У першій сцені нового серіалу «На схід від Едему» побита жінка повзе крізь темряву до будинку братів Трасків. За кадром звучать слова про чудовиськ, які народжуються в людських сім’ях. У романі Джона Стейнбека 1952 року ці роздуми належать оповідачеві, який описує Кеті Еймс. Але в екранізації Netflix їх промовляє сама Кеті у виконанні Флоренс П’ю.
Сценаристка Зої Казан вирішила уважніше придивитися до минулого Кеті, не приховуючи жорстокості її вчинків. Пережите насильство допомагає зрозуміти, чому героїня так боїться залежати від інших і прагне сама розпоряджатися своїм життям.
У фільмі 1955 року Еліа Казан, дід нинішньої сценаристки, зосередився переважно на завершальній частині роману та конфлікті між батьком і синами. Його онука повернулася до історії Кеті, простеживши її життя від дитинства до останніх років.
Explainer розбирає, як змінювався образ Кеті Еймс у романі, фільмі та серіалі й чому нова екранізація пропонує інакше поглянути на природу людського зла.
Чому Стейнбек зображував Кеті Еймс як уособлення зла
У романі «На схід від Едему» Джон Стейнбек розповідає історію двох американських родин, Трасків і Гамільтонів, чиї долі переплітаються в каліфорнійській долині Салінас. Через їхні стосунки письменник звертається до біблійних сюжетів про Адама і Єву, Каїна та Авеля. Його цікавить, чому люди повторюють помилки попередніх поколінь і чи здатні самі обирати між добром і злом.
Кеті Еймс здається персонажкою, для якої такого вибору взагалі не існує. Вона маніпулює людьми, користується їхньою прихильністю і майже не співчуває тим, кому завдає болю. Ще дівчиною Кеті підпалює батьківський будинок, убиваючи своїх батьків. Згодом стріляє в чоловіка, залишає двох новонароджених синів, а пізніше стає власницею борделю, отруївши жінку, яка їй довіряла.
Зовнішність Кеті лише посилює це враження. Стейнбек описує тендітну біляву дівчину з майже дитячими рисами обличчя, за якими ховаються холодність і жорстокість. Люди нерідко бачать у ній те, що хочуть побачити самі. Адам Траск, наприклад, закохується в уявлення про невинну й беззахисну жінку, хоча поведінка Кеті раз у раз суперечить цьому образу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Найкращі екранізації книжок: 11 прочитань класики
Коли оповідач уперше докладно представляє Кеті, він розмірковує про чудовиськ, які можуть народжуватися у звичайних родинах. Зло здається майже вродженою властивістю героїні. Її подальші злочини лише зміцнюють це враження.
Проте згодом сам оповідач ставить під сумнів цей вирок. Він визнає, що не знає, чого насправді прагнула Кеті: досягти чогось чи втекти від того, про що не могла розповісти іншим.
Саме в цій невизначеності Зої Казан знаходить можливість розповісти історію Кеті інакше.
Якою Кеті Еймс була у фільмі Еліа Казана 1955 року
У 1955 році режисер Еліа Казан екранізував лише завершальну частину «На схід від Едему», присвячену синам Адама Траска. Головну роль отримав Джеймс Дін, який зіграв Кела, неспокійного юнака, що намагається заслужити любов батька. Його брат Арон слухняний і побожний, тому Адам значно прихильніше ставиться до нього.
Кеті Еймс у виконанні Джо Ван Фліт з’являється вже дорослою жінкою, яка залишила родину й керує борделем у Монтереї. У фільмі її називають Кейт. Режисер не показує її дитинства та того, як вона прийшла до такого життя, хоча деякі обставини розриву з Адамом стають відомими з розмов.
Про Кейт глядач дізнається переважно через її стосунки із сином. Адам сказав хлопцям, що їхня мати померла. Кел дізнається правду й починає шукати зустрічі з нею. Його непокоїть власна несхожість на батька: він боїться, що успадкував материнську жорстокість і саме тому не може заслужити любов Адама.
Під час однієї із зустрічей Кел просить Кейт позичити йому гроші на підприємницьку справу. Вона погоджується, хоча давно відмовилася від материнства. Коли син запитує, чому вона стріляла в його батька, Кейт відповідає: Адам намагався втримати її, коли вона хотіла піти. Так ми чуємо її пояснення, але майже нічого не дізнаємося про минуле, яке передувало цьому вчинку.
У виконанні Джо Ван Фліт Кейт виявляється складнішою, ніж можна було б очікувати від другорядної героїні. У сценах із Келом її різкість поєднується із зацікавленням сином, а за впевненістю часом проступає образа. За цю роль акторка отримала «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану.
Проте головний конфлікт фільму розгортається між Келом та Адамом. Дізнавшись правду про матір, юнак ще більше боїться, що від народження є поганою людиною. Згодом він приводить до Кейт брата, руйнуючи його уявлення про померлу матір.
