ЗРК С-400 Тріумф – одна з основних далекобійних систем протиповітряної оборони Росії, якою вона прикриває військові об’єкти, аеродроми та інші важливі райони. 9 серпня командувач Сил безпілотних систем Роберт Бровді повідомив про знищення позиції С-400 поблизу Геленджика у Краснодарському краї РФ.
С-400 створили як подальший розвиток радянського сімейства С-300 і прийняли на озброєння російської армії у 2007 році. Комплекс призначений для боротьби з літаками, крилатими ракетами, безпілотниками та окремими типами балістичних цілей.
Водночас війна проти України показала, що навіть далекобійна система ППО залишається вразливою: українські сили неодноразово уражали радари, пускові установки та інші компоненти С-400.
Explainer пояснює, що таке ЗРК С-400 Тріумф, як він працює, які ракети використовує, якими є його реальні можливості та чому українські сили намагаються знищувати такі комплекси.
Що таке ЗРК С-400 Тріумф
С-400 Тріумф – російська зенітна ракетна система великої та середньої дальності, створена концерном «Алмаз-Антей» як подальший розвиток сімейства С-300. На озброєння російської армії її офіційно прийняли у квітні 2007 року.
С-400 – це не окрема пускова установка, а комплекс із кількох взаємопов’язаних компонентів. До нього входять радіолокаційні станції для виявлення і супроводу цілей, командний пункт, який обробляє інформацію та керує вогнем, і пускові установки із зенітними ракетами.
Система використовує радар дальнього виявлення 91Н6Е, багатофункціональну станцію наведення 92Н6Е та пускові установки сімейства 5П85. За заявленими характеристиками, радіолокаційні засоби С-400 можуть виявляти повітряні об’єкти на відстані до 600 км.
Максимальна заявлена дальність ураження аеродинамічних цілей ракетою 40Н6 становить до 380 км. Інші ракети комплексу працюють на менших дистанціях, що дозволяє С-400 будувати оборону на кількох рубежах.
Як працює С-400
Робота С-400 починається з радіолокаційних станцій. Радар дальнього виявлення знаходить повітряні об’єкти та визначає їхні основні параметри. Інформація надходить на командний пункт, який обробляє дані та визначає цілі для ураження.
Після цього багатофункціональна радіолокаційна станція супроводжує обрану ціль і забезпечує застосування зенітної ракети. Пускова установка отримує команду на запуск, а подальше наведення залежить від типу ракети.
Одне з головних обмежень наземних систем ППО – радіогоризонт. Через кривизну Землі дальність виявлення залежить від висоти цілі. Висотний літак радар може побачити значно далі, ніж крилату ракету або безпілотник, що летить низько над поверхнею.
Тому заявлена дальність радара чи ракети не означає, що С-400 може уразити будь-яку ціль на такій відстані. Реальні можливості залежать від висоти і траєкторії польоту цілі, характеристик застосованої ракети та можливості радарів її виявити й супроводжувати.
С-400 може працювати разом з іншими радіолокаційними засобами та системами ППО меншої дальності. У такій ешелонованій обороні різні комплекси прикривають різні дистанції та висоти.
Які ракети використовує С-400
С-400 може застосовувати кілька типів зенітних ракет, розрахованих на різну дальність і різні повітряні цілі.
40Н6Е – найдальнобійніша ракета комплексу. Її заявлена дальність ураження аеродинамічних цілей становить до 380 км. Вона призначена для роботи по цілях на великих відстанях, зокрема літаках.
До складу озброєння С-400 також входять ракети 48Н6Е2 та 48Н6Е3. Залежно від модифікації їхня заявлена дальність сягає приблизно 200–250 км. Вони можуть застосовуватися проти літаків, крилатих ракет та окремих балістичних цілей.
Для меншої дальності система використовує 9М96Е2 із заявленою дальністю до 120 км. Цю ракету розробляли для перехоплення аеродинамічних і маневрених цілей. Актуальний експортний каталог прямо вказує 9М96Е2 серед ракет, сумісних із С-400.
