Війна у вересні 2026 року. Коротко
- Українські контратаки змусили росіян оборонятися на кількох ділянках фронту, але не зупинили їхнього просування на Донеччині. За оцінкою Генштабу, втрати РФ сягнули 46 230 військових убитими та пораненими — найбільше за місяць цього року.
- Росія нарощувала застосування реактивних дронів і розтягувала нальоти на багато годин. Удари по енергетиці, підприємствах і складах порушували виробництво та постачання.
- Українські удари зупиняли роботу великих російських НПЗ і діставали військові виробництва та бази. Водночас Україна випробовувала перехоплювачі для захисту від реактивних безпілотників.
Війна у вересні 2026 року змусила Росію поєднувати наступ з обороною захоплених позицій. Українські контратаки, зокрема операція «Вівальді» біля Лимана, ускладнили становище противника, хоча на інших ділянках Донеччини він продовжував просуватися. За оцінкою Генштабу ЗСУ, російські втрати вбитими та пораненими перевищили 46 тисяч – найбільше за місяць цього року.
У тилу посилювався тиск на виробництво, постачання та міську інфраструктуру. Росія нарощувала застосування реактивних безпілотників і розтягувала нальоти на багато годин. Обстріли забирали життя цивільних, зупиняли підприємства й порушували роботу інфраструктури. Україна продовжувала бити по російських НПЗ та військових об’єктах і випробовувала нові засоби перехоплення дронів.
Explainer аналізує вересневі зміни на фронті, повітряну війну та наслідки ударів по тилу для обох країн.
Що змінилося на фронті у вересні
У вересні українські контратаки змусили російські війська на кількох ділянках перейти до оборони. За оцінкою військового оглядача Олександра Коваленка, противник відступав на Лиманському напрямку, біля Дворічної на Харківщині та на стику Донецької, Дніпропетровської й Запорізької областей. Російському командуванню доводилося одночасно продовжувати наступ і стримувати українські підрозділи там, де воно втрачало позиції.
Одним із найпомітніших українських успіхів стала операція «Вівальді» біля Лимана. Проте зміни на цій ділянці не зупинили російського просування на інших напрямках Донеччини. Як зазначав військовий аналітик Костянтин Машовець, противник продовжував наступати в бік Слов’янсько-Краматорської агломерації зі сходу й півдня. На Добропільському, Краматорсько-Костянтинівському та Слов’янському напрямках російські війська повільно просувалися, зазнаючи значних втрат.
Тому остаточний територіальний результат вересня ще не відомий. Як пояснює DeepState, частина українських просувань, показаних у вересні, насправді відбулася ще у травні–серпні. Коли проєкт відніс ці звільнення до відповідних місяців, підрахунок за вересень змінився: площа окупованої території збільшилася на 154 км² замість раніше зазначених 66 км².
Водночас DeepState ще не наніс на карту 270–320 км² територій, звільнених українськими військами протягом липня–вересня: інформацію затримують заради безпеки підрозділів. Ці дані знову змінять місячні підрахунки. Скільки звільнень припало саме на вересень і які позиції Україна втримала, стане зрозуміло після оприлюднення результатів операцій.
Як операція «Вівальді» змінила становище біля Лимана
У вересні Третій армійський корпус розповів про результати трьох етапів операції «Вівальді» біля Лимана. Після перших двох українські військові повернули під контроль 125 км². Із них 50 км² звільнили від окупації, а на решті вибили російські групи, які проникли між українськими позиціями. Після третього етапу загальна площа зросла до 176 км². Це результат усієї операції на той момент, а не лише вересневих боїв.
Під час другого етапу корпус повідомив про звільнення Шандриголового й Дерилового та відновлення повного контролю над Дробишевим. Наступною головною ціллю стало Нове. Як пояснив командир корпусу Андрій Білецький, той, хто утримує висоти навколо цього села, має перевагу в боях на прилеглій території.
Українські військові переконали росіян, що наступатимуть в іншому місці. За словами Білецького, противник очікував головного удару між Шандриголовим і Зеленою Долиною та витрачав там сили на контратаки. Натомість українські підрозділи зосередилися на Новому. Щоб зруйнувати російські укріплення, вони використали, зокрема, старі БТР-60, перероблені на безпілотні машини з вибухівкою.
28 вересня корпус повідомив про повернення ще 51 км²: звільнення Нового, Рідкодуба й Катеринівки та відновлення контролю над Карпівкою і Новомихайлівкою. Російські втрати за третій етап корпус оцінив у 2000 військових. За його даними, протягом трьох етапів у полон потрапили понад 250 росіян.
