Масована атака РФ 13–14 травня почалася з удару по глибокому тилу України. 13 травня Росія запустила по країні сотні ударних безпілотників, а основним напрямком атаки став захід. Під ударом були, зокрема, Чернівці, Ужгород та Івано-Франківськ – міста, які розташовані далеко від лінії фронту й довго сприймалися як відносно захищений тил.
У ніч на 14 травня головний удар припав на Київ. Росія застосувала ракети різних типів і сотні безпілотників. У столиці є загиблі, десятки поранених і руйнування житлової забудови.
Ця атака була не лише черговим масованим обстрілом. Вона поєднала кілька типів засобів ураження, тривала хвилями й поставила перед українською ППО одразу кілька складних завдань. Саме тому важливо розібрати не тільки наслідки удару, а й його логіку.
Explainer розповідає, що відомо про атаку РФ 13–14 травня, чим вона відрізнялася від попередніх ударів, і як військові та експерти пояснюють її особливості.
Що відомо про атаку 13–14 травня
Атака почалася 13 травня з масованого удару безпілотниками по Україні. Росія запускала ударні БпЛА з різних напрямків, а основним напрямком, за даними Повітряних сил, став захід країни. Це змістило фокус атаки вглиб території України – туди, де повітряні удари довго сприймалися як менш імовірні, ніж у прифронтових або центральних областях.
Під атакою були, зокрема, Чернівці, Ужгород та Івано-Франківськ. У Чернівцях повідомляли про роботу ППО. В Івано-Франківську були вибухи й удар по житловому будинку, внаслідок якого постраждали люди. На Закарпатті місцева влада назвала цю атаку наймасованішою для області від початку повномасштабної війни.
За день Росія атакувала Україну сотнями безпілотників. За повідомленням Повітряних сил, з 8:00 до 18:30 13 травня було зафіксовано 753 дрони, з яких 710 попередньо збили або подавили. Якщо врахувати нічну атаку 139 дронами, за добу Росія запустила по Україні понад 892 безпілотники.
Удари були спрямовані не лише по житловій забудові. За повідомленням Укрзалізниці, за добу Росія завдала 23 удари по залізничних об’єктах на заході, півночі та в центрі України. Під ударами були енергетична інфраструктура, мости, пасажирські, вагонні й локомотивні депо в кількох областях.
У ніч на 14 травня атака перейшла в іншу фазу – головним напрямком став Київ. За даними Повітряних сил, Росія випустила по Україні 56 ракет і 675 безпілотників. У столиці зафіксовані руйнування житлових будинків. За наданими даними, відомо про сімох загиблих і 39 поранених, щонайменше 20 людей вважалися зниклими безвісти.
Загалом, за словами президента Володимира Зеленського, у хвилях атак 13 і 14 травня Росія використала 1567 дронів і 56 ракет різних типів. Українська сторона повідомляла, що було збито 94% безпілотників і 73% ракет. Після удару Зеленський доручив Силам оборони та спеціальним службам підготувати можливі формати відповіді, а в Києві 15 травня оголосили Днем жалоби за загиблими.
У чому особливість цієї атаки
Російська атака 13–14 травня відрізнялася не лише масштабом, а й способом застосування засобів ураження. Спершу Росія розтягнула удар у часі й просторі: 13 травня під масованою атакою дронів опинилися західні регіони та глибокий тил. У ніч на 14 травня головний удар змістився на Київ.
Речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат в ефірі телемарафону назвав цю атаку однією з наймасштабніших за час повномасштабної війни. За його словами, Росія використала майже весь спектр наявних засобів ураження: крилаті й балістичні ракети, дрони різних типів, реактивні безпілотники та баражуючі боєприпаси.
Для ППО це означало роботу одразу по кількох різних типах цілей. Ігнат пояснив, що після попередніх ударів пауза була надто короткою для повного відпочинку особового складу, перегрупування техніки й відновлення боєприпасів. Навантаження створювала не тільки кількість цілей, а й різниця між ними: дрони, крилаті ракети й балістика потребують різних засобів перехоплення.
За словами Ігната, під час нічної атаки сили ППО збили або подавили 693 повітряні цілі. Серед них – дев’ять крилатих ракет Х-101 і 12 із 18 балістичних ракет. Шість балістичних ракет не вдалося перехопити системою Patriot. Він окремо наголосив, що Україна потребує подальших постачань протиракетних засобів, бо після таких атак запаси треба відновлювати.
Ігнат також пов’язав удар по Києву з інформаційною логікою Росії. За його словами, столиця стала головним об’єктом атаки, бо Москва намагається бити по “серцю країни” і показати, що не збирається йти на поступки. У цьому поясненні військова мета поєднується з демонстративним ефектом: удар мав створити не лише руйнування, а й політичну картинку.
Інший акцент робить військовий блогер і ведучий Армія TV Сергій Місюра. Він не вважає цю атаку унікальною за самим фактом масованості, але відрізняє її від зимових ударів. За його оцінкою, взимку Росія била по стратегічних цілях – світлу, теплу й генерації. У травні цілі були розпорошеніші: вода, каналізація, логістика.
Місюра називає цю атаку радше політичною, ніж військовою. Його аргумент – Росія не синхронізувала всі засоби ураження так, щоб одночасно пробивати ППО в одному місці. Навпаки, удар був розтягнутий майже на добу й по території країни. За такої логіки важливо не тільки вразити конкретну ціль, а показати масштаб: добу атак, велику кількість повітряних цілей і карту ударів майже по всій Україні.
Політолог Вадим Денисенко розглядає атаку ще ширше – як політичний сигнал у момент міжнародних переговорів. Він вважає, що пояснювати удар лише “помстою” за символічні поразки Путіна неправильно. За його оцінкою, більшість російських обстрілів планують військові, але саме ця атака мала виразне політичне забарвлення.
Денисенко пов’язує удар із початком саміту Трампа і Сі в Пекіні. На його думку, Путіну було важливо показати, що він проти будь-яких переговорів “про Росію без Росії”. У цій логіці атака мала не тільки військовий ефект, а й дипломатичну функцію: нагадати, що Москва може підвищувати ставки саме тоді, коли великі гравці шукають власні формати домовленостей.
Окремо Денисенко звертає увагу на внутрішній російський розрахунок. Кремль просуває тезу, що нібито Україна “не хоче переговорів” і “зриває” їх. Масований удар у такій конструкції працює подвійно: назовні – як сигнал США й Китаю, всередину Росії – як демонстрація сили та виправдання продовження війни.
