Розгортання бойових дій викликає занепокоєння і стурбованість у сім’ях військовослужбовців. Спілкування за допомогою телефону, месенджерів, соціальних мереж, відеозв’язку – ключовий спосіб впоратись із тривогою та стресом під час розлуки. Комунікація може пом’якшити побоювання, покращити підтримку, зменшити занепокоєння під час військової служби.

Регулярне позитивне спілкування надає сил, підвищує душевний спокій, зменшує ризик посттравматичного стресового синдрому, збільшує почуття підтримки, довіри та близькості у стосунках.

Explainer розповідає, як ефективно комунікувати сім’ям та родичам із військовими.     

Про теорію реляційної турбулентності

Теорія реляційної турбулентності (RTT) – це теорія людського спілкування. Вона стверджує, що переходи у стосунках можуть викликати умови, які призводять до турбулентності (нестабільності) стосунків. Ці перехідні періоди є виключно стресовими.

Турбулентність виникає через невпевненість у стосунках і вторгнення партнерів. Невпевненість у стосунках – партнери сумніваються у почуттях одне одного чи у майбутньому своїх стосунків. Втручання партнерів – коли одна людина у парі сприймається як перешкода при досягненні цілей та амбіцій другої. Ці обидві обставини впливають на спілкування і можуть спричинити потрясіння у взаєминах.    

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що таке депресія та як їй протидіяти? Пояснюють психологині

Іншим фактором нестабільності стосунків є тенденція приховувати інформацію одне від одного. Цивільні та військові можуть уникати обговорення певних тем з різних причин. Військовий – через конфіденційність військової таємниці замовчуватиме певні деталі, і тому залишиться наодинці зі стресом. А родичі не знатимуть, що потрібно надати належну підтримку.

Цивільний, боячись збільшити тягар військовослужбовця, може приховати свої стресові побутові новини, і це може погіршити його психічне здоров’я. Тому солдат і його родичі можуть заздалегідь домовитися, якою інформацією їм ділитися негайно, а яка може зачекати.

Є спосіб, як поділитися своїми переживаннями із військовим, не турбуючи його – це вести щоденник.

«Коли він пішов на службу, я завела спільний щоденник. Думала про себе, що я дуже напружена, але не збираюся турбувати його про це. Краще напишу про це у щоденнику. А потім дала йому прочитати, коли він повернувся через кілька тижнів. Все, що він прочитав, було для нього відкриттям. Потім ми довго обіймались». Йдеться у статті, яка описує досвід спілкування 31 пари Національної гвардії США, які разом пережили бойове розгортання під час операції «Незмінна свобода».    

Непередбачуваний характер зв’язку під час військових операцій – серйозна загроза почуттю стабільності у стосунках. Незважаючи на зручність спілкування в реальному часі, воно має свої недоліки. Втрата мобільного зв’язку, пропущені виклики можуть стати джерелом стресу для родичів. З цього погляду листи, електронна пошта та посилки є більш дієвими.

        Чому потрібне планування

Насамперед важливо заздалегідь обговорити, наскільки частим буде спілкування з військовим. Якщо цього не зроблено, то можна домовитись під час найближчого дзвінка. Навіть маючи графік дзвінків та повідомлень, через бойові дії або миротворчі, навчальні, рятувальні операції військовослужбовцю буде важко дотриматись домовленостей. Варто ставитися до цього з розумінням і не панікувати.

Якщо хтось із знайомих спілкується зі своїм військовим частіше, не варто порівнювати і турбуватись; краще зосередитись на тому, що підходить саме вам.

«Ми постійно спілкувались. Він вставав вранці, щоб підготуватися до зміни, і вмикав свій Skype. І ми могли спілкуватися по Skype перед тим, як лягати спати. Тому я могла лягати спати з легкістю, знаючи, що з ним все гаразд, і я бачила його обличчя. А потім, коли він працював, ми надсилали електронні листи туди й назад більшу частину дня. Я розповідала йому про все і ніколи не приймала серйозних рішень, не давши йому знати. Я навіть запитувала, в який колір маю пофарбувати вітальню, щоб він знав, що на нього чекає вдома».

