Неділя, 9 серпня, стала для Білорусі знаковим днем. І не тільки тому, що в країні відбулися чергові вибори президинта. Знаковим цей день став також через протести після оголошення результатів виборів. Тисячі людей вийшли на вулиці, аби не погодитися з тим, що країною знову буде керувати Олександр Лукашенко.
Explainer розповідає, чому виникли протести в Білорусі у день виборів 2020 року та яким було політичне життя країни до цього.
Перший строк і загадкові зникнення опонентів
Олександр Лукашенко вперше став призидентом у 1994 році. Це були єдині на цей момент вибори, які проходили в два етапи. Також це були перші та єдині вибори, які схвалили Європейський Союз і США.
У 1995 році Лукашенко провів референдум, за результатами якого отримав право розпускати парламент у разі «системного або грубого порушення Конституції». Тоді депутати Верховної Ради Білорусі виступили проти трьох питань зі списку та відмовились голосувати. Вони навіть оголосили голодування та провели ніч у залі засідань парламенту. Однак після цього вночі їх вивели з приміщення та розвезли на автозаках у різні куточки Мінська.
У 1996 році Лукашенко провів ще один референдум, на якому запропонував суттєво змінити Конституцію в країні і надати президентові право призначати міністрів і суддів Конституційного суду. Також він хотів отримати право видавати дикрети, які за своєю силою прирівнювалися до законів.
Тодішній голова Центрвиборчкому Віктор Гончар відмовився затверджувати результати референдуму, оскільки, на його думку, голосування відбулося з явними порушеннями. Після цього Олександр Лукашенко звільнив Віктора Гончара з посади. За ним на знак протесту звільнилися кілька міністрів і голова Конституційного суду.
Однак референдум таки відбувся, і Лукашенко отримав можливість одноосібно керувати країною. Також за результатами референдуму було перенесено вибори президента в країні з 1999 року на 2001 рік. Такі зміни спровокували жорстку боротьбу між Лукашенком та опозицією.
Найбільш знакові події у цій боротьбі трапились у 1999 році – почали зникати політичні опонети Лукашенка.
У квітні за загадкових обставин помер 49-річний Геннадій Карпенко, заступник голови парламенту Білорусі. Офіціною причиною називали крововилив у мозок.
У травні зник безвісти ексочільник білоруського МВС Юрій Захарченко. Згодом, у вересні, зникли ще двоє опозиціонерів – ексочільник білоруського ЦВК Віктор Гончар та бізнесмен Анатолій Красовський.
Пізніше у пресі з’явилися свідчення людей, серед яких були експрацівники силових структур Білорусі. Вони заявляли, що до зникнень представників опозиції причетні бійці спеціального загону швидкого реагування внутрішніх військ МВС Білорусі.
Білоруська мова, знищення білоруських державних символів
До 1995 р. у Білорусі були інші національні символи – біло-червоно-білий прапор та герб «Пагоня». Проте від них відмовились. Сталося це під час вищезгаданого референдума, який ініціював Лукашенко. Основою для нового герба став герб БРСР. Проте у новій реалізації відсутні гасла, радянські прапори, серп і молот.
Цікаво також, що у лютому 2020 року у Білорусі заговорили про зміну герба країни на більш «миролюбний» до ЄС. Зокрема, головні зміни мали стосуватися зображення планети, на якій сонце буде освітлювати не лише Росію, але й Центральну Європу.
При цьому у всіх містах Білорусі досі стоять пам’ятники Леніну та іншим комуністичним вождям. Також у вулиць лишилися радянські назви.
Окрім цього, за ініціативою Олександра Лукашенка в Білорусі було введено другу державну мову – російську. Наразі вона є панівною в країні. Тоді як білоруська практично зникла зі сфери ЗМІ, освітньої та соціальної сфер.
