Угода Трампа і Путіна щодо дизелю. Ключове
- США тимчасово послабили санкції проти російського дизелю. Домовленість уклали за кілька тижнів до виборів до Конгресу, коли високі ціни на пальне стали політичною проблемою для адміністрації Трампа.
- Експерти сумніваються, що російські поставки суттєво вплинуть на світові ціни. Дефіцит дизелю пов’язаний насамперед із наслідками війни на Близькому Сході, а можливості Росії швидко наростити експорт обмежені.
- Економічні переговори Вашингтона з Москвою просуваються без помітних зрушень у мирному процесі. Для України це створює ризик послаблення санкційного тиску на Росію та нових вимог щодо ударів по її нафтовій інфраструктурі.
Домовленість Дональда Трампа і Володимира Путіна про постачання російського дизелю з’явилася за кілька тижнів до проміжних виборів до Конгресу США. Республіканці намагаються зберегти більшість в обох палатах, а зростання цін на пальне посилює невдоволення американців вартістю життя.
Ситуацію ускладнює війна на Близькому Сході, яка порушила постачання енергоносіїв із Перської затоки. На цьому тлі Вашингтон вирішив тимчасово послабити санкційні обмеження на торгівлю російським дизелем. Росія продовжує війну проти України, а українські удари по її нафтопереробних заводах скорочують можливості Москви експортувати пальне.
Домовленість порушує питання про те, чого Вашингтон прагне досягти в переговорах із Кремлем і яку роль у них відіграють економічні інтереси. Паралельно обговорюється продаж закордонних активів російських нафтових компаній, тоді як переговори про завершення війни не принесли помітного поступу.
Explainer пояснює, що стоїть за домовленістю Трампа і Путіна, як її оцінюють експерти та які наслідки вона може мати для України.
Що дозволив Трамп Росії та чому його рішення викликає юридичні питання
9 жовтня президент США Дональд Трамп повідомив про домовленість із Володимиром Путіним щодо постачання російського дизельного пального. За його словами, Росія має негайно поставити понад 300 тис. тонн дизелю на американський і світовий ринки, ще 500 тис. тонн у листопаді та 1 млн тонн невдовзі після цього.
Трамп також анонсував можливе постачання додаткових 3 млн тонн залежно від стану російських нафтопереробних заводів. Загалом американський президент оголосив про постачання понад 4,8 млн тонн дизелю, але строки відвантаження більшої частини цього обсягу залишаються невизначеними. Про укладені контракти та конкретних покупців поки не повідомляли.
Того самого дня Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США (OFAC) видало генеральну ліцензію №135. Вона дозволяє визначені операції з продажу, транспортування, розвантаження та імпорту російського дизелю, зокрема до Сполучених Штатів. Дозвіл діятиме до 7 квітня 2027 року.
При цьому Вашингтон не скасував санкції проти російського енергетичного сектору. Ліцензія створює окремий виняток для торгівлі дизелем, але зберігає інші обмеження. Зокрема, вона не дозволяє списувати кошти з рахунків російського Центробанку, Фонду національного добробуту та Мінфіну РФ в американських фінансових установах.
Однак дозвіл на імпорт російського дизелю до США викликає питання через закон, ухвалений Конгресом ще у квітні 2022 року. Ending Importation of Russian Oil Act заборонив ввезення російської нафти та нафтопродуктів до Сполучених Штатів після початку повномасштабного вторгнення в Україну.
Скасувати цю заборону президент може лише за визначеною законом процедурою. Він повинен засвідчити перед Конгресом, що Росія погодилася вивести війська та припинити бойові дії на прийнятних для українського уряду умовах, більше не становить безпосередньої військової загрози країнам НАТО й визнає право українців самостійно обирати владу. Закон також передбачає 90-денний період, протягом якого Конгрес може заблокувати таке рішення.
Жодних відповідних поступок Кремль публічно не оголошував, проте Мінфін США вже дозволив операції з імпорту російського дизелю. У ліцензії OFAC немає пояснення, як цей дозвіл узгоджується із законом 2022 року. Він прямо поширюється на ввезення пального до Сполучених Штатів, хоча закон Конгресу передбачає окремі умови для скасування заборони. Чи має адміністрація Трампа іншу правову підставу для такого рішення, наразі незрозуміло.
