У листопаді 2025 року НАБУ і САП провели масштабну операцію навколо «Енергоатому». За даними слідства, учасники схеми могли отримувати 10–15% вартості контрактів, а через фінансовий «бек-офіс» – легалізувати десятки мільйонів доларів. Одним із центральних фігурантів став бізнесмен Тимур Міндіч, якого слідство пов’язує з організацією схеми. Оприлюднені записи й розшифровки розмов, які журналісти пов’язують із Міндічем і справою «Мідас», стали відомі як «плівки Міндіча».

29 квітня 2026 року справа отримала продовження. «Українська правда» опублікувала розшифровки розмов, які, за твердженням видання, походять із матеріалів, пов’язаних зі справою «Мідас». У цих фрагментах фігурували Міндіч, Рустем Умєров, компанія Fire Point, оборонні закупівлі та можливі кадрові рішення. 1 травня УП опублікувала другу серію розшифровок – про ймовірний вплив людей, пов’язаних із Міндічем та Андрієм Єрмаком, на державний Sense Bank і «Карпатнафтохім».

Ці публікації поставили питання, які виходять за межі одного кримінального провадження: хто міг впливати на рішення у стратегічних сферах, як приватні інтереси могли перетинатися з державними ресурсами і чому справа «Мідас» стала тестом для антикорупційної системи.

Explainer розповідає, як розгорталася справа «Мідас», що з’явилося в публічному доступі після оприлюднення «плівок Міндіча», кого вони стосуються, що вже відомо з матеріалів слідства та журналістських публікацій, і які питання досі залишаються без відповіді.

Як розгорталася справа «Мідас»

Операція НАБУ і схема навколо «Енергоатому»

Операція «Мідас» стала публічною 10 листопада 2025 року. Тоді НАБУ заявило про викриття корупційної схеми в енергетиці. За даними бюро, розслідування тривало 15 місяців. Детективи провели понад 70 обшуків і зібрали близько 1000 годин аудіозаписів.

У центрі розслідування опинився «Енергоатом» – державна компанія, яка має стратегічне значення для української енергетики. За версією НАБУ і САП, учасники схеми могли впливати на контрагентів компанії. Бізнесу, який працював із «Енергоатомом», могли нав’язувати неформальну умову: сплатити 10–15% від вартості контракту або втратити доступ до платежів і подальшої співпраці.

Окремий епізод справи стосувався легалізації грошей. За даними слідства, кошти могли проходити через фінансові «бек-офіси» у центрі Києва. НАБУ стверджувало, що приміщення належало родині колишнього народного депутата, а нині російського сенатора Андрія Деркача. Загальну суму коштів, які могли легалізувати через цю систему, слідство оцінювало приблизно у 100 мільйонів доларів.

Ключові фігуранти справи

Перші записи, які оприлюднило НАБУ, містили кодові імена. Згодом стало відомо, що під іменем «Карлсон», за версією слідства, фігурує бізнесмен і співвласник «Квартал 95» Тимур Міндіч. Інший ключовий фігурант – бізнесмен Олександр Цукерман, якого в матеріалах називали «Шугарменом».

Міндіч і Цукерман виїхали з України незадовго до обшуків. Пізніше проти них запровадили санкції та оголосили в розшук.

Після перших заяв НАБУ справа швидко вийшла за межі розслідування про контракти «Енергоатому». Керівник групи детективів НАБУ Олександр Абакумов повідомив, що в матеріалах фігурували четверо міністрів українського уряду різних періодів. Серед них – Герман Галущенко, колишній міністр енергетики та міністр юстиції. У нього також проводили обшуки.

Політичні наслідки і перші рішення

Перші кадрові наслідки з’явилися вже за кілька днів. 12 листопада прем’єрка Юлія Свириденко внесла до Верховної Ради постанови про звільнення Галущенка та міністерки енергетики Світлани Гринчук. 19 листопада парламент підтримав обидва звільнення.

