Нова тактика ударів РФ поєднує масовані ракетно-дронові атаки з регулярними запусками невеликих груп реактивних безпілотників. У проміжках між великими обстрілами Росія спрямовує їх на склади, виробничі й торговельні об’єкти та інфраструктуру. У вересні під прицілом опинилися й автозаправні станції Києва.
Удари по окремих АЗС поки не порушили роботу паливного ринку країни. Водночас постійні атаки, поява швидкісних дронів і розширення переліку цілей змушують Україну захищати дедалі більше цивільних та інфраструктурних об’єктів.
Explainer пояснює, як змінилася російська тактика повітряних ударів, чому Росія атакує АЗС і як реактивні дрони ускладнюють роботу української ППО.
Як Росія змінила повітряні удари по Україні
Основою російської повітряної кампанії залишаються масовані комбіновані удари. Під час одного нальоту Росія застосовує сотні безпілотників, крилаті й балістичні ракети, намагаючись перевантажити українську протиповітряну оборону та збільшити кількість засобів ураження, які досягнуть цілей.
У проміжках між такими атаками Росія почала регулярно запускати невеликі групи реактивних безпілотників. Для цього їй не потрібно накопичувати велику кількість ракет і дронів, тому окремі удари можуть відбуватися в різний час доби. На початку вересня реактивні безпілотники неодноразово атакували Київ.
Масовані нальоти й запуски невеликих груп дронів стали частинами однієї повітряної кампанії. Під час великих атак Росія намагається перенаситити ППО різними типами цілей. Окремі запуски підтримують постійну загрозу й змушують українські сили безперервно контролювати повітряний простір.
Авіаційний експерт Богдан Долінце пояснює, що для підготовки масованого удару Росія зазвичай накопичує засоби ураження протягом трьох-семи днів. У цей час вона може запускати по кілька реактивних безпілотників, не даючи українській системі ППО вийти з режиму постійної готовності. За оцінкою експерта, такі запуски також можуть допомагати російським військам збирати інформацію про роботу засобів виявлення та перехоплення.
Одночасно Росія розширює перелік об’єктів, по яких завдає ударів. Під атаками опиняються склади, виробничі підприємства, торговельні об’єкти, залізниця, порти та інша інфраструктура. У вересні реактивні дрони почали атакувати автозаправні станції в Києві, хоча у прифронтових і прикордонних регіонах російські удари по АЗС фіксували ще з весни.
Росія розподіляє повітряний тиск у часі та між дедалі більшою кількістю цілей. Українській ППО доводиться готуватися до великих комбінованих атак і водночас реагувати на окремі швидкісні дрони, які можуть з’являтися над містами впродовж усієї доби.
Чому Росія атакує АЗС
Удари по столичних заправках стали продовженням кампанії, яку Росія розгорнула навесні у прифронтових і прикордонних регіонах. За даними «НафтоРинку», від початку квітня до 12 червня було пошкоджено щонайменше 137 АЗК. Найбільше атак зафіксували в Сумській, Харківській, Донецькій, Запорізькій та Херсонській областях. Удари також відбувалися в Києві.
21 серпня міністр енергетики Денис Шмигаль повідомив, що протягом попередніх шести місяців російські атаки пошкодили або зруйнували понад 300 автозаправних станцій.
У вересні Росія почала застосовувати проти київських заправок реактивні безпілотники. 10 вересня такий дрон влучив в АЗК «Укрнафти» у Голосіївському районі. Працівники та клієнти після оголошення тривоги залишили територію, серед них постраждалих не було. Водночас поліція повідомила про трьох людей, які перебували неподалік АЗС і зазнали поранень. Удар пошкодив будівлі та обладнання станції.
Наступного дня реактивні дрони атакували ще два АЗК мережі на правому та лівому берегах столиці. По заправці в Оболонському районі Росія вдарила двічі поспіль. Внаслідок атаки постраждали восьмеро людей, зокрема працівник ДСНС, який прибув гасити пожежу. Двоє потерпілих згодом померли в лікарні. Ще одне влучання зафіксували на території АЗС у Деснянському районі.
