Візит Сі Цзіньпіна до США розпочнеться 23 вересня і триватиме три дні — це перший державний візит китайського лідера за понад десять років. Він відбудеться в момент, коли рішення Вашингтона й Пекіна можуть вплинути на здатність Росії продовжувати війну.
США мають засоби тиску на Китай, а Китай — важелі впливу на Росію, проте інтереси України не є головним пріоритетом для жодної зі сторін. Тому основне питання полягає в тому, чи стане російсько-українська війна частиною ширшого торгу між двома державами та на які поступки вони можуть погодитися заради власних домовленостей.
Explainer пояснює, із чим Трамп і Сі підходять до переговорів, яке місце в них посідає Україна та чому можливості Пекіна впливати на Москву значно перевищують його бажання це робити.
Як проходитиме державний візит Сі Цзіньпіна
Сі Цзіньпін перебуватиме у США з 23 до 25 вересня. Докладну програму візиту оприлюднив Білий дім.
23 вересня Трамп особисто зустріне Сі та його дружину Пен Ліюань на військовій базі Ендрюс поблизу Вашингтона.
Головні події відбудуться 24 вересня. Офіційна церемонія у Білому домі за участю 479 американських військових завершиться прольотом бомбардувальника B-2 Spirit і чотирьох винищувачів F-22. Після неї Трамп і Сі проведуть переговори. Повний порядок денний закритої зустрічі Білий дім не оприлюднив. Увечері у Східній залі відбудеться державна вечеря.
25 вересня Трамп і Сі зустрінуться за чаєм у Червоній кімнаті Білого дому. Потім вони разом із дружинами відвідають Національний архів США, де завершиться державний візит.
Із чим Трамп і Сі підходять до переговорів
Зустріч у Вашингтоні не завершить стратегічне суперництво США та Китаю. Її практичне завдання — не допустити нового витка торговельної війни та визначити умови подальшої конкуренції. Вашингтон прагне зменшити залежність від Китаю, а Пекін — зберегти доступ до американського ринку й технологій.
Торгівля та рідкісноземельні метали
У листопаді завершується торговельне перемир’я, яке зупинило взаємне підвищення мит понад 100%. США хочуть продовжити його, збільшити китайські закупівлі американської сільськогосподарської продукції та літаків Boeing і скоротити торговельний дефіцит.
Сторони також обговорюють взаємне зниження мит на товари загальною вартістю близько $30 млрд. Імовірні домовленості стосуватимуться передусім продукції, не пов’язаної безпосередньо з національною безпекою.
Головним торговельним важелем Пекіна залишаються рідкісноземельні метали. Китай контролює до 70% їхнього світового видобутку, 85% перероблення та близько 90% виробництва сплавів і магнітів, необхідних для електроніки, автомобілів, авіації та озброєнь.
Пекін уже обмежував їхній експорт у відповідь на американські мита й технологічні санкції. США створюють альтернативні ланцюги постачання, але це потребуватиме років, тому залежність від китайського перероблення посилює позицію Сі.
Чипи та штучний інтелект
Головним американським важелем залишаються передові напівпровідники та обладнання для їхнього виробництва. США обмежують їхній експорт до Китаю, оскільки ці технології використовують у системах штучного інтелекту, озброєннях і засобах спостереження.
Пекін вважає ці обмеження спробою загальмувати його технологічний розвиток і домагатиметься, щоб Трамп не розширював заборони. Вашингтон також звинувачує китайські компанії у використанні американських моделей для навчання власних ШІ-систем і вимагає більшої прозорості під час перевірки їхньої безпеки.
Перед зустріччю делегації обговорили створення двостороннього діалогу щодо ШІ та механізму повідомлення про небезпечні інциденти. Однак, як зазначає Atlantic Council, сторони по-різному визначають основні загрози. Тому переговори, найімовірніше, завершаться продовженням консультацій, а не спільними правилами.
Тайвань
Для Китаю головним політичним питанням залишається Тайвань. Пекін вважає острів своєю територією та не відмовляється від можливості встановити над ним контроль силою. США не мають із Тайванем офіційних дипломатичних відносин, але постачають йому засоби для самооборони.
