16 листопада відзначають Міжнародний день, присвячений терпимості (International Day for Tolerance). Цього дня в 1995 році держави-члени ЮНЕСКО прийняли Декларацію принципів толерантності. У ній йдеться про те, що всі люди різні за своєю природою, але рівні у своїх правах.
Згідно з документом, толерантність – це повага, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження та способів проявів людської індивідуальності.
Explainer підготував корисні поради, як простою мовою спілкуватися з дітьми, про важливість толерантності та прийняття інакшості.
Що таке толерантність?
Знайдіть хвилинку, аби подумати про свій спосіб життя: проаналізуйте свою поведінку, дії, думки та навколишнє середовище. А тепер подумайте про чуже. Найімовірніше, є деякі аспекти життя інших людей, які вас дратують. Терпіти нелегко. Оскільки ми так сильно покладаємося на наш власний досвід і світогляд, важко прийняти погляди іншої людини або погодитися з тим, що чуже бачення може бути також правильним. Але толерантність – це навичка, яка може принести більше миру та гармонії в наше життя та життя інших людей.
Якщо дитина поцікавиться у вас, що таке толерантність, то навряд чи ви почнете цитувати ту саму Декларацію або ж інший законодавчий документ. І не варто навіть намагатися. Краще пояснити простими словами: толерантність – це терпимість до іншого світогляду, способу життя, інтересів та поведінки.
А також це про прийняття інакшості, тобто того, що відрізняється від нас. Наприклад, йдеться про повагу до людей з інвалідністю, представників та представниць різних релігійних та національних спільнот, ЛГБТ-людей тощо.
Світ – різноманітний
Деякі батьки вітають той факт, що ми живемо у все більш різноманітному суспільстві. Інші можуть почуватися нерішуче, особливо якщо вони мало спілкувалися з людьми, які чимось відрізнялися від них самих. Сьогодні діти набагато випереджають своїх батьків у тому, що стосується сприйняття культурних відмінностей. Їхнє коло друзів, однокласників/ць та учасників/ць секцій та гуртків набагато різноманітніше, навіть ніж у попереднього покоління.
Йдеться, зокрема, про те, що сучасна молодь усіляко ігнорує усталене поняття «мода», бо їхня «мода» – це різноманіття та несхожість на інших. Вже практично немає універсального підліткового стилю одягу, музики чи розваг. Їхні інтереси – різні.
Проте батьки мають допомогти своїм дітям підготуватися до життя, навчання та роботи в суспільстві, яке стане ще різноманітнішим. Виховання толерантності важливе тому, що людина, яка навчиться бути відкритою до відмінностей, отримає більше можливостей в освіті, бізнесі та багатьох інших сферах життя.
Словом, від цього залежить успіх вашої дитини. Успіх у сьогоднішньому та завтрашньому світі залежить від здатності розуміти, цінувати та працювати з іншими.
Як діти навчаються толерантності?
Як і будь-чому іншому, толерантності часто вчать різними способами. Ще до того, як діти навчаться говорити, вони вже уважно спостерігають за своїми батьками і наслідують їхню поведінку. Діти різного віку розвивають свої власні цінності, значною мірою відображаючи цінності та погляди тих, хто їм небайдужий.
Багато батьків живуть і працюють у різних колективах, а також мають друзів, які в чомусь (або в усьому) відрізняються від них самих. Шанобливе ставлення до інших часто є настільки звичною справою, що люди рідко навіть замислюються над цим. Вони навчають такому ставленню, просто залишаючись собою і живучи своїми цінностями. Батьки, які демонструють (або моделюють) терпимість у повсякденному житті, посилають потужний сигнал. Тож їхні діти теж вчаться цінувати різницю.
Звичайно, бачити відмінності в інших – не означає відмовлятися від спадщини. У вашій родині можуть бути свої давні культурні та релігійні традиції, якими можна пишатися. Сім’ї можуть знайти способи зауважувати різницю між людьми, продовжуючи поважати і передавати свою культурну спадщину.
А як батьки можуть сприяти цьому?
Батьки можуть навчити толерантності своїм прикладом та іншими способами. Розмови про толерантність та повагу допомагають дітям більше дізнатися про цінності, яких ви їх прагнете навчити. Ось що можуть зробити батьки, щоб допомогти дітям навчитися толерантності:
Пам’ятайте, що діти завжди слухають. Уважно ставтеся до того, як та що ви кажете про людей, які відрізняються від вас самих. Не жартуйте на гострі теми, не закріплюйте стереотипи. Хоча деякі з них можуть здатися невинною розвагою, вони можуть зруйнувати ставлення терпимості та поваги.
Пояснюйте без сорому. Якщо на вулиці дитина побачила людину у візку, то поясніть, що це – людина з інвалідністю, і ходити вона не може. Від цього вона не стає хорошою чи поганою, вона така ж, як і інші, просто інакше пересувається. Не варто соромитися, якщо дитина покаже пальцем або голосно запитає про це. Дитина пізнає світ. І в цей момент формування ставлення дитини до того чи іншого питання залежить тільки від вас.
Відповідайте на запитання дітей про відмінності чесно та шанобливо. Це вчить тому, що помічати і обговорювати відмінності можна, якщо це робиться з повагою.