Паралельно уряд оголосив про перезапуск «Енергоатому». Першим рішенням став розпуск наглядової ради компанії. Новий склад мали обрати до кінця року. На тлі справи з наглядової ради вийшов Тимофій Милованов, колишній міністр економіки та президент Київської школи економіки.

Судові рішення щодо підозрюваних

Далі справа перейшла в судову площину. ВАКС почав обирати запобіжні заходи фігурантам. Під варту з можливістю застави відправили людей, яких слідство пов’язувало з різними частинами схеми: фінансовим «бек-офісом», безпековим блоком «Енергоатому» та контактами з посадовцями.

Серед підозрюваних були приватні підприємиці Леся Устименко і Людмила Зоріна, яких слідство пов’язувало з роботою «бек-офісу». Запобіжні заходи також обрали Ігорю Миронюку, якого НАБУ називало ексрадником Галущенка, хоча його адвокат це спростовував; виконавчому директору з безпеки «Енергоатому» Ігорю Фурсенку; та виконавчому директору з фізичного захисту і безпеки компанії Дмитру Басову.

Окремим політичним епізодом стала роль Олексія Чернишова, колишнього міністра національної єдності. За даними слідства, у справі він фігурує як «Че Гевара». Суд обрав йому тримання під вартою з можливістю застави. Після внесення застави Чернишов вийшов із СІЗО.

1 грудня 2025 року ВАКС заочно обрав запобіжний захід Тимуру Міндічу – тримання під вартою. Слідство вважає його керівником групи, яка могла отримувати й легалізовувати гроші з корупційних схем в енергетиці. Після цього справу Міндіча могли передати до Інтерполу для його затримання, зокрема під час перетину кордону.

Затримання Галущенка і новий етап справи

У лютому 2026 року справа отримала ще один гучний епізод. 15 лютого Германа Галущенка затримали під час спроби перетину кордону. Наступного дня НАБУ і САП повідомили йому про підозру. Суд відправив експосадовця до СІЗО з можливістю внесення застави у 200 мільйонів гривень.

На цьому етапі справа «Мідас» уже охоплювала не лише енергетичні контракти. У ній фігурували бізнесмени, колишні й чинні посадовці, державна компанія, фінансові «бек-офіси», записи розмов і судові рішення. Публікації «Української правди» у квітні й травні 2026 року додали до цієї історії новий контекст – можливі зв’язки фігурантів справи з оборонними закупівлями, банківським сектором і промисловими активами.

Публікація «плівок Міндіча» в УП: 29 квітня

Епізод з Умєровим і Fire Point

Найчутливіший фрагмент першої публікації «плівок Міндіча» стосується розмови, в якій, за версією УП, фігурують Тимур Міндіч і тодішній міністр оборони Рустем Умєров.

У центрі цієї розмови – Fire Point, українська оборонна компанія, оборонні закупівлі, бронежилети та можливі кадрові рішення. Саме цей епізод розширив рамку справи «Мідас»: після історії про можливу корупцію в енергетиці в публічному полі з’явилося питання про можливий неформальний вплив на рішення в оборонній сфері.

Fire Point і можлива угода з інвесторами

Один із фрагментів, оприлюднених УП, стосувався потенційного продажу частки Fire Point іноземним інвесторам. Із розшифровки випливає, що розглядали продаж 33% компанії за 600 мільйонів. З цієї суми 300 мільйонів інвестор мав вкласти в розвиток компанії, а решту – сплатити безпосередньо акціонерам.

Ця деталь важлива через позицію самого Міндіча. Він публічно заперечував причетність до Fire Point. Водночас у розшифровках УП він, за версією видання, бере участь в обговоренні питань, пов’язаних із компанією, її оцінкою, можливими інвесторами та розвитком.

Ключове питання цього епізоду – чи мав Міндіч лише неформальний інтерес до Fire Point, чи міг бути пов’язаний із компанією як фактичний бенефіціар. Це не встановлений факт. Це питання, яке після публікації УП почали ставити журналісти й антикорупційне середовище.