Чому Трамп домовляється з Путіним напередодні виборів до Конгресу
Для Дональда Трампа високі ціни на пальне стали політичною проблемою напередодні проміжних виборів 3 листопада. Республіканська партія намагатиметься зберегти більшість в обох палатах Конгресу, однак невдоволення американців вартістю життя ускладнює її кампанію.
За результатами опитування Reuters/Ipsos, оприлюдненого 9 жовтня, 78% американців пов’язують зростання цін, яке випереджає збільшення їхніх доходів, із політикою Трампа. Серед прихильників Республіканської партії 57% також зазначили, що ціни зростають швидше за їхні заробітки. Економічне невдоволення може вплинути на результати голосування в округах, де боротьба між кандидатами залишається напруженою.
Особливо відчутним стало подорожчання дизельного пального. За даними The Wall Street Journal, 6 жовтня його середня ціна у США досягла $6,53 за галон. Дизель використовують вантажні перевізники, фермери та промислові підприємства. Зростання витрат на пальне підвищує собівартість перевезень і виробництва, що згодом позначається на споживчих цінах.
Найбільший тиск на світовий ринок дизелю створили наслідки війни на Близькому Сході. Пошкодження нафтопереробних підприємств і перебої з морськими перевезеннями скоротили постачання готового пального з Перської затоки. За даними Reuters, у вересні експорт сирої нафти й конденсату з регіону відновився приблизно до 91% довоєнного рівня, тоді як постачання перероблених нафтопродуктів становили лише близько 60%.
Ця різниця має принципове значення для дизельного ринку. Навіть відновлення перевезень через Ормузьку протоку не усуне дефіциту готового пального, доки пошкоджені нафтопереробні підприємства не відновлять виробництво. Українські удари по російських НПЗ додатково скорочують світову пропозицію дизелю, але не пояснюють усього масштабу нинішньої кризи.
На цьому тлі Трамп неодноразово пов’язував подорожчання пального з українськими атаками на російську нафтову інфраструктуру. Голова правління Інституту світової політики Віктор Шлінчак вважає, що домовленість із Путіним продиктована насамперед бажанням американського президента знизити ціни до виборів.
Однак повернення російського дизелю на ринок не усуває головних причин дефіциту, а його здатність помітно вплинути на американські ціни до 3 листопада залишається сумнівною.
Чи здатна Росія виконати домовленість і знизити світові ціни на дизель
Перша обіцяна Росією партія у 300 тис. тонн дизелю становить приблизно 2,2 млн барелів пального. За розрахунками політичного аналітика Інституту Євроатлантичного співробітництва Володимира Горбача, це трохи більше ніж половина добового споживання дистилятного пального у США та близько шести-семи годин світової морської торгівлі дизелем.
Перші три етапи домовленості передбачають постачання загалом 1,8 млн тонн. Це приблизно півтора-два дні світової морської торгівлі дизелем. Горбач оцінює поточний дефіцит пального в 1,5–2 млн барелів на добу. За його підрахунками, увесь обіцяний на цих етапах обсяг співмірний приблизно з тижневим дефіцитом. Проте постачання відбуватимуться поступово, тому навіть виконання цієї частини домовленості не гарантує помітного зниження цін.
Горбач сумнівається, що Росія зможе швидко виконати навіть перше зобов’язання. Українські удари пошкодили частину російських нафтопереробних потужностей, а Москва обмежила експорт дизелю, намагаючись забезпечити внутрішній попит. За оцінкою аналітика, для термінового відвантаження обіцяної партії Росії може знадобитися використати накопичені запаси або скоротити постачання власним споживачам.
За даними Vortexa, які наводить Bloomberg, у вересні морський експорт російського дизелю та газойлю скоротився на 28% порівняно із серпнем – приблизно до 144 тис. барелів на добу. Це найнижчий місячний показник за понад десять років спостережень компанії. Для порівняння, перша обіцяна партія у 300 тис. тонн дизелю еквівалентна приблизно 15 добам такого експорту. Водночас показник Vortexa охоплює два види нафтопродуктів, тому це порівняння відображає лише співвідношення обсягів.