Операція ускладнила російські плани наступу на інші міста Донеччини. За оцінкою Інституту вивчення війни (ISW) від 1 жовтня, «Вівальді» порушила задум оточити укріплені міста, просуваючись із районів Лимана та Добропілля. Подальші українські успіхи біля Лимана можуть також завадити росіянам наступати на Слов’янськ зі сходу.
Військовий аналітик Костянтин Машовець в огляді від 5 жовтня пояснював, що російська 20-та армія вже перейшла до оборони, а 25-та зменшила темп наступу. Якщо Україна далі витіснятиме росіян із району Лимана та Ямполя, це загрожуватиме військам, які наступають на Слов’янськ південніше Сіверського Дінця: їх можна буде атакувати збоку. Щоб захистити ці війська, російському командуванню доведеться відвести частину сил від наступу. Водночас противник ще утримував значну частину лісу між Лиманом і Ямполем, де тривали бої.
Що показують російські втрати
За оцінкою Генерального штабу ЗСУ, у вересні російська армія втратила 46 230 військових убитими та пораненими – найбільше за місяць у 2026 році. Це на 10% більше, ніж у серпні, коли втрати становили 42 020 військових.
Військовий оглядач Олександр Коваленко пояснює зростання втрат тим, що росіяни продовжували наступати й водночас мусили відбивати українські контратаки. При цьому кількість бойових зіткнень, за його підрахунками, майже не змінилася – близько 7,1 тисячі за місяць.
Зміни помітні й у втратах техніки. За наведеними Коваленком даними, у вересні Росія втратила 68 танків і 207 бронемашин. Порівняно невеликі втрати танків оглядач пояснює тим, що їх рідше використовують у штурмах. Натомість російські війська більше покладаються на піхоту й легкий транспорт. Тому менша кількість знищених танків не означає, що бої стали менш інтенсивними.
Водночас Росія втратила 1601 артилерійську систему, 95 реактивних систем залпового вогню та понад 13,5 тисячі автомобілів і автоцистерн. Високі втрати транспорту Коваленко пов’язує з українськими ударами по постачанню, зокрема дронами, які дістають цілі в тилу. Знищення машин ускладнює доставку боєприпасів і пального та перевезення військових до передової.
Окремо оглядач відзначає 86 втрачених засобів ППО – найвищий місячний показник у його підрахунках. Серед них можуть бути окремі радари й пускові установки. Їх знищення створює прогалини в російській протиповітряній обороні та полегшує наступні українські удари.
Як Росія змінила повітряні атаки
У вересні Росія застосовувала більше реактивних безпілотників і продовжувала розтягувати атаки на багато годин. За словами речника Повітряних сил Юрія Ігната, до 29 вересня росіяни запустили 3177 таких апаратів проти 2850 за весь серпень. Найбільше дронових атак припадало на Київ та область, але під ударами залишалися й інші регіони.
Реактивні дрони летять швидше, тому ППО має менше часу, щоб їх перехопити. На великій висоті їх також складніше збивати мобільним групам із кулеметами: від початку місяця з понад 2730 реактивних «шахедів» вдалося збити або подавити понад 1500. Водночас звичайні «шахеди» збивали у понад 90% випадків. Поширення реактивних моделей збільшувало навантаження на авіацію та зенітні ракетні комплекси.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Реактивні шахеди: чим вони небезпечні та як Україна їх збиває
Зросла й загальна кількість запусків. За підрахунками військового оглядача Олександра Коваленка, у вересні Росія застосувала 6438 ударних безпілотників різних типів проти 5004 у серпні. Близько 87% вдалося збити або подавити. Однак через більшу кількість запусків зросла й кількість апаратів, які ППО не змогла знешкодити.
Тривалі нальоти змушували оборону працювати майже безперервно. Росія запускала невеликі групи дронів одну за одною, тож після відбитої хвилі надходила наступна. Атака на Київ 22–23 вересня тривала з перервами понад 18 годин. Військові довше залишалися напоготові, а тривоги переривали роботу транспорту й підприємств. До дронових атак додавалися балістичні удари, для відбиття яких потрібні спеціалізовані системи ППО.
