
День новий стрічала в мирі,
Щоб дитячі жарти щирі
Звеселяли вашу хату,
Щоб грошей було багато.
Щоб із того й ми щось мали –
І до хліба, і до сала…