Масована атака 2 липня 2026 року стала одним із найпотужніших повітряних ударів Росії по Україні від початку повномасштабної війни. Основний удар припав на Київ. Масований обстріл знову продемонстрував обмеження української системи протиракетної оборони у протидії балістичним ракетам.
Понад три роки повномасштабної війни українська протиповітряна оборона демонструє високу ефективність у боротьбі з крилатими ракетами та ударними безпілотниками. Водночас балістичні ракети залишаються головним викликом для української ППО. Саме вони дедалі частіше визначають масштаби руйнувань і кількість жертв під час російських масованих ударів.
Проблема полягає не лише в обмеженій кількості систем Patriot чи ракет-перехоплювачів. Росія нарощує виробництво балістичних ракет, змінює тактику їх застосування, тоді як виробничі можливості союзників із виготовлення сучасних антибалістичних ракет залишаються обмеженими. У результаті балістичні ракети дедалі частіше стають одним із головних інструментів російського тиску на український тил.
Explainer розповідає, що показала масована атака 2 липня 2026 року, чому балістичні ракети залишаються найбільшим викликом для української ППО, чи можуть партнери швидко посилити протиракетну оборону України та які рішення вже шукають Україна і її союзники.
Що показала атака в ніч проти 2 липня
У ніч проти 2 липня Росія здійснила одну з наймасштабніших комбінованих атак від початку повномасштабної війни. За словами президента Володимира Зеленського, по Україні випустили понад 70 ракет різних типів, майже половина з яких були балістичними, а також майже 500 ударних безпілотників, зокрема реактивні «Шахеди». Основний удар припав на Київ, хоча під обстрілами також опинилися Харківщина, Сумщина, Дніпропетровщина, Запоріжжя, Черкащина та Київська область. У столиці пошкоджено понад 20 цивільних об’єктів, серед яких житлові будинки, станція екстреної медичної допомоги, науковий інститут, готель і підприємства. Загинули щонайменше 13 людей, понад 90 дістали поранення.
За масштабами удар цей обстріл не став винятком. Росія й раніше застосовувала десятки ракет і сотні безпілотників під час однієї атаки. Цього разу ключовим показником стали не масштаби удару, а результати роботи української ППО.
За даними Повітряних сил, українська ППО знищила 476 із 494 ударних безпілотників та 44 із 46 крилатих ракет. Натомість із 24 балістичних ракет вдалося перехопити лише чотири. Крім того, Росія застосувала чотири гіперзвукові ракети «Циркон», жодну з яких збити не вдалося.
Ці цифри демонструють суттєву різницю в ефективності української ППО залежно від типу цілі. Проти дронів і крилатих ракет система протиповітряної оборони зберігає дуже високий рівень перехоплення. Натомість балістичні ракети залишаються значно складнішою ціллю, а саме їх застосування дедалі більше визначає наслідки російських масованих ударів.
Саме тому після атаки головною темою обговорення стали не рекордна кількість безпілотників чи ракет, а низький рівень перехоплення балістичних цілей. Він знову засвідчив, що саме протидія балістичному озброєнню залишається найбільшим викликом для української системи протиповітряної оборони.
Чому балістичні ракети залишаються найскладнішою ціллю для української ППО
Масовані російські атаки зазвичай поєднують кілька типів озброєння – ударні безпілотники, крилаті та балістичні ракети. Однак можливості української протиповітряної оборони щодо кожного з них суттєво відрізняються.
Ударні дрони та крилаті ракети летять відносно повільно, на малих висотах і тривалий час перебувають у зоні виявлення засобів ППО. Їх можуть знищувати винищувальна авіація, мобільні вогневі групи, зенітні ракетні комплекси різної дальності та дрони-перехоплювачі. Саме тому українська ППО вже тривалий час демонструє високий рівень їх перехоплення.
Інакше працює балістична ракета. Після запуску вона швидко набирає висоту, а на завершальному етапі польоту стрімко наближається до цілі на дуже великій швидкості. У розрахунків ППО залишається мінімум часу, щоб виявити ціль, супроводити її та здійснити пуск ракети-перехоплювача.
