Переговори Трампа і Зеленського відбулися 28 грудня 2025 року в маєтку президента США Мар-а-Лаго в Маямі, штат Флорида. Українська й американська делегації спілкувалися близько трьох годин за зачиненими дверима, обговорюючи можливі параметри завершення війни Росії проти України та подальші кроки дипломатичного процесу.
Зустріч пройшла на тлі активних міжнародних дискусій щодо дипломатичних сценаріїв і пошуку формул припинення війни, у яких дедалі більше уваги приділяється не лише військовим, а й політичним умовам врегулювання.
Ключовим фоном розмови став 20-пунктний проєкт мирної угоди, раніше представлений президентом Володимиром Зеленським. Саме цей документ визначив рамку обговорення можливих домовленостей і подальших кроків сторін.
Explainer розповідає, про що сторонам вдалося домовитися за підсумками переговорів і як ці сигнали оцінюють експерти.
Контекст: що таке 20-пунктний план і чому він став основою розмови
Український 20-пунктний план мирного врегулювання був представлений президентом Володимиром Зеленським раніше як рамковий документ, який окреслює умови завершення війни Росії проти України. Його логіка побудована навколо базових для Києва принципів — безпеки, суверенітету та відновлення територіальної цілісності — без фіксації конкретних компромісів із Росією.
План не є детальною «дорожньою картою» з термінами чи механізмами реалізації. Натомість він задає політичні орієнтири, з яких Україна виходить у розмовах із партнерами: припинення бойових дій не може передувати безпековим гарантіям, а будь-яке врегулювання має ґрунтуватися на міжнародному праві.
Саме в такому вигляді документ і став фоном зустрічі в Мар-а-Лаго. Для української сторони це був спосіб зафіксувати власну позицію в момент, коли у США активізувалася дискусія про дипломатичні сценарії. Для американської — можливість оцінити, наскільки запропонована рамка сумісна з поточним баченням завершення війни та ролі США в цьому процесі.
Важливо, що 20-пунктний план у цій розмові виступав не як проєкт угоди, а як відправна точка для подальших консультацій. Повний текст можливих домовленостей за підсумками зустрічі не оприлюднювався, а публічні сигнали сторін залишили простір для різних трактувань.
Що передувало переговорам у Мар-а-Лаго
Напередодні зустрічі Володимир Зеленський публічно заявив, що український 20-пунктний план мирного врегулювання готовий приблизно на 90%. За його словами, головне завдання — довести документ до повної готовності. Він також окреслив теми, які планував обговорити з Дональдом Трампом: безпекові гарантії для України, післявоєнну відбудову та низку «чутливих питань».
У день переговорів Зеленський наголосив, що цей період є одним із найактивніших у дипломатичному сенсі, і підкреслив, що можливі рішення до кінця року залежать від позицій партнерів. Уранці перед зустріччю він провів телефонну розмову з прем’єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером, під час якої обговорювали підготовку до переговорів у США та координацію з європейськими партнерами. У Лондоні підтвердили незмінну підтримку України й відданість ідеї справедливого миру.
Українська делегація прибула до Маямі у другій половині дня. До її складу увійшли представники сектору безпеки, економічного блоку та дипломатичної служби. Американську переговорну групу очолив Дональд Трамп, разом із ключовими членами своєї команди з питань зовнішньої політики, безпеки й економіки.
Важливим фоном переговорів стала телефонна розмова Дональда Трампа з Володимиром Путіним, яка відбулася приблизно за годину до зустрічі з українським президентом. Трамп публічно назвав цю розмову «гарною» і «дуже продуктивною». У Кремлі підтвердили факт контакту й заявили, що обговорювалася ситуація навколо війни та можливості її врегулювання.
Російська сторона водночас публічно демонструвала жорстку риторику. Путін у своїх заявах напередодні переговорів говорив про військові успіхи армії РФ і висловлював сумніви щодо пропозицій Києва та європейських партнерів, зокрема ідеї тимчасового припинення вогню. За словами його помічника Юрія Ушакова, під час розмови з Трампом обговорювалося продовження роботи над врегулюванням у форматі спеціальних робочих груп з безпекових та економічних питань.
Саме в такому політичному й дипломатичному контексті відбулася зустріч у Мар-а-Лаго — між активними консультаціями з союзниками, прямими контактами Вашингтона з Москвою та спробою Києва зафіксувати власну рамку майбутнього врегулювання.
Про що домовилися: позиції сторін після переговорів
Після завершення переговорів у Мар-а-Лаго президенти США і України виступили зі спільними заявами, в яких окреслили теми й попередні результати розмови. Дональд Трамп назвав зустріч «чудовою» і заявив, що під час неї було обговорено «усі аспекти» можливого завершення війни. Він також окремо відзначив роль європейських лідерів у цьому процесі.
Володимир Зеленський, зі свого боку, назвав переговори «чудовою дискусією» і заявив про прогрес, досягнутий упродовж останніх тижнів. За його словами, у Мар-а-Лаго сторони детально обговорили всі елементи рамкового документа щодо завершення війни. Президент України зазначив, що так званий «фреймворк» узгоджений приблизно на 90%, а двосторонні безпекові гарантії між США та Україною — повністю. Формат гарантій за участі США, Європи та України, за його словами, перебуває на фінальній стадії узгодження.
