За статистичними даними ВООЗ, від депресії страждає 264 мільйони людей у світі. І це лише ті, які отримали офіційний діагноз і допомогу. В країнах з низьким та середнім рівнем доходу від 76% до 85% людей не отримують необхідного лікування. А 2/3 людей, які вчинили самогубство, до цього перебували у депресивному стані.

За останній рік через введення карантинних обмежень у всьому світі почастішали випадки депресій, тривожних розладів і посттравматичних стресових розладів. Тому боротьба за ментальне здоров’я в новій реальності стає все більш важливою.  

24 березня, у Міжнародний день боротьби з депресією, Explainer разом із клінічною психологинею Інною Дьомою та психологинею Мартою Приріз пояснює, що таке депресія, якою вона буває, які має причини й наслідки та як їй протидіяти.

Депресія та її симптоми

Для більшості поняття «депресія» стало узагальнювальним словом, під яким розуміють спад настрою; небажання виконувати певну роботу й займатися тим, що раніше приносило задоволення; надлишок похмурих думок; заперечення позитивних перспектив. Однак повсякденне трактування дещо відрізняється від клінічного тлумачення.

Інна Дьома, клінічна психологиня, кандидатка психологічних наук, асистентка кафедри психіатрії, психотерапії, загальної та медичної психології, наркології й сексології ЗДМУ, зазначає, що депресія буває різною.

  • Ситуаційна;
  • Тривожно-депресивний стан – з’являється коли наявні психотравмувальні події в житті людини: зміна комфортних обставин, розлука або втрата близької людини. 

Симптоми: знижений фон настрою; зниження (рідше – підвищення) апетиту; порушення сну (ранні пробудження, труднощі із засинанням або надмірна сонливість); втрата колишніх інтересів; труднощі з концентрацією уваги; відчуття розбитості, пригніченості; неможливість отримувати задоволення ні від чого. Це і є «тривожні дзвіночки», які свідчать про низький або середній ступінь депресивного стану.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 5 найкращих книжок про самотність – що читати під час карантину?

Якщо ці симптоми мають місце тривалий час, то стан може перейти у виражену депресію. Тобто добові коливання настрою: посилення симптомів вранці; за відсутності труднощів засипання – раннє пробудження – о 3, 4 годині ранку, неможливість заснути після цього через прокручування похмурих думок, від яких важко відволіктися. У цьому стані потрібна допомога фахівця.

Ендогенна депресія – психічне захворювання (не варто лякатися цього поняття). Механізм його виникнення не пов’язаний з об’єктивними причинами. А з тим, що в організмі різко падає рівень серотоніну, «гормону задоволення». Людині начебто «нема чим» радіти. Тому в цьому випадку захворювання протікає важче. Знижується енергетичний потенціал. Людина не може зробити звичні гігієнічні процедури; вранці встати з ліжка непереборно важко; різко знижується вага; міміка стає тьмяною, сумною; рухи уповільнюються; з’являється загальмованість та запори; почуття провини; марність існування; суїцидальні думки й навіть спроби.

Марта Приріз, психологиня, яка навчається на сімейну терапевтку (США) та когнітивно-поведінкову психотерапевтку (Україна), 6 років працює з дорослими та підлітками, наголошує, що депресія – це не міф, а розлад. Вона не залежить від релігії, фінансового становища, країни проживання, сімейного статусу. Будь-яка людина може бути в категорії ризику. Коли йдеться про депресію, то мається на увазі пригнічений стан з рядом симптомів, які тривають принаймні два тижні. Цим депресія відрізняється від поганого настрою. Поганий настрій минає через кілька днів, тоді як депресивний стан триватиме два тижні й більше.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Емоційне вигорання: що це таке і як вижити?

Аби констатувати депресію, мають бути наявні мінімум 5 симптомів (і більше), серед яких точно буде депресивний настрій або втрата інтересу чи задоволення до речей, які раніше приносили задоволення/інтерес/зацікавленість протягом 2 тижнів.

До інших симптомів належать:

  • пригнічений настрій більшу частину дня;
  • депресивні думки про себе, світ і майбутнє;
  • втрата інтересу до більшості активностей;
  • втрата ваги, зниження апетиту (або, навпаки, його підвищення);
  • проблеми зі сном (безсоння або сонливість майже кожного дня);
  • психомоторні реакції, втрата енергії (відчуття повного або часткового знесилення);
  • відчуття меншовартості, сорому, яке не має жодних підстав;
  • труднощі з концентрацією уваги, наприклад, неможливо нормально прочитати завдання або зрозуміти, про що йдеться в книжці чи презентації;
  • думки про смерть, суїцидальні ідеї, плани або навіть спроби.

Хто в зоні ризику?

Немає таких людей, про яких можна сказати, що вони не страждатимуть від захворювання. Помилково вважати сильних й життєрадісних людей не схильними до такого стану. Жителі мегаполісів більше страждають від депресивних станів, ніж жителі сільських місцевостей. За статистикою, жінки (особливо в період гормональних змін і менопаузи) мають більшу схильність до депресії, ніж чоловіки, зауважує Інна Дьома.

Схильність до депресивного стану мають люди, які не діляться своїми переживаннями з оточенням; індивіди, які вважають сльози проявом слабкості й несуть в душі тягар дитячих образ. Ці приклади найбільш поширені, насправді ж депресивний стан може торкнутися будь-кого.

За словами Марти Приріз, у зоні ризику перебувають:

  • підлітки й молоді люди;
  • ветерани й теперішні учасники бойових дій;
  • представники ЛГБТ-спільноти та інших спільнот, які перебувають у ситуації насмішок чи булінгу з боку суспільства;
  • люди поважного віку (загроза самогубства стає вищою);
  • люди, в яких є фінансові проблеми або борги;
  • особистості, які пережили конфлікти, катастрофи, насильство, втрату, ізоляцію та карантин.