Сі, за інформацією Reuters, вимагатиме зупинити американські постачання зброї. Білий дім досі не погодив новий пакет озброєнь вартістю до $14 млрд, а Трамп називав його важелем у переговорах із Пекіном.
Китай також хоче зміни офіційної позиції Вашингтона. США традиційно заявляють, що не підтримують незалежність Тайваню, тоді як Пекін вимагає, щоб вони прямо виступили проти неї. Така зміна стала б політичною поступкою Китаю і викликала б занепокоєння Тайваню та американських союзників у регіоні.
Яке місце війна проти України посідає в порядку денному
Російсько-українська війна не належить до головних тем державного візиту. У публічних повідомленнях Білого дому та китайського МЗС її окремо не згадували. Переговори зосереджуватимуться передусім на торгівлі, технологіях, рідкісноземельних металах, штучному інтелекті й Тайвані.
Однак війна неминуче з’явиться в розмові через економічні відносини Китаю з Росією. Пекін купує російські енергоносії, постачає промислове обладнання, електроніку, транспорт і товари подвійного призначення. Це допомагає російській економіці пристосовуватися до західних санкцій і підтримувати виробництво озброєнь.
Чого Україна очікує від Китаю
Членкиня правління Української асоціації китаєзнавців Віта Голод вважає, що реалістичні очікування Києва від Пекіна зводяться до трьох вимог.
Перша — повага до суверенітету та територіальної цілісності України. Китай офіційно декларує цей принцип, але водночас не називає Росію агресором і не вимагає виведення її військ з окупованих територій.
Друга — відмова від прямої військової підтримки Росії. Україна очікує, що Китай не постачатиме Москві летальну зброю і не долучатиметься до війни своїми військовими. Водночас окремою проблемою залишаються китайські товари подвійного призначення, які можуть використовуватися як у цивільному виробництві, так і в російській оборонній промисловості.
Третя — участь Китаю в гарантуванні ядерної безпеки та нерозповсюдженні ядерної зброї. Пекін є постійним членом Ради Безпеки ООН і ядерною державою, тому його позиція має значення у випадку російських ядерних погроз або небезпеки для українських атомних електростанцій.
Проте Голод не бачить передумов для прориву під час зустрічі Трампа й Сі. Якби китайське керівництво хотіло змусити Путіна припинити війну, воно мало можливість спробувати це раніше. Пекін або не готовий використовувати наявні важелі, або його вплив на рішення Кремля часто перебільшують.
За оцінкою експертки, у китайському порядку денному Україна перебуває поряд з іншими міжнародними кризами, а не серед пріоритетів двосторонніх переговорів зі США. Пекін, найімовірніше, знову закликатиме до діалогу та «політичного врегулювання», але без вимог, які змусили б Росію змінити свою позицію.
Чому Китай не поспішає ставати посередником
Китай уже намагався долучитися до дипломатичного процесу. Його спеціальний представник Лі Хуей провів щонайменше чотири раунди човникової дипломатії. Перші поїздки охоплювали Україну, Росію та європейські держави, наступні — країни Глобального Півдня. Вони не привели до початку переговорів або погодження спільного плану.
На думку Віти Голод, Сі було б вигідніше з’явитися на завершальному етапі, коли Україна та Росія вже погодять основні умови документа. Тоді китайський лідер міг би прийняти сторони в Пекіні й представити підписання домовленості як результат власного посередництва. Брати на себе відповідальність за складний переговорний процес без гарантії успіху Китай не поспішає.
Цим пояснюється і небажання Пекіна організовувати особисту зустріч Сі із Зеленським. Після початку повномасштабного вторгнення лідери провели лише одну телефонну розмову — у квітні 2023 року. За словами Голод, українські дипломати неодноразово пропонували двосторонню зустріч, зокрема на міжнародних майданчиках, але китайська сторона її не погоджувала.