Водночас після повернення до Європи Зеленський уточнив параметри безпекових гарантій. Чинна редакція документів передбачає їхню дію протягом 15 років із можливістю продовження. Українська сторона, однак, наполягає на значно довшому часовому горизонті. Зеленський повідомив, що підняв перед Трампом питання гарантій на 30–40–50 років, пояснюючи це тривалістю війни та потребою у довгостроковій стратегічній стабільності. За його словами, президент США не відкинув цю пропозицію і заявив, що розгляне її.
Зеленський також окреслив логіку подальшого переговорного процесу. Найближчим часом мають відбутися зустрічі на рівні радників України, США та європейських партнерів, після чого планується ширша зустріч лідерів Європи з Україною, а також окремі контакти в межах так званої «коаліції рішучих». Лише після узгодження документів на цих етапах, за словами президента, можливий перехід до переговорів України з Росією в тому чи іншому форматі.
Питання територій залишається одним із найскладніших елементів потенційного врегулювання. Зеленський підтвердив незмінність позиції України щодо контролю над територіями та необхідності дотримання українського законодавства й волі громадян. За його словами, саме це питання Трамп назвав одним із найбільш проблемних з огляду на принципові розбіжності між позиціями України та Росії.
Окремо президент України звернув увагу на внутрішню процедуру ухвалення можливого мирного плану. Він зазначив, що у разі складних або чутливих рішень може знадобитися схвалення парламенту або винесення питання на референдум, оскільки йдеться про землю та питання, що мають довгострокові наслідки для держави.
Зеленський також повідомив, що Дональд Трамп обговорив із Володимиром Путіним усі 20 пунктів українського мирного плану — пункт за пунктом. Президент наголосив, що для Києва принципово важливо, аби всі сторони перебували в одному контексті і щоб предметом обговорення залишався саме цей документ. Водночас він утримався від коментарів щодо готовності Росії до окремих пунктів, підкресливши, що для України вирішальним є не зміст заяв, а їхня відповідність подальшим діям.
Серед тем, порушених у ширшому контексті переговорів, була й ситуація навколо Запорізької атомної електростанції. Трамп заявив, що обговорював це питання у розмовах із Путіним і охарактеризував стан станції як «досить хороший». Водночас сторони не повідомили про досягнення будь-яких домовленостей щодо контролю над ЗАЕС або механізмів її подальшого функціонування.
Напередодні зустрічі Трамп також заявляв, що мирні переговори, на його думку, перебувають на завершальному етапі, і висловлював переконання, що обидві сторони зацікавлені у якнайшвидшому завершенні війни. Він підкреслював, що Україна отримає сильну безпекову угоду за активної участі європейських партнерів, а після війни — значні можливості для економічної відбудови.
Зеленський, підсумовуючи візит, зазначив, що приїхав до Флориди саме тому, що команди працювали над 20-пунктним планом, а зустріч у Мар-а-Лаго була присвячена обговоренню стратегій його подальшого просування.
Як переговори оцінюють експерти
Політичний і соціально-економічний експерт Валерій Пекар пропонує розглядати переговори в Мар-а-Лаго не ізольовано, а в ширшому контексті логіки ухвалення рішень у Кремлі.
На його думку, російське керівництво діє не з позиції раціонального зважування вигод і ризиків, а виходячи з уявлення про цю війну як екзистенційну — таку, від якої залежить саме виживання режиму. У цій логіці Кремль, за словами Пекаря, не здатен зупинитися й зафіксувати результат навіть тоді, коли це було б стратегічно вигідно. Ескалація стає не прорахунком, а свідомою стратегією. Звідси випливає його ключовий висновок: компромісна мирна угода з Росією малоймовірна, адже будь-які поступки сприйматимуться не як кінець конфлікту, а як привід для нових вимог.
Водночас Пекар застерігає від прямолінійних висновків про неминучість ядерної війни, наголошуючи, що ескалаційна логіка Кремля має внутрішні обмеження і спрямована радше на збереження тиску й контролю над ситуацією, ніж на руйнування самої гри.
Політолог і директор Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко оцінює результати переговорів із прикладнішої перспективи. Він вважає важливим сигналом заяви про безпекові гарантії для України, які потенційно можуть бути оформлені як міжнародний договір із ратифікацією Конгресом США. У разі реалізації такого сценарію, застерігає Денисенко, йшлося б про якісно інший рівень зобов’язань порівняно з Будапештським меморандумом, утім наразі ці заяви залишаються без деталізації.
Водночас він звертає увагу на зміну американського переговорного підходу: питання територій відокремлено від решти пунктів, значна частина яких, за його оцінкою, вже узгоджена з українською стороною. Наступний етап, вважає Денисенко, передбачає переговори Вашингтона з Москвою. Якщо між США і Росією буде досягнута домовленість, Україна може опинитися під тиском щодо територіальних поступок, зокрема через формат плебісциту.
При цьому він сумнівається, що Кремль готовий швидко завершувати війну, оскільки для Володимира Путіна ключовими залишаються не лише території, а й зняття санкцій та повернення Росії до великої геополітики.
Колишній посол України у США Валерій Чалий оцінює результати зустрічі стримано й обережно. На його думку, з публічних заяв після переговорів чітко простежується лише один конкретний інтерес американської сторони — економічна співпраця з Україною, зокрема в межах чинних угод щодо корисних копалин. Інші питання, за його словами, фактично відкладені на наступні етапи переговорного процесу.
У цьому сенсі Чалий наголошує: відсутність негативних новин після зустрічі вже сама по собі є позитивним сигналом, однак робити остаточні висновки про зміст і перспективи майбутніх домовленостей поки зарано.