Вибори 2001 року та необмежена кількість президентських строків
У 2001 році Лукашенко отримує на виборах чергову перемогу. Тоді результати голосування не визнали білоруська опозиція, США та ЄС. Вони заявляли про численні порушенням та невідповідність демократичним стандартам. Натомість спостерігачі від СНД повідомляли, що не виявили порушень. Тоді Росія публічно привітала Лукашенка з перемогою, а президент Росії Володимир Путін запропонував очільнику Білорусі співпрацю.
У 2004 році Лукашенко ініціював ще один референдум, який зняв обмеження на кількість президентських строків. Таким чином, президента можуть обирати нескінченну кількість разів.
Вибори 2006 року: Лукашенко та опозиція
Уперше опозиційний до Лукашненка кандидат з’явився на виборах у 2006 році. Ним став політик Олександр Мілінкевич, який навіть зумів провести передвиборчу кампанію. Однак, за даними ЦВК, перемогу у першому турі виборов Лукашенко з результатом 83%. Тоді як Мілінкевич нібито отримав всього 6% голосів.
Ще до оголошення результатів виборів увечері 19 березня у центрі Мінська почали збиратися прихильники Мілінкевича. За різними даними, на мітинг прийшло від 8 тис. до 20 тис. осіб. Ці протести пройшли відносно мирно та не викликали супротиву силовиків.
Після оголошення результатів виборів, на яких знову переміг Олександр Лукашенко, 20 березня у центрі Мінська знову зібралися протестувальники. Наступного дня вони розбили наметовий табір. Однак його оточили силовики, за спробу передати протестувальникам їжу правоохоронці затримували.
Влада також застосовувала й інші методи впливу на мітингувальників: студентів відраховували з навчальних закладів тощо. Таким чином, мітингувальникам вдалося протриматися всього кілька днів.
24 березня на площу приїхали автозаки, які розігнали табір опозицї. Внаслідок протестів затримали близько 500 людей. Коли опозиціонери покинути наметовий табір, вони продовжили протест, проте уже в іншому місці. Однак правоохоронці знову розігнали мітингарів, застосовуючи при цьому сльозогінний газ, світлошумові гранати та резинові кулі. Після цього затримали близько 100 людей, серед яких і кандидат у президенти Олександр Козулін.
Згодом його звинуватили за двома статтями Кримінального кодексу та засудили до 5,5 років увязнення. Він провів у колонії 2 роки, потім його звільнили.
Вибори 2010 року та побиті опозиціонери
У виборах 19 грудня 2010 року взяли участь 10 кандидатів. Це найбільша кількість претендентів на пост президента в історії країни. Проте, за офіційними даними, жодному з них не вдалося набрати більше 3% голосів. Перемогу знову отримав Олександр Лукашенко.
Увечері 19 грудня на Привокзальній площі у Мінську зібралося близько 20 тис. протестувальників. Згодом люди зібралися біля Будинку уряду. Ініціативна група з кількох осіб хотіла звернутися до уряду з вимогою провести нові вибори без участі Олександра Лукашенка.
Пізно увечері учасники акції протесту виламали двері до Будинку уряду. Після чого працівники ОМОНу розігнали демонстрантів. Відбулися сутички між протестувальниками та силовиками.
Унаслідок протестів було затримано від 600 до 900 демонстрантів. Чимало з них отримали травми. Серед затриманих були кандидати у президенти – Микола Статкевич, Григорій Кастусьов та Андрій Санніков. Ще двох кандидатів у президенти Володимира Некляєва та Віталія Римашевського забрали з лікарні та затримали.
21 грудня представники опозиції знову зібралися на акцію протесту уже біля входу на територію ізолятора тимчасового утримання, де на той час частина затриманих опозеціонорів відбувала адміністративний арешт.
На початку 2011 року більшість затриманих вийшли на волю. За ґратами лишилися кандидати у президенти – Микола Статкевич, Володимир Некляєв, Андрій Санніков та Олесь Міхалевич, проти яких відкрили кримінальні справи.
