Сергій «Флеш» Бескрестнов після призначення радником президента з питань розвитку технологічних напрямів оборони розповів, як Росія пристосовується до українських далекобійних ударів і водночас переносить дедалі більшу частину дронової війни у прифронтові міста. За його оцінкою, російські війська посилюють захист своєї логістики, нарощують застосування засобів РЕБ проти Starlink і змінюють тактику ударів безпілотниками.

17 липня президент Володимир Зеленський призначив Бескрестнова позаштатним радником. До цього фахівець із радіотехнологій, зв’язку та безпілотних систем працював радником міністра оборони Михайла Федорова. За словами Флеша, нова посада не має віддалити його від практичної роботи: він і надалі випробовуватиме техніку, досліджуватиме російські зразки та взаємодіятиме з військовими. Водночас тепер він матиме прямий доступ до президента, якщо технологічні рішення на державному рівні потребуватимуть корекції.

Однак головною темою розмови в ефірі Radio NV стало не саме призначення, а наступний етап технологічного протистояння. Українські удари змусили Росію вибудовувати багаторівневий захист військових об’єктів і логістики в тилу. Паралельно РФ почала системніше атакувати українські дороги, паливну та цивільну інфраструктуру поблизу фронту.

Бескрестнов вважає, що Україні потрібна окрема система захисту прифронтових територій, яка поєднає виявлення і перехоплення дронів, локальне оповіщення та взаємодію військових, місцевої влади й бізнесу.

Explainer переказує головні тези інтерв’ю та пояснює їхній контекст.

Як Росія відповідає на українські далекобійні удари

За словами Бескрестнова, Україна мала очікувати, що у відповідь на далекобійні удари Росія посилюватиме захист своїх об’єктів і намагатиметься застосовувати схожу тактику проти української логістики. Тепер ця адаптація стала помітною одразу в кількох напрямах.

Російські війська розгортають мережу радіолокаційних станцій уздовж кордонів і важливих трас, патрулюють дороги дронами-перехоплювачами та супроводжують окремі транспортні засоби мобільними вогневими групами. Як приклад Флеш навів бензовози, які можуть рухатися в колоні з машинами прикриття попереду і позаду.

Унаслідок цього українським дронам середньої дальності, так званим мідлстрайкам, стало складніше уражати російську логістику. Бескрестнов оцінює проміжок між активізацією українських ударів і масштабною відповіддю Росії приблизно в один-два місяці. Це оцінка експерта, а не підтверджений універсальний цикл адаптації російської армії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Російська армія пристосувалася до затяжної війни, але залишилася негнучкою — аналіз RUSI

Водночас технологічне протистояння не є дзеркальним. Україна робить ставку передусім на ударні безпілотники, тоді як Росія має ширший набір засобів ураження — від «Ланцетів», «Молній» і «шахедів» до крилатих та балістичних ракет. Для керування безпілотниками російські війська також використовують mesh-модеми, супутникову та інерціальну навігацію.

Бескрестнов називає це війною на виснаження. Кожна сторона намагається не лише вдосконалити власні засоби ураження, а й зробити атаки противника дорожчими та складнішими. Тому перевага, яку дає певна технологія, залишається тимчасовою: після її масового застосування інша сторона шукає спосіб захиститися або змінює тактику.

Як Росія посилює атаки на прифронтову інфраструктуру

За оцінкою Флеша, Росія дедалі частіше спрямовує безпілотники на залізницю, автозаправні станції, склади, торговельні об’єкти та невеликі виробництва. Особливо складною він називає ситуацію у прифронтових районах Харківської, Сумської, Запорізької та Херсонської областей, а також у Краматорську.

Це не означає, що Росія відмовилася від ударів по українському тилу. Бескрестнов прогнозує, що взимку російські війська знову посилять атаки на критичну та енергетичну інфраструктуру. Він також припускає, що перелік цивільних і комерційних об’єктів під загрозою розширюватиметься.

Водночас звичайні «шахеди», які раніше асоціювалися передусім із масованими нічними атаками по тилових областях, Росія дедалі активніше застосовує поблизу фронту. За внутрішньою статистикою, на яку посилається Бескрестнов, у прифронтовій смузі російські війська щодня використовують 200–300 таких безпілотників. Незалежного офіційного підтвердження цієї цифри у відкритих джерелах немає, тому її слід сприймати як оцінку експерта.

На короткій дистанції така тактика дає Росії кілька переваг. За словами Флеша, безпілотник може летіти низько й залишатися під онлайн-керуванням через mesh-мережу. На висоті близько 30 метрів його складніше вчасно виявити радіолокаційними засобами.

Втім, зменшення кількості великих нальотів у глибокому тилу не обов’язково свідчить про скорочення застосування звичайних «шахедів». За оцінкою Бескрестнова, частину цих безпілотників Росія перенаправила на прифронтові території, де вони атакують логістику, підприємства та інші об’єкти, важливі для життя міст поблизу фронту.

Яким має бути захист прифронтових територій

Бескрестнов розповів, що ще під час роботи з Михайлом Федоровим долучився до розроблення концепції захисту прифронтових територій, однак команда не встигла її завершити. Після призначення радником президента він назвав завершення цієї роботи одним зі своїх першочергових завдань.

На думку Флеша, такий захист не можна зводити лише до роботи підрозділів ППО. Він має поєднувати дрони-перехоплювачі, щільніше радіолокаційне поле, локальні системи оповіщення та обмін інформацією між військовими, громадами й бізнесом.

Окремої уваги потребує попередження цивільних. Загальнонаціональна система повітряних тривог не завжди може вчасно повідомити про короткодистанційні загрози — FPV-дрони на оптоволокні, радіокеровані безпілотники, «Молнії» та «Ланцети». Такі дрони можуть з’явитися над окремою громадою без масштабної повітряної атаки на область.