Для Еліа Казана Кейт передусім важлива тим, як її минуле впливає на синів. Її власна історія залишається переважно за кадром. Через сім десятиліть Зої Казан повернеться саме до цієї частини роману, щоб показати події з погляду самої Кеті.
Що Зої Казан змінила в історії Кеті Еймс
У другому епізоді серіалу маленька Кеті сидить у траві й читає «Алісу в Країні див». До неї підходить старший хлопчик, пропонує цукерки та кличе за собою до лісу. Дівчинка йде слідом, але камера не показує, що там відбулося. Пізніше Кеті згадує, що в п’ятирічному віці з нею сталося щось страшне. Автори серіалу пояснюють цю сцену як натяк на пережите сексуальне насильство.
Цей епізод виріс зі сцени роману, яку Стейнбек подає зовсім інакше. Мати знаходить десятирічну Кеті в сараї, напівроздягнену й зв’язану, разом із двома старшими хлопцями. Ті стверджують, що дівчинка сама заманила їх і попросила зв’язати її. Кеті нічого не пояснює. Оповідач згадує цю історію серед ранніх свідчень її схильності маніпулювати людьми, хоча читач так і не дізнається, що насправді відбулося в сараї.
Зої Казан побачила в цій сцені можливу історію насильства над дитиною, якій не повірили. В інтерв’ю Los Angeles Times сценаристка розповіла, що повернулася до роману вже дорослою і сприйняла поведінку Кеті зовсім інакше, ніж під час першого прочитання. Її зацікавило, що відбувається з дівчинкою, коли дорослі вважають її винною в пережитому насильстві.
Мотив «Аліси в Країні див» уже був у романі. Кеті уявляла, що може зменшитися, як героїня книжки Льюїса Керролла. Зої Казан побачила в цій фантазії можливий прояв дисоціації, тобто відчуття відстороненості від власного тіла або переживань. У серіалі образ маленької Аліси супроводжує спогад про дитинство й повертається у фіналі.
Інакше звучить і історія зі шкільним учителем. У романі дорослий чоловік захоплюється Кеті, а після його самогубства підозра падає на дівчину. Пізніше вона розповідає Адаму, що вчитель хотів сексуальних стосунків із нею, коли вона ще була дитиною. Казан звертає увагу на поведінку дорослого чоловіка там, де оповідач роману насамперед підозрював Кеті в маніпуляції.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Найцікавіші серіали осені 2026 року: вісім головних прем’єр сезону
Таке прочитання змінює і сприйняття подальших стосунків Кеті. Батько б’є її, сутенер Едвардс жорстоко карає, а Адам ігнорує її небажання переїжджати до Каліфорнії. Поступово вона починає бачити загрозу навіть у близькості з людьми, які хочуть їй допомогти.
Гроші стають для Кеті головною умовою незалежності. Вона прагне становища, за якого більше ніхто не зможе вирішувати, де їй жити, з ким бути й чим займатися. Заради цього вона готова використовувати інших людей, навіть тих, хто щиро намагається їй допомогти.
У розмові з Netflix Казан пояснила, що прагнула розгорнути закладене у Стейнбека, а не вигадати для Кеті цілком нову біографію. Серіал зберігає головні вчинки героїні, але інакше пов’язує їх із її минулим. Кеті не стає менш жорстокою, проте глядач краще розуміє, чого вона боїться.
Як Флоренс П’ю показує психологію Кеті Еймс
Флоренс П’ю грає Кеті як жінку, яка постійно стежить за тим, яке враження справляє на інших. Її обличчя залишається спокійним навіть під час неприємної розмови, але погляд і ледь помітні зміни постави видають напруження. Кеті звикла приховувати свої почуття й користуватися тим, що співрозмовники не можуть зрозуміти її справжніх намірів.
Особливо помітно це в четвертому епізоді, коли Кеті залишається сама. Вона починає потягуватися й вигинатися, наче скидає образ, у якому щойно постала перед іншими. Коли героїня випиває, її звична стриманість теж зникає: назовні виходять гнів і роздратування. Поруч з іншими Кеті ретельно контролює себе, але наодинці цей контроль слабшає.
Після того як Кеті стає Кейт і починає керувати борделем, П’ю змінює манеру її поведінки. У героїні з’являються інші інтонації, жести й спосіб триматися перед людьми. Вона вже не мусить пристосовуватися до чужого уявлення про беззахисну дівчину. Тепер Кейт сама встановлює правила й уважно стежить, щоб їх виконували.
В інтерв’ю Netflix акторка розповіла, що сприймала перетворення Кеті на Кейт як можливість заново створити персонажку. Їй було важливо показати, як із роками змінюються голос, зовнішність і поведінка жінки, яка нарешті отримала владу над власним життям.