2015 рік – «найнудніші вибори»
Заяви про реєстрацію на вибори всього подали 14 кандидатів, з них зареєстрували всього 8. Серед тих, хто отримав відмову опинився й опозиціонер Микола Статкевич, який брав участь у виборах 2010 року. Йому не дозволили брати участі у виборах через наяність судимості.
Після оголошення результатів виборів на Жовтневій площі розпочалась акція протесту. За різними даними зібралося від 100 до 200 людей. Мітингувальники розгорнули білоруський прапор та прапор Європейського Союзу. Після кількох годин протестів учасники акції розійшлися.
Таким чином на виборах знову переміг Олександр Лукашенко. А журналісти та політологи назвали вибори 2015 року «найнуднішими в історії країни».
Вибори 2020 року та масові протести
Під час виборів 2020 року Лукашенко отримав чергову перемогу. Натомість незалежні екзит-поли заявили про перемогу опозиційної кандидатки – Світлани Тихановської. Вона пішла на вибори через свого чоловіка Сергія Тихановського, якого напередодні не допустили до виборів та ув’язнили.
Таким чином протести у Білорусі почалися ще до початку виборів. Проти дій влади мітингували прихильники Світлани Тиханської. 7-8 серпня на проспектах Мінська автомобілісти організували акцію протесту, демонструючи свою підтримку опозиції. Під час акцій ОМОН та люди в цивільному масово затримували перехожих та велосипедистів, які підтримували протестувальників.
Після оголошення перших даних екзит-полів у країні почалася нова хвиля протестів. В Мінську та інших містах зник інтернет та мобільний зв’язок, не працювали новинні сайти та навіть вимкнули освітлення. Під час розгону протестувальників ОМОН застосовував водомети, сльозогінний газ та світлошумові гранати. Під час сутичок поранили чимало людей.
Відомо також, що Світлана Тихановська виїхала з Білорусі до Литви. Окрім того, 12 серпня, білоруські ЗМІ повідомили про затримання «координаторів» та «спонсора» протестів у Мінську.
Залежність від Російської Федерації
Створення єдиної держави
Про свою співпрацю Росія та Білорусь заявили у кінці 90-их років. У той час тодішній президент Росії Борис Єльцин та Олександр Лукашенко підписали угоду про утворення єдиною союзної держави. Домовленість передбачала створення спільної символіки, юридичної системи, органів влади та грошової одиниці. Проте перемовини про об’єднання тривають і досі.
Після того, як президентом Росії став Володимир Путін, Лукашенко продовжив активну співпрацю з Росією не тільки у плані створення єдиної союзної держави. Зокрема, Росія також стала одним з основних торгівельних партнерів Білорусі.
Залежність від газу
Чи не найбільшим активом Росії у Білорусі є газотранспортна система. Спочатку вона належала державній компанії «Белтрансгаз». У 2007-2009 роках 50% акцій поетапно викупив «Газпром». Після кризи 2011 року Білорусь прийняла рішення продати й інші 50% акцій російській компанії. Таким чином білоруська газотранспортна система опинилась у власності Росії. Саму компанію перейменували у «Газпром Трансгаз Беларусь». До слова, Білорусь щорічно імпортує з РФ 20 млрд куботерів газу.
Залежність від нафти
У рік Білорусь отримує з Росії від 18 до 24 мільйонів тонн нафти на рік. Країна заробляє на переробці та подальшому перепродажі нафтопродуктів. 6 млн тонн використовуються для власних потреб, а інша частина – імпортується у Європу.
***
Вбивство символів Білорусі, активне зросійщення та боротьба з тими, хто намагається казати «ні». Такий підсумок 26 років при владі Олександра Лукашенка. Проте чи вдасться йому й цього разу втриматися на посаді та що чекає на білорусів у найближчі роки – покаже тільки час.