Військовий оглядач Костянтин Машовець пов’язує вибір цих цілей із перебудовою українського паливного ринку після початку повномасштабної війни. У 2022 році Росія атакувала нафтопереробні заводи, нафтобази та великі сховища пального. Україна розширила імпорт і розосередила постачання. Значну частину пального почали доставляти автомобільним транспортом невеликими партіями, не накопичуючи великих запасів в одному місці.
Така система зменшила залежність ринку від великих сховищ, однак АЗС залишилися його стаціонарною кінцевою ланкою. Маршрут бензовоза можна змінити, а заправку неможливо перемістити. Її розташування відоме заздалегідь, що робить станцію зручною ціллю для безпілотника.
На думку Машовця, ударами по АЗС Росія намагається ускладнити доступ цивільного населення до пального. Від нього залежить робота автомобільного транспорту, а під час відключень електроенергії — генераторів у магазинах, аптеках, на складах та інших підприємствах.
Атаки на заправки посилюють тиск на міста напередодні холодного сезону, коли зростає потреба в резервному живленні. Машовець припускає, що удари по АЗС можуть передувати новій кампанії проти української енергосистеми.
Для атак на розгалужену мережу заправок Росія переважно застосовує безпілотники. За оцінкою Машовця, використання крилатих або балістичних ракет проти великої кількості невеликих об’єктів потребувало б значно більше ресурсів. Дрони можна запускати невеликими групами, обираючи окремі станції та розподіляючи удари в часі.
Радник міністра оборони та фахівець із військових радіотехнологій Сергій «Флеш» Бескрестнов зазначав, що цивільні заправки не визначають постачання пального для військових потреб. Наслідки таких атак передусім відчувають цивільні та бізнес: станції припиняють роботу, компанії витрачають кошти на ремонт і захист, а жителям доводиться шукати інші місця для заправлення автомобілів і придбання пального для генераторів.
Чи можуть удари по АЗС спричинити дефіцит пального
Російські атаки на заправки поки не спричинили загальнонаціонального дефіциту бензину або дизельного пального. Сотні станцій були пошкоджені, однак більшість із них після ремонту повертаються до роботи, а решта мережі продовжує обслуговувати споживачів.
Директор консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн оцінює, що від початку російської кампанії було атаковано понад 300 АЗС. Близько 80% уражених станцій відновлюють роботу. За його словами, ці удари не призвели до нестачі пального або зростання цін у жодному регіоні.
У Києві чинні 270 ліцензій на роздрібну торгівлю пальним, у Київській області — ще 529. Пошкодження кількох станцій не зупиняє роботу столичної мережі, однак може збільшити навантаження на сусідні заправки.
Стійкість ринку підтримує перебудована система постачання. Україна імпортує пальне різними маршрутами, а оператори розосереджують його зберігання та доставлення. У липні міністр економіки Олексій Соболев повідомляв, що імпортні обсяги контрактуються вчасно, логістичні маршрути працюють, а пальне за потреби підвозять до регіонів без створення великих запасів в одному місці.
Удар по АЗС порушує продаж пального в конкретній точці. Частина запасів на пошкодженій станції може бути втрачена, проте наступні партії оператори можуть перенаправити на інші заправки. Ризик загальнонаціонального дефіциту зростав би за тривалих перебоїв з імпортом та одночасного пошкодження маршрутів і ключової інфраструктури постачання.
Найвідчутнішим наслідком нинішніх атак можуть стати локальні перебої у районах, де Росія послідовно виводить з ладу кілька заправок. Для прифронтових громад із невеликою кількістю АЗС втрата одного або двох об’єктів створює значно більше проблем, ніж для Києва чи іншого великого міста з розгалуженою мережею.