Бронежилети, контракти і межа повноважень

У матеріалах УП також ішлося про бронежилети та оборонні закупівлі. За логікою оприлюднених розшифровок, питання постачання, приймання продукції та взаємодії з компанією могли обговорюватися не лише в офіційному форматі.

Саме ця частина стала особливо чутливою. Оборонні закупівлі під час війни часто закриті з міркувань безпеки. Але закритість процедур не знімає питання контролю, особливо якщо в розмовах фігурують приватні особи, які формально не мали б ухвалювати державні рішення.

Таким чином, цей епізод ставить питання про межу між службовими повноваженнями міністра оборони і неформальними контактами з бізнесменом, пов’язаним зі справою «Мідас».

Реакція Громадської антикорупційної ради при Міноборони

Після оприлюднення матеріалів справи «Мідас» у медіа відреагувала Громадська антикорупційна рада при Міністерстві оборони України. Вона закликала ініціювати процес часткової націоналізації Fire Point в українських резидентів.

У своїй заяві ГАР послалася на матеріали, які, за її твердженням, є в розпорядженні антикорупційних органів. Рада заявила, що з них випливає: Рустем Умєров вважав фактичним власником Fire Point Тимура Міндіча. На думку ГАР, наявні дані вказують, що Міндіч може бути одним із бенефіціарів компанії або її єдиним фактичним бенефіціаром.

Ця позиція важлива через санкційний статус Міндіча. У ГАР зазначили: якщо зв’язок Міндіча з Fire Point буде юридично підтверджений, компанія може втратити можливість постачати продукцію Силам оборони України. Рада також вважає, що Fire Point могла надати неправдиві дані щодо бенефіціарів, а отже – отримати штраф і статус ризикового постачальника.

Для держави це створює складну ситуацію. З одного боку, за заявою ГАР, Сили оборони активно використовують продукцію Fire Point. З іншого – держава не може ігнорувати питання фактичного контролю над компанією, якщо серед можливих бенефіціарів фігурує підсанкційний бізнесмен.

У заяві ГАР також дала правову оцінку діям фігурантів. Дії Умєрова рада трактує як такі, що можуть мати ознаки зловживання владою, а в епізодах з «ізраїльськими бронежилетами» та Fire Point – ознаки розголошення державної таємниці. Дії Міндіча рада трактує як такі, що можуть мати ознаки зловживання впливом і підбурювання до нецільового використання коштів.

Через це ГАР закликала відсторонити Умєрова від посади секретаря РНБО, ініціювати часткову націоналізацію Fire Point та створити робочу групу за участі Міноборони, Генштабу, представників Сил оборони, антикорупційних і слідчих органів. Така група, на думку ради, мала б провести аудит контрактів і ціноутворення Fire Point та мінімізувати ризики для постачання продукції на фронт.

Позиція Fire Point

Наступного дня після публікації УП головний конструктор Fire Point Денис Штілерман оприлюднив звернення до НАБУ. Компанія заявила, що матеріал УП містить недостовірну інформацію і шкодить її репутації.

У зверненні Fire Point наголосила, що Тимур Міндіч «не є та не був власником, кінцевим бенефіціаром» компанії. Будь-яку можливу діяльність Міндіча щодо компанії Fire Point назвала ініціативою і відповідальністю тих осіб, які можуть фігурувати на записах.

Компанія попросила НАБУ підтвердити або спростувати, чи збігаються оприлюднені УП записи з доказами, які є в матеріалах бюро. Fire Point також попросила надати ці докази для дослідження й експертиз, оприлюднити всі наявні згадки про компанію, її працівників чи акціонерів у матеріалах провадження та допитати Штілермана як свідка.

Позиція Fire Point прямо суперечить припущенням, які після публікації УП озвучила Громадська антикорупційна рада. Компанія заперечує зв’язок Міндіча з власністю чи бенефіціарністю, тоді як ГАР вважає, що такий зв’язок може існувати й потребує юридичного підтвердження.

Чому цей епізод став центральним

Перша публікація «плівок Міндіча» змінила рамку справи. До цього «Мідас» у публічному полі був передусім розслідуванням про можливу корупцію в енергетиці. Після розшифровок УП історія почала стосуватися ще й оборонних закупівель, Fire Point і можливого неформального впливу на рішення Міноборони.

