Для України підсумки саміту G7 в Евіані стали важливим сигналом про збереження підтримки з боку західних союзників. Після кількох місяців, коли увага США та їхніх партнерів була значною мірою прикута до Близького Сходу, питання російсько-української війни знову повернулося до числа ключових тем міжнародної політики.
До початку саміту головною інтригою залишалася позиція президента США Дональда Трампа. Напередодні зустрічі він вкотре заявив, що виключення Росії з G8 було помилкою, а його підхід до війни в Україні викликав запитання як у Києві, так і серед європейських союзників Вашингтона. Переговори Трампа з Володимиром Зеленським та подальші сигнали з боку Білого дому стали однією з найбільш обговорюваних тем саміту.
Поряд із війною в Україні лідери G7 обговорювали ситуацію навколо Ірану, безпеку судноплавства в Ормузькій протоці та санкційну політику щодо Росії. Для Києва головне значення мали рішення щодо посилення протиповітряної оборони, нових санкцій проти російського нафтогазового сектору та можливого розширення військового виробництва в Україні через надання відповідних ліцензій.
Explainer розповідає, які рішення щодо України ухвалили лідери G7, чи змінилася позиція США щодо війни та що означають результати саміту для подальшої підтримки України.
Що Україна отримала від саміту G7
Головним результатом саміту для України стало рішення про додаткове посилення протиповітряної оборони. За підсумками зустрічі лідерів G7 Володимир Зеленський повідомив, що партнери погодили нові кроки для зміцнення українського захисту, підтримки енергетичної стійкості та посилення тиску на Росію.
У спільній заяві країни «Великої сімки» підтвердили намір збільшити постачання засобів протиповітряної оборони, додаткових систем і ракет-перехоплювачів, а також засобів дальнього радіуса дії. Лідери також заявили про готовність посилити санкції проти російського нафтогазового сектору.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українська ракета FP-7.x: характеристики, випробування та роль у комплексі FREYJA
Окремою темою переговорів стало розширення можливостей українського оборонного виробництва. G7 заявила про готовність розглянути надання ліцензій, які дозволять збільшити виробництво озброєнь в Україні. Після переговорів із Дональдом Трампом Володимир Зеленський повідомив, що сторони обговорювали можливість отримання ліцензій на виробництво антибалістичних систем і ракет.
16 червня на полях саміту відбулися переговори Володимира Зеленського та Дональда Трампа. Зустріч стала однією з ключових подій саміту для України та підтвердила продовження діалогу між Києвом і Вашингтоном щодо військової підтримки та подальших кроків у протидії російській агресії.
Під час зустрічей із партнерами Зеленський також привернув увагу до наслідків російських атак для української культурної спадщини. Зокрема, він продемонстрував лідерам G7 фотографії пошкоджень Києво-Печерської лаври.
Прем’єр-міністерка Японії Санае Такаїчі під час зустрічі із Зеленським наголосила на необхідності враховувати позицію України під час будь-яких майбутніх переговорів із Росією. Це була її перша особиста зустріч з українським президентом.
Чи змінилася позиція США щодо війни
Однією з головних інтриг саміту залишалася позиція Дональда Трампа щодо російсько-української війни. Напередодні зустрічі президент США знову назвав виключення Росії з G8 «дуже великою помилкою» та висловився за повернення Москви до формату. На цьому тлі особливу увагу привернули його переговори з Володимиром Зеленським і подальші заяви американської сторони.
Після зустрічі з українським президентом Трамп назвав переговори «дуже хорошими» та заявив, що Росія має укласти угоду для завершення війни. Водночас він не озвучив конкретних пропозицій щодо мирного процесу чи нових механізмів тиску на Кремль.
Прем’єр-міністр Канади Марк Карні після завершення саміту заявив, що учасники зустрічі обговорювали зміну тону США щодо України, більш реалістичну оцінку ситуації на полі бою та жорсткішу позицію стосовно Росії. За його словами, окремо йшлося про посилення санкцій та можливість надання Україні додаткової військової допомоги.
