Довіра до Зеленського не зазнала різкого падіння після нових антикорупційних розслідувань, які стосуються представників владної команди. За даними КМІС, президенту довіряють 54% опитаних – лише на один відсотковий пункт менше, ніж наприкінці липня та на початку серпня.
На перший погляд, це суперечність: українці вважають корупцію однією з головних загроз для держави, однак після гучних скандалів довіра до президента не падає різко. Водночас загальна цифра не показує, як змінюється ставлення різних груп українців до Зеленського.
Політолог Володимир Фесенко проаналізував результати опитування КМІС. Explainer розповідає, яких висновків він дійшов і що допомагає президенту зберігати довіру частини суспільства.
Що показало останнє опитування КМІС
За результатами опитування КМІС, проведеного з 21 серпня до 10 вересня 2026 року, Володимиру Зеленському довіряють 54% респондентів, не довіряють – 41%. Баланс довіри та недовіри залишається позитивним і становить +13 відсоткових пунктів.
Наприкінці липня та на початку серпня президенту довіряли 55% опитаних, а не довіряли 40%. Зміна на один відсотковий пункт не свідчить про помітне падіння, тому КМІС оцінює рівень довіри за останній місяць як практично незмінний.
Час проведення дослідження має значення. Опитування розпочалося після розслідування НАБУ і САП «Форест Гамп», а приблизно половину інтерв’ю провели після 4 вересня, коли стало відомо про розслідування «Карфаген» щодо Офісу генерального прокурора. Водночас воно не охопило подій після 14 вересня, коли конфлікт навколо керівництва ОГП, НАБУ і САП загострився.
Отже, опитування частково зафіксувало настрої після початку цих розслідувань, але не охопило реакцію на події після 14 вересня.
Чому незгода з рішеннями президента не завжди означає недовіру
Довіра до політика не дорівнює схваленню кожного його рішення. Людина може негативно оцінювати кадрову політику президента, критикувати його оточення або реакцію на корупційні розслідування, але зберігати довіру до нього в інших сферах.
Фесенко наводить результати опитування групи «Рейтинг», проведеного 20–21 липня 2026 року. Звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони не підтримували 72% респондентів. Водночас Зеленському довіряли 59% опитаних. Отже, принаймні частина людей одночасно не погоджувалася з рішенням президента і продовжувала йому довіряти.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Звільнення Михайла Федорова: як відставка міністра оборони переросла у політичну дискусію
Таке поєднання позицій Фесенко називає політичною амбівалентністю. Респонденти оцінюють не лише одну подію, а різні сторони роботи президента. Негативне ставлення до його внутрішньополітичних рішень може співіснувати з позитивною оцінкою зовнішньої політики або дій під час війни.
Критика окремого рішення стає недовірою до президента лише тоді, коли людина переносить негативну оцінку з конкретного вчинку на його діяльність загалом. До цього її ставлення найчастіше залишається проміжним – без повного схвалення, але й без остаточного розчарування.
Що приховує показник довіри у 54%
Найпомітніша зміна відбулася не лише між групами довіри та недовіри, а всередині самої групи прихильників президента. Із 54% опитаних, які зараз довіряють Зеленському, повністю йому довіряють 18%, а скоріше довіряють – 36%.
У травні – на початку червня співвідношення було іншим. Тоді загальний рівень довіри становив 61%: повністю Зеленському довіряли 33% респондентів, скоріше довіряли – 28%. Відтоді частка повної довіри скоротилася на 15 відсоткових пунктів, тоді як частка помірної зросла на вісім пунктів.
Ці опитування проводили на різних вибірках, тому вони не дають змоги простежити, як змінилася думка кожної конкретної людини. Проте загальна структура відповідей показує, що безумовна довіра слабшає, а обережна залишається найбільш поширеною позицією.
Як пояснює Фесенко, розчарування політиком зазвичай відбувається поступово. Спочатку людина перестає довіряти йому повністю, але ще не переходить до недовіри. Позиція «скоріше довіряю» дозволяє одночасно визнавати роль Зеленського як президента під час війни та критично оцінювати його внутрішню політику, кадрові рішення й корупційні проблеми у владі.
Чому критика Зеленського не означає недовіру під час війни
На ставлення до Зеленського впливає не лише оцінка внутрішньої політики. Під час повномасштабної війни президент одночасно представляє державу на міжнародній арені, веде переговори з партнерами та публічно уособлює спротив російській агресії.
За оцінкою Фесенка, частина українців не хоче різкої політичної дестабілізації, доки триває війна. Ці люди можуть критикувати Зеленського за кадрові помилки, корупційні проблеми у владі або дії його оточення, але зберігати довіру до нього як до глави держави.
Фесенко посилається на травневе дослідження КМІС, за яким близько двох третин респондентів підтримували зміну президента, але після завершення війни. Таку позицію поділяла й частина людей, які на момент опитування скоріше довіряли Зеленському. Довіра до чинного президента під час війни в цьому разі поєднується з бажанням політичного оновлення після її завершення.
За оцінкою Фесенка, частина цих респондентів окремо оцінює внутрішню політику президента та його діяльність як глави держави під час війни. Тому їхню позицію точніше описує відповідь «скоріше довіряю», а не безумовна підтримка Зеленського.
