У ніч проти 9 січня у Львові та області під час повітряної тривоги пролунали вибухи. Росія згодом заявила, що застосувала ракету «Орєшнік».
Використання цього типу озброєння підтвердив президент України Володимир Зеленський. За офіційною інформацією, удару зазнав об’єкт критичної інфраструктури на Львівщині.
Це другий відомий випадок застосування ракети «Орєшнік» проти України. Вперше Росія використала її 21 листопада 2024 року під час удару по Дніпру, також публічно заявивши про запуск саме цього типу ракети.
Explainer розповідає, що відомо про російський «Орєшнік»: звідки взялася ця ракета, які має характеристики, яку реальну загрозу становить без ядерного заряду та чи можна її перехопити.
Походження «Орєшніка»: слід РС-26 «Рубєж»
Після першого удару по Дніпру російський «Орєшнік» швидко пов’язали з ракетою РС-26 «Рубєж» – проєктом, який у Росії розробляли ще з кінця 2000-х, але так і не довели до серійного виробництва.
РС-26 створювали як мобільну твердопаливну балістичну ракету. Формально її намагалися записати до міжконтинентальних, але випробування показували інше: з реальним бойовим навантаженням вона стабільно працювала на дальностях, характерних для ракет середньої дальності. Саме через це навколо «Рубєжа» роками тривала плутанина з класифікацією.
У 2018 році Росія офіційно заявила, що згортає програму РС-26. Проєкт прибрали з державної програми озброєнь, а акцент змістили на інші системи. Після цього «Рубєж» практично зник із публічного поля.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Скільки ракет залишилося у Росії та скільки вона виробляє щомісяця – оцінка ГУР
Ситуація змінилася після виходу Росії з Договору про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності. Обмеження, які раніше стримували розгортання таких систем, перестали діяти. І саме в цьому контексті «Орєшнік» виглядає як повернення до старої розробки – у зміненому або спрощеному вигляді.
Американські та європейські аналітики сходяться на тому, що «Орєшнік» не є принципово новою ракетою. Найімовірніше, йдеться про похідну від РС-26 – або про використання дослідних зразків, які не планувалися для бойового застосування, але тепер отримали нову назву й роль.
Фактично Росія дістала з архіву проєкт, який роками існував у напівзамороженому стані, і вперше використала його в реальних ударах.
Технічні характеристики «Орєшніка»: що відомо напевно, а що – ні
Дані про ракету «Орєшнік» залишаються обмеженими. Росія не публікувала повного технічного опису, а більшість оцінок ґрунтуються на аналізі траєкторії, відео ураження та порівнянні з попередніми російськими розробками.
За сукупністю ознак «Орєшнік» відносять до балістичних ракет середньої дальності класу “земля–земля”. Його пов’язують із проєктом РС-26 «Рубєж», який раніше проходив випробування, але не був прийнятий на озброєння.
Дальність і траєкторія
Заявлена Росією дальність ракети – до 5 500 км. Водночас практичне застосування проти України не потребує таких показників. Удар і по Дніпру, і по Львівщині здійснювався з полігону Капустин Яр, тобто з відстані менш ніж 1 000 км. Це вкладається у типову зону застосування ракет середньої дальності.
Траєкторія польоту – класична балістична, з виходом бойових блоків у навколоземний простір і подальшим входом в атмосферу на кінцевій ділянці.
Швидкість
Російська сторона заявляє про швидкість до 10 Махів. оцінюють швидкість бойових блоків до входу в щільні шари атмосфери як 3–4 км/с, що відповідає типовим параметрам балістичних ракет цього класу.
Під час проходження щільних шарів атмосфери швидкість неминуче знижується. Це фізичне обмеження, характерне для всіх балістичних ракет, незалежно від країни-виробника.
Бойова частина
Найбільш суттєва особливість «Орєшніка» – роздільна головна частина. За наявними даними, ракета несе кілька бойових блоків, які розходяться на кінцевій ділянці траєкторії. На відео удару по Дніпру було зафіксовано падіння кількох об’єктів, що узгоджується з цією версією.
Точний тип бойового оснащення не розкрито. Теоретично ракета може нести:
- ядерний заряд;
- звичайні вибухові бойові частини;
- або інертні чи малопотужні блоки, якщо йдеться про демонстраційне застосування.
Підтверджених даних про використання ядерного або високопотужного фугасного оснащення немає.
Реальна руйнівна дія «Орєшніка» у неядерному (кінетичному) виконанні
Експерти Defence Express звертають увагу, що заяви Росії про «надзвичайну» руйнівну силу «Орєшніка» у неядерному варіанті не відповідають реальним фізичним параметрам такого удару.
У кінетичному виконанні бойові блоки «Орєшніка» уражають ціль не вибухом, а енергією зіткнення, яка залежить від маси блоку та швидкості на момент контакту із землею.
Швидкість і енергія зіткнення
Як зазначають у Defence Express, навіть якщо бойові блоки входять в атмосферу зі швидкістю близько 3–4 км/с, під час проходження щільних шарів атмосфери вона суттєво зменшується – до рівня приблизно 1,5–1,8 км/с. Це нормальна фізика для балістичних цілей.
За таких параметрів кінетична енергія одного бойового елемента є співставною або меншою, ніж енергія вибуху десятків кілограмів тротилу, але без фугасної та уламкової дії.
Що це означає на практиці
Defence Express наголошує, що кінетичний удар:
- має вкрай обмежений радіус ураження;
- не створює ударної хвилі, характерної для вибухових боєприпасів;
- ефективний лише за високої точності влучання.
