Переговори Трампа і Сі Цзіньпіна. Головне
- Пишний державний прийом створив картину порозуміння між США та Китаєм, хоча основні суперечки залишилися.
- Торговельне перемир’я продовжили лише на два місяці, відклавши складніші рішення до наступних переговорів.
- Україна була частиною ширшої розмови, але головне питання для Києва залишається відкритим: чи готовий Трамп тиснути на Китай через підтримку російської економіки.
Державний візит Сі Цзіньпіна до США виглядав як демонстрація порозуміння між двома наддержавами. Пишний прийом мав показати, що Вашингтон і Пекін здатні домовлятися попри стратегічне суперництво. Проте практичні результати виявилися значно скромнішими.
Сторони говорили про співпрацю та переваги стабільних відносин і продовжили торговельне перемир’я лише на два місяці. Основні суперечки щодо мит, рідкісноземельних металів, штучного інтелекту й Тайваню залишилися нерозв’язаними.
Трамп і Сі також обговорили російсько-українську війну, але не повідомили про конкретні пропозиції чи домовленості.
Explainer розбирає підсумки візиту Сі Цзіньпіна до США та пояснює, про що вдалося домовитися Вашингтону й Пекіну.
Що показав пишний прийом Сі Цзіньпіна
Трамп особисто зустрів Сі Цзіньпіна на військовій базі Ендрюс. Для державних візитів це нетипово: зазвичай президент США приймає іноземного лідера біля Білого дому. Востаннє американський президент зустрічав гостя на цій базі у 2015 році, коли Барак Обама приймав Папу Франциска.
Наступного дня у Білому домі провели церемонію за участю 479 військовослужбовців. Над резиденцією пролетіли стратегічний бомбардувальник B-2 Spirit і чотири винищувачі F-22. Після переговорів Трамп показав Сі новий вертолітний майданчик, а ввечері влаштував державну вечерю. Серед гостей були керівники Apple, Nvidia, OpenAI, Alphabet, Amazon, Meta і Tesla.
Білий дім назвав такий прийом жестом взаємності після травневого візиту Трампа до Китаю. Церемонія також мала показати, що дві держави здатні підтримувати діалог попри суперечки щодо торгівлі, технологій і Тайваню. Для Трампа це була нагода представити Китай як партнера, з яким можна домовлятися. Сі отримав можливість закріпити образ КНР як сили, рівної Сполученим Штатам.
Надзвичайний і повноважний посол України Сергій Корсунський в ефірі Radio NV припустив, що протокольна частина була однією з головних цілей візиту. За його оцінкою, Трамп і Сі прагнули створити враження порозуміння між двома наддержавами, здатними впливати на правила світової політики.
Урочистий прийом не гарантує тривалого поліпшення відносин. У листопаді 2017 року Сі так само пишно приймав Трампа в Пекіні, а вже наступного року США почали запроваджувати мита на китайські товари. Подальші відносини залежатимуть від рішень Вашингтона щодо тарифів, технологічних обмежень і підтримки Тайваню.
Що стало головним практичним результатом візиту
Головну практичну домовленість оголосили ще до переговорів Трампа і Сі. Міністр фінансів США Скотт Бессент повідомив, що Вашингтон і Пекін продовжать торговельне перемир’я до 10 січня 2027 року. Воно мало завершитися 10 листопада.
Перемир’я зупинило нове підвищення взаємних мит, які під час загострення торговельної війни перевищували 100%. Чинні знижені тарифи поки залишаться в силі. Китай також відклав частину запланованих обмежень на експорт критичних мінералів. Наступні два місяці сторони використають для переговорів про тарифи, закупівлю американських товарів, постачання сировини та технологічні обмеження.
Домовитися про довгострокову торговельну угоду Трамп і Сі не змогли. За словами Бессента, Китай дотримується графіка закупівлі 25 млн тонн американської сої на рік. Водночас Пекін відстає від виконання окремого зобов’язання щороку купувати іншу сільськогосподарську продукцію зі США на $17 млрд. Вашингтон також домагається збільшення постачань китайських рідкісноземельних металів.
