15 серпня в американському штаті Аляска відбудеться зустріч Трампа і Путіна — перша за роки війни особиста розмова президента США та російського диктатора. Місце обрали через близькість до російських кордонів і стратегічне значення регіону.

Головна тема саміту — можливі умови перемир’я в Україні. Деталі домовленостей поки не розкривають, але очікується, що обговорення торкнеться й ширшого кола питань безпеки та міжнародних відносин.

Зустріч пройде на тлі активних бойових дій і зростаючого тиску на Київ та його союзників знайти формулу припинення вогню.

Чи стане вона реальним кроком до миру, чи лише черговим етапом у складній грі великих держав — читайте в матеріалі Explainer.

Що передувало зустрічі

У ніч проти 9 серпня Дональд Трамп у своїй соцмережі Truth Social повідомив, що 15 серпня він проведе зустріч з Володимиром Путіним в Алясці. Оголошення з’явилося лише за кілька годин після того, як він заявив, що для завершення війни Україні, можливо, доведеться погодитися на територіальні поступки. Це одразу дало зрозуміти, що розмова на Алясці не обмежиться загальними словами про мир.

Російська сторона підтвердила проведення саміту через помічника президента Юрія Ушакова. Він пояснив вибір місця тим, що США та Росія є сусідами, яких розділяє менш ніж 100 кілометрів Берингової протоки.

Ще кілька днів перед тим обговорювалися інші варіанти локацій, зокрема Об’єднані Арабські Емірати, Рим, Будапешт і Цюрих. За даними західних медіа, ключовим моментом став візит спецпосланця Трампа Стіва Віткоффа до Москви 6 серпня. Після цих переговорів сторони погодили дату та місце майбутньої зустрічі.

Це буде перший візит Путіна до США з 2015 року та перша його особиста зустріч з Трампом після саміту G20 в японській Осаці у 2019 році. Відтоді їхній контакт обмежувався телефонними розмовами, які, за словами Трампа, не вплинули на перебіг війни.

Чому саме Аляска?

Аляска є найближчим до Росії американським штатом. Її відділяє від Чукотки менш ніж сто кілометрів Берингової протоки. Цю територію Російська імперія продала США у 1867 році за 7,2 мільйона доларів. У російському історичному наративі ця угода часто згадується як стратегічна помилка.

Помічник Путіна Юрій Ушаков пояснив вибір місця тим, що дві країни є сусідами і зустріч у такому географічно зручному форматі виглядає природно. Для американської сторони Аляска забезпечує високий рівень безпеки та дозволяє уникнути організаційних ризиків, пов’язаних із залученням третіх країн.

Регіон має й стратегічне значення. Це арктична зона з великими запасами енергоресурсів і потенційними новими морськими маршрутами. Проведення саміту в Алясці дає можливість США підкреслити свою активну присутність в Арктиці, а Росії — продемонструвати готовність до переговорів на території, що історично пов’язана з обома державами.

Реакція України

В Україні оголошення про майбутній саміт сприйняли з обережністю. 9 серпня у своєму зверненні президент Володимир Зеленський нагадав, що територіальні кордони держави закріплені в Конституції, і наголосив, що українці не відмовляться від своєї землі на користь окупанта.

Офіційний Київ не коментував детально можливість так званого обміну територіями, однак у західних медіа з’явилися повідомлення про тиск з боку окремих партнерів на Україну з метою погодитися на територіальні поступки. За цими повідомленнями, йдеться про визнання російського контролю над усім Донбасом і Кримом в обмін на відмову Москви від претензій на Херсонську та Запорізьку області.

В українському політичному середовищі та серед аналітиків такі сценарії викликають значний скепсис. Експерти наголошують, що без чітких гарантій безпеки будь-яке перемир’я може стати лише паузою перед новим етапом війни.

Що кажуть експерти

Політолог Володимир Фесенко називає ідею «території в обмін на мир» підступною і потенційно небезпечною для України. Він пояснює, що за сигналами з американських ЗМІ, мова може йти про виведення українських військ із усієї території Донецької та Луганської областей в обмін на припинення вогню, а також про визнання Донбасу і Криму частиною РФ.

«Якщо це справді так, для нас це абсолютно неприйнятний варіант», — зазначає Фесенко. На його думку, Путін робить ставку на те, що Україна відмовиться від такої угоди, чим викличе невдоволення Трампа і ризик скорочення військової допомоги. Натомість згода на подібний план призведе до внутрішньополітичної кризи та нових вимог Кремля.

Фесенко нагадує, що подібну тактику Путін вже використовував у травні, пропонуючи переговори у Стамбулі як «компроміс», за яким стояли додаткові умови. Він проводить паралелі з політикою Гітлера щодо Чехословаччини у 1938–1939 роках, коли поступки лише підштовхували агресора до нових вимог.

На думку експерта, Україна не повинна відмовлятися від переговорів, але має наполягати на чіткому порядку: спочатку припинення вогню, а інші питання обговорювати після цього. Він також пропонує узгодити єдину позицію з європейськими партнерами і детально пояснювати американській стороні, чому російські пропозиції є пасткою.

Політолог Вадим Денисенко вважає, що головний предмет торгу — не території, а санкції. За його словами, Москва просуває ідею створення торгових структур під американським прапором, щоб обійти обмеження і повернутися на європейські та світові ринки. «Для Кремля формат зняття санкцій — це золотий ключ», — підкреслює він.

Директор програми «Північна Америка» Ради зовнішньої політики «Українська призма» Олександр Краєв застерігає, що зняття обмежень і повернення російського бізнесу на Захід відкриє шлях для нового впливу через корупційні механізми, як це вже було у 2000-х роках. Він наголошує, що перемир’я без дієвих гарантій стане лише паузою перед новим етапом війни.

Обидва експерти погоджуються, що на фоні переговорів свою гру веде і Китай. Пекін, на їхню думку, не зацікавлений у домовленостях Москви та Вашингтона без його участі, але наразі має обмежений вплив на рішення Путіна.

Що далі?

До саміту на Алясці залишається кілька днів, і кожна зі сторін готує власну переговорну позицію. За інформацією видання Axios, найближчим часом у Лондоні планується зустріч представників США, України та ключових європейських партнерів для вироблення спільної стратегії.

Якщо саміт завершиться домовленістю, вона, ймовірно, матиме формат перемир’я із закріпленням поточної лінії фронту та пом’якшенням частини санкцій проти Росії. Для адміністрації Трампа це стане можливістю оголосити про дипломатичний успіх, але для України така угода не гарантуватиме тривалого миру.

У разі провалу переговорів Трамп може вдатися до вторинних санкцій проти країн та компаній, які продовжують співпрацювати з Москвою. Це здатне посилити економічний тиск на Росію, хоча й не обов’язково змінить її військову тактику.

Окремим фактором залишається позиція Китаю. Пекін уважно стежить за підготовкою до саміту і прагнутиме зберегти свій вплив на Москву, не допустивши зміцнення позицій США в регіоні.

Чи стане зустріч на Алясці початком нового мирного процесу, чи залишиться символічним жестом, стане зрозуміло не лише 15 серпня, але й у наступні місяці. Саме розвиток подій після саміту покаже, чи готові сторони перейти від політичних заяв до виконання реальних зобов’язань.