Чому корупційні скандали діють поступово, а кадрові рішення – швидше
Корупційні розслідування по-різному впливають на групи з уже сформованим ставленням до президента. Його переконані прихильники можуть сприймати звинувачення проти представників влади як політичну атаку. Для опонентів чергове викриття переважно підтверджує думку, яку вони мали раніше.
За словами Фесенка, значення має й повторюваність корупційних історій. Кожне нове розслідування вже не викликає такої гострої реакції, як перше. Частина аудиторії звикає до постійного потоку звинувачень і починає сприймати їх як продовження політичного конфлікту між владою, опозицією та антикорупційними органами.
Це не означає, що корупція не впливає на довіру. За оцінкою Фесенка, після оприлюднення матеріалів операції НАБУ «Мідас» у листопаді 2025 року довіра до Зеленського знизилася приблизно на 10 відсоткових пунктів. Дані КМІС справді зафіксували таке падіння наприкінці листопада, а на початку грудня — відновлення довіри на тлі міжнародних переговорів про мир. Фесенко пов’язує це відновлення з публічною протидією Зеленського мирному плану Дональда Трампа. Ставлення до дій Зеленського у війні тоді частково переважило негативну реакцію на корупційний скандал.
Кадрові рішення діють інакше, оскільки мають зрозумілого ініціатора і конкретну людину, якої вони стосуються. Найбільше падіння довіри до Зеленського за час повномасштабної війни відбулося між груднем 2023-го і травнем 2024 року – із 77% до 59%. Фесенко пов’язує цю динаміку, серед інших причин, зі звільненням Валерія Залужного з посади головнокомандувача ЗСУ.
Схожу реакцію він бачить і після звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони. Між травневим і наступним опитуваннями КМІС рівень довіри до президента знизився із 61% до 55%. Як показувало згадане вище дослідження групи «Рейтинг», більшість опитаних не підтримала це кадрове рішення. На відміну від складної корупційної справи, кадрове рішення громадянам простіше безпосередньо пов’язати з президентом.
Чи може накопичений негатив призвести до падіння довіри
Відсутність різкого обвалу не означає, що Зеленський захищений від подальшого падіння. У КМІС застерігають: сукупний негативний вплив антикорупційних розслідувань, які стосуються команди та оточення президента, згодом може стати незворотним.
Українці гостро реагують на корупцію. У квітні 2026 року 54% опитаних КМІС назвали корупцію серйознішою загрозою для розвитку України, ніж російську агресію. Протилежної думки дотримувалися 39% респондентів, тому звикання до окремих скандалів не означає байдужості до самої проблеми.
Найбільш уразливою для Зеленського залишається група, яка «скоріше довіряє» йому. Вона становить 36% усіх опитаних і вже не сприймає президента безумовно. За поясненням Фесенка, накопичення кадрових помилок, корупційних справ і невдалих рішень може поступово перевести частину цих людей до групи недовіри.
Цей рух не обов’язково буде рівномірним. На думку Фесенка, падіння довіри можуть частково компенсувати зовнішньополітична активність Зеленського, міжнародні переговори та його позиція щодо Росії. Подібні коливання показників уже відбувалися після попередніх криз.
Фесенко очікує, що ставлення частини українців до Зеленського може змінитися після завершення війни. Тоді страх політичної дестабілізації втратить нинішню вагу, а внутрішня політика, корупція та якість державного управління сильніше визначатимуть оцінку президента.
Які висновки можна і не можна робити з цього опитування
Рівень довіри не є електоральним рейтингом. Те, що 54% респондентів довіряють Зеленському, не означає, що всі вони проголосували б за нього на президентських виборах. Цей показник також не означає, що всі ці люди хочуть збереження нинішньої влади після завершення війни.
Дослідження фіксує ставлення суспільства в конкретний період. Воно показує, що під час опитування нові антикорупційні розслідування не супроводжувалися різким падінням довіри. Однак самі дані не пояснюють, чому респонденти зберегли довіру та яка саме подія вплинула на їхні відповіді. Причини, про які говорить Фесенко, – це його політологічне пояснення зафіксованої динаміки.
КМІС опитав телефоном 1003 повнолітніх громадян, які живуть на підконтрольній Україні території. Вибірку формували на основі випадково згенерованих мобільних номерів, після чого дані статистично зважували. До дослідження не ввійшли українці, які після 24 лютого 2022 року виїхали за кордон, а також жителі окупованих територій.
Для показників, близьких до 50%, формальна статистична похибка не перевищує 4,1 відсоткового пункта. Різниця між 55% у попередньому дослідженні та нинішніми 54% не дає підстав говорити про помітне падіння довіри за останній місяць. Через війну до звичайної похибки додаються можливі систематичні відхилення, пов’язані з міграцією, зміною структури населення та небажанням частини громадян відповідати на політичні запитання.
В останньому дослідженні Зеленського не порівнювали з іншими політиками чи військовими. Тому за його результатами не можна визначити, хто переміг би президента на виборах. Для оцінки суспільних настроїв варто зіставляти послідовні опитування кількох професійних соціологічних центрів, а не порівнювати їх із реакціями у власній стрічці соціальних мереж.
