Мобілізація в Росії знову стала однією з головних тем у дискусіях про подальший перебіг війни. Майже три роки Кремль уникав нового масштабного призову, намагаючись поповнювати армію за рахунок контрактників, високих одноразових виплат і поступового посилення контролю над військовим обліком. Водночас дедалі більше фактів і оцінок експертів свідчать, що цих механізмів стає недостатньо, тоді як потреба російської армії в людському ресурсі зростає.
Останніми тижнями питання мобілізації знову опинилося в центрі уваги після публікацій російських незалежних медіа, які з посиланням на джерела в оточенні Кремля повідомили про обговорення такого сценарію після виборів до Держдуми. Президент України Володимир Зеленський також заявив, що українські спецслужби фіксують підготовчі кроки Росії для збільшення чисельності військ. Водночас офіційна Москва заперечує будь-які плани нової мобілізації, а незалежно перевірити інформацію про внутрішні рішення російського керівництва неможливо.
Навіть якщо Кремль зважиться на новий призов, це ще не означатиме зміни ситуації на фронті. На відміну від осені 2022 року, коли мобілізація дозволила Росії стабілізувати лінію фронту після серії поразок, сьогодні вона стикається не лише з дефіцитом особового складу, а й з обмеженими можливостями підготовки військових, нестачею техніки, браком молодших командирів і дедалі більшим навантаженням на економіку. Саме тому серед військових експертів точиться дискусія не стільки про те, чи можлива нова мобілізація, скільки про те, чи здатна вона дати Кремлю той результат, на який він розраховує.
Explainer пояснює, які ознаки можуть свідчити про підготовку Росії до нової мобілізації, що може підштовхнути Кремль до такого рішення та чи здатне додаткове поповнення армії вплинути на перебіг війни.
Чому тема нової мобілізації знову стала актуальною
Після часткової мобілізації восени 2022 року Кремль намагався більше не вдаватися до такого кроку. Тоді Росія призвала близько 300 тисяч резервістів, що дозволило стабілізувати ситуацію на фронті після серії воєнних невдач. Водночас це рішення спричинило масове невдоволення всередині країни та нову хвилю еміграції. Відтоді російська влада намагалася уникати сценарію, який міг би знову поставити під загрозу внутрішню стабільність.
Натомість Москва зробила ставку на контрактну службу. Для цього федеральна та регіональна влада регулярно збільшували одноразові виплати за підписання контракту, розширювали вербування засуджених, іноземців і мігрантів, які отримали російське громадянство, а також поступово посилювали контроль над системою військового обліку. Такий підхід дозволяв поповнювати армію без офіційного оголошення нової мобілізації.
Однак останнім часом дедалі більше експертів ставлять під сумнів, що цих механізмів буде достатньо для подальшого поповнення російської армії. Саме на цьому тлі знову активізувалися дискусії про можливу нову хвилю мобілізації.
24 червня російське незалежне видання «Важные истории» повідомило з посиланням на кілька джерел, пов’язаних з адміністрацією президента РФ, силовими структурами та державними корпораціями, що в Кремлі обговорюють різні сценарії поповнення армії. Один із них передбачає проведення мобілізаційних заходів після виборів до Держдуми. При цьому співрозмовники видання наголошували, що остаточного рішення наразі немає.
Наразі немає підтверджень, що рішення про нову мобілізацію вже ухвалене. Поки що йдеться про повідомлення джерел, оцінки експертів і окремі ознаки підготовки. Саме тому головне питання сьогодні полягає не лише в тому, чи зважиться Кремль на новий масштабний призов, а й у тому, чи вважає російське керівництво його необхідним для продовження війни.
Які ознаки свідчать, що Росія готується до нового масштабного призову
За останні кілька років Росія суттєво змінила систему військового обліку та призову, розширивши можливості держави для контролю за військовозобов’язаними. Ці зміни самі по собі не означають, що рішення про нову хвилю мобілізації вже ухвалене. Водночас вони створюють механізми, які дають змогу значно швидше провести масштабний призов, ніж це було восени 2022 року.
Одним із ключових елементів цієї системи став єдиний цифровий реєстр військовозобов’язаних, який об’єднав інформацію про потенційних призовників із різних державних баз даних. Паралельно Росія запровадила електронні повістки, які вважаються врученими через сім днів після внесення до реєстру, навіть якщо людина їх не відкривала. Закон також дозволив застосовувати до громадян, які не виконують вимоги військового обліку, низку адміністративних обмежень, зокрема щодо виїзду за кордон, керування автомобілем, оформлення кредитів та операцій з нерухомістю.
Ще одним помітним сигналом стало масове розсилання мобілізаційних приписів і виклики до військкоматів для уточнення облікових даних. Це викликало помітне занепокоєння всередині самої Росії та різке зростання інтересу до теми в пошукових системах. Водночас сам факт отримання мобілізаційного припису ще не означає початку мобілізації.
Представник руху «Ідіть лісом» Іван Чувіляєв наголошує, що такі документи існували й раніше, але тепер можуть використовуватися як додатковий інструмент тиску на військовозобов’язаних і стимулювання їх до укладання контрактів зі Збройними силами РФ.
Саме сукупність цих змін привернула увагу військових аналітиків. Оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко вважає, що останні законодавчі та адміністративні зміни свідчать про підготовку механізмів, які дадуть змогу значно швидше провести масштабну мобілізацію, якщо таке рішення буде ухвалене. На його думку, цифровий реєстр, централізація даних і посилення контролю над військовим обліком істотно скорочують час між політичним рішенням і початком призову. Водночас експерт підкреслює, що сама підготовка цих механізмів ще не означає неминучості нової мобілізації.
