30 листопада відбулися переговори України і США у Флориді щодо оновленого мирного плану. Зустріч стала продовженням женевського процесу й мала наблизити сторони до узгодженої рамки для можливих перемовин із Росією. Повного тексту документа не оприлюднено – відомі деталі походять із публікацій медіа та джерел, знайомих із переговорами.
За даними ЗМІ, у Флориді обговорювали питання територіального контролю на Донбасі, умови безпекових гарантій та можливі обмеження щодо вступу України до НАТО. Учасники назвали розмови «продуктивними», але сигналізували, що ключові рішення ще попереду.
Зустріч у Флориді відбувалася на тлі внутрішніх змін у Києві та спроб адміністрації Дональда Трампа прискорити пошук формули припинення війни. Наступним кроком мають стати консультації американського спецпосланця з Кремлем.
Explainer пояснює, що сталося у Флориді, що стоїть за планом і як його оцінюють експерти.
Контекст переговорів
Переговори України і США у Флориді відбулися 30 листопада й стали першим раундом, після якого сторони дали більш предметні коментарі про хід роботи над мирним планом. Зустріч пройшла у приватному форматі в Галландейл-Біч, без оприлюднення документа чи спільного комюніке. Тому всі доступні деталі базуються на повідомленнях медіа та співрозмовниках, знайомих із перемовинами.
За цими даними, Київ і Вашингтон працювали над оновленою версією рамкового плану, який після Женеви було скорочено до 19 пунктів. Обговорення у Флориді зосередилося на трьох темах: можливій лінії контролю на Донбасі, форматі безпекових гарантій для України та умовах, які можуть вплинути на майбутній вступ до НАТО. Учасники описували дискусію як «складну, але змістовну» – формулювання, яке свідчить про поступ у технічних питаннях, але не про досягнення політичних рішень.
Після зустрічі американська сторона дала обережні, але більш конкретні сигнали, ніж у Женеві. Заявили, що робота над текстом «просувається», проте значні розбіжності залишаються. Українські співрозмовники теж говорили про часткову узгодженість окремих пунктів і наголошували, що позиція Києва щодо кордонів та гарантій безпеки залишається незмінною.
На цьому тлі США готують наступний крок – поїздку спецпосланця до Москви, де він має представити проміжну версію напрацювань. Флоридський раунд фактично став етапом звірки позицій перед контактом Вашингтона з Кремлем, але без гарантій, що ці напрацювання будуть прийнятні для російської сторони.
Що стоїть за планом і чому він з’явився
Оновлений мирний план, який Київ і Вашингтон обговорювали у Флориді, став продовженням женевського процесу. Повного тексту документа не оприлюднено – відомі деталі походять із публікацій медіа та джерел, знайомих із переговорами. За їхніми даними, адміністрація Дональда Трампа намагається сформувати політичну рамку, яку можна було б представити як основу для можливих консультацій із Росією.
Для України участь у цьому процесі – спосіб впливати на параметри майбутнього обговорення. Київ наполягає, що неприйнятні територіальні поступки та обмеження руху до НАТО, і прагне отримати реальні гарантії безпеки. Після осінніх політичних перестановок переговорний трек перейшов до РНБО, а участь Рустема Умєрова у Флориді закріпила цю зміну.
Позиція Росії теж впливає на динаміку плану: Кремль публічно заявляє про готовність «розглянути» пропозиції США, але наполягає на контролі над окупованими територіями. Це залишає значну частину потенційних пунктів спірними.
У цьому контексті флоридська зустріч стала радше звіркою позицій перед поїздкою спецпосланця США до Москви. Для Вашингтона важливо уточнити межі прийнятного для Києва, для України – зафіксувати, що жодні робочі формулювання не означають готовності до поступок на територіях.
Що пропонує план
Повного тексту оновленого документу після Флориди так і не оприлюднено – у ЗМІ немає підтвердження, що його змінили порівняно з женевською версією. Тому все, що відомо про зміст, походить із публікацій американських і європейських медіа та розповідей співрозмовників, знайомих із перебігом переговорів. Саме це й задає межі для коректного опису плану.