Через тривалий карантин люди зараз більш вразливі до депресії. Також депресія може виникнути під час вагітності та після пологів. При чому післяпологова депресія буває не тільки у жінок, а й у чоловіків. Через зміни своїх статусів у сім’ї.

Що може стати причиною депресії?

  • вищий рівень стресу, ніж людина може в цей період пережити;
  • втрата близьких;
  • надприродні катастрофи, карантин, ізольованість;
  • втрата роботи;
  • стрімкі зміни в житті;
  • постійний хронічний стрес тощо.

Буває складно встановити причини депресії, в кожної людини вона має своє обличчя. Розлад може бути спадковим: є дослідження, яке стверджує, що спадковість депресії сягає 37% (Gotlib & Colich, 2014).

Чи можна не помітити, що у тебе депресія?

Так, це ймовірно, якщо в людини поганий контакт зі своїми емоціями, тобто вона не дуже замислюється і не рефлексує (не займається самоаналізом), що з нею відбувається, як вона почувається. Перевтомлена людина може сприймати депресивний стан як частину своєї норми. Не помічати такий стан можливо й через брак знань.

Марта Приріз стверджує, – «депресія у підлітків відрізняється від депресії в дорослих. Якщо підлітки різко стали роздратованими, агресивними, у них погіршилися оцінки в школі, вони менше спілкуються з іншими, то можемо визначити, що з ними щось відбувається, їм погано. Доросла людина у стані депресії відчуває пригніченість».

Які можуть бути наслідки ігнорування депресії?

Вона може загостритись, переходити з однієї фази в іншу. Один із найсумніших наслідків – самогубство та інвалідність. Якщо ігнорувати цю хворобу – під загрозою опиниться життя та здоров’я людини. Коли людина не отримує допомоги, її депресивне мислення зростає, множаться деструктивні (негативні) думки, в якийсь момент вона може не витримати.

            Як бути, коли здається, що у тебе депресія?

«Якщо Ви помітили у себе або у своїх близьких описаний стан чи ознаки – не варто боятися, панікувати та затягувати з візитом до фахівця. Я рекомендую звертатись до кваліфікованого профільного спеціаліста: психіатра або клінічного психолога, який володіє психологічними й медичними знаннями та досвідом. Якщо вирішите звернутись до приватного психолога, то не соромтеся ставити запитання про освіту та кваліфікацію», – застерігає Інна Дьома.

Курси й тренінги, навіть якщо дипломами завішані всі стіни кабінету, не дають гарантії знань клінічної та медичної психології. Часто депресивний стан, а особливо ендогенна депресія, лікується медикаментозно в комплексі з психотерапією. Тому фахівець має володіти знаннями, які допоможуть всебічно зрозуміти стан пацієнта, ступінь вираженості симптомів і тип особистості.

«Наприклад, якщо до мене звертаються за допомогою і в ході психологічної взаємодії я бачу, що недостатньо однієї психотерапії, я працюю в тандемі з психіатрами. Разом ми розробляємо та обговорюємо з пацієнтом найбільш прийнятні шляхи подолання тяжких симптомів, призначаємо комплексне лікування», – каже вона.

Марта Приріз з депресією працює в когнітивно-поведінковому підході. «Такі консультації тривають 50 хвилин, і ми робимо принаймні 2 діагностичні зустрічі, щоб зрозуміти, що відбувається з людиною. В ході роботи озвучуємо діагноз та ступінь депресії: легка, помірна, важка. Нерідко психотерапія відбувається у співпраці з лікарем. Міжнародний протокол лікування депресії пропонує 3 варіанти лікування: психотерапія, психотерапія з поєднанням медикаментів і лише медикаменти. Це залежить від ступеня депресії та можливостей людини: часових, фінансових і соціальних. Десятки досліджень показали, що з депресією добре працює інтерперсональна та когнітивно-поведінкова терапія, вони обидві представлені в Україні».

Профілактика депресії під час карантину

Аби запобігти виникненню у себе депресивних станів, потрібно виробити здатність до самоспостереження. Знайти відповіді на запитання: що було в моєму житті не так, як карантинні обмеження у вплинули на депресивний стан? Чому так лякає самотність? А об’єктивні причини – страх за себе і близьких, втрата роботи та матеріальні труднощі – доведеться прийняти як неминуче спільне горе. Прийняти й подолати.

Інна Дьома радить, – «на першому місці за профілактикою депресивних станів – тривалі піші прогулянки. Година–дві в день. Швидким кроком, наскільки дозволяють здоров’я і вік, в зручному взутті та одязі, без розмов мобільним телефоном, без відвідування магазинів, без навушників, – ходьба в чистому вигляді. Йду-бачу-чую: спостерігайте світ навколо себе, при цьому спробуйте взагалі не думати ні про що та не допускати поганих думок. Через 3 дні такої профілактики й після першої прогулянки ви відчуєте прилив сил».

Важливо обрати хобі, яке приносить задоволення. Також зайнятися спортом, будь-яким і обов’язково під музику: пілатес, стретчинг, заняття танцями, не обов’язково займатись кардіо чи силовими. Усе це сприяє виробленню серотоніну та дофаміну – нейромедіаторів, які відповідають за настрій. Приймати вітаміни групи В – саме вони відповідають за збереження нервової системи. Все перераховане можна здійснити й у період карантинних обмежень. «Ми не можемо вплинути на певні життєві обставини, але в наших силах не дозволити зануритися у руйнівні думки та переживання», – каже вона.