На практиці основним засобом перехоплення російських балістичних ракет в Україні сьогодні залишаються комплекси Patriot із ракетами PAC-3. Водночас навіть вони не гарантують стовідсоткового результату. «Збити балістичну ракету — це фактично збити кулю кулею», — пояснює головний редактор Defense Express Олег Катков.
Як зазначає військово-політичний оглядач Олександр Коваленко, для гарантованого ураження однієї балістичної цілі зазвичай необхідно дві ракети-перехоплювачі, а в окремих випадках — три.
Ефективність захисту від балістичних ракет залежить не лише від професійності розрахунків ППО. Не менш важливими є кількість сучасних систем протиракетної оборони, запас ракет-перехоплювачів і час, який система має для реагування після запуску ракети.
Саме сукупність цих чинників робить балістичні ракети найбільшим викликом для української протиповітряної оборони та пояснює, чому Росія дедалі частіше робить ставку саме на цей тип озброєння під час масованих атак.
Чому під час атаки 2 липня вдалося перехопити лише частину балістичних ракет
Низький рівень перехоплення балістичних ракет під час атаки в ніч проти 2 липня не можна пояснити однією причиною. За оцінкою військового блогера та ведучого Армія TV Сергія Місюри, цього разу збіглися одразу кілька чинників – від зміни російської тактики до особливостей застосування окремих типів ракет.
Місюра звертає увагу, що сама атака не була безпрецедентною ні за кількістю балістичних ракет, ні за використанням «Цирконів». Росія й раніше застосовувала подібні або навіть масштабніші залпи. Водночас цього разу результати їх перехоплення виявилися значно гіршими.
Однією з причин експерт називає зміну районів запуску «Цирконів». Усі чотири ракети були випущені не з окупованого Криму, як раніше, а з території Брянської та Курської областей Росії. Через це час їхнього підльоту до Києва скоротився приблизно до двох хвилин. Крім того, «Циркони» летять за нижчою траєкторією, ніж балістичні ракети «Іскандер», що додатково ускладнює їх перехоплення.
Ще одним чинником стала зміна алгоритмів польоту балістичних ракет. За оцінкою Місюри, російські військові вже не вперше адаптують маршрути та способи застосування свого озброєння, змушуючи українську систему ППО пристосовуватися до нових умов.
Водночас експерт закликає не пояснювати низький відсоток перехоплення виключно нестачею ракет-перехоплювачів. За його словами, під час атаки комплекси Patriot працювали, а українські розрахунки виконали свою роботу. Російські війська скоротили час на реагування та ускладнили перехоплення балістичних цілей.
Чому партнери не можуть швидко забезпечити Україну достатньою кількістю ракет
Навіть додаткові системи Patriot не розв’язують проблему автоматично. Для їх ефективної роботи потрібен постійний запас ракет-перехоплювачів PAC-3, а їх виробництво сьогодні не встигає за темпами застосування Росією балістичного озброєння.
За підрахунками військово-політичного оглядача Олександра Коваленка, від початку 2026 року Росія застосувала 504 балістичні ракети, з яких українські сили ППО перехопили 156 – близько 31%. Для гарантованого знищення однієї балістичної цілі зазвичай потрібні дві ракети-перехоплювачі, а в окремих випадках – три. Це означає, що лише для відбиття такого обсягу атак Україні знадобилося б близько тисячі ракет PAC-3.
Водночас Росія продовжує нарощувати виробництво балістичного озброєння. За оцінкою Коваленка, російська промисловість виробляє в середньому 90–100 балістичних ракет 9М723 «Іскандер-М» на місяць, або понад тисячу на рік. Для їх потенційного перехоплення Україні знадобилося б понад дві тисячі ракет-перехоплювачів.
Проблема полягає не лише в потребах України, а й у виробничих можливостях союзників. За словами Коваленка, американська компанія Lockheed Martin нині випускає близько 650 ракет PAC-3 на рік. Єдиний ліцензійний виробник за межами США – японська Mitsubishi Heavy Industries – виготовляє лише 50–60 таких ракет щороку, а законодавство Японії не дозволяє експортувати озброєння країнам, які перебувають у стані війни.