Цей епізод з’єднав кілька тем, які під час війни мають особливу вагу: закриті оборонні контракти, роль приватного бізнесу, санкційні ризики, постачання продукції для фронту і довіру до державних рішень. Саме тому епізод із Fire Point став не лише питанням репутації компанії, а й питанням державного контролю за оборонними постачальниками під час війни.

Публікація УП 1 травня: Sense Bank, «Карпатнафтохім» і лінія Єрмака

Що оприлюднила «Українська правда»

1 травня 2026 року «Українська правда» опублікувала другу серію розшифровок «плівок Міндіча». Якщо перша публікація стосувалася Fire Point, оборонних закупівель і розмов за участі Рустема Умєрова, то у другій йдеться про державний банк і великий промисловий актив.

З опублікованих УП розшифровок випливає, що група осіб завдяки зв’язкам з Андрієм Єрмаком і Тимуром Міндічем могла отримати вплив на державний Sense Bank і хімічний завод «Карпатнафтохім». У цьому епізоді фігурують бізнесмени Андрій і Василь Веселі.

За змістом оприлюднених розмов, брати Веселі могли отримати доступ до державного контролю над Sense Bank, а також увійти до складу власників або акціонерів «Карпатнафтохіму» в інтересах Єрмака.

Sense Bank і роль Василя Веселого

Окрема частина публікації стосується Sense Bank. У ній ідеться, що у 2024 році Василь Веселий почав отримувати офіційний дохід від банку. Тоді ж, за інформацією джерел УП, його могли призначити радником керівника Sense Bank.

Журналіст УП Михайло Ткач заявив, що співрозмовники видання серед бізнесменів називали Веселого людиною, яка нібито неформально впливала на рішення в банку від імені Офісу президента. Сам Веселий у коментарі УП наприкінці 2024 року це спростовував.

Цей епізод важливий через статус банку. Sense Bank є державним активом. За змістом оприлюднених розмов і свідчень джерел, ідеться не лише про приватні бізнесові зв’язки, а про можливий неформальний вплив на державну фінансову установу.

Зв’язок Веселого з Цукерманом

В оприлюднених розшифровках також з’являється контакт Василя Веселого з Олександром Цукерманом – одним із ключових фігурантів справи «Мідас». У матеріалах НАБУ Цукерман фігурує як «Шугармен».

За версією слідства, Цукерман був пов’язаний із фінансовою частиною схеми та роботою «бек-офісу». Тому його контакт із людиною, яку публікація пов’язує з неформальним впливом на Sense Bank, став одним з елементів цієї лінії.

Сам по собі контакт із Цукерманом не доводить участі Веселого у злочинній схемі. Але він пояснює, чому банківський епізод опинився в ширшому контексті справи «Мідас».

«Карпатнафтохім» як другий актив

Ще один епізод у публікації стосується «Карпатнафтохіму», одного з найбільших хімічних заводів в Україні.

За змістом оприлюднених розшифровок, брати Веселі могли увійти до складу власників або акціонерів підприємства в інтересах Андрія Єрмака.

Чому ця публікація важлива

Друга серія «плівок Міндіча» змінила масштаб історії. Після неї справа «Мідас» у публічному полі перестала виглядати лише як розслідування про можливі «відкати» в енергетиці.

У нових розшифровках з’явилися державний банк, промисловий актив, бізнесмени-посередники і можливий політичний вплив на управління ресурсами. У такій логіці справа стосується не тільки корупції навколо окремих контрактів, а й доступу до стратегічних активів через неформальні зв’язки.

1 травня: розшифровки від Железняка і Гончаренка, кадрові розмови та «проєкт 23»

Що оприлюднили нардепи

1 травня 2026 року народні депутати Ярослав Железняк і Олексій Гончаренко оприлюднили нові стенограми «плівок Міндіча». Вони заявили, що в цих розшифровках, серед іншого, зафіксована розмова від 8 липня 2025 року між бізнесменом Тимуром Міндічем і тодішнім міністром оборони Рустемом Умєровим, який згодом обійняв посаду секретаря РНБО.