Навіть у разі використання роздільної головної частини кожен елемент працює як окремий точковий уражаючий об’єкт, а не як засіб накриття площі.
Порівняння з іншими видами озброєння
У Defence Express прямо зазначають, що за реальним руйнівним ефектом кінетичний «Орєшнік»:
- не перевищує можливості ракет із фугасною бойовою частиною;
- поступається масованим ударам дешевших засобів ураження;
- не є ефективним інструментом знищення великої інфраструктури.
Фактично йдеться про демонстраційний або експериментальний сценарій застосування, а не про зброю, здатну забезпечити масштабні руйнування без ядерного оснащення.
Чи можна перехопити «Орєшнік» і чим саме
Перехоплення ракети типу «Орєшнік» теоретично можливе, але на практиці залишається одним із найскладніших завдань для протиповітряної та протиракетної оборони. Причина – поєднання балістичної траєкторії, високої швидкості та роздільної головної частини.
Що ускладнює перехоплення
«Орєшнік» належить до балістичних ракет середньої дальності. Після завершення активної ділянки польоту бойові блоки входять в атмосферу на великій швидкості. Якщо ракета оснащена роздільною головною частиною, на кінцевій ділянці з’являється кілька окремих цілей замість однієї.
Для систем ППО це означає:
- дуже обмежений час на виявлення й ураження;
- високу швидкість цілей на спуску;
- необхідність перехоплювати не носій, а окремі бойові блоки;
- можливу наявність хибних цілей або елементів розведення.
Через це перехоплення таких ракет можливе лише спеціалізованими системами протиракетної оборони, а не звичайними зенітними комплексами.
Які системи реально є в України
Patriot PAC-3
Система Patriot у конфігурації з перехоплювачами PAC-3 призначена для боротьби з балістичними цілями малої та середньої дальності. Вона здатна уражати такі цілі на кінцевій ділянці траєкторії за принципом кінетичного перехоплення.
Водночас Patriot має обмеження:
- невелика зона прикриття;
- обмежений боєкомплект ракет-перехоплювачів;
- складність перехоплення роздільних бойових блоків.
SAMP/T
Система SAMP/T із ракетою Aster здатна протидіяти балістичним ракетам малої дальності. Її можливості проти ракет класу IRBM суттєво обмежені, але вона все ж відноситься до систем із частковою протиракетною функцією.
Яких систем в України немає
THAAD
Система для перехоплення балістичних ракет середньої дальності на великій висоті, зокрема поза атмосферою. В Україні не розгорнута.
Aegis Ashore
Елемент натівської системи ПРО в Європі. Призначений для регіонального захисту країн НАТО, а не для прикриття українських міст.
Arrow-3
Система для перехоплення балістичних ракет за межами атмосфери. Не постачається Україні й не інтегрована в її систему ППО.
Що це означає на практиці
У нинішніх умовах Україна має обмежені, точкові можливості для протидії ракетам типу «Орєшнік». Навіть за наявності сучасних західних систем перехоплення роздільних бойових блоків балістичної ракети середньої дальності не може бути гарантованим.
Саме тому такі ракети розглядають як зброю, яка істотно ускладнює роботу наявної системи ППО, навіть якщо йдеться про неядерне оснащення.
Водночас реальні можливості перехоплення залежать від конкретної конфігурації комплексів, типів ракет-перехоплювачів, їх кількості та розгортання, значна частина цієї інформації не є публічною.
Навіщо Росія застосовує «Орєшнік»?
З воєнної точки зору використання ракети класу «Орєшнік» виглядає надмірним. Для ураження цілей в Україні Росія має достатньо інших засобів – дешевших, масовіших і простіших у застосуванні. Саме тому «Орєшнік» радше варто розглядати не як інструмент повсякденної війни, а як окремий сигнал.
Демонстрація можливостей
Застосування балістичної ракети середньої дальності з роздільною головною частиною – це спосіб показати, що Росія здатна завдавати ударів, які складно перехопити навіть сучасними системами ППО. У цьому сенсі важливий не стільки результат удару, скільки сам факт використання ракети такого класу.
Це демонстрація спроможностей, а не спроба досягти перелому на полі бою.
Сигнал Заходу
Удари «Орєшніком» відбулися на тлі рішень західних партнерів України щодо розширення можливостей застосування далекобійної зброї. У цьому контексті ракета працює як інструмент стримування: Росія нагадує, що має засоби, здатні досягати цілей не лише в Україні, а й у значно ширшому радіусі.
Навіть у неядерному варіанті така ракета залишається носієм потенційно ядерної боєголовки. Саме ця двозначність і є частиною сигналу.
Випробування в бойових умовах
Балістичні ракети середньої та міжконтинентальної дальності практично не застосовувалися у реальних бойових діях. Використання «Орєшніка» дає російським військовим рідкісну можливість перевірити:
- точність ураження;
- роботу систем розведення бойових блоків;
- поведінку ракети в умовах реального протиповітряного середовища.
Для цього не обов’язково мати серійне виробництво – достатньо обмеженої кількості дослідних або напівсерійних зразків.
Психологічний ефект
Нарешті, застосування «Орєшніка» має чіткий психологічний вимір. Сам термін «балістична ракета», а тим більше асоціації з міжконтинентальними системами, працює на створення відчуття ескалації – навіть якщо фактичні руйнування не виходять за межі звичайних ударів.
У цьому випадку страх і невизначеність є таким самим інструментом, як і сама ракета.