Аналітик також звертає увагу на реакцію світового ринку. Після заяви Трампа ціни на нафту та дизельні ф’ючерси дещо знизилися, проте Горбач пов’язує це насамперед з очікуваннями учасників торгів і рішенням американського Мінфіну послабити санкції, а не з фактичним надходженням російського пального.
Військово-політичний оглядач Олексій Копитько звертає увагу на іншу сторону домовленості. За наведеними ним даними, у 2025 році Росія щомісяця експортувала морем у середньому 3,24 млн тонн дизелю. На його думку, нинішні проблеми російських постачань пов’язані не лише з пошкодженнями НПЗ, а й із труднощами транспортування та розподілу пального всередині країни.
Копитько також аналізує, як скорочення російського експорту позначилося на американських виробниках. За його підрахунками, середньомісячні поставки дизелю зі США на зовнішні ринки зросли з 5,1 млн тонн у 2025 році до 5,9 млн тонн у січні–липні 2026-го.
Особливо помітними зміни стали в Бразилії, де російське пальне конкурує з американським. За розрахунками Копитька, у травні–липні 2026 року США поставили до цієї країни 1,94 млн тонн дизелю проти 1,16 млн тонн за аналогічний період попереднього року – приблизно на 68% більше. Оглядач пов’язує це з українськими ударами по російській паливній інфраструктурі та експортними обмеженнями, які запровадила Москва. Втім, ці чинники не обов’язково пояснюють усе зростання американських поставок.
На думку Копитька, повернення російського дизелю на зовнішні ринки може суперечити інтересам американських виробників, які вже збільшили продажі після скорочення російського експорту. Отже, спроба адміністрації Трампа здешевити пальне для споживачів може водночас посилити конкуренцію для американських нафтових компаній.
Чи пов’язана дизельна угода з переговорами щодо активів «Лукойлу»
Паралельно з переговорами про завершення війни в Україні Вашингтон і Москва обговорюють можливий продаж закордонних активів російської нафтової компанії «Лукойл». Як повідомила 3 жовтня The New York Times, йдеться про багатомільярдну операцію, до якої залучені американські інвестори, близькосхідні бізнесмени, пов’язані з оточенням Дональда Трампа, та державна фінансова корпорація США.
Міжнародні активи «Лукойлу» сама компанія на початку 2026 року оцінювала приблизно у $20 млрд. До них належать нафтові родовища, нафтопереробні заводи та мережі автозаправних станцій у різних країнах. Російська компанія виставила цей бізнес на продаж після запровадження американських санкцій. Остаточна вартість і структура можливої угоди залишаються невідомими, а її завершення потребуватиме погодження Вашингтона й Москви.
За даними The New York Times, головним претендентом на придбання активів стала група інвесторів на чолі з американським мільярдером Тоддом Боелі, який пожертвував $2 млн на політичні проєкти Трампа. До групи також входять катарські бізнесмени Мутаз і Рамез аль-Хайяти. Вони співпрацюють із Джаредом Кушнером та Іванкою Трамп над будівництвом багатомільярдного курортного комплексу в Албанії.
Ще одним потенційним учасником операції є інвестиційний фонд з Абу-Дабі, пов’язаний із шейхом Тахнуном бін Заїдом Аль Нагаяном, радником із національної безпеки Об’єднаних Арабських Еміратів. Через свої інвестиційні структури він має ділові зв’язки з фондом Кушнера та криптовалютною компанією World Liberty Financial, співзасновником якої був Стів Віткофф і до діяльності якої причетні члени родини Трампа.
До потенційної угоди залучена й американська державна корпорація міжнародного фінансування розвитку (DFC), яка планує отримати частку в придбаному бізнесі. Високопосадовець адміністрації США підтвердив The New York Times, що Віткофф і Кушнер безпосередньо брали участь в узгодженні фінансових умов державної інвестиції. Вони домагалися, щоб угода передбачала значний початковий платіж та участь США в майбутніх прибутках.