Сі водночас регулярно зустрічається з Путіним. Їхні особисті контакти стали одним із головних механізмів китайсько-російських відносин. Проведення окремої зустрічі із Зеленським могло б показати, що Пекін готовий однаково взаємодіяти з обома сторонами. Поки китайське керівництво уникає такого сигналу й зберігає значно тісніший політичний діалог із Москвою.
Як закон Грема перетворює російську нафту на предмет торгу з Китаєм
За кілька днів до приїзду Сі Дональд Трамп підписав закон, який посилює санкції проти російської енергетики, оборонної промисловості, банків і «тіньового флоту». Для переговорів із Пекіном найважливіше те, що документ дозволяє карати не лише Росію, а й найбільших покупців її енергоносіїв.
Як працюватимуть мита
Закон зобов’язує президента США протягом 30 днів запровадити додаткове мито на всі товари з країн, які входять до п’ятірки найбільших покупців російської нафти або газу. Конкретна ставка може становити від понад нуля до 100%. Під обмеження також можуть потрапити держави, через які Росія обходить нафтові санкції.
Якщо під дію закону потрапить Китай, дорожчими на американському ринку можуть стати електроніка, обладнання, одяг та інші китайські товари. Перелік найбільших імпортерів переглядатимуть кожні 180 днів, а ставку зможуть змінювати залежно від того, скорочує чи збільшує країна закупівлі в Росії.
Чому закон важливий для Китаю
Китай належить до найбільших покупців російської нафти. Ці постачання дають Пекіну доступ до енергоносіїв, а Москві — доходи для фінансування бюджету та війни.
Закон змушує Китай обирати між вигодою від російської нафти та доступом до американського ринку. Пекін може продовжити закупівлі й ризикувати новими митами або скоротити їх, щоб захистити свій експорт до США.
Водночас максимальна ставка вдарила б і по американській економіці: імпорт подорожчав би, а компаніям довелося б шукати інших постачальників. Тому мито до 100% є насамперед важелем тиску на Пекін, а не наперед визначеним рішенням.
Чи зобов’язаний Трамп запроваджувати максимальні мита
Закон не зобов’язує Трампа встановлювати максимальну ставку у 100%. Президент може обрати нижче мито, змінювати його залежно від обсягів закупівель російських енергоносіїв або надати країні виняток. Для цього він має письмово обґрунтувати Конгресу, що таке рішення відповідає національним інтересам США.
Під час зустрічі із Зеленським Трамп підтвердив, що говоритиме про закон із Сі. Президент США може запропонувати нижчу ставку або виняток в обмін на скорочення закупівель російської нафти, торговельні поступки чи допомогу в переговорах із Путіним. Але широкі повноваження дозволяють йому й відкласти тиск, якщо домовленості з Китаєм в інших питаннях виявляться важливішими.
Чи може Сі змусити Путіна змінити позицію
Китай має значний вплив на Росію, але це не означає, що Сі може одноосібно наказати Путіну припинити війну. Пекін здатний підвищити для Москви економічну ціну продовження бойових дій: скоротити закупівлі нафти, обмежити експорт обладнання та електроніки, посилити контроль за фінансовими операціями. Однак китайське керівництво досі не демонструвало готовності застосувати ці важелі в повному обсязі.
На чому тримається вплив Китаю
Після втрати значної частини європейського ринку Росія дедалі більше залежить від торгівлі з Китаєм. У 2025 році товарообіг між країнами становив 1,63 трлн юанів, або $228,1 млрд у доларовому вимірі. У першій половині 2026 року він знову почав зростати.
Майже всі розрахунки між країнами відбуваються в юанях і рублях, повідомляв Reuters. Це допомагає Москві обходитися без долара та євро й зменшує вплив західних фінансових обмежень. Водночас така система робить Росію залежнішою від китайської валюти та банків.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Північний морський шлях: як Арктика перетворюється на новий фронт геополітичного протистояння
Окреме значення мають товари подвійного призначення. Китай офіційно заперечує постачання зброї Росії, але його компанії продають компоненти й обладнання, які можуть використовуватися у військовому виробництві. У липні Євросоюз запровадив обмеження проти 14 компаній у Китаї та Гонконзі, звинувативши їх у підтримці російського військово-промислового комплексу або допомозі в обході санкцій.