Про дефіцит антибалістичних ракет після масованої атаки говорив і президент Володимир Зеленський. За його словами, навіть погоджені поставки надходять із затримкою. Зокрема, Україна досі не отримала 200 ракет, закупівлю яких профінансувала Норвегія. Президент наголосив, що своєчасне виконання таких домовленостей безпосередньо впливає на здатність України захищати свої міста від російських ударів.
Як союзники намагаються посилити українську протиракетну оборону
Основним механізмом постачання ракет-перехоплювачів для систем Patriot сьогодні є програма PURL. У її межах європейські країни фінансують закупівлю американського озброєння для подальшої передачі Україні.
За словами посла України при НАТО Альони Гетьманчук, нині через PURL Україна отримує близько 90–92% ракет-перехоплювачів для систем Patriot. Для порівняння, наприкінці минулого року цей показник становив близько 75%, що свідчить про зростання ролі програми у забезпеченні української протиповітряної оборони.
Водночас дипломатка наголошує, що навіть цього недостатньо. Україна продовжує працювати із союзниками над залученням нових внесків до програми PURL та отриманням додаткових антибалістичних засобів. Одним із ключових очікувань Києва від саміту НАТО в Анкарі є саме розширення фінансування цього механізму.
Навіть після ухвалення політичних рішень постачання ракет потребує часу. Кошти мають надійти на рахунки НАТО, після чого укладаються контракти з виробниками, виготовляються ракети й лише потім вони передаються Україні.
Росія намагається виснажити українську систему ППО
Росія намагається використати дефіцит ракет-перехоплювачів не лише за допомогою балістичних ударів. Водночас вона змінює тактику застосування інших засобів повітряного нападу, змушуючи українську ППО витрачати дедалі більше зенітних ракет.
Про таку тенденцію говорить речник Повітряних сил полковник Юрій Ігнат. За його словами, російські війська дедалі частіше застосовують реактивні ударні безпілотники, які розвивають швидкість до 500 км/год. На відміну від звичайних «Шахедів», вони вже недосяжні для дронів-перехоплювачів, швидкість яких становить близько 300 км/год.
Через це для їх перехоплення дедалі частіше доводиться застосовувати зенітні ракети. Водночас, за словами Ігната, ефективність української ППО залишається високою – вдається знищувати понад 90% ударних безпілотників, зокрема реактивних.
Використання реактивних дронів означає, що дефіцитні ракети-перехоплювачі потрібні не лише для протидії балістичним ракетам. Одночасне застосування балістики, крилатих ракет, реактивних і звичайних ударних безпілотників збільшує навантаження на українську систему ППО та її запаси зенітних ракет.
Чи можна змінити ситуацію
Україна одночасно працює над кількома напрямами, які мають посилити захист від балістичних ракет. Йдеться як про збільшення міжнародних поставок, так і про розвиток власних технологій протиракетної оборони.
Після масованої атаки президент Володимир Зеленський заявив, що одним із пріоритетів залишається отримання від США ліцензії на виробництво ракет для систем Patriot, а також розвиток спільних оборонних проєктів із партнерами. За його словами, саме це має стати одним із ключових напрямів посилення української протиповітряної оборони.
Паралельно Україна продовжує розширювати програму PURL, через яку сьогодні надходить більшість ракет-перехоплювачів для Patriot. Водночас, як зазначає посол України при НАТО Альона Гетьманчук, навіть за умови нових внесків союзників виробництво й постачання такого озброєння потребують часу.
Ще одним напрямом є створення власної системи протиракетної оборони. Українська компанія Fire Point разом із німецьким виробником радарів Hensoldt працює над проєктом Freya, який передбачає інтеграцію українських і європейських компонентів у єдину систему протиракетної оборони за стандартами НАТО. Вона має використовувати українську ракету-перехоплювач FP-7X, радар TRML-4D та інші європейські компоненти.
За інформацією Reuters, після приєднання урядів України та Німеччини до цієї ініціативи темпи розробки прискорилися, а перші ракети-перехоплювачі можуть бути готові вже до кінця року.
Водночас військово-політичний оглядач Олександр Коваленко вважає, що поряд із нарощуванням власних спроможностей Україні необхідно й надалі диверсифікувати постачання ракет Patriot, шукати механізми реекспорту від інших операторів комплексу та завдавати ударів по російських підприємствах, які виробляють балістичне озброєння.