Одна пускова установка може нести чотири великі ракети, тоді як компактніші 9М96Е2 дозволяють збільшувати кількість готових до запуску ракет. Завдяки цьому склад боєкомплекту можна змінювати залежно від завдань системи.
Які цілі може уражати С-400
С-400 створювали для боротьби з літаками, крилатими ракетами та окремими типами балістичних цілей. Конкретні можливості залежать від ракети, яку використовує комплекс, а також від висоти, швидкості й траєкторії цілі.
Найбільшу дальність система має проти аеродинамічних цілей, передусім літаків, що летять на значній висоті. Низьколетячі крилаті ракети та безпілотники складніше виявити завчасно через обмеження радіогоризонту.
Заявлена дальність ураження балістичних цілей значно менша – до приблизно 60 км. У цьому випадку С-400 має виявити та перехопити швидкісну ціль на відносно короткій ділянці її траєкторії.
Безпілотники також можуть бути цілями для С-400. Наскільки ефективно комплекс здатний працювати проти конкретного дрона, залежить насамперед від його розміру, висоти та профілю польоту.
У чому вразливість С-400
С-400 складається з кількох взаємопов’язаних компонентів, тому втрата ключового радара або командного пункту може суттєво обмежити роботу комплексу, навіть якщо частина пускових установок залишилася неушкодженою.
Особливо важливими є радіолокаційні станції, які забезпечують виявлення та супровід повітряних цілей. Ураження таких компонентів зменшує можливості системи своєчасно знаходити цілі та застосовувати по них ракети.
С-400 є мобільною системою, тому її компоненти можуть змінювати позиції. Водночас для роботи радари, командні машини та пускові установки потрібно розгорнути, а активне випромінювання радіолокаційних станцій дає можливість виявляти їх засобами розвідки.
Досвід війни проти України показав, що С-400 не є невразливою системою. Українські сили неодноразово уражали пускові установки та радіолокаційні компоненти цих комплексів.
Як Росія використовує С-400 у війні проти України
У війні проти України Росія використовує С-400 передусім як систему протиповітряної оборони для прикриття військових об’єктів, аеродромів та інших важливих районів.
Такі комплекси розгорнуті й на окупованих територіях, зокрема в Криму, де вони входять до російської системи ППО та мають захищати військову інфраструктуру від українських ракет і безпілотників.
Росія також застосовувала ракети комплексів С-300 і С-400 для ударів по наземних цілях в Україні. Йдеться про зенітні ракети, які спочатку створювали для боротьби з повітряними об’єктами, але російські війська використовують їх і в режимі «земля – земля».
Для такого застосування можуть використовувати ракети сімейства 48Н6. Однак С-400 залишається передусім системою протиповітряної оборони, а удари по наземних цілях є додатковим способом використання її ракет.
Чому знищення С-400 важливе для України
С-400 прикриває військові об’єкти, аеродроми та іншу російську інфраструктуру. Ураження комплексу може послабити протиповітряне прикриття на конкретному напрямку, однак масштаб цього ефекту залежить від того, які компоненти знищені та які інші засоби ППО залишаються в районі.
Важливе завдання – своєчасно знайти комплекс. За словами директора з розвитку оборонного підприємства та офіцера Повітряних сил у резерві Анатолія Храпчинського, роботу радіолокаційних станцій можна фіксувати засобами радіоелектронної розвідки за їхнім випромінюванням. Водночас мобільні елементи С-400 можуть змінювати позиції.
Тому, за оцінкою Храпчинського, для пошуку пускових установок важливі актуальні дані супутникової та інших видів розвідки. Інформацію також можуть давати розвідувальні безпілотники та джерела на місцевості.
Для ураження С-400 недостатньо лише мати далекобійний засіб. Потрібно виявити актуальне розташування його компонентів і передати координати до того, як вони змінять позицію. Успішне ураження комплексу змушує Росію відновлювати протиповітряне прикриття цього району іншими засобами.