Вирішення проблем вчасно

Хоча комунікація під час бойових дій обмежена, однак треба намагатися регулярно спілкуватися та вирішувати проблеми, щойно вони з’являються. Цей процес дозволить іти в ногу зі змінами у житті одне одного. Якщо багато речей лишається у таємниці, потім буде важче їх скоригувати та вирішити непорозуміння.

Якщо у солдата нема доступу до інтернету, не варто засмучуватись: будьте готові до коротких телефонних дзвінків. Під час дзвінків важливо використати час раціонально: передати одне одному позитивні повідомлення підтримки. Краще заздалегідь продумати важливі питання, які хочеться обговорити, і зосередитися на них. Не треба витрачати цілих 15-20 хвилин на сперечання.

Чотири кроки для конструктивного вирішення проблеми             

Крок перший: плавний запуск

Почати розмову з «я відчуваю», «я стурбований»; поділитися тим, як проблема впливає на вас емоційно. Висловити те, чого потребуєте, у позитивному ключі.

Крок другий: перспектива

У кожній суперечці  два способи бачення – власний та опонента. Потрібно відкинути власну думку та навчитися чути й поважати опонента; поставити запитання, щоб почути думку партнера.

Крок третій: компроміс

Угода, з якою обидві можуть жити. Тут головне наголосити на тому, з чим ви не можете йти на компроміс; слухати, як партнер описує свою основну потребу й те, чому це важливо для нього.

Крок четвертий: відновлення після конфлікту

Це виправлення ситуації після розбіжностей, після того, як обидва заспокоїлися. Потрібно описати, що відчували під час сварки, прислухатись до почуттів, взяти відповідальність за свою участь у суперечці.

«Ви повинні спілкуватись якомога частіше, бути чесними одне з одним у тому, що ви відчуваєте, і бути чуйними до обставин; бути готовими, що дзвінки можуть бути нечастими. Іноді ми забуваємо подзвонити з дому. Пакунки допомоги завжди кажуть: «я люблю тебе»». Ділиться одна з жінок війсковослужбовців.

Позитивне спілкування

Коли замало часу на спілкування, важливо обирати влучні позитивні теми для розмови із військовослужбовцем. Будь-який негатив, що передається у телефонній розмові, може переслідувати обох. І тоді ви можете шкодувати про сказані слова. Тому намагайтесь зосереджуватись на піднесених повідомленнях, що передають любов і підтримку. Якщо тема розмови не зміцнює стосунків із солдатом, краще подумати, як її змінити, якщо ситуація не надзвичайна. Спільні мрії про мирне майбутнє, кумедні історії та спогади, фотографії сім’ї та дітей – це все підніме настрій.       

Не забувайте висловлювати вдячність не тільки за небезпечну службу, яку несе солдат, а й за отримані листи та аудіоповідомлення. Повторюйте щоразу, як ви пишаєтеся ним, як сумуєте і чекаєте на повернення. Слова «я люблю тебе», «я скучив/ла», «я чекаю на тебе» не набриднуть ні у повідомленнях, ні в телефонних розмовах.

***

Отже, регулярна позитивна комунікація із військовим за допомогою телефону, месенджерів, соціальних мереж, відеозв’язку – єдиний спосіб уникнути хвилювань за його життя і здоров’я. Це зменшує ризик посттравматичного стресового синдрому та підвищує почуття підтримки й довіри у стосунках.

Дієвим способом поділитись своїми переживаннями із родичем, що проходить службу в армії, – вести щоденник, а після повернення його додому – дати прочитати. Однак варто одразу домовитись, якою інформацією ділитись негайно, а якою – потім. А щоденні проблеми краще вирішувати завчасно, обговорювати їх при нагоді та не накопичувати негатив.

Не забувайте і про позитивне спілкування: слова довіри, любові та підтримки під час кожної телефонної розмови.