Схожі сигнали пролунали і з боку союзників по НАТО. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте позитивно оцінив роль Трампа у спробах завершити війну та заявив, що американський президент уже тривалий час намагається зрушити переговорний процес з місця. Водночас Рютте наголосив, що для припинення війни необхідна готовність обох сторін до переговорів, а Володимир Путін наразі такої готовності не демонструє.
Показовою стала й реакція європейських лідерів. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц після зустрічей у форматі G7 заявив про новий рівень взаєморозуміння зі США щодо підтримки України та назвав саміт «днем надії».
Саміт не дав остаточної відповіді на питання, якою буде подальша стратегія Білого дому щодо війни. Водночас заяви учасників зустрічі свідчать, що серед союзників України зросли очікування щодо більш жорсткого підходу Вашингтона до Росії.
Як експерти оцінюють результати саміту
Володимир Фесенко, політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента», називає підсумки саміту позитивними для України. На його думку, про це свідчать зміст підсумкової заяви G7, переговори Володимира Зеленського з Дональдом Трампом та рішення щодо подальшої підтримки України.
Особливу увагу експерт звертає на те, що у підсумковому документі немає згадок про мирні переговори з Росією. Натомість акцент зроблено на посиленні протиповітряної оборони України, постачанні озброєнь, зимовій підтримці та можливості розширення українського військового виробництва. На думку Фесенка, це свідчить про зміну акцентів у підходах західних союзників до війни.
Водночас політолог закликає обережно оцінювати окремі домовленості. Зокрема, положення про надання ліцензій для військового виробництва в Україні поки що залишається політичною декларацією. Про які саме види озброєнь ідеться та коли такі рішення можуть бути реалізовані, партнерам ще належить домовитися окремо.
Окремо Фесенко відзначає згадку про збільшення постачання засобів дальнього радіуса дії, називаючи це однією з найцікавіших деталей підсумкової заяви G7.
Вадим Денисенко, керівник аналітичного центру «Ділова столиця», оцінює результати саміту насамперед через призму можливих переговорів щодо завершення війни. На його думку, головною перешкодою для мирного врегулювання залишається небажання Володимира Путіна йти на реальні компроміси.
Денисенко звертає увагу на спільну позицію України, Німеччини, Франції та Великої Британії, яка передбачає продовження військової підтримки Києва та пошук шляхів припинення бойових дій по лінії фронту. Саме навколо цієї формули, на його думку, сьогодні відбуваються основні консультації зі Сполученими Штатами.
На думку експерта, головним інструментом тиску на Росію залишається військова підтримка України. Саме постачання зброї та посилення українських оборонних можливостей він вважає визначальними чинниками, які можуть вплинути на позицію Кремля та перспективи майбутніх переговорів.
Водночас Денисенко доволі стримано оцінює шанси на швидке завершення війни. За його словами, переговорне вікно можливостей поки що залишається радше закритим, хоча ситуація продовжує швидко змінюватися.
Що далі після саміту G7
Саміт в Евіані не приніс проривних рішень щодо завершення війни, однак підтвердив кілька важливих тенденцій. Країни G7 зберігають курс на подальшу військову підтримку України, посилення протиповітряної оборони та збереження санкційного тиску на Росію.
Водночас значна частина оголошених рішень поки що залишається на рівні політичних домовленостей. Це стосується як можливого розширення українського оборонного виробництва через систему ліцензування, так і окремих напрямків військової співпраці, які ще потребують конкретних міждержавних угод.
Саміт також показав, що серед західних союзників зростає скепсис щодо готовності Кремля до реальних переговорів. Саме тому в центрі уваги опинилися питання зміцнення обороноздатності України, а не пошук швидких дипломатичних рішень.
Для Києва головний підсумок саміту полягає в тому, що підтримка України залишається одним із ключових напрямків політики провідних західних держав. Наскільки вагомими виявляться результати цих домовленостей, стане зрозуміло вже найближчими місяцями – після того, як політичні заяви почнуть перетворюватися на конкретні поставки озброєнь, нові санкційні рішення та спільні оборонні проєкти.