На цьому наголошує і Костянтин Машовець. Навіть за достатніх запасів пального в країні пошкодження АЗС збільшує відстань до найближчої діючої станції та ускладнює придбання бензину й дизелю для автомобілів і генераторів. Якщо географія атак розширюватиметься, операторам доведеться частіше змінювати маршрути постачання та відновлювати пошкоджені об’єкти.
У великих містах головною проблемою стає безпека людей. АЗС розташовані поруч із дорогами, торговельними об’єктами та житловою забудовою, тому удари загрожують працівникам, клієнтам, перехожим і рятувальникам. Подвійна атака на заправку в Оболонському районі Києва показала, що небезпека зберігається і після першого влучання, коли на місце вже прибувають екстрені служби.
Чому реактивні дрони ускладнюють роботу ППО
Реактивний двигун дає безпілотнику головну перевагу — швидкість. Він долає ту саму відстань значно швидше за звичайний «шахед» із поршневим двигуном, тому розрахунки ППО мають менше часу, щоб виявити ціль, передати дані про її маршрут і підготувати засіб перехоплення.
Одним із таких апаратів є російська «Герань-5». За даними Головного управління розвідки, її крейсерська швидкість становить 450–600 км/год, дальність польоту — до 950 км, а максимальна висота — до шести кілометрів. Безпілотник може нести бойову частину масою близько 90 кг.
Через високу швидкість мобільній вогневій групі складніше вчасно зорієнтуватися, побачити дрон і відкрити вогонь. Дрон-перехоплювач, своєю чергою, повинен не лише розвинути достатню швидкість, а й вийти на правильну траєкторію зближення. Якщо реактивний безпілотник проходить частину маршруту на висоті кількох кілометрів, він може опинитися поза зоною досяжності кулеметних груп. Вибір засобу перехоплення тоді залежить від висоти, маршруту цілі та систем ППО, які є в цьому районі.
Вища швидкість скорочує час на виявлення та перехоплення, а політ на великій висоті може вивести дрон за межі досяжності мобільних вогневих груп.
Костянтин Машовець розглядає застосування реактивних дронів як результат послідовної модернізації російських безпілотників. Збільшення швидкості, дальності та висоти польоту дає змогу атакувати конкретні об’єкти далеко від фронту окремими апаратами або невеликими групами, без підготовки масованого ракетно-дронового удару.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Реактивні шахеди: чим вони небезпечні та як Україна їх збиває
Україна вже створює засоби протидії цій загрозі. У квітні Міністерство оборони повідомило про перше збиття реактивного «шахеда», який рухався зі швидкістю понад 400 км/год, групою приватної ППО. Після засідання Ставки 3 вересня президент Володимир Зеленський доручив прискорити виробництво швидкісних дронів-перехоплювачів і дешевих зенітних ракет. Їхні прототипи вже розроблені, однак попереду — доведення до необхідної ефективності та запуск серійного виробництва.
Чи пов’язані удари по тилу із ситуацією на фронті
Посилення російських повітряних атак нерідко називають відповіддю на невдачі окупаційної армії на полі бою. Костянтин Машовець вважає таке пояснення надто спрощеним. Росія обстрілює український тил незалежно від темпів свого просування, а інтенсивність ударів визначається накопиченими запасами ракет і дронів, розвідувальними даними та завданнями конкретної повітряної кампанії.
Зв’язок між фронтом і тилом усе ж існує. Військо залежить від виробництва, транспорту, зв’язку, електроенергії та постачання. Удари по підприємствах, складах, залізниці або енергетичних об’єктах можуть ускладнити роботу промисловості й перевезення вантажів. Однак цей вплив зазвичай проявляється не одразу, а накопичується через затримки постачання, довші маршрути, витрати на ремонт і перенесення виробництва чи запасів.