Залежність особливо помітна в енергетиці. Китай купує значні обсяги російської нафти, однак не погоджується на будь-які запропоновані Москвою умови. Переговори про другий великий газопровід із Росії — колишню «Силу Сибіру — 2», яку Путін перейменував на «Силу Байкалу», — знову зупинилися через суперечку щодо ціни. Це показує, що Пекін використовує ослаблення Росії, щоб домагатися вигідніших контрактів, а не підтримує її безумовно.
Чому Китай і Росія не є військовим союзом
Політолог, керівник аналітичного центру Ділова Столиця Вадим Денисенко застерігає від сприйняття Китаю, Росії, Ірану та Індії як нового спільного військово-політичного блоку. Індія залишається стратегічним конкурентом Китаю, а співпраця Пекіна, Москви й Тегерана не передбачає взаємного обов’язку вступати у війну.
Китай і Росія проводять спільні навчання, розвивають військово-технічну співпрацю та підтримують одна одну в протистоянні зі США. Проте між ними немає договору, який зобов’язував би одну державу захищати іншу у випадку нападу. Пекін не бере на себе відповідальності за російську війну, а Москва не має гарантій, що Китай допоможе їй у прямому конфлікті із Заходом.
Такий формат зручний насамперед для Пекіна. Він отримує доступ до російських ресурсів, послаблює західні санкції та використовує Москву як партнера у просуванні альтернативного США світового порядку. Водночас Китай не зв’язує себе зобов’язаннями, які могли б втягнути його у війну або поставити під загрозу торгівлю зі США та Європою.
Який результат війни вигідний Пекіну
На думку Денисенка, Китаю не потрібна повна перемога Росії, оскільки вона зробила б Москву сильнішою та самостійнішою. Але поразка Росії також суперечила б інтересам Пекіна: вона посилила б позиції США та Європи й могла б дестабілізувати державу, з якою Китай має протяжний кордон.
Оптимальним для Пекіна є збереження ослабленої, передбачуваної та економічно залежної Росії з контрольованим центром влади. Тривала війна частково відповідає цій логіці. Вона виснажує Москву, відрізає її від західних ринків і змушує продавати Китаю ресурси та переорієнтовувати на нього торгівлю.
Водночас Китай не зацікавлений у знищенні незалежної України. Денисенко вважає, що Пекіну потрібна держава з виходом до Чорного моря, через яку можна торгувати з Європою. Потенційне членство України в ЄС лише підвищило б її значення як такого економічного маршруту.
Тому інтерес Китаю полягає не у відновленні міжнародного права за українською формулою, а у припиненні війни на умовах, які збережуть його вплив і на Росію, і на Україну. Пекін може активніше долучитися до дипломатії, коли побачить готову основу для домовленості або провал американського посередництва. До цього моменту йому вигідніше спостерігати, не беручи на себе відповідальності за результат.
Що результати зустрічі означатимуть для України
Згадка війни у спільній заяві сама по собі не означатиме зміни китайської політики. Пекін може знову закликати до переговорів, не вимагаючи від Росії вивести війська або переглянути свої умови.
Головним результатом для України стане те, чи пов’яже Трамп торговельні поступки Китаю зі скороченням його підтримки російської економіки. Зменшення закупівель російської нафти або жорсткіший контроль за товарами подвійного призначення посилили б тиск на Москву.
Натомість виняток із закону Грема в обмін на закупівлю американських товарів, постачання рідкісноземельних металів чи інші поступки дозволив би Китаю зберегти економічні зв’язки з Росією без ризику максимальних американських мит.
Ще одним сигналом може стати готовність Пекіна до прямого діалогу з Києвом. Домовленість про зустріч Сі із Зеленським або візит Андрія Сибіги до Китаю означала б зміну нинішньої практики, за якої китайське керівництво регулярно контактує з Москвою, але уникає переговорів з Україною на найвищому рівні.
Прорив у мирних переговорах за підсумками візиту малоймовірний. Його значення для України визначатимуть конкретні рішення щодо російської нафти, санкцій і постачання технологій.