За даними документа, який ти мені надіслав, у Флориді делегації обговорювали переглянутий 19-пунктовий план, підготовлений у Женеві тижнем раніше. Він мав замінити початковий 28-пунктовий варіант, який тривожив Київ тим, що був «значною мірою сприятливим для Росії».
У доступних джерелах описано лише блоки, які стали предметом дискусій – без точного формулювання пунктів. За файлами, ці теми виглядали так:
1. Території та лінія контролю
Центральне питання у Флориді – де проходитиме межа територій, які можуть залишатися під контролем РФ у межах потенційної угоди. Axios описує це як головну тему п’ятигодинної зустрічі.
Україна наполягає, що будь-які розмови можуть починатися лише від поточних ліній, тоді як Росія – за посередництвом США – вимагає виходу українських сил із частини Донбасу, яку вона ще не контролює.
2. Вступ України до НАТО
За даними CNN, США нібито розглядали варіант фактичного блокування шляху України до Альянсу через окремі домовленості з Росією. При цьому Київ формально не мав би відмовлятися від курсу, закріпленого в Конституції.
3. Гарантії безпеки
WSJ повідомляє, що питання гарантій безпеки залишилося нерозв’язаним. За іншими даними, для українсько-американського обговорення це не було конфліктною темою, але сторони дивилися на неї під різними кутами.
4. Заморожені російські активи
Під час зустрічі також обговорювалося використання мільярдів доларів заморожених активів РФ – це питання названо «ключовим» для російської сторони.
5. Вибори в Україні
Також стало відомо, що сторони торкалися потенційного календаря виборів – однак без пояснення, у якому саме форматі це включено до плану.
6. Питання припинення вогню
Наразі немає ознак, що Росія готова обговорювати припинення вогню. Путін уже дав зрозуміти, що не піде на компроміс, заявивши, що будь-які переговори із Зеленським «безглузді».
Усі ці пункти відображають те, що дійсно було присутнє в переговорах, але не дають повного змісту плану – радше окреслюють контури найскладніших його блоків.
Оцінки експертів
Після переговорів у Флориді з’явилася низка експертних коментарів, серед яких – оцінка Віктора Шлинчака, директора Інституту світової політики. Він описав зустріч як таку, що «попри напружений фон загалом пройшла нормально».
За його словами, американська команда поводилася по-різному: Стів Віткофф часто реагував емоційно й провокував на такі ж емоції у відповідь, тоді як Джаред Кушнер тримався стримано й здебільшого погоджувався з тезами української сторони або пропонував відкласти їх для подальших обговорень. Марко Рубіо модерував дискусію впевнено, і, за оцінкою Шлинчака, тиску на Україну не було.
У коментарі також зазначено, що Віткофф постійно наголошував на «економічних вигодах для України» після завершення війни, тоді як Рубіо акцентував на політичних аспектах – зокрема, звідси й з’явилася тема можливих виборів в Україні. Антикорупційний скандал обговорили побіжно, адже після історій з «плівками» тривале заглиблення в цю тему для Вашингтона зараз є небажаним. Шлинчак припускає, що нові записи за участі Віткоффа можуть створити додаткові ризики й для американської сторони.
За його оцінкою, переговори у Флориді виконали своє технічне завдання. Натомість ключові політичні питання залишилися нерозв’язаними: лінія територіального контролю не узгоджена, а гарантії безпеки обговорені не до кінця, оскільки США не готові закріплювати жорсткі зобов’язання в межах мирного плану. Він допускає, що гарантії можуть бути винесені в окремий документ. Водночас важливим результатом Шлинчак називає те, що США не обмежують Україну у закупівлях американської зброї та отриманні розвідданих.
Він також звертає увагу на політичний контекст: після зустрічі Дональд Трамп заявив, що жодних дедлайнів щодо укладення мирної угоди більше немає. Наступний крок – поїздка Віткоффа до Москви, де, за словами Шлинчака, Кремль спробує вплинути на зміст подальших обговорень.