Удари по АЗС Машовець також розглядає як тиск на транспортну систему та цивільну економіку. Пошкодження заправок може ускладнити доступ до пального в окремих районах, збільшити навантаження на сусідні станції та змусити операторів перебудовувати логістику. Водночас ураження кількох АЗС не здатне саме по собі суттєво вплинути на постачання українських військ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Війна у серпні 2026 року: наступ без прориву, втрати РФ і реактивні дрони
Значна частина російських ударів припадає на цивільні об’єкти, знищення яких не дає помітної переваги на полі бою. Атаки на житлові будинки, магазини, торговельні комплекси та заправки вбивають людей, порушують повсякденне життя міст і змушують бізнес та державу витрачати кошти на захист і відновлення.
Машовець звертає увагу й на пропагандистський складник. Удари по українських АЗС Росія може подавати своїй аудиторії як відповідь на українські атаки проти російських нафтопереробних заводів і паливної інфраструктури. Проте наслідки таких ударів різняться: пошкодження НПЗ впливає на виробництво пального, тоді як знищення окремої заправки переважно порушує його продаж у конкретному місці.
Частота ударів по тилу не є прямим показником успіхів або невдач російської армії на фронті. Повітряна кампанія триває паралельно з наземними операціями й має власні завдання: послаблювати українську економіку та інфраструктуру, збільшувати витрати на оборону і підтримувати постійну загрозу для населення.
Як Україна може адаптуватися до нової тактики
Росія намагається розосередити повітряний тиск між великою кількістю цілей — від АЗС і складів до підприємств та енергетичної інфраструктури. Прикрити кожен такий об’єкт окремим комплексом ППО неможливо. Тому адаптація має охоплювати не лише перехоплення дронів, а й стійкість постачання, фізичний захист об’єктів та безпеку людей.
Паливний ринок почав перебудовуватися ще у 2022 році, після російських ударів по нафтопереробних заводах і великих сховищах. Оператори розосередили запаси, розширили імпорт і перейшли до підвезення пального автомобільним транспортом. Завдяки цьому пошкодження окремої станції не перериває весь ланцюг постачання: пальне можна спрямувати на інші АЗС.
Уряд, обласні адміністрації та учасники ринку координують постачання між регіонами й намагаються не зосереджувати великі запаси в одному місці. Окремо уряд готує механізм страхування воєнних ризиків, який має полегшити відновлення пошкоджених заправок.
Одним із подальших рішень Костянтин Машовець називає ширше використання мобільних заправних пунктів. Вони могли б працювати без прив’язки до постійної станції та змінювати місце після появи загрози. Проте для цього потрібні спеціально обладнані автомобілі, правила безпечного зберігання пального та контроль за його продажем. Тому мобільні пункти можуть доповнити мережу АЗС, але не замінити її повністю.
Змінюється і захист самих станцій. У прифронтових регіонах оператори встановлюють протидронові сітки, укріплюють окремі конструкції мішками з піском і прибирають наземні ємності зі скрапленим газом. Під час будівництва та реконструкції використовують підземні резервуари, краще захищені від уламків і вибухової хвилі. Про такі заходи розповідали представники паливних мереж.
Окреме завдання — захист працівників і клієнтів. Біля деяких АЗС встановлюють мобільні укриття, а під час повітряної тривоги зупиняють обслуговування та виводять людей із території. 10 вересня евакуація допомогла уникнути жертв під час удару реактивного дрона по АЗК «Укрнафти» в Києві.
Фізичний захист може зменшити наслідки влучання, однак реактивні безпілотники потрібно перехоплювати до того, як вони увійдуть у міську забудову. Для цього Україні необхідні швидкісні дрони-перехоплювачі, доступні зенітні ракети, радари та система управління, здатна швидко передавати дані про ціль між підрозділами.
Відповідь на нову російську тактику має поєднувати розосереджену логістику, захист людей та об’єктів і масове виробництво засобів перехоплення. Це підвищує стійкість паливного ринку та зменшує шкоду, якої Росія може завдати ударами по окремих станціях.