Один із найцікавіших моментів її гри – зустріч Кейт з Адамом у борделі. Спочатку вона припускає, що колишній чоловік досі її кохає й хоче повернути. Але поступово розуміє, що помилилася. За словами П’ю, у цій сцені Кейт усвідомлює, що чоловік, якого вона вважала запасним варіантом, більше її не хоче. Її впевненість виявляється залежною від почуттів людини, над якою вона звикла мати владу.
Зої Казан запросила П’ю після того, як побачила її у фільмі «Сонцестояння» Арі Астера. Сценаристці потрібна була акторка, здатна передати вразливість Кеті, не пом’якшуючи її жорстокості. В інтерв’ю Vanity Fair Казан наголошувала, що не хотіла робити персонажку приємнішою для глядача чи шукати виправдання її вчинкам.
Кеті у виконанні П’ю може потребувати близькості, але відштовхує людей, щойно вони починають чогось від неї очікувати. Вона прагне контролювати кожну ситуацію, проте не завжди здатна впоратися із власними реакціями. Ці суперечності помітні навіть тоді, коли героїня намагається їх приховати.
Чому розуміння Кеті не означає виправдання її вчинків
Одна з найжорстокіших історій «На схід від Едему» пов’язана з Фей, власницею борделю, яка ставиться до Кеті майже як до доньки. Вона довіряє дівчині й хоче звільнити її від роботи з клієнтами, а згодом зробити своєю спадкоємицею. Кеті приймає цю турботу, проте поступово отруює Фей і заволодіває її майном.
Історія Фей показує, чому не всі вчинки Кеті можна пояснити пережитим насильством. Страх залежності допомагає зрозуміти, чому вона чинить опір чужому впливу. Але Фей не застосовує до неї насильства. Кеті планує вбивство жінки, яка хотіла їй допомогти.
У романі Кейт після смерті Фей усвідомлює, що нічого не відчуває. У серіалі Марта Плімптон грає Фей як жінку, яка щиро прив’язалася до Кеті. Її довіра робить підступність героїні ще помітнішою: Кеті вбиває людину, яка хотіла для неї кращого життя.
Такий підхід викликав суперечки серед критиків. Ребекка Ніколсон у The Guardian звертає увагу, що сучасні серіали дедалі частіше пояснюють жорстокість лиходіїв пережитими травмами. На її думку, прагнення зробити кожного персонажа зрозумілим може позбавляти історії по-справжньому непередбачуваного зла.
Якщо всі злочини Кеті пояснювати лише пережитою травмою, з історії випадає її власний вибір. Вона не завжди діє під примусом чи безпосередньою загрозою. Кеті здатна заздалегідь планувати свої вчинки й використовувати людей, які їй довіряють.
Зої Казан залишає цю суперечність відкритою. Її Кеті має зрозумілі страхи та бажання, але біль, якого вона завдає іншим, від цього не стає меншим. Чи могла вона вчинити інакше? Це питання повертає нову екранізацію до головної ідеї роману Стейнбека.
Як нова екранізація змінює розуміння головної ідеї Стейнбека
Наприкінці «На схід від Едему» Адам Траск, який майже втратив здатність говорити після інсульту, знаходить сили вимовити одне слово: timshel. Він звертається до сина Кела, який звинувачує себе у смерті брата й боїться, що успадкував жорстокість матері. Зої Казан зберегла цю сцену й у серіалі.
Слово timshel пов’язане з біблійною історією Каїна та Авеля. Після того як Бог приймає жертву Авеля, але відкидає дар Каїна, він застерігає старшого брата від гріха. У романі Лі, який виховує синів Адама, вивчає різні переклади цього уривка й зупиняється на значенні «ти можеш». Для Стейнбека це означає, що людина здатна протистояти злу й сама обирати свій шлях.
Для Кела це можливість перестати вважати себе приреченим повторити помилки матері. Слова Адама не скасовують його провини перед Ароном, але дають змогу жити далі й відповідати за власні рішення.
Історія Кеті змушує подивитися на цю свободу складніше. Серіал показує, як пережите в дитинстві може вплинути на ставлення людини до світу, але не визначає наперед усіх її вчинків.
В останні хвилини життя Кеті повертається образ п’ятирічної дівчинки, яка читала «Алісу в Країні див». Вона бачить себе в тому віці, коли, за новим прочитанням, почався її травматичний досвід. Ця зустріч із власним дитинством набуває гіркого сенсу: Кеті вже не може змінити прожитого життя.
Кел отримує від батька благословення й шанс не повторити родинну історію. Кеті ж до кінця залишається наодинці зі спогадом, до якого поверталася все життя.
Стейнбек запитував, чи здатна людина подолати зло у власній природі. Казан звертається до того, як це зло пов’язане з пережитим досвідом, не заперечуючи відповідальності людини за власний вибір.
У серіалі голос Кеті звучить уже в першій сцені. Оповідач Стейнбека починав із припущення, що вона народилася чудовиськом. Казан зберігає її злочини, але дає глядачеві змогу почути героїню, перш ніж винести їй вирок.