Тут важлива деталь: ідеться не про публікацію аудіозаписів. Железняк і Гончаренко оприлюднили текстові стенограми або протоколи розмов, які вони зачитували у своїх відео. Назва «плівки Міндіча» в цьому випадку радше стала публічною назвою всієї історії. Власне аудіофрагменти раніше публікувало НАБУ. У нових публікаціях депутатів ідеться саме про тексти.

За словами Железняка, ці матеріали могли потрапити до публічного простору від адвокатів одного з фігурантів справи «Мідас». Він пояснював це форматом документа і «шапкою» першої сторінки. За його версією, документи схожі на матеріали, які сторона захисту отримує під час розгляду запобіжних заходів.

Чому протоколи могли з’явитися в публічному доступі

Після публікації нових стенограм виникло окреме питання: чому їхнє оприлюднення не стало підставою для справи про розголошення таємниці досудового розслідування. Відповідь пов’язана з процедурою обрання запобіжних заходів.

Під час таких засідань прокурори можуть зачитувати частину матеріалів або просити суд долучити їх до справи. Ці документи передають і стороні захисту – адвокатам та підозрюваним. Без цього захист не міг би оскаржувати аргументи слідства, подавати апеляції і будувати свою позицію в суді.

Тому частина протоколів могла вже бути розкрита процесуально: їх або зачитали в суді, або долучили до матеріалів, які отримала сторона захисту. Якщо засідання не було закритим, а документи не містили державної чи іншої охоронюваної законом таємниці, їхня поява поза судом не обов’язково означає розголошення таємниці слідства.

Це пояснює і формат публікацій. Депутати та журналісти зачитували не аудіо, а тексти. У їхньому розпорядженні, за цією логікою, були протоколи або стенограми, складені на основі записів НАБУ, а не самі аудіофайли.

Розмова про урядові посади

На оприлюднених фрагментах, за словами Железняка, ідеться про обговорення кандидатур на посади міністра оборони та прем’єр-міністра перед зміною складу Кабміну 17 липня 2025 року.

Серед імовірних кандидатів у розшифровках згадувалися Рустем Умєров, Денис Шмигаль, Герман Галущенко та Ольга Стефанішина. Окремо Железняк зачитував фрагмент, де йшлося про кандидатури на посаду посла України у США. У цьому контексті також згадувалася Світлана Гринчук.

Цей епізод додає до справи «Мідас» ще одну лінію – можливе неформальне обговорення кадрових рішень на найвищому рівні. У попередніх публікаціях ішлося про енергетику, оборонні закупівлі, державний банк і промисловий актив. Тут у фокусі вже не контракт чи компанія, а державні посади.

«Проєкт 23»

Окремо Железняк згадав так званий «проєкт 23». За його словами, на фрагментах розшифровок Міндіч та Умєров обговорюють певну фінансову схему із залученням «третьої особи».

Сам Железняк зазначив, що не має повного контексту цих розмов. Він також заявив, що планує продовжувати публікацію «плівок». Гончаренко, зі свого боку, навів аналогічні твердження щодо цих записів.

Цей фрагмент поки залишається найменш зрозумілим у новій частині публікацій. У наданих матеріалах немає пояснення, що саме означає «проєкт 23», хто є «третьою особою» і про яку фінансову схему йдеться.

Що додають ці стенограми

Нові стенограми змістили увагу з конкретних контрактів на можливий вплив на кадрові рішення. Якщо попередні публікації показували зв’язки навколо «Енергоатому», Fire Point, Sense Bank і «Карпатнафтохіму», то цей епізод відкриває ще один рівень – обговорення посад у Кабміні та дипломатичній вертикалі.

Матеріал оновлюється.

Explainer додаватиме до хронології нові публікації «плівок Міндіча», реакції фігурантів і процесуальні рішення у справі «Мідас».