Розширювався й перелік об’єктів під ударами. Поряд з енергетикою та складами росіяни атакували датацентри й опори ліній електропередачі. Наслідки таких влучань поширювалися далеко за межі пошкоджених об’єктів: без світла чи зв’язку залишалися підприємства та міські служби, які користувалися спільними мережами.
На початку жовтня Росія посилила цей тиск ударами по київських мостах. До перебоїв зі світлом і зв’язком додалася загроза сполученню між берегами Дніпра.
Як обстріли позначилися на економіці
Одним із найтяжчих економічних наслідків вересневих ударів стала майже повна зупинка металургії. Керівник офісу CEO «Метінвесту» Олександр Водовіз розповів, що у вересні був тиждень, коли Україна не виплавила жодної тонни сталі.
Зупинка заводів позначилася на перевізниках, постачальниках енергії, ремонтних та інших компаніях, які обслуговують галузь. Про масштаби її впливу свідчать торішні результати: у 2025 році гірничо-металургійний комплекс забезпечив 5,5% ВВП України та $6,2 млрд експорту. Через зупинку комбінатів «Метінвест» був змушений домовлятися про перенесення постачань або скасування багатомільйонних контрактів.
Втрати накопичувалися й там, де не було прямих влучань. Перебої зі світлом, затримки сировини та проблеми з перевезеннями заважали підприємствам виконувати замовлення. За оцінкою міністра економіки Олександра Кравченка, година простою через обстріли могла коштувати економіці близько 2 млрд гривень. Водночас бізнес витрачав кошти на ремонт, відновлення запасів і нові маршрути доставки.
Що українські удари змінили в російському тилу
У вересні українські удари змусили великі російські НПЗ зупиняти або скорочувати виробництво пального. Після атаки на Московський нафтопереробний завод 20 вересня підприємство припинило переробляти нафту. Пожежі пошкодили обидві установки первинної переробки – обладнання, без якого завод не міг продовжувати роботу.
Ця зупинка додалася до проблем інших виробників. До середини вересня три із шести найбільших російських виробників дизельного пального суттєво скоротили або повністю зупинили його випуск після атак. Киришський НПЗ не працював, а Волгоградський і «НОРСИ» використовували приблизно чверть потужності. Одночасні зупинки зменшували пропозицію пального й можливості заробляти на його експорті, тоді як заводи потребували ремонту.
Паралельно Україна атакувала підприємства, які виробляють зброю та її компоненти. Генштаб повідомив про ураження «Атлант Аэро» в Таганрозі, що виготовляє безпілотники та комплектувальні до них. Після удару по Азовському оптико-механічному заводу військові повідомили про пошкодження обладнання у п’яти виробничих будівлях. Цілями ставали як готові озброєння, так і підприємства, від яких залежить їх випуск.
Під ударами залишалася й техніка на російських базах. За повідомленнями Генштабу, у вересні були уражені три кораблі в Новоросійську, а також три транспортні літаки й три гелікоптери на аеродромі Ростов-на-Дону. Українські сили також атакували місця підготовки та запуску ударних дронів, які Росія використовувала для обстрілів України.
Як Україна посилює захист від дронів
У вересні Україна випробувала в бою перехоплювачі, здатні збивати реактивні безпілотники. У зверненні 26 вересня Володимир Зеленський повідомив про кілька ефективних прототипів, серед яких обрали моделі для серійного виробництва. Після успішних випробувань головним завданням буде постачання цих апаратів у більшій кількості: для цього потрібні компоненти, фінансування та серійний випуск.
Розширювати виробництво Україна намагалася разом із партнерами. За словами президента, до 26 вересня було підписано 11 угод у форматі Drone Deal, останню – з Фінляндією. На початку жовтня Зеленський анонсував отримання двох тисяч перехоплювачів «Барс» спільного українсько-німецького виробництва.
Водночас боротьба з реактивними дронами й далі потребувала авіації та боєприпасів. 2 жовтня міністр закордонних справ Андрій Сибіга повідомив про домовленості з Польщею, Іспанією та Бельгією щодо постачання 20-мм снарядів для гармат F-16, які використовують для збиття таких цілей.
Захист окремих об’єктів почали доповнювати автоматичними кулеметними турелями. Радник президента з оборонних технологій Сергій Бескрестнов, відомий як «Флеш», 5 жовтня повідомив про 12 таких установок у Києві. За його словами, вони використовують штучний інтелект для керування вогнем по дронах. Перехоплювачі й турелі мають взяти на себе частину цілей і зменшити навантаження на винищувачі та зенітні ракетні комплекси.