Спробуйте розібратися з цим запитанням на прикладах. Мовляв, тато більше любить собак, а син – кішок. Але ж через це вони не починають менше поважати чи цінувати один одного. Приклад тварин можна замінити на їжу, хобі, мультики. Якщо ж цим зацікавилася дитина підліткового віку, то тут варто говорити також про самовираження та сексуальну орієнтацію. Попередження: не варто думати, що дитина «змінить» сексуальну орієнтацію після того, як ви розповісте їй про толерантне ставлення до ЛГБТ-людей. Це так не працює.
Ретельно обирайте книжки, іграшки, музику, мистецтво та відео. Наприклад, минулоріч компанія Mattel, якій належить бренд «Барбі», створила нові моделі ляльок. Зокрема, з’явилася Барбі на кріслі колісному, лялька з протезом ноги, лялька з вітиліго тощо. Пам’ятайте про сильний вплив засобів масової інформації та поп-культури на формування ставлення до чогось.
Дайте дітям можливість працювати та грати з іншими людьми, які відрізняються від них. Обираючи для своєї дитини школу, літній табір або дитячий садок, знайдіть заклад з різноманітними учасниками та учасницями (мультикультурний, мультинаціональний, мультирелігійний тощо).
Дізнавайтеся разом про свята та урочистості, які не є частиною ваших традицій.
Як виховати терпимість до оточення?
У міру того як ви працюватимете над розвитком більшої терпимості у своєму власному житті, ви виявите, що стали більш щасливими, більш мирними з собою та близькими, і почали цінувати різноманітність. Формування толерантності до інших – це заняття на все життя, яке продовжуватиме розширювати можливості та приносити зцілення як вам, так і суспільству, в якому ви живете. Тож пропонуємо поради, які будуть корисними не тільки для ваших дітей, а й для вас самих.
Візьміть на себе відповідальність за свої почуття. Визнайте, що ніхто не може змусити вас почуватися певним чином без вашого дозволу. Якщо ви злі, скривджені або засмучені, знайте, що ви можете змінити свої емоції. Переходьте від ставлення «ця людина мене засмутила» до «я засмучений/а через те, що ця людина сказала або зробила, але я не хочу залишатися таким/ою». Я маю можливість обирати свої реакції».
Розвивайте цікавість. У багатьох випадках нам не вистачає терпимості до інших просто тому, що ми їх не розуміємо. Розвиваючи неупередженість, дізнаючись про інші культури та людей, і розширюючи свій кругозір, ми підвищуємо нашу здатність розуміти та приймати інших.
Змініть свою точку зору. Іноді образа або нестача терпимості виникають через те, що ми не можемо зрозуміти, чому інша людина зробила той чи інший вчинок. Можливо, ви не зможете повністю зрозуміти переживання іншої людини, але ви можете змістити свою точку зору з себе («Я не можу повірити, що ця людина була така груба зі мною») на інших і на ваше ставлення до них («Можливо, їм зараз важко. Я знаю, що коли в мене поганий настрій, то я іноді говорю речі, які не маю на увазі»).
Практикуйте повагу. Якщо ви не погоджуєтесь з думкою іншої людини, зосередьтеся на повазі до її права думати самостійно і вірити в те, що вона обирає. Так само, як ми ніколи не хотіли б, щоб у нас відібрали це право, ми зобов’язані виявляти таку ввічливість щодо інших людей і ставитися до інших з повагою, навіть якщо ми з ними не згодні.
Пам’ятайте, що зміни неминучі. Всесвіт завжди змінюється та трансформується. У всьому цьому є позитивний момент. Ви також можете змінюватися через певні події чи досвід. Пам’ятайте про те, що яким би неприємним не було роздратування, воно носить тимчасовий характер. Зрештою, до всього можна звикнути.
Що можна почитати разом із дитиною на цю тему?
«Майя та її мами». Авторки: Лариса Денисенко, Марія Фоя
Книга розрахована на дітей молодшого шкільного віку. Складається з невеликих сімейних історій Майї та її однокласників/ць. Когось із дітей виховує бабуся, когось – тільки мама. Хтось жив в інтернаті, а хтось з’явився на світ завдяки штучному заплідненню. Попри різноманіття, дітям легко знайти спільну мову та порозумітися, бо вони приймають одне одного без «але» та «якщо».
«Зайчик-нестрибайчик та його смілива мама». Авторка: Оксана Драчковська
Автобіографічна книжка про маму Оксану та її синочка Назарка, який є дитиною з інвалідністю та не може ходити. Історія-казка розповідає про те, що дитина з інвалідністю також може грати, навчатися та пізнавати світ, але для цього потрібно створити дружнє середовище. Книга отримала відзнаку конкурсу «Коронація слова» як найкраще інклюзивне оповідання.
«Рі(з)дні люди». Авторка: Тетяна Стус
У віршованій формі розповідається історія про те, що всі люди різні: є веселі та сумні, є багаті та бідні, є сімейні та самотні, добрі та злі. Різні люди можуть навіть жити в одній родині або бути кращими друзями. І всі вони (тобто, ми) заслуговують на повагу та прийняття.