Продаж активів обговорювали й безпосередньо з російським президентом. За інформацією The New York Times, 5 вересня Путін сам порушив питання «Лукойлу» під час зустрічі з Віткоффом і Кушнером у Кремлі. Один зі співрозмовників газети розповів, що Путін пропонував завершити операцію, аби продемонструвати російському суспільству можливість відновлення економічних відносин зі США. Американські представники погодилися працювати над цим питанням, розглядаючи його як спосіб поліпшити відносини з Москвою.
Потенційна угода має значення і для світового паливного ринку. Закордонні активи «Лукойлу» включають нафтопереробні заводи в Нідерландах, Болгарії та Румунії, які виробляють дизельне й авіаційне пальне. Через наслідки війни на Близькому Сході попит на ці нафтопродукти та їхня вартість зросли. Контроль над такими підприємствами може становити інтерес для інвесторів, які розраховують на прибутки від переробки нафти й продажу готового пального.
Однак завершити продаж досі не вдалося. У січні 2026 року американська інвестиційна компанія Carlyle досягла попередньої неексклюзивної домовленості щодо придбання значної частини міжнародного бізнесу «Лукойлу». Вона втратила чинність наприкінці липня, не отримавши погодження американського Мінфіну. 9 жовтня S&P Global повідомило, що Carlyle більше не веде активних переговорів про придбання цих активів.
Участь у переговорах інвесторів, які мають ділові зв’язки з родиною Трампа та його представниками, порушує питання про можливий конфлікт інтересів. Особливо з огляду на те, що американська адміністрація одночасно бере участь у переговорах про завершення війни, визначає умови санкційного режиму та розглядає державну інвестицію в придбання російських активів. Водночас The New York Times наголошує, що доказів особистої фінансової вигоди Віткоффа або Кушнера від цієї операції немає.
Саме в цьому контексті виникає питання про можливий зв’язок продажу активів «Лукойлу» з домовленістю Трампа і Путіна щодо дизелю. Послаблення санкцій відкриває Росії можливість збільшити продажі пального, тоді як продаж міжнародного бізнесу може створити передумови для нових економічних відносин між Москвою та американськими інвесторами.
Проте підтверджень, що дозвіл на експорт російського дизелю став частиною домовленості щодо активів «Лукойлу», наразі немає. Відомо, що економічні питання вже обговорюють на найвищому рівні паралельно з мирними переговорами. Чи пов’язані ці два рішення між собою, залишається відкритим питанням.
Що дизельна угода Трампа і Путіна означає для України
Для України головний ризик домовленості полягає в послабленні економічного тиску на Росію та можливому посиленні вимог Вашингтона припинити удари по російській нафтовій інфраструктурі. Ці атаки пошкоджують нафтопереробні потужності РФ, скорочують виробництво пального й обмежують можливості його експорту.
За даними Axios, домовленість Трампа з Путіним з’явилася після того, як Україна не виконала неодноразових прохань американської адміністрації припинити удари по російських НПЗ. Співрозмовник видання серед посадовців США пояснив рішення Білого дому прагненням збільшити пропозицію дизелю на світовому ринку та стримати зростання цін.
Україна пропонує пов’язати будь-яке послаблення санкцій із взаємними зобов’язаннями сторін. В інтерв’ю Axios Володимир Зеленський заявив, що міг би підтримати дозвіл на російський енергетичний експорт, якби він був частиною домовленості про припинення ударів по енергетичній інфраструктурі України та Росії протягом зими.
Проте дизельну угоду Вашингтон уклав без такого зобов’язання Москви. Зеленський назвав рішення Трампа несправедливим і розповів, що українські представники, які перебували на переговорах у США, дізналися про можливе послаблення санкцій лише незадовго до його оголошення. Президент України також назвав дозвіл на продаж російського дизелю інвестицією у війну, оскільки експорт пального може забезпечити Кремлю додаткові доходи.
Голова правління Інституту світової політики Віктор Шлінчак побоюється, що американська адміністрація й надалі вимагатиме від України припинити удари по російських НПЗ і танкерах. На його думку, це послабить один із дієвих інструментів економічного тиску на Москву, не забезпечивши відповідного скорочення російських атак.