Усі ці зміни не доводять, що нова хвиля мобілізації вже неминуча. Проте вони свідчать, що за останні роки Росія суттєво модернізувала систему військового обліку та призову. Якщо у 2022 році мобілізація супроводжувалася організаційними збоями й хаотичним врученням повісток, то сьогодні держава має значно більше інструментів для централізованого контролю за військовозобов’язаними. Саме тому питання полягає вже не стільки в технічній можливості провести масштабний призов, скільки в тому, чи готове російське політичне керівництво ухвалити таке рішення.
Чому контрактна система вже не забезпечує потреб російської армії
Поповнення армії за рахунок контрактників тривалий час дозволяло Росії уникати нової масштабної мобілізації. Однак із затягуванням війни ця модель дедалі гірше компенсує потреби армії в особовому складі.
Головна причина – високі втрати російської армії та постійне зростання потреби в нових військових. Люди потрібні не лише для заміни загиблих і поранених. Росія одночасно утримує чисельність військ уздовж майже всієї лінії фронту, формує нові підрозділи, розширює сили безпілотних систем, протиповітряної оборони та тилового забезпечення. Це збільшує потребу в особовому складі, яку дедалі складніше покривати лише контрактним набором.
На це звертають увагу й західні аналітики. Дослідник Німецького інституту міжнародних відносин і безпеки (SWP) Яніс Клюге, який аналізує російські бюджетні витрати на комплектування армії, зазначає, що темпи набору контрактників у 2026 році знизилися до найнижчого рівня за останні роки. На його думку, дефіцит добровольців дедалі більше ускладнює для Кремля підтримання нинішньої чисельності військ без додаткових мобілізаційних рішень.
Схожої оцінки дотримуються й аналітики Інституту вивчення війни (ISW). Вони зазначають, що Росія змушена одночасно компенсувати високі втрати, формувати нові підрозділи та забезпечувати їхню ротацію. Саме тому Кремль постійно розширює способи комплектування армії – від збільшення виплат контрактникам до вербування іноземців, засуджених і мігрантів, які отримали російське громадянство.
Військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко також вважає, що нинішніх темпів контрактного набору вже недостатньо для одночасного поповнення втрат і нарощування чисельності військ. За його словами, саме тому питання нової мобілізації дедалі частіше розглядають як один із можливих варіантів подальшого комплектування російської армії.
Саме скорочення можливостей контрактного набору дедалі частіше називають одним із чинників, який може змусити Кремль розглядати нову масштабну мобілізацію.
Чому Кремль досі не оголосив нову мобілізацію
Навіть якщо потреба в додатковому людському ресурсі зростає, Кремль досі не поспішає оголошувати нову мобілізацію. Головна причина – її висока політична ціна. Частковий призов восени 2022 року став одним із найбільш непопулярних рішень російської влади за час повномасштабної війни. Після його оголошення сотні тисяч росіян залишили країну, а влада зіткнулася з хвилею суспільного невдоволення. Відтоді російське керівництво намагається уникати кроків, які можуть знову спровокувати подібну реакцію.
Водночас політичні ризики залишаються не єдиною проблемою. Масштабний призов означає додаткове навантаження на економіку, яка вже відчуває дефіцит робочої сили через війну та зростання військових витрат. Чим більше людей вилучають із цивільного сектору, тим складніше підтримувати роботу підприємств і компенсувати нестачу кадрів. Саме тому, на думку низки аналітиків, Кремль намагається максимально довго використовувати інші способи поповнення армії, перш ніж вдатися до нового масштабного призову.
Військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко також пов’язує можливе рішення про мобілізацію з політичним календарем. На його думку, якщо Кремль усе ж зважиться на новий масштабний призов, найімовірніше, це станеться вже після виборів до Держдуми. Експерт вважає, що російська влада намагатиметься уникнути кроків, які можуть негативно вплинути на внутрішню ситуацію під час виборчої кампанії.
Керівник аналітичного центру «Ділова столиця» Вадим Денисенко звертає увагу ще на один аспект цієї проблеми. За його оцінкою, Росія вже стикається з дефіцитом робочої сили, уповільненням інвестиційної активності та накопиченням економічних дисбалансів. У таких умовах масштабна мобілізація може ще більше посилити навантаження на економіку. Водночас відмова від неї ускладнює для Кремля компенсацію втрат і підтримання нинішньої інтенсивності бойових дій. Саме цю суперечність Денисенко називає головною дилемою російського керівництва.
Саме тому головне питання сьогодні полягає не в тому, чи здатна Росія технічно провести нову мобілізацію, а в тому, коли військова необхідність переважить політичні й економічні ризики такого рішення.
Чи допоможе нова мобілізація Росії змінити ситуацію на фронті
Наразі немає підстав вважати, що сама по собі нова мобілізація здатна забезпечити Росії перелом у війні. Вона може дозволити компенсувати втрати, підтримати чисельність військ і створити резерви для продовження бойових дій. Водночас сучасна війна значно відрізняється від тієї, що була у 2022 році.
Сьогодні ефективність армії визначає не лише кількість особового складу. Не менш важливими є рівень підготовки військових, забезпечення технікою й боєприпасами, якість командування, можливості логістики та здатність швидко адаптуватися до змін на полі бою.
Саме тому навіть масштабний призов не гарантує Росії досягнення поставлених військових цілей. Якщо Кремль і зважиться на нову мобілізацію, найімовірніше, її головним завданням стане не швидкий перелом на фронті, а підтримання здатності російської армії вести тривалу війну.