Як найпростіший перший крок Бескрестнов пропонує надати уповноваженим представникам громад доступ до систем відстеження повітряної обстановки, зокрема до «Віраж-Планшета». У разі появи локальної загрози вони могли б вмикати окремий сигнал сирени. Жителі розуміли б, що протягом певного часу небезпечно перебувати на вулиці або пересуватися відкритими дорогами.

Надалі таку систему оповіщення можна автоматизувати. Однак, за оцінкою Флеша, навіть базовий механізм здатний зменшити кількість жертв. Оперативну інформацію про появу дронів мають також отримувати водії громадського та вантажного транспорту у прифронтових районах — разом із чіткими інструкціями, як діяти під час загрози.

Чому для реактивних «шахедів» потрібні інші перехоплювачі

За словами Бескрестнова, російська тактика передбачає використання звичайних гвинтових «шахедів» переважно у прифронтовій смузі, а швидших реактивних модифікацій — для ударів по тилових районах.

Для кожного класу цілей потрібні окремі засоби перехоплення. Малі дрони можуть знищувати розвідувальні БпЛА, швидші — гвинтові «шахеди», тоді як для протидії реактивним апаратам потрібні перехоплювачі з більшою швидкістю та автоматизованим наведенням.

За оцінкою Флеша, «Герань-3» може бути ціллю для реактивних дронів-перехоплювачів. «Герань-4» здатна розвивати швидкість близько 300–450 км/год, що значно ускладнює ручне наведення. Для її перехоплення потрібні системи автоматичного захоплення та супроводу цілі. Дані ГУР загалом відповідають цій оцінці: під час маневрування апарат рухається зі швидкістю 300–400 км/год, а максимальна швидкість може сягати 500 км/год.

Крейсерська швидкість «Герані-5», за даними ГУР, становить 450–600 км/год. Бескрестнов вважає, що такі безпілотники, як і російська «Бандероль», за характеристиками наближаються до недорогих крилатих ракет. Для знищення найшвидших цілей можливостей дронів-перехоплювачів може бути недостатньо, тому проти них доведеться застосовувати ракетну ППО.

Як Росія намагається пригнічувати Starlink

Ще один напрям російської адаптації — розвиток засобів радіоелектронної боротьби проти супутникового зв’язку Starlink. За словами Бескрестнова, такі комплекси створюють потужні спрямовані перешкоди, які ускладнюють передавання сигналу від терміналів до супутників у зоні їхньої дії.

Робота цих комплексів може порушувати зв’язок не лише наземних користувачів, а й українських безпілотників, керованих через Starlink. За даними Флеша, Росія вже розгорнула такі засоби на окупованих територіях, де вони ускладнюють застосування українських ударних дронів.

Основним способом протидії Бескрестнов називає виявлення та фізичне знищення російських комплексів. Оскільки джерело перешкод випромінює потужний сигнал у напрямку супутників, його можна виявляти засобами радіотехнічної та супутникової розвідки. Флеш стверджує, що Україна має доступ до відповідних даних, які надають партнери.

За його словами, російські військові намагаються маскувати комплекси та скорочувати час їхньої роботи, щоб ускладнити виявлення й ураження.

Для чого Бескрестнов пропонує створити «Інженерну ставку»

Поряд із чинною Технологічною ставкою Бескрестнов пропонує створити окрему «Інженерну ставку», до якої увійшли б військові практики, представники оборонної промисловості та незалежні технічні фахівці.

За його задумом, цей орган мав би системно аналізувати російські технологічні розробки, завчасно виявляти нові загрози та готувати практичні рекомендації для державного керівництва. Його учасники повинні представляти не інтереси окремих командувань чи відомств, а спільну позицію фахового середовища.

На думку Флеша, Україні бракує постійного майданчика, де фахівці з різних структур могли б оперативно оцінювати технологічні виклики та шукати способи протидії без тривалих міжвідомчих погоджень.

Поки що створення «Інженерної ставки» залишається пропозицією Бескрестнова, а не офіційно оголошеним рішенням. За його словами, президент підтримав цю ідею, однак склад, повноваження та формат взаємодії нового органу з Технологічною ставкою ще не визначені.

Чому технологічна перевага не може бути сталою

Із розповіді Бескрестнова випливає, що технологічна війна розвивається не через послідовну заміну старих видів озброєння новими, а як безперервний цикл дії, протидії та адаптації. Україна знаходить спосіб уражати російську логістику — Росія посилює радіолокаційне прикриття та зенітні патрулі. Українські перехоплювачі знижують ефективність масованих атак — РФ переорієнтовує частину звичайних «шахедів» на прифронтові райони та розвиває реактивні модифікації. Starlink дає змогу керувати дронами на великих відстанях — Росія нарощує спеціалізовані засоби РЕБ.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Інтерв’ю Тараса Чмута: чому кадрові зміни в Міноборони не розв’язують проблем армії

За оцінкою Флеша, жодна окрема технологія не гарантує тривалої переваги, оскільки противник постійно шукає способи її нейтралізувати. Тому вирішальне значення має швидкість, з якою держава виявляє зміни в тактиці ворога, розробляє відповідь, випробовує її та впроваджує у військах.

Саме тому Бескрестнов пов’язує технологічні рішення з управлінськими змінами. Захист прифронтових територій не можна побудувати лише на закупівлі одного типу перехоплювачів, а протидію новим російським засобам РЕБ — на єдиному способі їх виявлення. Потрібні швидке передавання інформації з фронту до керівництва, постійна взаємодія військових з інженерами та здатність оперативно масштабувати ефективні рішення.