Шлінчак також вважає рішення Вашингтона небезпечним прецедентом для санкційної політики. Він припускає, що адміністрація Трампа може відмовитися від просування законодавчої ініціативи Грема – Блюменталя, спрямованої на посилення обмежень проти Росії, а тимчасовий дозвіл на торгівлю дизелем згодом стане підставою для подальших винятків.
Щоб запобігти цьому, аналітик пропонує українській дипломатії активніше працювати з американським Конгресом, насамперед із республіканцями, які підтримують жорсткіші санкції проти Кремля. Окрему увагу він радить приділити європейським партнерам, щоб американське рішення не призвело до послаблення обмежень ЄС. Шлінчак також наголошує на необхідності спростовувати твердження, нібито саме українські удари по російських НПЗ стали головною причиною подорожчання дизелю у США.
Попри вимоги Вашингтона, Україна поки не планує відмовлятися від ударів по російській паливній інфраструктурі. 10 жовтня Financial Times із посиланням на високопоставленого українського посадовця повідомила, що українські сили продовжуватимуть атакувати російські нафтопереробні підприємства.
Чи може домовленість Трампа і Путіна наблизити завершення війни
На початку вересня адміністрація Дональда Трампа спробувала відновити переговори про завершення війни в Україні. 5 вересня його представники Стів Віткофф і Джаред Кушнер зустрілися з Володимиром Путіним у Москві, а наступного дня прибули до Києва для переговорів із Володимиром Зеленським. Однак ці дипломатичні контакти не допомогли зблизити позиції сторін.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Джаред Кушнер: як зять Трампа веде переговори і поєднує дипломатію з бізнесом
Путін продовжує вимагати виведення українських військ із підконтрольної Україні частини Донецької області, яку російська армія так і не змогла повністю захопити. Претензії Кремля не обмежуються Донеччиною: Москва також наполягає на інших територіальних поступках та обмеженні оборонних можливостей України.
За оцінкою Інституту вивчення війни (ISW), після вересневих переговорів російське керівництво не продемонструвало готовності відмовитися від своїх ключових вимог. Їх виконання Кремль розглядає як передумову завершення війни, а не як предмет переговорного компромісу.
Не принесла зрушень і телефонна розмова Трампа з Путіним 9 жовтня. За повідомленням Axios, російська сторона не погодилася на негайне відновлення мирних переговорів, посилаючись на українські удари по території РФ. Натомість американський президент оголосив про домовленість щодо постачання російського дизелю.
У цей час Віткофф і Кушнер проводили консультації з українськими представниками в Маямі, де обговорювали нові пропозиції щодо припинення війни. Поки тривали ці зустрічі, Вашингтон дозволив операції з російським дизелем. При цьому Москва не взяла на себе публічних зобов’язань ані щодо припинення бойових дій, ані щодо зупинення ударів по українській енергетиці.
Політичний аналітик Вадим Денисенко вважає, що така ситуація звужує простір для української дипломатії. Він припускає, що Вашингтон може поставити Київ перед вибором: припинити удари по російських НПЗ або зіткнутися з новими обмеженнями американської допомоги. Серед можливих мотивів Трампа Денисенко називає прагнення поліпшити позиції республіканців напередодні виборів до Конгресу та зацікавленість у ширших економічних домовленостях із Росією.
Відповіддю України, на думку Денисенка, має стати власна ініціатива енергетичного перемир’я. Він пропонує заявити про готовність утримуватися від ударів по російських НПЗ і танкерах за умови, що Москва припинить атаки на українську енергетичну інфраструктуру. Цю пропозицію аналітик радить донести до міжнародної аудиторії, передусім через американські медіа, не перетворюючи розбіжності з Білим домом на публічне протистояння.
Денисенко також вважає, що тристоронній переговорний формат США – Україна – Росія фактично вичерпав себе. Тому, на його думку, Києву потрібно шукати нову міжнародну платформу для переговорів, залучаючи інших партнерів і зменшуючи залежність від рішень Вашингтона.
Поки що дизельна домовленість не дала жодного підтвердженого результату для припинення війни. Росія зберегла свої територіальні вимоги, а США вже послабили частину санкційних обмежень без публічно оголошених зустрічних поступок Кремля. Економічні домовленості Вашингтона й Москви просуваються, тоді як питання припинення бойових дій залишається невирішеним.