Продовження перемир’я дає Трампу змогу уникнути нового витка торговельної війни перед проміжними виборами, який міг би призвести до зростання цін і перебоїв із постачанням сировини. Китай зберіг доступ до американського ринку й уникнув нових обмежень, не взявши на себе додаткових зобов’язань щодо державних субсидій, технологічної політики або торговельного профіциту.
Де США та Китай не знайшли компромісу
Штучний інтелект був однією із заявлених тем переговорів. Перед зустріччю Трамп виступив проти нових обмежень у цій сфері. Сі Цзіньпін заявив, що розвиток ШІ має залишатися під контролем людини, а США й Китай можуть спільно працювати над запобіганням небезпечному використанню технології.
Сторони домовилися продовжити діалог, але не представили спільних правил або конкретного механізму контролю за розвитком ШІ. США й надалі обмежують постачання Китаю передових напівпровідників та обладнання для їхнього виробництва. Пекін називає це спробою стримати його технологічний розвиток і вкладає кошти у власні процесори та системи штучного інтелекту.
Гострішою залишилася суперечка щодо Тайваню. Сі закликав Трампа виступити проти незалежності острова. Це жорсткіше формулювання, ніж традиційна позиція Вашингтона. США не підтримують проголошення незалежності Тайваню, але відповідно до Закону про відносини з Тайванем мають надавати острову озброєння і послуги, необхідні для самооборони.
Адміністрація Трампа досі не завершила погодження нового пакета озброєння для Тайваню приблизно на $14 млрд. Після травневих переговорів із Сі американський президент назвав його переговорним важелем у відносинах із Пекіном. За підсумками зустрічі Вашингтон не оголосив про відмову від пакета або зміну своєї політики щодо острова.
Китай вважає Тайвань частиною своєї території та не відмовляється від можливості застосувати силу для встановлення контролю над островом. Для США ситуація в Тайванській протоці пов’язана з безпекою союзників в Азії та стабільністю постачання передових напівпровідників. Переговори у Вашингтоні не змінили позицій сторін із цього питання.
Яке місце у переговорах посіла Україна
Напередодні зустрічі Володимир Зеленський повідомив, що попросив Трампа залучити Сі Цзіньпіна до пошуку шляхів завершення війни. Президент України наголосив, що китайський лідер має вплив на Путіна. Серед можливих перших кроків до деескалації Зеленський назвав припинення ударів по енергетиці та відновлення безпечного експорту зерна. Трамп пообіцяв передати цю позицію Сі.
Після переговорів китайське МЗС повідомило, що лідери «обмінялися думками» щодо «української кризи». Жодних деталей розмови, пропозицій Пекіна чи зобов’язань сторін не оприлюднили. У заяві не згадано Росію як агресора, виведення російських військ або посилення санкцій.
Таке формулювання відповідає звичній позиції Китаю. Пекін називає війну «українською кризою», закликає до переговорів і уникає публічного тиску на Москву. Це дозволяє КНР зберігати відносини з Кремлем і водночас пропонувати власні дипломатичні ініціативи.
Сергій Корсунський зазначив, що Трамп навряд чи проситиме Сі вести переговори з Путіним від його імені. Американський президент має власний канал зв’язку з Кремлем і прагне зберегти за США центральну роль у дипломатичному процесі.
За оцінкою Корсунського, Китай може посилити тиск на Росію, лише якщо побачить у завершенні війни власний політичний або економічний інтерес. Для цього потрібна окрема дипломатична робота з Пекіном. Публічного прохання вплинути на Путіна буде недостатньо.
Чи готові США тиснути на Китай за підтримку Росії
За шість днів до зустрічі із Сі Трамп підписав закон Грема про санкції проти Росії та Ірану. Він передбачає обмеження проти російських банків, енергетичних і оборонних підприємств, а також суден «тіньового флоту», які перевозять російську нафту.
Закон зобов’язує президента протягом 30 днів запровадити мита до 100% на товари з країн, які США визначать серед п’яти найбільших покупців російської нафти або газу. Окремо під обмеження можуть потрапити держави, які допомагають Росії обходити енергетичні санкції. Конкретних країн у документі не названо, але серед потенційних цілей — Китай та Індія.
Трамп зберігає значну свободу у застосуванні закону. Білий дім може визначати розмір мит, впливати на перелік країн і надавати винятки з міркувань національної безпеки. Тому наслідки закону залежатимуть від того, як саме президент використає отримані повноваження.
Політичний оглядач Ігар Тишкевич вважає, що після продовження торговельного перемир’я повне застосування мит проти Китаю стало менш імовірним. Такий крок знову загострив би торговельну війну та міг би поставити під загрозу постачання рідкісноземельних металів, потрібних американській промисловості.
Голова правління Інституту світової політики Віктор Шлінчак також вважає, що Сі отримав додатковий час без негайної загрози нових американських тарифів. Пекін може продовжувати купувати російські енергоносії й торгувати з Росією, поки Вашингтон намагається зберегти перемир’я з Китаєм.
Після саміту сенатори-демократи розкритикували Трампа за відсутність конкретних заходів проти китайських компаній, які допомагають Росії обходити санкції або постачають товари подвійного призначення. Закон розширив можливості Вашингтона тиснути на Пекін, але під час візиту Трамп не показав готовності негайно застосувати цей механізм проти Китаю.
Чому Китай не поспішає тиснути на Росію
Китай має економічні важелі, здатні ускладнити Росії продовження війни. Він залишається найбільшим покупцем російської нафти, нарощує імпорт газу та постачає промислове обладнання, електроніку, транспорт і товари подвійного призначення. Скорочення цієї торгівлі зменшило б доходи Москви й обмежило доступ до компонентів, які важко замінити через західні санкції.
Пекін поки не має причин відмовлятися від такої співпраці. Війна посилює економічну залежність Росії від Китаю та дозволяє китайським компаніям купувати російські енергоносії зі знижками. Москва, зі свого боку, дедалі більше залежить від китайського ринку, обладнання і технологій.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Візит Путіна до Китаю: чому партнерство з Пекіном дедалі більше нагадує залежність
Неконтрольоване розширення війни також невигідне Китаю. Воно загрожує світовій торгівлі, може підвищити ціни на енергоносії та збільшує ризик американських санкцій проти китайських компаній. Тому Пекін закликає до переговорів, але уникає рішень, які могли б різко послабити Росію.
Віктор Шлінчак вважає, що тривала війна дає Китаю додаткові можливості для посилення впливу на Європу. Європейські держави змушені витрачати більше коштів на оборону, енергетичну безпеку та підтримку України. На думку Шлінчака, це послаблює їхні позиції у конкуренції з китайськими компаніями.
Під час візиту до Вашингтона США та Китай не оголосили домовленостей, які пов’язували б торговельні відносини з тиском на Москву. Пекін зберіг співпрацю з Росією, продовжив торговельне перемир’я зі Сполученими Штатами та не взяв на себе нових зобов’язань щодо війни.
Що буде далі
Зустріч у Вашингтоні не змінила переговорного формату щодо російсько-української війни. США зберігають центральну роль у контактах із Києвом і Москвою, а Китай не став окремим посередником. Ігар Тишкевич вважає, що найближчими місяцями Вашингтон зосередиться на обмежених домовленостях, зокрема щодо припинення ударів по енергетиці або безпеки судноплавства.
Наступними майданчиками для контактів можуть стати саміти АТЕС і G20. Китай прийматиме зустріч лідерів АТЕС 18–19 листопада, а США — саміт G20 14–15 грудня. Трамп і Сі домовилися підтримати проведення обох заходів. Офіційні повідомлення поки не підтверджують, що вони обидва візьмуть у них участь або проведуть нові переговори.
Керівник аналітичного центру Ділова столиця Вадим Денисенко припускає, що Росія спробує організувати зустріч Путіна, Трампа й Сі на полях G20. Підтверджень підготовки такого формату немає. Для Кремля він був би вигідним, оскільки дозволив би Путіну обговорювати війну з лідерами США та Китаю без участі України.
Тишкевич радить Києву активізувати прямі контакти з Пекіном і проводити регулярні непублічні консультації. До них можна залучати Польщу, Туреччину або Єгипет, які мають власні канали комунікації з Китаєм. Це дало б Україні змогу донести свою позицію до того, як можливі параметри припинення вогню почнуть обговорювати на зустрічах вищого рівня.
Публічні заклики навряд чи змусять Пекін змінити політику. Китай може долучитися до окремих домовленостей, якщо вони відповідатимуть його економічним і політичним інтересам.
